Рішення № 98821377, 28.07.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.07.2021 Справа № 905/424/21 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання (помічник судді) Нікішиній Ю.О., розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця Гриценко Елеонори Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до відповідача Маріупольської міської ради (Донецька область, м. Маріуполь, проспект Миру, 70, код 33852448)

про визнання незаконним та скасування рішення №7/53-5371 від 25.06.2020 про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки; визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гриценко Елеонори Володимирівни до Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2020 №7/53-5371 "Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки по пров. Трамвайному, 31 А, в Центральному районі міста громадянці Гриценко Е.В."; про визнання укладеною додаткової угоди від 11.05.2020 зареєстрованого у Маріупольському міському відділенні Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 19.05.2020 № 04.10.196.00074 на земельну ділянку за адресою пров. Трамвайний, 31А в Центральному районі м. Маріуполя, загальною площею 0,0774 га для будівництва і обслуговування будівель на той самий термін та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 11.05.2020 у редакції викладеної в позовній заяві.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2020 №7/53-5371 відмовлено у поновлені строку оренди земельної ділянки чим порушено її переважне право на продовження строку оренди земельної ділянки. Також, позивач обґрунтовує позов фактичним користуванням земельною ділянкою після сплину строку дії договору, що на її думку свідчить про поновлення дії договору в порядку ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Заперечення учасників процесу

19.04.2021, через канцелярію суду, від відповідача надійшов відзив від 14.04.2021 №4144/2021 на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідач вказує, що рішенням Маріупольської міської ради від 25.06.2020 №7/53-5371 правомірно відмовлено позивачу в поновлені строку оренди земельної ділянки, оскільки позивач звернувся до Маріупольської міської ради з порушенням строків для поновлення, які передбачені ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та пунктом 3.2. договору оренди.

Стосовно прийняття рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2020 №7/53-5371 з порушенням строків передбачених ч.5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» відповідач зазначає, що у зв`язку із впровадженням карантину (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020) Маріупольська міська рада не проводила пленарних засідань від березня 2020 року, що зумовило затримку з розглядом звернення позивача.

Також відповідач заперечує проти твердження позивача стосовно продовження дії договору через фактичне користування земельною ділянкою після сплину строку дії оренди з огляду на те, що ним в порядку та в строк передбачений ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» було повідомлено позивача про відсутність наміру поновлення дії договору оренди земельної ділянки.

Хід розгляду справи та процесуальні дії

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.04.2021 позовну заяву від 05.03.2021 (вх. №4706/21 від 10.03.2021) прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.04.2021.

Ухвалою від 20.04.2021 постановлено відкласти підготовче засідання у справі №905/424/21 на 18.05.2021.

Ухвалою від 18.05.2021 постановлено відкласти підготовче засідання у справі №905/424/21 на 22.06.2021 та продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою від 22.06.2021 постановлено відкласти підготовче засідання у справі №905/424/21 на 06.07.2021.

Ухвалою суду від 06.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №905/424/21 до судового розгляду по суті на 28.07.2021.

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами

Відповідно до свідоцтва серія В02№138250 державним реєстратором зареєстрована Фізична особа-підприємець Гриценко Елеонора Володимирівна (номер запису про державну реєстрацію 2 274 000 0000 012274; дата проведення державної реєстрації 19.08.2006.

31.10.2008 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю «Битрадіотехніка» нежитлове приміщення (майстерня) площею 58,0 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_2 . Договір посвідчений нотаріусом Першої маріупольської нотаріальної контори Фоміною А.В.

Згідно з витягом з державного реєстру правочинів №6699616, договір купівлі-продажу від 31.10.2008 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Битрадіотехніка» (відчужував) та ОСОБА_1 (набувач) про продаж нежитлового приміщення (майстерня) за адресою АДРЕСА_2 зареєстровано за номером №3213728.

11.05.2010 між Маріупольською міською радою Донецької області (орендодавець, відповідач) та Приватним підприємцем Гриценко Елеонорою Володимирівною (орендар, позивач) підписаний договір оренди земельної ділянки.

Предметом договору оренди є надання, згідно з рішенням Маріупольської міської ради №25/41-6346 від 23.02.2010, у строкове платне користування земельної ділянки, загальною площею 0,0774 га, що розташована за адресою по пров. Трамвайний, 31-А в Жовтневому районі м. Маріуполя з кадастровим номером 1412300000:04:002:0316 (п. 1.1; 2.1. договору).

На земельній ділянці буде знаходитися об`єкт нерухомого майна: будівлі, а також Інні об`єкти інфраструктури згідно проекту землеустрою, щодо ведення земельної ділянки (п.2.2. договору).

Орендна плата за землю встановлюється у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки за рік (п. 4.3. договору).

Земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для ремонту електропобутових приладів (функціонування майстерні) (п. 5.1. договору).

Договір укладений строком на 10 (десять) років - до 23.02.2020 (п. 3.1. договору).

Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п.3.2. договору).

Договір оренди земельної ділянки підписаний сторонами, а також зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру”, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №04.10.196.00074 від 19.05.2010.

З витягу №2970 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 1412300000:04:002:0316, площею 774 кв.м., що розташована за адресою Донецька область, м.Маріуполь, пров. Трамвайний, 31-а, вбачається, що нормативна грошова оцінка останньої становить 1 609 415, 57 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка за кадастровим номером 1412300000:04:002:0316 площею 0,0774 га перебуває у користуванні на праві оренди у ОСОБА_1 .

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1412300000:04:002:0316 знаходилась у позивачки на умовах оренди на підставі договору оренди до 23.02.2020 року (п. 3.1 договору).

18.02.2020 Фізична особа-підприємець Гриценко Елеонора Володимирівна звернулась до Центру надання адміністративних послуг м. Маріуполь з заявою про продовження права оренди земельної ділянки, для будівництва та обслуговування будівель, закладів, побутового обслуговування, площею 0.0774 га, розташованої за адресою: пров. Трамвайний, 31а, що підтверджується описом вхідного пакету документів №7082 та заявою. Заява зареєстрована за №045-01.27-04609. Відповідно до опису вхідного пакету документів від 18.02.2020 №045.01.27-04609 позивачка подала до Центру надання адміністративних послуг м. Маріуполь наступні документи:

- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заявника;

- копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна згідно діючого законодавства;

- рішення Маріупольської міської ради щодо передачі земельної ділянки;

- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законом порядку;

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права .

10.03.2020 Маріупольська міська рада листом №26.6.3-14501-26.1 повідомила позивача про те, що заява від 18.02.2020 до Центру надання адміністративних послуг надана заява №045-01.27-04609, яка знаходиться на розгляді в Департаменті по роботі з активами Маріупольської міської ради. Маріупольська міська рада повідомила позивача про відсутність наміру поновлювати дії договору від 11.05.2010 на той самий стро і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Також в листі міститься посилання на строк дії договору до 23.02.2020 та на те, що орендар зобов`язаний був по договору заявити про своє переважне право на поновлення договору оренди за 2 місяці до закінчення договору оренди, проте заява надійшла 18.02.2020.

13.03.2020 на адресу позивача Маріупольською міською радою було направлено лист-повідомлення №26.4-15520-26.1, аналогічним за змістом з листом від 10.03.2021 №26.6.3-14501-26.1, в якому також повідомила позивача відсутність наміру поновлювати дію договору.

Рішенням Маріупольської міської ради 25.06.2020 №7/53-5371 позивачу відмовлено у поновлені строку оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1412300000:04:002:0316 площею 0,0774 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування по пров. Трамвайному, 31-а в Центральному районі міста Маріуполь.

Відповідач відмовляючи у поновлені строку оренди земельної ділянки виходив з того, що заява позивачки про поновлення строку оренди земельної ділянки по пров. Трамвайному, 31-а в Центральному районі міста Маріуполь подана зі зміною цільового використання земельної ділянки, оскільки за договором від 11.05.2010 позивачці надано в оренду земельну ділянки з цільовим використанням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, а позивачкою подана заява на поновлення оренди земельної ділянки з цільовим використанням – для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування. За таких обставин, відповідач керуючис ст. ст. 12,123 Земельного кодексу України відсовив в поновлення строку оренди.

Враховуючи вищевикладене, спір між сторонами виник щодо поновлення договору оренди та щодо законності рішення Маріупольської міської ради.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Згідно із п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах м.Маріуполь та є комунальною власністю.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України “Про оренду землі” право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно наведених вимог закону обов`язковою умовою використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про оренду землі” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Дана норма передбачена і п. 11.3.1 Договору.

Як встановлено судом вище, земельна ділянка площею 0,0774 га, з кадастровим номером 1412300000:04:002:0316, за адресою по пров. Трамвайному, 31-а в Центральному районі м. Маріуполь, знаходилась в оренді у позивача, на підставі договору оренди від 11.05.2010 (зареєстрованого 19.05.2010) укладеного з відповідачем. Строк дії договору чітко погоджений сторонами у п. 3.1. договору, а саме 10 років до 23.02.2020 року. Сторонами погоджені положення про переважне право на поновлення строку договору оренди пунктом 3.2. договору, а саме за умови, якщо орендар не пізніше ніж за 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомить письмово орендаря про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку, сторони погодили, що договір поновленню не підлягає.

Підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, яка конкретизує порядок такої пролонгації.

