Рішення № 98816760, 30.07.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"30" липня 2021 р.

Справа №642/1302/21

Провадження № 2/642/945/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Пашнєва В.Г.,

за участі секретаря судового засіданняАлфьорової І.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним та зобов`язання здійснити перерахунок, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з позовною заявою про захист прав споживачів та з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати частково недійсною угоду про надання кредиту №483087446, укладену 30.03.2020 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», а саме в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію за період з 1-го по 14-й місяць користування Кредитом – 0% від суми Кредиту (змінна частина), а також 50.00 грн (фіксована частина), зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ; за період – 15 по 36-й місяць користування Кредитом – 3,25% від суми Кредиту (змінна частина), а також 50.00 грн. (фіксована частина), зобов*язати АТ «Альфа-Банк» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення договору платежів, зарахувавши сплачену комісію у рахунок інших обов*язкових платежів за кредитним договором, а також стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 10 000,00грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між нею та Відповідачем було укладено договір споживчого кредиту №483087446 від 30.03.2020 року, предметом якого було отримання коштів у кредит на суму 20 448,00грн., строк кредитування 24 місяці, процентна ставка 0,01%. Однак сплату комісії за послуги з обслуговування кредиту позивач вважає незаконною та такою, що суперечить її інтересам, оскільки відповідно до діючого законодавства розрахунково-касове обслуговування банком клієнта не є тією послугою, за яку вона повинна сплачувати банку кошти, це є обов*язок банка при укладенні кредитного договору, окрім того, в акценті, який наданий банком позивачу, відсутнє положення щодо вказаної комісії. Також позивач вважає, що незаконними діями банка їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 10 000,00грн. та яка полягає в тому, що у зв*язку з укладенням договору в неї виникали труднощі у спілкуванні з близькими, тому як їй постійно були потрібні кошти на повернення боргу, що також негативно вплинуло на стан її здоров*я.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Харкова Києва від 09 березня 2021 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, також у АТ «Альфа-Банк» витребувані документи на підставі клопотання позивача про витребування доказів.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позовні вимоги не визнає. Заперечення обґрунтував тим, що позивач підписавши анкету - заяву, Акцепт пропозиції, додаток № 1 до Угоди про надання кредиту які складають у сукупності Кредитний договір, погодилась з умовами кредитування, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної законом та обізнаністю позивача щодо умов кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту. Зазначив, що ЗУ «Про споживчекредитування» чітко передбачена можливість банками передбачити у кредитному договорі нарахування та сплату комісії, які позичальник зобов`язаний сплатити банку. Окрім того банк діє на підставі ЗУ «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якого банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Представник банку зазначив і те, що позивач при зверненні до суду, посилається на норми законодавства, які не підлягають до застосування у даному спорі, оскільки до виниклих правовідносин слід застосовувати норми профільного закону - ЗУ «Про споживче кредитування». На підставі вказаного, просив суд відмовити у задоволенні позову. Також представник позивача зазначив, що позивачем не доведений факт спричинення їй діями банку моральної шкоди, позивач добровільно вступила в договірні відносини з банком, взявши на себе певні обов*язки, зазначені в договорі, тому ці вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами 30 березня 2020 року був укладений кредитний договір № 483087446, за умовами якого банк надав позивачу споживчий кредит для власних потреб в сумі 20448,00 грн, строк кредитування 24 місяці, процентна ставка 0,01%.

Як вбачається із Акцепту пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 483087446 від 30 березня 2020 року банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) для власних потреб в сумі 20448,00 грн. та зазначає, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода для банку:з 1-го по 14-й місяць користування Кредитом – 0% від суми Кредиту (змінна частина), а також 50.00 грн (фіксована частина), зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ; за період – 15 по 36-й місяць користування Кредитом – 3,25% від суми Кредиту (змінна частина), а також 50.00 грн. (фіксована частина). Комісійна винагорода сплачується згідно діючих тарифів банку, які є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається із графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, позивачу за період з 30 березня 2020 року по 31 березня 2022 року необхідно сплатити платежі за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 7 845,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За положеннями статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсудсторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актівцивільного законодавства.

Особливості регулюваннявідносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Тобто, споживчий кредит (кредит) – грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Крім того, пункт 2 частини 1статті 1Закону України «Про споживче кредитування» визначає що є загальною вартістю кредиту для споживача. Загальна вартість кредиту - це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.

Згідно пункту 4 частини 1статті 1Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За положеннями статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів"цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування».

Продавець (виконавець, виробник) неповинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщовсупереч принципу добросовісностійогонаслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщоположення договору визнанонесправедливим, включаючиціну договору, такеположенняможе бути зміненоабовизнанонедійсним. Положення, щобуловизнаненедійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до частинип`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до статті 18 «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори ізспоживачемумови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщовсупереч принципу добросовісностійогонаслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщоположення договору визнанонесправедливим, включаючиціну договору, такеположенняможе бути зміненоабовизнанонедійсним. Положення, щобуловизнаненедійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Отже, за положеннями зазначених норм матеріального права кредитодавець має право встановлювати крім процентів за користування кредитом, комісії та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги для отримання обслуговування та повернення кредиту, тільки якщо ці дії є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.

