Рішення № 9881880, 21.05.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2010 року справа № 2-676/10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням

судді Федонюк С.Ю.,

при секретарі Навроцькій М.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів Зектер О.М., Новосада Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську та Державного підприємства «Волиньвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві,

встановив:

20 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську, ДП «Волиньвугілля» про стягнення моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працював на шахті №5 «НВ» ДП Волиньвугілля на посаді машиніста гірничих виймальних машин 6 розряду протягом 12 років. З 1990 року працював на підземній видобувній ділянці на інженерних посадах. Внаслідок праці в шкідливих умовах у нього встановлено профзахворювання хронічна радікулопатія, пневмоконіоз. Крім того під час роботи в шахті 24 вересня 1982 року на видобувній дільниці з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, а саме отримав травму 2-го та 3-го пальців правої руки. За даним фактом було складено акт № 91-а про нещасний випадок на виробництві. Вперше втрата працездатності 10 % по трудовому каліцтву встановлена 12 грудня 2003 року. 07 грудня 2007 року було встановлено вперше 35% втрати працездатності по пневмоконіозу. Заключенням МСЕК від 05 січня 2010 року було встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з них 40 % внаслідок пневмоконіозу, 15% внаслідок радікулопатії та 10 % по трудовому каліцтву. Вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому професійним захворюванням та травмою внаслідок нещасного випадку на виробництві, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоровя. Через виробничу травму та профзахворювання йому спричинено моральну шкоду, яку зобовязані відшкодувати заподіювачі шкоди, якими являються ДП «Волиньвугілля» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську. Просить стягнути з відповідачів моральну шкоду, в розмірі 30000 грн. З ДП «Волиньвугілля» та 5000 грн. з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську та витрати за надання правової допомоги.

Позивач та його представник свої позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду в. Нововолинську Зектер О.М. в судді заперечила проти задоволення позову, посилаючись на ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким дія абз.4ст.1, підп. «е» п.1 ст.21, ч.3 ст.28 та ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” в частині відшкодування моральної шкоди з 2006 року, зупинена, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” виключена.

Представник відповідача ДП «Волиньвугілля» в судовому засіданні Новосад Р.А. заперечив проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, просив у позові відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в звязку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на різних посадах шахти №5 «Нововолинська», яка є виробничим підрозділом відповідача ДП «Волиньвугілля» .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на шахті №5 «НВ» ДП Волиньвугілля, де 24 вересня 1982 року з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого отримав виробничу травму у вигляді травми 2-го та 3-го пальців правої руки. По даному факту складено акт № 91-а від 15 листопада 2003 року (а.с.5-6).

Із довідки МСЕК серії ВЛН № 043083 від 12 грудня 2003 року, вбачається, що позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та 65 % втрати професійної працездатності (а.с.11), з яких 55% внаслідок професійного захворювання та 10 % внаслідок трудового каліцтва, із датою переосвідчення 12 грудня 2004 року.

Довідкою МСЕК серії ВЛН № 051557 від 09 грудня 2004 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та 65 % втрати професійної працездатності (а.с.12), з яких 55% внаслідок професійного захворювання та 10 % внаслідок трудового каліцтва, із датою переосвідчення 09 грудня 2005 року.

Довідкою МСЕК серії ВЛН № 038567 від 05 грудня 2005 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та 65 % втрати професійної працездатності (а.с.13), з яких 55% внаслідок професійного захворювання та 10 % внаслідок трудового каліцтва, із датою переосвідчення 05 грудня 2006 року.

Довідкою МСЕК серії ВЛН № 056087 від 05 грудня 2006 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та 55 % втрати професійної працездатності (а.с.14), з яких 45% внаслідок професійного захворювання та 10 % внаслідок трудового каліцтва, із датою переосвідчення 05 грудня 2007року.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 14 грудня 2006 року ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання пневмоконіоз, легенева недостатність І ступеню (а.с. 7-8).

Довідкою МСЕК серії ВЛН № 011005 від 07 грудня 2007 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та 65 % втрати професійної працездатності (а.с.15), з яких 35% внаслідок професійного захворювання, 20 % по радікулопатії, та 10 % внаслідок трудового каліцтва, та із датою переосвідчення 074 грудня 2009 року.

Довідкою МСЕК серії ВЛН № 006227 від 05 січня 2010 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання та 65 % втрати професійної працездатності (а.с.16), з яких 35 % внаслідок професійного захворювання пневмоконіозу, 15 % по радікулопатії, та 10 % внаслідок трудового каліцтва, із датою переосвідчення 07 грудня 2011 року.

Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоровя у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Моральна шкода ввідшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Разом з тим ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 законодавством передбачено право на відшкодування моральної шкоди, оскільки виникло з моменту отримання професійної травми, тобто 12 грудня 2003 року. Крім того дана обставина підтверджується висновком МСЕК, який був складений до дня зупинення п.27 ст. 77 ЗУ « Про державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік дії норм ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди, не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він не має. В звязку з цим посилання представника відповідача на Закони України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет України та 2007 рік”, є безпідставним.

Крім того, умови праці на робочому місці, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Як встановлено в суді відповідач ДП «Волиньвугілля» не забезпечив безпечних умов праці ОСОБА_1 на робочому місці, про що зазначено у пунктах 13, 17 акту за формою П-4 від 14 грудня 2006 року(а.с.7-8).

Досліджені докази дають суду підстави вважати, що неправомірними діями відповідача ДП «Волиньвугілля» позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у наступному.

ОСОБА_1, працюючи на шахті в шкідливих умовах праці отримав виробничу травму та професійне захворювання, зазнав фізичний біль та страждання, які переносить і по теперішній час, втратив 65% професійної працездатності.

Отже, спричинена ОСОБА_1 моральна шкода у звязку з професійним захворюванням пневмоконіозом, підлягає відшкодуванню відповідачем ДП «Волиньвугілля» з вини якого вона заподіяна, а у звязку із трудовим каліцтвом - з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську.

Відповідно до розяснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав травму 2-го та 3-го пальців правої руки, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійні захворювання пневмоконіоз, ЛН-І, хронічна радікулопатія . Втрата здоровя призвела до втрати нормальних життєвих звязків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру душевних страждань ОСОБА_1 та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 7000 грн. моральної шкоди, в тому числі з ДП «Волиньвугілля» - 6000 грн., а з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 1000 грн.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 13, 14 Закону України «Про охорону праці»- суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути в користь ОСОБА_1 з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 1000 (одну тисячу) гривень та з Державного підприємства «Волиньвугілля» 6000 (шість тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоровя на виробництві.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську та з з Державного підприємства «Волиньвугілля» по 7 (сім) грн.. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 8013014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинська 22050000 (за розгляд справи до Нововолинського міського суду Волинської області) та з Державного підприємства «Волиньвугілля» 51 (пятдесят одну) гривню судового збору в дохід держави.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий