Рішення № 98814489, 20.07.2021, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/169/20

провадження № 2/197/8/21

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Охнач О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Гетьманенко О.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся до суду (вх. № від 21.02.2020) з позовною заявою до відповідачів та просив суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість (вимога майнового характеру) станом на 15.01.2020 за кредитним договором № 910.19626 від 23.11.2012 в сумі 224 305,30 грн, яка складається з:

-прострочений борг – 74 520,99 грн,

-прострочені проценти – 92 963,58 грн,

-строкові проценти – 926,82 грн,

-пеня (15.01.2019-15.01.2020) – 53 797,20 грн,

-інші штрафні санкції – 2 096,71 грн,

-вилучити у ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 217030, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , та передати позивачу на період його реалізації (вимога немайнового характеру),

-звернути стягнення на автомобіль ВАЗ 217030, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 (вимога майнового характеру),

-стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 3 364,58 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_3 не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла зазначена вище заборгованість. Предмет застави змінив власника.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 06.03.2020 позовна заява прийнята судом до розгляду та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05.10.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач, у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце судового засідання, в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав в повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач повідомлявся про день та час місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, в т.ч. через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив (тобто не з`явився без поважних причин), відзив до суду не подав. Ніяких клопотань, заяв від цієї особи до суду не надходило.

За письмової згоди позивача суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку ст. 280 ЦПК України за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_4 23.11.2012 укладено кредитний договір № 910.19626, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 83 868,20 грн на придбання транспортного засобу ВАЗ 217030, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , на строк 60 місяців зі сплатою зі сплатою відсоткової ставки у розмірі 18,99 % та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору, з кінцевим терміном повернення до 23.11.2017 ( а.с 13-19, 22, 23).

Позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (а.с 44).

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань між відповідачем та позивачем ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу від 04 грудня 2012 року, а саме вищевказаний автомобіль, який належав відповідачу на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с 24-25).

Станом на 15.01.2020 заборгованість за кредитним договором № 910.19626 в сумі 224 305,30 грн, яка складається з:

-прострочений борг – 74 520,99 грн,

-прострочені проценти – 92 963,58 грн,

-строкові проценти – 926,82 грн,

-пеня (15.01.2019-15.01.2020) – 53 797,20 грн,

-інші штрафні санкції – 2 096,71 грн (а.с 42).

Заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 31.03.2016 (набрало законної сили 03.08.2016 – а.с 98-100):

-задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави,

-вилучено у ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 217030, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований ВРЕР №1 УДАІ ГУ МВС України у м. Києві 29.11.2012 року, та

-передано його в управління ПАТ «ІдеяБанк» (код ЄДРПОУ 19390819), адреса реєстрації м. Львів, вул.. Валова. буд. 11 на період до його реалізації; в рахунок погашення кредитних зобов`язань на користь ПАТ «ІдеяБанк» (код ЄДРПОУ 19390819) за кредитним договором № 910.19626, укладеним між ПАТ «ІдеяБанк» та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_4 ) в сумі 155 299, 97 грн., яка складається з:

-основний борг54939,62 грн,-прострочений борг19581,37 грн,-прострочені проценти23393,75 грн,-строкові проценти1130,18 грн,-інші штрафні санкції2096,71 грн,-пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань54158,34 грн,

-звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль ВАЗ 217030, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_3 , шляхом продажу зазначеного автомобіля ПАТ «ІДЕЯ БАНК» будь-якій третій особі покупцю від імені власника) за ціною не нижче ринкової, визначеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати ПАТ «ІДЕЯ БАНК» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити всі необхідні дії у відповідних структурних підрозділах Національної поліції України, структурних підрозділах МВС України, уповноважених здійснювати дії з державної реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів та всіх інших державних та недержавних органах/установах (отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати/виготовляти ключі дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб/особу-власника, які пов`язані з продажем автомобіля тощо).

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 79 ЦПК України встановлює, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У. 1 ст. 525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та вимог закону.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Застава зберігає силу, якщо однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи (частина перша статті 27 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Системний аналіз положень частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» та частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дає підстави для висновку про те, що реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяження, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тобто, на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Згідно з ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивач, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, який було задоволено заочним рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 31.03.2016, використав наявне у нього право на погашення заборгованості, що виникла у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, та звернув стягнення на заставне майно.

Повторне звернення стягнення на одне і те саме майно з одних і тих самих підстав нормами чинного законодавства України не передбачено. Та обставина, що вимоги стосуються невизначеного позивачем періоду (детальний розрахунок заборгованості по кожній позиції боргу не надано) нарахування заборгованості, правового значення не має, оскільки рішенням суду звернуто стягнення на авто в цілому, а не на його частину і заборгованість нарахована за тим самим кредитним договором. Довідка, в якій зазначено лише загальні суми, не є допустимим доказом наявності заборгованості.

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 17 листопада 2015 року (справа № 461/5003/15-ц) у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за кредитним договором № 910.19626 від 23.11.2012відмовлено повністю.

Звернення до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Оскільки суду не надано розрахунки по кожній складовій заборгованості, в тому числі і пені, неможливо перевірити правильність нарахувань та їх період, з урахуванням вищевказаного рішення суду.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Як встановлено п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 15.01.2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить з 01.01.2020 року 2102 грн.

Ціна позову - 224 305,30 грн + 224 305,30 грн = 448610,60 грн.

За вимоги майнового характеру підлягає сплаті судовий збір в сумі 6 729,16 грн (1,5 % х 448610,60 грн).

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 грн.

Отже, при зверненні до суду позивач повинен був оплатити судовий збір в сумі 8 831,16 грн (6 729,16 грн + 2102 грн).

Фактично оплачено – 3 364,58 грн.

Сторони не звільнені від сплати судового збору.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Cудові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

З позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 466,58 грн.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь держави судовий збір в сумі 5 466,58 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлений 29.07.2021.

Учасники справи (данні):

Позивач – Акціонерне товариство «Ідея Банк», юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, б. 11, ЄДРПОУ 19390819.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ О.В.ОХНАЧ