Вирок № 98814254, 05.08.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4419/17

Провадження № 1-кп/206/32/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2021 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

за участю секретаря Мороз В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені 20 січня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000000058 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, не одруженого, на утриманні дітей не маючого, має вищу юридичну освіту, тимчасово непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України

за участю прокурорів Чумака М.О., Коваля І.Ю., Шульги В.М.,

Толстика А.В., Скрипника Є.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Жмайло Н.В.

в с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 інкриміновано те, що він намагався протиправно одержати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 1 600 доларів США (43 060 грн.) для себе за вплив на суддю Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, який наділений повноваженнями на виконання функцій держави, на прийняття рішення у кримінальному провадженні № 12016040630002981 щодо призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді виправних робіт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України при наступних обставинах.

Відповідно до наказу прокурора Дніпропетровської області Матвійчука В.В. № 397к від 05.04.2016 прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_1 переведено на посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (надалі - Закону України «Про прокуратуру»), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру покладаються такі функції:

- підтримання державного обвинувачення в суді;

- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

- нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Прокурором органу прокуратури є прокурор місцевої прокуратури (п. 19 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, ОСОБА_1 , займаючи посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, постійно здійснював функції представника влади, та в силу ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою.

Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 23.12.1993 (у редакції Закону № 901-VIII від 23.12.2015), ОСОБА_1 будучи з 05.04.2016 до 17.02.2017 прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, тобто прокурором місцевої прокуратури, являвся працівником правоохоронного органу.

06.10.2016 слідчим відділенням Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області внесено відомості про кримінальне правопорушення та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016040630002981 з попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 1 ст. 122 КК України.

Проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні керівником органу досудового розслідування 06.10.2016 доручено слідчому слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_6.

06.10.2016 керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 здійснення повноважень прокурора у зазначеному кримінальному провадженні доручено прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1.

19.01.2017 о 10 год. 30 хв. слідчим слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12016040630002981 вручено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , письмове повідомлення про підозру у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, яке цього ж дня було погоджено з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_1

В подальшому, 24.01.2017 (точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) перебуваючи в м. Дніпро (точного місця у ході досудового розслідування не встановлено) у прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 виник прямий злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

З метою реалізації свого злочинного умислу, прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, у період з 24.01.2017 до 25.01.2017 (точного часу у ході досудового розслідування не встановлено) перебуваючи у приміщенні прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, за адресою: вул. Софії Ковалевської, 4, м. Дніпро, повідомив особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, про необхідність висунення ОСОБА_2 вимог про передачу йому неправомірної вигоди за призначення останньому покарання у вигляді виправних робіт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України у кримінальному провадженні № 12016040630002981.

В подальшому, 25.01.2017 приблизно о 16 год. 40 хв. перебуваючи на подвір`ї прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, яка розташована за адресою: вул. Софії Ковалевської, 4, м. Дніпро, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, за вказівкою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 , жестом у вигляді піднятих двох пальців правої руки повідомила ОСОБА_2 про необхідність передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 2 000 доларів США за вплив на суддю Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, який наділений повноваженнями на виконання функцій держави, на прийняття рішення у кримінальному провадженні № 12016040630002981 щодо призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді виправних робіт.

26.01.2017 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12016040630002981 відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, направлено до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

Далі, 08.02.2017 приблизно о 16 год. 06 хв. в приміщенні прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, за адресою: вул. Софії Ковалевської, 4, м. Дніпро, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, повідомила прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не знайде необхідної суми грошових коштів. Після чого, у зазначений час та місці, прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне отримання неправомірної вигоди для себе, діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи те, що в силу займаної посади прокурора місцевої прокуратури та будучи особисто знайомим із суддями Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, наділеними повноваженнями на виконання функцій держави щодо прийняття рішень у кримінальних провадженнях, повідомив особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, про необхідність передачі йому від ОСОБА_2 неправомірної вигоди у розмірі 1 600 доларів США за вплив на суддю Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, який наділений повноваженнями на виконання функцій держави, на прийняття рішення у кримінальному провадженні № 12016040630002981 щодо призначення ОСОБА_2 покарання у вигляді виправних робіт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

В подальшому, 09.02.2017 приблизно о 12 год. 15 хв. перебуваючи у приміщенні прокуратури Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1, за адресою: вул. Софії Ковалевської, будинок 4, м. Дніпро, прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1, з метою доведення злочину до кінця, діючи умисно та з корисливих мотивів, повідомив особі, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, про те, що на його мобільний телефон подзвонить особа на ім`я ОСОБА_3 , якій і необхідно передати грошові кошти для нього.

09.02.2017 приблизно о 12 год. 44 хв. на номер мобільного телефону, який знаходиться у користуванні особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, подзвонив чоловік, який представився ОСОБА_3 від ОСОБА_4 та відбулася телефонна розмова, в ході якої вказані особи домовились зустрітись цього ж дня приблизно через 30 хвилин в Торгівельному центрі «Наша Правда» в м. Дніпро.

Далі, 09.02.2017 приблизно о 14 год. 00 хв. в Торгівельному центрі «Наша Правда», за адресою: пр-т Слобожанський, 31-д, м. Дніпро, особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, зустрівся з ОСОБА_5 , який раніше йому телефонував на мобільний телефон та не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_1 на отримання неправомірної вигоди.

У зазначений час та місці, за вказівкою ОСОБА_1 , особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження, передала ОСОБА_5 , який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 1 600 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 09.02.2017 становить 43 060 грн., для передачі їх ОСОБА_1 за вплив останнім на суддю Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, який наділений повноваженнями на виконання функцій держави, на прийняття рішення щодо призначення у кримінальному провадженні № 12016040630002981 ОСОБА_2 покарання у вигляді виправних робіт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Однак, вчинивши усі дії, які прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, злочин не було закінчено у зв`язку з тим, що грошові кошти у розмірі 1 600 доларів США (43 060 грн.) не були одержані ОСОБА_1 , оскільки незаконні дії останнього були викриті працівниками правоохоронних органів.

Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковані стороною обвинувачення як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто закінчений замах на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Обставини викладені в обвинувальному акті, які прокурор вважає доведеними, не знайшли свого підтвердження і суперечать обставинам, встановленим судом, які перевірені доказами, наданими сторонами під час судового розгляду, з дотриманням засад кримінального провадження, зокрема законності, змагальності сторін та свободи і поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення при вищезазначених обставинах не визнав, при цьому суду пояснив, що ним здійснювалось процесуальне керівництво кримінального провадження з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 122 КК України стосовно ОСОБА_2 . Проведення процесуального розслідування доручено слідчому слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 Слідчим йому було повідомлено про достатність зібраних доказів по даному кримінальному провадженні для повідомлення підозри ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, і про те що останнього ОСОБА_6 викликано до Амур-Нижньодніпровського відділу поліції на 17.01.2017 року.

17.01.2017 року зайшовши до робочого кабінету ОСОБА_6 , він побачив ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , між якими вже відбувалася розмова з приводу кримінального провадження та міри відповідальності ОСОБА_2 , за вчинення діяння. Ним було роз`яснено ОСОБА_2 про можливість укладання угоди про примирення з потерпілим, ОСОБА_2 повідомив, що він зацікавлений примиритися з потерпілим, але залежно від умов які будуть висунуті останнім. Також йому стало відомо від ОСОБА_6 про те, що він викликав до свого кабінету потерпілого, який весь цей час очікував за дверима. Ним було запропоновано ОСОБА_6 роз`яснити можливості укладання угоди про примирення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України та наслідки її укладання потерпілому. Після роз`яснення можливості укладання угоди про примирення ОСОБА_6 потерпілому та наслідків її укладання, у кабінеті ОСОБА_6 відбулася приватна розмова між ОСОБА_2 і потерпілим. Як йому стало відомо, на ґрунті неприязних відносин між потерпілим та ОСОБА_2 , угоди про примирення складено не було. Також на прохання ОСОБА_2 після діалогу з потерпілим ним було роз`яснено інші підстави пом`якшення покарання відповідно до ст. 66 КК України, у тому числі щодо визнання вини, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину. Враховуючи невизначеність ОСОБА_2 , про підозру останньому повідомлено не було. Він ще раз запропонував досягнути угоди потерпілого та ОСОБА_2 та надав їм час на роздуми, а про результати попрохав щоб його повідомив слідчий ОСОБА_6 , оскільки останній безпосередньо постійно спілкувався та мав контакти як потерпілого так і ОСОБА_2 .

