Ухвала суду № 98828411, 04.08.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/9395/13-к

1-кп/465/1231/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Величка О.В.,

за участі секретаря судового засідання Беркій Т.М.,

прокурора Садлівського В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Юхименко Р.І.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

представника потерпілої юридичної особи

ЛКП «Навколо базару» - адвоката Кріль Т.Є., ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12013150030000019, внесеному до ЄРДР 17.01.2013 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Львів-Винники, одруженого, працюючого директором ПП «МПМ», раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.275 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

09.06.2021 року до Франківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.275 КК України. Згідно протоколу автоматизованої системи діловодства суду від 09.06.2021 року вказане кримінальне провадження передане до провадження судді Величка О.В. Ухвалою судді від 11.06.2021 року у справі призначено підготовче судове засідання.

Прокурор в судовому засіданні висловив позицію про можливість призначення обвинувального акту щодо ОСОБА_1 до судового розгляду.

Представник потерпілої юридичної особи – Львівського комунального підприємства «Навколо базару» - адвокат Кріль Т.Є. зазначила про відсутність перешкод для призначення кримінального провадження до розгляду по суті, просила прийняти рішення про призначення такого розгляду.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 висловили свою незгоду з позицією прокурора про відповідність обвинувального акта щодо ОСОБА_1 вимогам кримінального процесуального закону та заявили клопотання про повернення обвинувального акта прокурору для усунення наявних недоліків. Своє клопотання потерпілі обґрунтували тим, що в обвинувальному акті, скерованому до суду, безпідставно визначено потерпілим ЛКП «Навколо базару», яке не є власником майна у будинку АДРЕСА_2 і якому кримінальним правопорушенням не заподіяно шкоди. Крім цього, звертають увагу на те, що їм, як потерпілим, не було надано можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, дізнавачем та прокурором не розглянуто їхні клопотання під час досудового розслідування, жодних слідчих дій з ними, як потерпілими, у кримінальному провадженні не проводилося, про що свідчить доданий до обвинувального акта реєстр матеріалів досудового розслідування. При цьому, звертають увагу на те, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.03.2021 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 повертався прокурору, зокрема, з підстав того, що у ньому було виявлено дефект у суб`єктному складі потерпілих. Після цього в процесі доопрацювання обвинувального акта потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було дописано в обвинувальному акті як потерпілих без проведення з ним жодних слідчих і процесуальних дій та знову скеровано обвинувальний акт до суду. Щодо таких дій вони заперечують, адже вважають, що їхні процесуальні права, як потерпілих у кримінальному провадженні, яким кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду, порушуються, внаслідок чого вони не можуть в повній мірі реалізувати надані їм КПК України права у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 . Крім цього, потерпілі наголосили, що з обвинувального акта не вбачається причинних зв`язків між вчиненим діянням та заподіяною шкодою, що, на їх думу, свідчить про формальний підхід до розслідування і складання обвинувального акта.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Юхименко Р.І. проти заявленого потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 клопотання заперечили, вважають, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону, перешкод для призначення судового розгляду у справі немає.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши переданий суду для розгляду обвинувальний акт з додатками, вивчивши і перевіривши підстави заявленого потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Положеннями ст.291 КПК України визначено перелік відомостей, які обов`язково повинні міститися в обвинувальному акті.

Так, згідно з п.2 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті зазначаються анкетні відомості кожного потерпілого.

Також відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як вбачається з обвинувального акта, складеного щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.275 КК України, у ньому потерпілими зазначені Львівське комунальне підприємство «Навколо базару», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Водночас в наведеному в обвинувальному акті викладі фактичних обставин кримінального правопорушення про вказаних суб`єктів, як потерпілих, нічого не вказується.

Зокрема, в описі дій, які інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_1 , в узагальнюючій формі стверджено про те, що реконструкція нежитлових приміщень першого поверху у будинку АДРЕСА_2 проведена з порушенням державних норм і правил та призвела до утворення в квартирах другого та третього поверхів тріщин на стінах та стелі, а також була порушена конструктивна цілісність будинку. У зв`язку з цим в обвинувальному акті констатовано, що «зазначені дії ОСОБА_1 спричинили порушення несучої здатності будинку та його безпечної експлуатації, що створило загрозу загибелі людей та настання інших тяжких наслідків». При цьому, кому створено загрозу, які конкретно наслідки для потерпілих настали, хто є потерпілими і власниками майна нічого не вказано. Відповідно, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення не містить жодної згадки про потерпілих, які в подальшому у цьому ж обвинувальному акті зазначені як потерпілі.

Таким чином, суд вважає, що заслуговують на увагу доводи потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення є незавершеними, адже не містить вказівки на конкретних потерпілих, заподіяну їм шкоду і наявність причинно-наслідкового зв`язку між інкримінованими обвинуваченому діями і наслідками, що настали.

При цьому, суд звертає увагу на те, що виклад фактичних обставин справи і формулювання висунутого ОСОБА_1 обвинувачення містить узагальнююче посилання на настання в результаті вчинення суспільно небезпечних дій «інших тяжких наслідків». Однак, всупереч вимогам п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 12.06.2009 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» не містить розкриття даного поняття, а саме, що в даному, конкретному випадку розуміється під іншими тяжкими наслідками.

Також суд звертає увагу на те, що дії, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , згідно обвинувального акта мали місце у 2006-2007 роках. Водночас посилання в обвинувальному акті на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст.275 КК України не містить вказівки на точну редакцію ч.1 ст.275 КК України, адже після 2007 року у статтю 275 КК України вносилися зміни Законами України № 4837-VI від 24.05.2012 року та № 2617-VIII від 22.11.2018 року. Отже, пред`явлене особі обвинувачення має містити чітку вказівку на редакцію норми кримінального закону, за якою така особа обвинувачується. В іншому випадку це створює правову невизначеність і порушення права обвинуваченого на захист, який має право чітко знати, у чому його обвинувачують.

За змістом ст.ст.110, 301 КПК України всі рішення органів досудового розслідування, дізнання, прокурора є процесуальними рішеннями, в тому числі й обвинувальний акт, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування чи дізнання.

Відповідно до ст.7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність судового провадження.

Згідно з положеннями ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури.

З урахуванням наведеного суд в підготовчому судовому засіданні повинен перевірити обвинувальний акт на предмет його відповідності як положенням ст.291 КПК України, так і дотримання слідчим, дізнавачем чи прокурором під час складання обвинувального акта засад кримінального провадження.

Встановлені судом недоліки обвинувального акта, які зазначені вище, суперечать положенням кримінального процесуального закону і породжують труднощі як для сторони захисту, так і для потерпілих у реалізації наданих їм процесуальним законом прав.

Так, невказання у пред`явленому обвинуваченні конкретної редакції ч.1 ст.275 КК України, за якою ОСОБА_1 обвинувачується, порушує гарантоване у ст.ст.13, 42 КПК України право обвинуваченого на захист. Також неконкретність наслідків кримінального правопорушення, що зазначені у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, невизначеність причинно-наслідкових зв`язків між інкримінованими обвинуваченому діями і наслідками, незазначення у викладі фактичних обставин справи потерпілих і спричиненої шкоди, тільки за наявності якої згідно ч.1 ст.55 КПК України такі особи можуть набути статусу потерпілих, порушує як права самих потерпілих, які перебувають у стані правової невизначеності щодо їхньої участі у кримінальному провадженні, відповідно не дає можливості скористатися повною мірою наданими їм процесуальним законом правами, так і порушує права обвинуваченого, який згідно вимог п.1 ч.3 ст.42 КПК України вправі знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, що передбачає необхідність чіткого формулювання обвинувачення, яке б давало можливість стороні захисту обрати відповідний спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

За наведених обставин, жодним чином не вдаючись на стадії підготовчого судового засідання до аналізу обґрунтованості чи необґрунтованості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, суд вважає, що виявлені дефекти обвинувального акту є суттєвими, які перешкоджають призначенню кримінального провадження до розгляду по суті.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 376, 2, 7, 22, 26, 291, 301, 314, 369, 372, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – задоволити.

Обвинувальний акт з додатками до нього у кримінальному провадженні №12013150030000019, внесеному до ЄРДР 17.01.2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.275 КК України, - повернути прокурору для усунення виявлених судом порушень вимог КПК України, викладених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Величко О.В.