Вирок № 98815341, 27.07.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

415/2867/20

1-КП/415/342/21

ВИРОК

Іменем України

27.07.21 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12020130240000608 від 31 березня 2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Попасна Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 14 вересня 2011 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.309 ч.1, ст.317 ч.1, ст.317 ч.2, ст.70 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 3 роки, 20 серпня 2012 року Попаснянським районним судом за ст.307 ч.2, ст.71 КК України до 7 років позбавлення волі, 01 лютого 2019 року звільненого з місць позбавлення волі, відповідно до Ухвали Попаснянського районного суду від 11 листопада 2019 року (ст.72 ч.5 КК України), за відбуттям строку покарання, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Онофрейчук О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

29 березня 2020 року, в денний час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), проникнувши на територію домоволодіння, по АДРЕСА_3 , таємно викрав – із будинку: меблеву стінку, у комплекті з 5 секцій, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-493е від 10 квітня 2020 року, 1500 гривень, також, в межах подвір`я: шифер, розмірами 5,8х1750х1130 мм, у кількості 4 листів, на суму, відповідно до висновку зазначеної судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-493е від 10 квітня 2020 року, 440 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1940 гривень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.185 ч.3 КК України, а саме, – таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з проникненням у житло, сховище.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, при обставинах, вказаних у обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень – відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного у обвинувальному акті, а саме, крадіжки майна потерпілого ОСОБА_2 , зокрема: меблевої стінки, проникнувши до будинку АДРЕСА_3 , а також, декількох листів шиферу, з території подвір`я, наприкінці березня 2020 року, в денний час, скориставшись відсутністю уваги з боку сторонніх та власника домоволодіння, попередньо звернувши увагу на останнє, у зв`язку з занедбаним станом, а також, рахуючи, що викрадене майно будь-якої цінності не уявляє, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії. Завдана потерпілому ОСОБА_2 майнова шкода – відшкодована частково: шляхом повернення частки викраденого, залишок – зобов`язується усунути найближчим часом при виникненні певної можливості.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, – суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, – яке, на підставі ст.370 КПК України, – повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним – є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим – є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим – є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, – вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні – таємного викрадення чужого майна (крадіжки), з проникненням у житло, сховище, – доведено, і дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ст.185 ч.3 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів (ст.185 ч.3 КК України (а.с.84-86), обвинувачений ОСОБА_1 – не працює, при цьому, має постійне місце проживання, у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (а.с.80), у скоєному – щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (а.с.89-91,93-96), часткове добровільне відшкодування завданих збитків (а.с.34), а також, стан здоров`я, наявність тяжкого захворювання та ІІ групи інвалідності (а.с.68,69), наявність на утриманні дітей неповнолітнього віку – доньки ОСОБА_3 , 2009 року народження, та сина ОСОБА_4 , 2008 року народження.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, яке, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, крім того, – є умисним, корисливим та вчиненим проти власності, право на що, відповідно до положень ст.41 Конституції України, є непорушеним, – суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі, у межах, установлених у санкції ст.185 ч.3 КК України, з урахуванням положень ст.63 КК України, і, разом з тим, беручи до уваги стан здоров`я, наявність тяжкого захворювання та данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який – не працює, однак, – має постійне місце мешкання, за місцем проживання та у побуті – характеризується позитивно, має утриманців, є інвалідом ІІ групи, у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю інкримінованого кримінального правопорушення, і, одночасно, враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, в тому числі, враховуючи також, – відсутність тяжких наслідків від скоєного, суму спричиненої кримінальним правопорушенням майнової шкоди, часткове відшкодування останньої, наміри обвинуваченого щодо подальшого усунення завданих збитків та думку потерпілого ОСОБА_2 у наданій до суду заяві, який на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягав, суд, – оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, – вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, – із застосуванням положень ст.75 КК України, – зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст.76 ч.1 п.1, ст.76 ч.1 п.2 КК України, що, на переконання суду, відповідно до вимог ст.65 КК України, буде необхідним й достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, оскільки, покарання, на підставі положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Підстав щодо застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати у справі – у сумі 817 гривень 25 копійок (а.с.40), пов`язані із залученням експертів під час проведення – судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-493е від 10 квітня 2020 року (а.с.41-44), – з метою встановлення заподіяної потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, – підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 – не заявлений, що не позбавляє останнього права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речовий доказ у справі:

меблева стінка, у комплекті з 5 секцій, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 (а.с.34,35),

– підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2 .

Керуючись ст.349 ч.3, ст.369-ст.371, ст.373, ст.374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, та призначити йому покарання – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 , до набуття вироком законної сили, – не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300) – 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 25 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи за №19/113/9/1-493е від 10 квітня 2020 року.

Речовий доказ у справі:

меблеву стінку, у комплекті з 5 секцій, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 ,

– повернути потерпілому ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: