Рішення № 98829254, 28.07.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/2002/21

Провадження №2/592/972/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого – судді Алфьорова А.М., за участю секретаря – Літовченко С.М., представника ОСОБА_1 – адвоката Терещенка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за зустрічною позовною заявою Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 01.08.2019 р. був звільнений з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Відповідач починаючи з моменту звільнення та по даний час відповідних розрахунків, які необхідно провести с працівником при звільненні не провів. Просить суд: стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості за період з 02.08.2019 р. по 28.12.2019 р. у сумі 847214 грн. 50 коп.; стягнути з відповідача на його користь судові витрати за надання правничої допомоги.

ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою, яку мотивують тим, що 28.10.2020 р. за зверненням за зверненням ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області, інспекторами управління було проведено інспекційне відвідування підприємства, за наслідками якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю. Одночасно із актом внесено припис про усунення виявлених порушень № СМ 18084/178/АВ/П від 28.10.2020 р. На підставі ст. 265 КЗпП постановою заступника начальника управління Держпраці у Сумській області від 26.01.2021 р. на підприємство накладено штраф у сумі 10000 грн. Підприємство перерахувало суму штрафу до Державного бюджету. Таким чином, підприємству заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 10000 грн. через неправильну постановку обліку заробітної плати та її виплату. Відповідальною особою за виплату заробітної плати, забезпечення фінансової дисципліни, організацію економічної діяльності у підприємстві є заступник директора з економіки та фінансів, посаду якого у цей період, зокрема, з 20.12.2010 р. по 01.08.2019 р. обіймав ОСОБА_1 . Просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» матеріальну шкоду у розмірі 10000 грн.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Терещенко В.В. первісний позов підтримав, просив задовольнити, у задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити.

Представник ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» Капустін Д.О. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, зустрічний позов підтримав, просив задовольнити, проти задоволення первісного позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб».

01.08.2019 р. ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України.

За змістом статей 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що в день звільнення позивача відповідачем не було здійснено позивачу виплати всіх сум, що належать йому від підприємства в день його звільнення, а також позивачу не виплачено його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 р. нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно відомостей, які містяться у матеріалах справи на день звільнення працівника ОСОБА_1 середньоденна заробітна плата становить 2484 грн. 50 коп.

Отже за період з 02.08.2019 р. по 28.12.2020 р. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 847214 грн. 50 коп. (354 робочих днів х 2484,50 = 847214,50).

Встановлений статтею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Велика Палати Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

На думку Великої Палати Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц.

З урахуванням обставин справи, розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за весь час затримки виплати заборгованості до 60000 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Терещенком В.В. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги.

Адвокатом не надано на підтвердження своїх повноважень, докази наданих послуг, їх обсяг, витрачений час.

Тому з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», працював на посаді заступника директора з економіки та фінансів .

Відповідно до Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № СМ 18084/178/АВ від 28.10.2020 р. інспекторами праці проведено інспекційне відвідування ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб», на підставі якого було складено Припис про усунення виявлених порушень № СМ 18084/178/АВ/П від 28.10.2020 р. (далі Припис).

Відповідно до Припису зобов`язано директора ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» усунути порушення, а саме ОСОБА_1 проводилася індексація заробітної плати за наявності підстав.

Постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № СМ18084/178/АВ-СМ18375П178/ПТ/МГ-ФС від 26.01.2021 р. Управління Держпраці у Сумській області накладено на ДП «Завод обважених бурильних та ведучих труб» штраф у розмірі 10000 грн.

Вказаний штраф у сумі 10000 грн. був сплачений підприємством, що підтверджується платіжним дорученням № 35 від 22.02.2021 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас відповідалніть за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухобліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Тобто саме бухгалтер/головний бухгалтер відповідає за ведення обліку згідно з вимогами, встановленими законодавством, а директор як уповноважена особа власника - за організацію обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» - ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 був відповідальний за виплату заробітної плати, а також проведення індексації заробітної плати, оскільки вказане спростовується зібраними по справі доказами.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263, 264 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 60000 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» на користь держави судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви Дочірнього підприємства «Завод обважених бурильних та ведучих труб» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Алфьоров