Така правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 та у постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року № 61-16384св18. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року № 201/4087/17.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливим є положення договору про споживчий кредит, який містить умови плати за розрахунково-касове обслуговування, і це є підставою для визнання такого положення недійсним.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавствомУкраїни, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Так відповідач, встановив в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості, що є незаконним та не відповідає вимогам справедливості та суперечить частині першій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Тим більше, що сума, яка нарахована банком до сплати за таке обслуговування є майже половиною суми, яку позивач отримав в кредит.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 695/3474/17.

За таких обставин кредитний договір в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту слід визнати недійсним.

Разом з тим, згідно положень статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших йогочастин правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При цьому, посилання позивача на положення ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» суд до уваги не приймає та відхиляє, оскільки станом на дату укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору № 483087446 від 30 березня 2020 року, вказана норма вже не діяла, а текст статті 11 вказаного закону викладений в такійредакції Закону№ 1734-VIIIвід 15.11.2016 року: «1.Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду Українивід 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

При вирішені даної справи суд виходить з того, що умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливою умовою, що надає суду всі підстави для визнання такою умови недійсною.

Відповідно до статті 2 ЦПК України: завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доведення своєї позиції зводиться до надання сторонами та іншими учасниками справи необхідних доказів, які повинні відповідати наступним властивостям: належність, допустимість, достовірність, достатність.

Більш того, у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 89 ЦПК України: суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивач була ознайомлена та підписала Акцепт пропозиції на укладення Угоди про надання кредиту, цим самим підтвердила факт отримання в повному обсязі інформації щодо кредитування та орієнтовної сукупної вартості кредиту суд не приймає до уваги, оскільки належним чином завірених витребуваних судом доказів, відповідач на підтвердження вказаних фактів, не надав

У зв`язку із вказаним належить визнати недійсною з моменту укладення договору умову вказаного кредитного договору від 30 березня 2020 року, за якою передбачено, що за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості щомісячно позичальник сплачує платежі з 1-го по 14-й місяць користування Кредитом – 0% від суми Кредиту (змінна частина), а також 50.00 грн (фіксована частина), зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ; за період – 15 по 36-й місяць користування Кредитом – 3,25% від суми Кредиту (змінна частина), а також 50.00 грн. (фіксована частина), яка визначена позивачем в позовних вимогах, досліджена судом в судовому засіданні та сумнівів у собі не викликає.

Тому як наслідок визнання недійсним умов кредитного договору в частині визначення плати за обслуговування кредитної заборгованості належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок здійснених з часу укладення вказаного договору платежів та зарахувати сплачену позивачем суму в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами вказаного кредитного договору, що на думку суду буде повністю відповідати нормам чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких відноситься наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювана шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Статтею 81 ЦПК України визначено обов`язок доказування і подання доказів, кожною із сторін, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Конституція є базовим законом і його норми знаходять своє втілення і розвиток в інших законах, які встановлюють умови і порядок відшкодування.

Термін "Кожен" зовсім не означає, що відшкодування відбудеться будь-кому, хто про це буде стверджувати чи просити. Незаконними діями (бездіяльністю) має бути заподіяна шкода, і факт її заподіяння має бути доведений.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають, істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується ; одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що при оцінці доказів суд керується критерієм. доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року по справі № 638/6944/16-ц зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне-за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В свою чергу, позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача та його вини в заподіянні моральної шкоди, не зазначено з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, тому вимоги позивача про стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягають.

Задовольняючи позов частково, суд враховує, що позивач від сплати судового збору звільнений на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», а тому на підставі статті 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути судовий збір із відповідача в розмірі 1816,00грн., оскільки заявлені позивачем 2 вимоги немайнового характера задоволені судом.

Керуючись статтями 526, 611, 625 ЦК України, статтями 10, 141, 264, 265, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору частково недійсним та зобов`язання здійснити перерахунок - задовольнити.

Визнати недійсною з моменту укладення договору умову кредитного договору № 483087446 від 30 березня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», за якою передбачено, що позичальник сплачує банку плату за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості за період з 1-го по 14-й місяць користування Кредитом – 0% від суми Кредиту (змінна частина), а також 50.00 грн (фіксована частина), зазначеної в цьому Акцепті без ПДВ; за період – 15 по 36-й місяць користування Кредитом – 3,25% від суми Кредиту (змінна частина), а також 50.00 грн. (фіксована частина).

Зобов`язати акціонерне товариство «Альфа-Банк» здійснити перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору № 483087446 від 30 березня 2020 року ОСОБА_1 платежів, зарахувавши сплачену позивачем комісію за розрахунково-касове обслуговування кредиту в рахунок інших обов`язкових платежів (зі сплати заборгованості по тілу кредиту та процентах), що передбачені умовами кредитного договору № 483087446 від 30 березня 2020 року.

Стягнути з акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь держави судовий збір у розмірі 1 816 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 05.08.2021.

Головуючий суддя: Пашнєв В.Г.