Також, відповідно до ч.2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції від 13.02.2020) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

Суд вирішуючи даний спір вважає за необхідне звернути увагу на те, що у спірному договорі сторонами погоджений строк дії договору у п. 3.1 шляхом викладення умови про термін дії договору на 10 років та вказавши чітко дату закінчення дії договору до 23.02.2020 року. У зв`язку з тим, що сторонами погоджено як дату так і термін дії договору, є необхідним встановлення дати закінчення договору оренди.

У частині першій статті 251 Цивільного кодексу України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 Цивільного кодексу України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 11.05.2010, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Момент укладення договору визначено у статтях 638, 640 Цивільного кодексу України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Верховний Суд України вказував, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

У Цивільному кодексі України передбачено як визначення строку, так і початок перебігу строку та його закінчення.

Статтею 252 Цивільного кодексу України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 Цивільного кодексу України).

У спеціальному Законі України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18).

Можна зробити висновок, що сторони в договорі оренди землі мали право зазначати про момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.

Якщо сторони не вказали про час (термін, календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені спеціальним Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. (Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного суду від 15.01.2020 у справі №322/1178/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що оскільки сторонами спірного договору чітко встановлено строк до якого договір укладений, а саме до 23.02.2020, то відповідно судом не застосовуються загальні правила для визначення 10 річного терміну дії договору.

За таких обставин, спірний договір укладений сторонами зі строком дії до 23.02.2020, що також визнається сторонами.

Таким чином, враховуючи, що строк дії договору закінчувався 23.02.2020, то для реалізації переважного права поновлення договору на новий строк позивач мав письмово повідомити відповідача про свій намір поновлення терміну дії договору не пізніше 23.12.2019 (за договором) або не пізніше 23.01.2020 (ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з повідомленням про намір поновити строк дії договору оренди 18.02.2020, тобто за п`ять днів до закінчення строку дії договору.

У постанові від 22.09.2020 №159/5756/18 Великої Палати Верховного суду зроблені наступні висновки: “... Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України “Про оренду землі” було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття “переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк” та “поновлення договору оренди землі”, використовуючи конструкцію “поновлення договору оренди землі” як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України “Про оренду землі”).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач втратив переважне право на продовження договору оренди, оскільки не звернувся до орендодавця в передбачений договором та законом строк.

Окрім того, судом не приймаються доводи позивача щодо автоматичної пролонгації строку дії договору у зв`язку з продовженням використання земельної ділянки з наступних підстав.

Відповідно до ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 13.02.2020) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що договір оренди земельної ділянки вважається поновленим на тих самих умовах за відсутності заперечень орендаря.

Як встановлено судом вище, відповідач повідомив позивача протягом місяця після закінчення строку договору про наявність заперечень, стосовно поновлення строку дії договору (лист від 10.03.2020 №26.6.3-14501-26.1 та лист від 13.03.2020 №26.4-15520-26.1). В матеріалах справи наявні докази надсилання на адресу позивача вказаних листів. Окрім того, позивач не заперечує проти отримання ним цих листів.

Також, сторонами договору чітко визначені умови, за наявності яких договір підлягає поновленню. Такі умови не суперечать ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, тому можуть бути погоджені сторонами за вільним волевиявленням. Окрім того, сторони чітко визначили, що договір не підлягає поновленню в іншому випадку. Тобто сторони договору виключили можливість поновлення договору оренди за “мовчазною” згодою.

За таких обставин, поновлення строку дії договору у формі “мовчазної згоди” не передбачено умовами договору, порядок поновлення передбачений ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” та конкретизований сторонами договору за вільним волевиявленням, який не передбачає автоматичного поновлення строку дії договору оренди.

Суд зазначає, що наявність нерухомого майна на земельній ділянці, наданій позивачу за договором оренди, згідно положень діючого законодавства, не є безумовною підставою для поновлення договору оренди земельної ділянки.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати договір поновленим в порядку ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Щодо тверджень відповідача про те, що до листа-повідомлення орендаря, останній повинен додати проект додаткової угоди, то суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача через Центр надання адміністративних послуг із заявою 18.02.2020 про продовження права оренди за спірним договором.

Згідно до ст. 1 Закону України “Про адміністративні послуги”: 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; 3) суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про адміністративні послуги” граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Статтею 12 Закону України “Про адміністративні послуги” передбачено, що Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.

Постановою Кабінету міністрів України від 30 січня 2013 року № 44 “Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги” відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України “Про адміністративні послуги” затверджено вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної послуги згідно з додатком.

Згідно п. 1 цієї постанови Технологічна картка адміністративної послуги (далі - технологічна картка), що містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги суб`єктом надання такої послуги, затверджується зазначеним суб`єктом для кожної адміністративної послуги, яку він надає. Пункт 4 цієї ж постанови передбачає, що інформація, що міститься в технологічній картці, повинна відповідати нормативно - правовим актам, які встановлюють порядок, строк та умови надання відповідної адміністративної послуги.

