Ухвала суду № 98824884, 17.05.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/796/20

Провадження № 4-с/761/128/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лігир Олени Олександрівни, боржник: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов`язати вчинити дії, -

встановив:

В березні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лігир Олени Олександрівни, боржник: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування постанови га зобов`язати вчинити дії.

В обґрунтування скарги, зазначено, що 28.01.2021 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лугір Оленою Олександрівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у виконавчому провадженні №63742181 з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про забезпечення позову від 03.11.2020 року у цивільній справ №761/796/20.

Заявник зазначає, що рішення державного виконавця мотивовано тим, що рішення суду боржником не виконується. Виконавець надіслав до органу досудового розслідування подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності на підставі п.11. ч. 1 ст. 39 у поєднанні з ч. З ст. 63 Закону про виконавче провадження у разі надсилання виконавчого документу до суду, який його видав у випадку невиконання боржником рішення та надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Заявник не погоджується з такою постановою державного виконавця і просить її скасувати, а дії визнати неправомірними та зобов`язати державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лигір Олену Олександрівну або будь-якого іншого державного виконавця в провадження якого перебуває відповідне виконавче провадження, поновити виконавче провадження №63742181.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року прийнято скаргу до розгляду.

В судове засідання заявник та його представник не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Заінтересовані особи, в судове засідання не з`явився, про день, час га місце слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 450 ЦП К України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі сторін, які не з`явилися до суду, за наявними у справі доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лигір Оленою Олександрівною Постановою від 28.01.2021 року закінчено виконавче провадження №63742181 з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2020 року про зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_1 з малолітньою дитиною донькою ОСОБА_4 , кожного понеділка, середи з 17:00 до 18:00 в приміщенні (на території) Святошинського району у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ( м. Київ, пр-кт. Леся Курбаса, 18-Г) у присутності фахівця із соціальної роботи, у зв`язку із тим, що рішення боржником не виконано. На адресу Святошинського УП ГУНП в м. Києві направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України « Про виконавче провадження» (а.с. 7).

Відповідно до ст. 447 ЦП К України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Разом із тим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права;2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За змістом ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження №63742181 закінчено у зв`язку із тим, що рішення боржником не виконано. На адресу Святошинського УП ГУНП в м. Києві направлено подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності з посиланням на гі. 11 ч. 1 сг. 39 Закону України про виконавче провадження» (надалі - Закону) (а.с. 7)

Відповідно до п. 1 1 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

Згідно ч. З ст. 63 Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавче провадження №63742181 з примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову у цивільній справі №761/796/20 є рішенням про встановлення побачень з дитиною, а тому його виконання проводиться за правилами положень ст. 64-1Закону.

Так відповідно до положень ст. 64-1 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень , затвердженої Наказом Міністерства Юстиції від 02.04.2012 року № 512/15 ( надалі Інструкція).

Так згідно пункту 9 Розділу IX Інструкції у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64'1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64'1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64'1 Закону.

Тлумачення наведеної норми права свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчою провадження є виконання рішення боржником.

Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано, з огляду на таке.

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суду у складі об`єднаної палати у Постанові від 12.04.2021 року у справі №638/12278/15- ц.

Виконання судових рішень у цивільних справах є скЛадовою) права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав люд іній і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд га закріплює принцип

верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року. «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК. Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Частиною 2 ст. 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відтак, дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лігир Олени Олександрівни щодо винесення нею постанови від 28.01.2021 року про закінчення виконавчого провадження №63742181 є неправомірними, а вказана постанова підлягає скасуванню.

В свою чергу, щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лігир Олену Олександрівну або будь-якого іншого державного виконавця в провадженні якого перебуває відповідне провадження, поновити виконавче провадження №63742181 не підлягає задоволенню, так як така в розумінні ст. 41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір..

Підсумовуючи вище викладене, враховуючи, що на виконанні державного виконавця перебувала ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2020 про встановлення побачень з дитиною, вказана ухвала суду не виконана, а тому виконавче провадження №637742181 не може бути закінчено, тому сул приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.сг. З, 4, 12, 13, 18, 76-82. 131, 259-261. 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження», суд, -

ухвалив:

скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лігир Олени Олександрівни, боржник: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов`язати вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лігир Олени Олександрівни щодо закінчення виконавчого провадження №63742181 - неправомірними.

Скасувати постанову від 28.01.2021 про закінчення виконавчого провадження №63742181, винесену державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лігир Оленою Олександрівною.

В іншій частині скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у ран розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя: