Рішення № 98821400, 05.08.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2021 року м. Черкаси справа № 925/750/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Гаркавенко І.Г. - адвокат;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи Золотоніської РДА: не з`явився;

розглянувши справу за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) до Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації ( м. Золотоноша, Черкаська область) про стягнення 106 478,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків за невідшкодований пільговий проїзд окремих категорій громадян в розмірі 106 478,92 грн. за період січня-вересня 2020.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Представники учасників справи в судове засідання в повному складі не з`явились, явка обов`язковою не визнавалась. Докази врегулювання спору відсутні.

Представник позивача позов підтримав повністю та просить суд його задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив позовні вимоги в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні повністю.

Третя особа у своєму запереченні просила справу розглядати без участі представника, відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви та визнати Золотоніську районну державну адміністрацію Черкаської області неналежною стороною у справі.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення позивача і оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

Позивач, Акціонерне товариства "Укрзалізниця" є національним перевізником вантажів та пасажирів. Метою діяльності товариства є задоволення потреб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі тощо.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій і гарантій у 2020 році надавало послуги з пільгового перевезення окремих категорій громадян у приміському сполученні по залізничній станції Кононівка, яка розташована на території Драбівського району Черкаської області.

У відповідності до чинного законодавства України надання послуг з пільгового перевезення окремих категорій громадян передбачено рядом нормативних документів:

- Міжурядова угода про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб прирівняних до них – від 12.03.1993;

- Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";

- Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам";

- Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- Закон України "Про охорону дитинства";

- Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Позивач доводить, що забезпечуючи нормами законодавства пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені перевізником. Тому у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача, як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - виник цивільний обов`язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги з пільгового перевезення.

Позивач звертає увагу, що перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо такого перевезення. Як наслідок, уповноважений на те державою орган (відповідач у справі) в силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачем.

Між сторонами справи немає укладеного договору з приводу порядку компенсації вартості пільгових перевезень відповідачем позивачу на спірний період.

В порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України суд в даному питанні враховує правові висновки з постанови Великої Палати Верховного Суду України від 3 березня 2020 року у справі № 904/94/19 (провадження № 12-179гс19) https://precedent.ua/88265303 про те, що у відносинах щодо розрахунку із залізницею за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, головні розпорядники державних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних господарських правовідносинах. Перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Відсутність договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.

Перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті у міжнародному та приміському сполученні затверджено у Додатку 2 до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 №. 1196.

За змістом п.п.1, 6 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина, основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначені Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Пунктом 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №252 від 19.03.1997р., зокрема, закріплено обов`язок суб`єктів господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Як вже вказав суд, норми зазначених вище нормативно правових актів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії. Безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондується безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

За змістом ст.ст.89, 102 Бюджетного Кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв`язку за рахунок субвенцій з державного бюджету було визначено постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року N 1101.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі встановлено постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009р.

Даною постановою затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1359 визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою встановленою законодавством.

У пунктах 3 - 5, 7 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Згідно з пунктами 9 - 11 вказаного Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Даний Порядок покладає на розпорядника бюджетних коштів обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти залізницею за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі.

Облікові форми, складені позивачем за спірний період та надані в справу - повністю відповідають положенням п.9,10 та Додатку до Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян № 1359, а тому такі облікові форми повинні бути оплачені розпорядником бюджетних коштів.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України. в т.ч. безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації є окремою юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03195843, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку, яке наділено повною цивільною правоздатністю і дієздатністю. Відповідач є правонаступником Управління праці та соціального захисту населення Драбівської РДА (а.с. 75).

З підстав вищевикладеного, сАме Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації має відшкодувати позивачу, як перевізнику, збитки, понесені внаслідок перевезення пільгових категорій громадян у січні-вересні 2020 року.

Положення ч.2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг перевезення, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Крім того, Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1196 від 27.12.2006р., не передбачають жодного обмеження чи права на припинення обов`язку перевізника щодо надання послуг у разі відсутності коштів у розпорядника бюджетних коштів на зазначені цілі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2018р. у справі №904/9488/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020р. у справі №904/94/19.

Крім того, поки є чинними положення законодавства про порядок надання пільг з оплати послуг перевезення певним категоріям громадян, органи державної влади не можуть мати ніяких законних підстав, щоб посилатися на відсутність бюджетних коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань перед перевізниками, які послуги перевезення надають повністю та у відповідності до затвердженого законодавством порядку.

Відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Позивач надав докази, що ним неодноразово направлялися повідомлення відповідачу та третій особі щодо обсягу наданих послуг пільговим категоріям та пропонувалося укласти договір на пільгове перевезення пасажирським транспортом (а.с. 20-32).

Позивач листом від 21.10.2019 № ДН-1-452/2187 (а.с. 20) звернувся до Драбівської районної державної адміністрації з проханням передбачити районним бюджетом на 2020 рік кошти на відшкодування збитків за перевезення пільгових категорій громадян в розмірі 180,0 тис. грн.

Управлінням соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації та відповідачем. як правонаступником, Договір на пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом загального користування та про відшкодування витрат за надані послуги на 2020 рік підписано не було.

На виконання Порядку № 1359 позивач щомісячно - з січня по вересень 2020 звертався до Управління праці та соціального захисту населення Драбівської РДА, як попередника відповідача, для вирішення питання про компенсацію спірних коштів.

Так, листами №ДНЛ-1/53 від 28.01.2020 (а.с. 33), № ДНЛ-83/113 від 25.02.2020 (а.с. 38), № ДНЛ-83/184 від 09.04.2020 (а.с. 43), № ДНЛ-83/251 від 17.06.2020 (а.с. 47), № ДНЛ-83/304 від 22.07.2020 (а.с. 52), № ДНЛ-83/341 від 02.09.2020 (а.с. 57), № ДНЛ-83/378 від 23.09.2020 (а.с. 62) позивач звертався до Управління соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації разом з якими надіслав акти звірки, розрахунки, списки пільгових категорій громадян на відшкодування збитків за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом за відповідний період. Докази надсилання листів позивач надав в справу. Відповідач надіслані документи залишив без відповіді, акти звірки не підписав.

З доводів позивача вбачається, що він неодноразово листами: № ДН-1-16/628 від 03.03.2020 (а.с. 24), № ДН-1-16/722 від 17.03.2020 (а.с. 26), № ДН-1-14/172 від 09.06.2020 (а.с. 27), № ДН-1-14/326 від 23.07.2020 (а.с. 28), № ДН-1-14/578 від 16.09.2020 (а.с. 29) звертався до голови Драбівського районної державної адміністрації Черкаської області з проханням виділити кошти на відшкодування збитків за перевезення пільгових категорій громадян на 2020 рік.

Драбівська районна державна адміністрація Черкаської області листом № 01-21/3032 від 10.07.2020 (а.с. 31-32) у відповідь на лист № ДН-1-14/271 від 25.06.2020 повідомила про обмежені можливості районного бюджету і відсутність можливості оплатити послуги по пільговому перевезенню окремих категорій громадян залізничним транспортом.

09.02.2021 позивачем на адресу Управління соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено вимогу № ДН-1-16/441 від 09.02.2021 (а.с. 67) про сплату заборгованості на суму 106 478,92 грн. у зв`язку з перевезенням 5,8 тисяч пасажирів пільгових категорій Драбівського району на загальну суму 16,5 тис. грн. Відповідь на вимогу до позивача не надходила. Спір в позасудовому порядку не було вирішено.

Між сторонами немає спору з приводу обсягів, якості та кількості (по пільговиках) стосовно наданих позивачем послуг з пільгових перевезень у спірний період. Протилежне суду не доведено.

З матеріалів справи вбачається і підтверджується належними і допустимими доказами на виконання Порядку № 1359, що 01.01.2020 по 01.10.2020 включно позивач поніс витрати на перевезення пільгових категорій громадян по залізничній станції Кононівка, яка розташована на території Драбівського району Черкаської області, на суму 106 478,92 грн. здійснивши перевезення 5,8 тис. пільгових категорій громадян, про що оформлено облікові форми та акти звіряння розрахунків.

Позивачем правомірно визначено відповідачем у справі – Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (Черкаська область, м. Золотоноша) - як правонаступника Управління праці та соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації (Черкаська область, смт. Драбів) - а.с. 72-76.

Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області відповідно до ст.23 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” реалізує державну політику в галузі соціального забезпечення та соціального захисту соціально незахищених громадян району, які внаслідок недостатньої матеріальної забезпеченості потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 114-118) відповідач вимоги заперечує, просить в задоволенні позову відмовити та зазначає, що:

- відповідно до чинного законодавства України пільги на проїзд повинні відшкодовуватись за рахунок коштів Державного бюджету України, але вони не були передбачені Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а також компенсації не передбачені районним бюджетом, що не дає відповідачу законних підстав здійснити відповідні виплати поза межами кошторисних призначень без надходження відповідних видатків;

- договір про здійснення компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом відповідач із позивачем не укладали, а тому законні підстави для виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачем відсутні;

- позивачем не ведеться належний облік пільгових категорій громадян з врахуванням місця перебування на обліку цього пільговика окремо для кожного органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 № 1359 "Про затвердження порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян", а тому відповідач вважає надані розрахунки на відшкодування компенсаційних виплат необґрунтованими.

Золотоніська районна державна адміністрація, як третя особа у спорі, також надіслала заперечення на позовну заяву № 426/01-01-40 від 22.07.2021 (а.с. 145) в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки договір про відшкодування компенсації за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом між сторонами по справі не було укладено, тому відсутні правові підстави які б регламентували взаємовідносини сторін щодо здійснення порядку та строків розрахунків за перевезення пасажирів окремих категорій громадян залізничним транспортом. Також Золотоніська районна державна адміністрація просить визнати її неналежною стороною по справі, оскільки відсутня матеріально-правова зацікавленість, оскільки рішення суду не створює, не змінює і не припиняє жодних її прав чи обов`язків.

На питання щодо відсутності між сторонами договору та неприпустимість відмови від виконання зобов`язання перед позивачем через відсутність бюджетного фінансування судом вже викладено обґрунтування та надано відповіді у даному рішенні.

Так, незважаючи на відсутність договору між сторонами на компенсацію витрат з пільгових перевезень, суд враховує виникнення зобов`язання з компенсації витрат перевізнику на підставі Закону, оскільки місцеві державні адміністрації відповідно до приписів ст. 20 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" забезпечують населення на своїй території транспортним обслуговуванням.

Відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку в повному обсязі компенсувати позивачу витрати на пільгові перевезення залізничним транспортом.

Вимоги позивача повністю ґрунтуються на приписах закону з його обов`язку забезпечити пільгові перевезення та порядку компенсації перевізнику витрат на перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України та не потребує укладення договору, як підстави виникнення зобов`язання.

Між сторонами відсутні зобов`язання, що виникають за волевиявленням сторін.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

В ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Спору з приводу правильності визначення вартості розміру перевезення пільгових категорій пасажирів між сторонами немає і протилежне суду не доведено. Власних контрозрахунків позовних вимог відповідач та третя особа суду не подавали.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов`язання щодо оплати наданих та спожитих послуг з перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення згідно вимог закону за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 на суму 106 478,92 грн. для відповідача вже є таким, що настав.

Відповідач не доказав наявності підстав для звільнення його від виконання зобов`язання щодо оплати наданих та спожитих послуг з перевезення окремих пільгових категорій громадян залізничним транспортом приміського сполучення згідно вимог закону за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 на суму 106 478,92 грн.

Вказана сума боргу не спростована Відповідачем в належний спосіб.

Для покладення на відповідача обов`язку компенсувати збитки позивачу не має значення непідписання відповідачем із позивачем актів звірок, списків пільговиків та протоколів чи форм, оскільки спірне зобов`язання виникає в силу закону, послуга пільгового перевезення надана та спожита без заперечень та зауважень пільговиками.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний та ефективний спосіб захисту його порушеного права.

Як вже вказував суд, перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано позивачем не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону має повністю відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу на перевезення в якості збитків.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З цих підстав позов підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 106 478,92 грн. заборгованості з компенсації наданих послуг перевезення пільгових категорій громадян за період з 01.01.2020 по 01.10.2020 року.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід повністю стягнути 2 270,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, --

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області (ідентифікаційний код 03195843, м. Золотоноша, Черкаська область, вул. Благовіщенська, 2) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, м. Київ. вул. Тверська, 5) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40081221, м. Київ, вул. Лисенка, 6) -- 106 478,92 грн. збитків за невідшкодований пільговий проїзд окремих категорій громадян та 2270,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2021

Суддя Н.М. Спаських