З метою виконання Закону України “Про адміністративні послуги”, згідно з рішенням Маріупольської міської ради № 6/48-5405 від 05.06.2015 затверджений перелік послуг, які надаються.

Зокрема, пунктом 27 додатку до рішення Ради передбачено надання адміністративної послуги “Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку”.

Згідно типового бланку Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради, для отримання адміністративної послуги “Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку”, суб`єкт звернення має надати:

1. копії документів (для юридичних осіб): свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; статут; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

2. копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна згідно діючого законодавства (за наявності);

3. копії документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою:

- рішення Маріупольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду;

- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законом порядку;

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, серед додатків до заяви, відсутній проект додаткової угоди до договору. За таких обставин, суд відхиляються доводи відповідача в цій частині.

Враховуючи, що позивач втратив переважне право на продовження договору оренди, оскільки не звернувся до орендодавця в передбачений договором строк та відсутність підстав вважати договір поновленим в порядку ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/53-5371 від 25.06.2020 відмову у поновленні строку оренди, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з ч.9 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Системний аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що місцеве самоврядування повинно здійснюватися відповідно до вимог Конституції України та законів України, має на меті вирішення питань місцевого значення, що є правом територіальної громади.

Таким чином, правові акти місцевого самоврядування не повинні суперечити Конституції і законам України.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 155 Земельного кодексу України унормовано, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В обґрунтування прийняття відповідачем рішення від 25.06.2020 зазначається, що громадянка Гриценко Е.В. звернулася до Маріупольської міської ради із заявою про поновлення строку оренди земельної ділянки з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування, що не відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме – у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди. Також відповідач у рішення посилається на ст. 123 Земельного кодексу України про те, що надання земельних ділянок з комунальної власності здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною цільового призначення. За таких обставин, відповідач відмовив позивачу у поновлення строку оренди земельної ділянки по пров. Трамвайному, 31а.

У статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд враховує, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 Земельного кодексу України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Частиною 1 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Згідно з частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тобто, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо) (Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19).

Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 806/5308/15 (постанова від 31.07.2019).

Також варто зауважити, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України.

Згідно з довідки з Державного земельного кадастру, цільове призначення спірної земельної ділянки 3.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Згідно з Класифікацією до секції В, код 03 належать землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування).

Як вбачається зі змісту спірного договору, цільове призначення земельної ділянки визначено для ремонту електропобутових приладів (функціонування майстерні).

Згідно з Класифікацією до секції В, код 3.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

В заяві від 18.02.2020 позивач просить продовжити право оренди земельних ділянки, для будівництва та обслуговування будівель, закладів, побутового обслуговування (03.13) площею 0,0774 га, розташованого за адресою: пров. Трамвайний 31-а (реєстраційний номер заяви 045.01.27-04609).

Згідно з Класифікацією до секції В належать землі житлової та громадської забудови, код 3.13 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 Земельного кодексу України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктах, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 Земельного кодексу України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у справі № 915/47/17 та у справі №916/1998/19 (постанова від 04.02.2020 та постанова від 14.07.2020).

Проаналізувавши обставини викладені в Державному земельному кадастрі, в спірному договорі та в заяві позивача поданої 18.02.2020, суд дійшов висновку про те, що у цьому разі мала місце зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, зокрема землі громадської забудови, а не подавання заяви з вимогою про поновлення строку оренди земельної ділянки за іншим цільовим призначенням.

Судом відмічається, що хоча відповідач повідомив позивача про небажання продовжувати договір оренди на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», проте відповідачем у спірному рішенні зазначена інша причина для відмови, а саме зміна цільового використання земельної ділянки, а не порушення позивачем строків звернення до відповідача із заявою про поновлення договору оренди.

За таких обставин, суд вирішуючи спір про визнання недійсним та скасування рішення ради, оцінює тільки ті підстави, які зазначені в самому спірному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, рішення Маріупольської міської ради Донецької області №7/53-5371 від 25.06.2020 підлягає скасуванню, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства та відповідно підлягає визнанню незаконним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судові витрати.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнання незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради від 25.06.2020 №7/53-5371 "Про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки по пров. Трамвайному, 31 А, в Центральному районі міста громадянці Гриценко Е.В."

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Маріупольської міської ради (Донецька область, м. Маріуполь, проспет Миру, 70, код ЄДРПОУ 33852448) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до суду апеляційної інстанції у порядку та строки передбаченими ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.07.2021 оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 06.08.2021.

Суддя Д.М. Огороднік