Пізніше, 19.01.2017 року йому зателефонував слідчий ОСОБА_6 та повідомив, що потерпілий з ОСОБА_2 не примирилися, тому є підстави для повідомлення про підозру та направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_2 до суду, і у ОСОБА_6 є бажання направити справу до суду саме в цьому місяці. 19.01.2017 року прибув до слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділу поліції, де ним було підписано повідомлення про підозру ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, та ще раз на його запитання щодо зменшення або звільнення від покарання ним було роз`яснено ст. 66 КК України та повідомив, що такі обставини є вагомими для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією статті. При цьому він ніколи не представляв інтереси під час спілкування або в інший спосіб не висував ОСОБА_2 особисто або через будь-кого будь-які умови щодо примирення, у тому числі щодо вчинення якихось конкретних дій, або передачі будь-яких грошових коштів від імені потерпілого по кримінальному провадженню. Після чого поїхав по службовим справам.

25.01.2017 року йому зателефонував слідчий ОСОБА_6 та повідомив, що ОСОБА_2 так і не примирився з потерпілим, але ОСОБА_2 бажає отримати більш м`яке покарання, тому щиро розкаявся та визнав свою вину. Також ОСОБА_6 повідомив, що у нього підготовлені матеріали кримінального провадження для підписання обвинувального акту, і що він разом з ОСОБА_2 може приїхати до прокуратури. При цьому йому було відомо, що під час досудового розслідування ОСОБА_2 декілька разів змінював покази, а також був не згоден з деякими доказами, які збирав та проводив слідчий ОСОБА_6 щодо підтвердження вини ОСОБА_2 , тому він декілька разів перепитав у слідчого щодо визнання ОСОБА_2 вини та добровільності такого визнання. ОСОБА_6 запевнив його, що він йому вже усе роз`яснив і той все розуміє і бажає діяти лише за умови призначення йому покарання у вигляді виправних робіт.

25.01.2017 року після приїзду ОСОБА_6 разом з ОСОБА_2 до його кабінету, ним було з`ясовано, що ОСОБА_2 вину не визнає, крім того, матеріали готові не повністю та відсутні документи для складання та вручення обвинувального акту. На його запитання до ОСОБА_6 щодо позиції невизнання вини ОСОБА_2 , ОСОБА_6 попросив надати їм можливість поспілкуватися, та повідомив, що це непорозуміння, після чого між ними відбулася приватна розмова. Про що була розмова та які були домовленості йому невідомо.

Після повернення слідчого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 до його кабінету, ОСОБА_6 йому повідомив, що все добре і вони все вирішили. Після цього ОСОБА_2 , умисно намагався затягувати процес вручення обвинувального акту, він визнавав вину і в той же час вимагав якихось гарантій. Також ОСОБА_2 роз`яснювалися можливості примирення з потерпілим. Слідчий ОСОБА_6 та ОСОБА_2 неодноразово виходили з його кабінету у тому числі на прохання ОСОБА_6 , про що вони спілкувалися йому не відомо. Але коли останній раз вони повернулись, ОСОБА_2 прийняв позицію слідчого щодо визнання вини та щирого каяття, далі було складено та вручено обвинувальний акт ОСОБА_7 , та у Єдиному реєстрі досудових розслідувань поставлена позначка «до суду».

Пізніше з матеріалів кримінального провадження відносно нього, йому стало відомо, що протягом січня 2017 року, у тому числі, 25.01.2017 року, слідчий ОСОБА_6 особисто вимагав від ОСОБА_2 2000 доларів США, при цьому посилаючись на нього.

Крім того, дізнався і про те, які насправді були домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , та коли слідчий надавав гарантії ОСОБА_7 , що він отримає більш м`яке покарання від його імені, то він зрозумів, чому 25.01.2017 року Федічев питав його про якісь гарантії, та вважав що він розуміє у чому справа.

І на його особисту думку спільна поїздка ОСОБА_2 зі ОСОБА_6 25.01.2017 закінчилась все ж таки отриманням 2000 доларів США ОСОБА_6 .

Після 25.01.2017 року він особисто або через будь-кого або слідчого ОСОБА_6 з ОСОБА_2 не спілкувався на будь-які теми, тим більше щодо отримання матеріальних благ, також після направлення справи до суду з ОСОБА_2 та зі слідчим ОСОБА_6 не спілкувався.

Тільки з наданих матеріалів кримінального провадження йому стало відомо, що слідчий ОСОБА_6 вимагав гроші з ОСОБА_2 , посилаючись на нього. В 2017 році ним здійснювалося процесуальне керівництво не в одному кримінальному провадженні, яке розслідувалося слідчим ОСОБА_6 , в ході яких між ними відбувалося багато розмов на різні теми, обговорювали життєві теми, не пов`язані з роботою. Таким чином, якщо слідчий ОСОБА_6 постійно здійснював фіксування їхніх розмов, то за допомогою спеціальної техніки можливо було змонтувати відеоролики з будь-якими його рухами та розмовою. Вважає, що обвинувачення відносно нього сфальсифіковано. Обвинувальний акт складено на підставі явно неналежних та недопустимих доказів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працює на посаді слідчого відділення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, на початку січня 2017 року у нього в провадженні перебувало кримінальне провадження стосовно підозрюваного ОСОБА_2 по ч. 1 ст. 122 КК України, процесуальним керівником якого був прокурор ОСОБА_1 , який примушував отримати від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 2000 доларів США за умовний термін покарання. Про факт отримання неправомірної вигоди повідомив Дніпропетровську обласну прокуратуру.

08.02.2017 року зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_2 хоче «закрити питання». 09.02.2017 року повідомив ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 передав грошові кошти в розмірі 1600 доларів США, а не в сумі 2000 доларів США, про це він йому повідомив в кабінеті ОСОБА_1 . Після того як повідомив ОСОБА_1 , той йому сказав, що з ним зв`яжеться його знайомий на ім`я ОСОБА_3 , десь за півгодини та повідомить, де вони зустрінуться. Через деякий час до нього зателефонував чоловік на ім`я ОСОБА_3 та сказав, що він буде чекати біля торгового центру «Наша Правда» на автомобілі марки «ВАЗ 2109» сірого кольору. Підійшовши до торгівельного центру набрав ще один раз ОСОБА_3 для з`ясування його точного місця знаходження. З ОСОБА_3 зустрілися на задньому вході в торгівельний центр «Наша Правда», підійшовши до нього він спитав, чи це він ОСОБА_3 , на що він йому сказав так. Відразу зателефонував ОСОБА_1 та передав трубку ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_3 передав знову йому слухавку і ОСОБА_1 підтвердив, що це дійсно ОСОБА_3 та сказав, що не треба його турбувати по таким дрібницям.

Після цього ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1600 доларів США, наслідки передачі задокументовані правоохоронними органами.

Також пояснив, що турбувався за показники в роботі, тому спілкувався з ОСОБА_2 . Однак, не пам`ятає розмови з ОСОБА_2 на вулиці біля прокуратури, а також для чого проглядав телефонну книжку останнього.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що був підозрюваним за ч. 1 ст. 122 КК України. Слідчим по його кримінальному провадженню був ОСОБА_6 , процесуальним керівником - прокурор ОСОБА_1 19.01.2017 року перебуваючи в кабінеті у слідчого ОСОБА_6, слідчий сказав йому, що «Від вас бажають матеріальних благ». Було декілька варіантів вирішення питання, 4-5 тис доларів передати потерпілому та його не буде на суді. Крім того, повідомив, що сам потерпілий бажає від нього занадто багато чого.

Слідчий ОСОБА_6 на вулиці біля прокуратури Амур - Нижньодніпровського району показав 2 пальця (як він зрозумів це 2000 доларів США за пом`якшення покарання).

Після повторного допиту свідка ОСОБА_2 він пояснив, що ОСОБА_6 ніяких сум не називав, крім того не пам`ятає за якими грошима їхав разом зі слідчим ОСОБА_6 додому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що з ОСОБА_1 він раніше знайомий, він його однокласник. З ОСОБА_1 раніше зустрічались, але ніяких ділових питань у них не було, у них були дружні відносини. 09.02.2017 року до нього зателефонував його знайомий на ім`я ОСОБА_8 та попросив забрати гроші, так як він сам був на зустрічі та не встигав забрати гроші, він дав контактний номер телефону та сказав, що це ОСОБА_6 . Ці гроші призначалися для придбання смартфонів. Десь через годину у першій половині дня близько 11 години він набрав по даному номеру телефону та домовився про зустріч з ОСОБА_6 десь через годину біля торгового центру «Наша Правда» в м. Дніпро. Приїхавши до ТЦ «Наша Правда» близько 12 год. 30 хв. зателефонував даній особі, котра повинна була передати гроші, домовилися про конкретне місце зустрічі і хвилин за 5-10 приїхав даний чоловік, який повинен був передати кошти. Підійшов хлопець та представився ОСОБА_6 , він сказав, що він ОСОБА_3 , ОСОБА_6 сказав, що йому треба підтвердження та він взяв набрав зі свого телефону якийсь номер та сказав, що це ОСОБА_4 , передавши трубку йому, він спробував з`ясувати у даної особи з якою розмовляє, яке треба підтвердження на що йому сказали передай слухавку назад. Раніше декілька разів вони з ОСОБА_8 контактували та продавали мобільні телефони, у нього є знайомий ОСОБА_10 , через якого він часто купує мобільні телефони, даній обставинні не надав значення, вважав, що його перевірили і все. Коли розмова йшла про гроші та почув коли зателефонував ім`я « ОСОБА_4 » подумав, що він буде зараз розмовляти зі знайомим ОСОБА_10 і гроші передаються за мобільні телефони. Після того як він поговорив та передав слухавку, ОСОБА_6 поговорив та кивнув головою, після того як ОСОБА_6 поклав слухавку він передав йому гроші, гроші він не рахував, попрощавшись з ОСОБА_6 пішов до Торгівельного центру «Наша Правда». Вважав, що гроші які його попросив забрати ОСОБА_8, він на прохання ОСОБА_8 купить йому мобільні телефони марки «Айфон». Підійшовши та сівши в свій автомобіль, до нього підійшли працівники поліції та працівник прокуратури, попросили показали, що є в кишенях, дістав все, показав, що є в автомобілі, потім все описали та повезли його до слідчого відділу на вул. Боброва в м. Дніпро. В процесі допиту йому стало відомо, що його затримано в зв`язку з тим, що затримують ОСОБА_1 , він не міг зрозуміти яким чином це відноситься до ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що працюючи на посаді заступника керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, близько 13 год. 09.02.2017 року він дізнався, що з ОСОБА_1 проводяться слідчі дії, потім був присутній при обшуку в прокуратурі в його кабінеті. Під час обшуку в кабінеті ОСОБА_1 на його робочому місці було вилучено комп`ютер та якісь документи. Також повідомив, що під час розслідування ОСОБА_1 кримінального провадження відносно ОСОБА_2 йому ОСОБА_1 про хід розслідування не повідомлялося. Крім того повідомив, що протягом 2017 року відносно працівників Амур - Нижньодніпровської прокуратури було відкрито 6 кримінальних проваджень, які закриті за відсутністю складу кримінальних правопорушень.

За клопотанням сторони обвинувачення та сторони захисту, судом досліджені докази та інші матеріали, що мають значення для встановлення фактів і обставин, що містяться у матеріалах кримінального провадження:

- витяг з кримінального провадження №42017040000000058 від 08.02.2017 з якого вбачається, що працівники правоохоронних органів в м. Дніпро вимагають від ОСОБА_2 неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням службового становища (т. 1 а.п. 2);

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 20 січня 2017 року ОСОБА_2 , з якого вбачається, що слідчий ОСОБА_6 та прокурор ОСОБА_1 вступивши в змову хочуть отримати від нього неправомірну вигоду (т.1. а.п. 3-5);

- протокол огляду предметів та фототаблицею до нього від 23 січня 2017 року за участю ОСОБА_2 . Оглядом встановлено, що об`єктом огляду є мобільний телефон марки «Nokia» моделі «Х2» чорного кольору. Під час огляду вказаного мобільного телефону перебуває в робочому стані. З метою встановлення інформації, а саме повідомлень (SMS), що міститься в пам`яті мобільного телефону, за допомогою комбінації клавіш на панелі телефону відкрито меню «Сообщения», у якому знаходиться папка «Входящие». Під час огляду вказаної папки встановлено, що серед інших повідомлень, міститься повідомлення від абонента « НОМЕР_1 » наступного змісту: 1) «Набери меня», яке отримано о 15:25:25, 20.01.2017; 2). «Еще», яке отримано о 15:26:40, 20.01. 2017; 3) «Перезвоните», яке отримано о 15:57:11, 20.01.2017. З метою встановлення інформації, а саме телефонних дзвінків, що міститься в пам`яті мобільного телефону, за допомогою комбінації клавіш на панелі відкрито меню «Все вызовы», оглядом якого встановлено, що серед інших дзвінків, містяться вхідні дзвінки від абонента « НОМЕР_1 », які надійшли 23.01.2017 о 18:18 та 18:21 (том № 1 а.п. 28-31);

- доручення слідчого Мурчича Д. про проведення слідчих (розшукових) дій на підставі ст. 40 КПК України від 20 січня 2017 року №17/1-206 - вих17 у кримінальному провадженню №42017040000000058 від 20.01.2017 (т.1 а.п.32);

- відповідь Служби Безпеки України від 23.01.2017 року №55/3-684 щодо виконання доручення, зі змісту якої вбачається, що юрист третього класу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на посаді старшого прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1. Уродженець м. Дніпро, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . Мав в користуванні наступний номер мобільного телефону - НОМЕР_2 , а лейтенант поліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 перебуває на посаді слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області. Має в користуванні мобільний телефон - НОМЕР_3 (т.1.а.п. 33);

- постанова прокурора про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 22 березня 2017 року, якою об`єднані матеріали досудових розслідувань за №№42017040000000058, 42017040000000125 в одне провадження під № 42017040000000058 (т.1 а.п. 41-42);

- витяг с Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженню №42017040000000125 від 08.07.2017, що на території Дніпропетровської області працівники правоохоронного органу, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, через ОСОБА_6 , вимагають у фізичних осіб неправомірну вимогу за невчинення та вчинення процесуальних дій (т. 1 а.п. 45);

- витяг с Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженню №42017040000000125 від 08.07.2017( датований 14.02.2017), що на території Дніпропетровської області працівники правоохоронного органу, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, через ОСОБА_6 , вимагають у фізичних осіб неправомірну вимогу за невчинення та вчинення процесуальних дій (т. 1 а.п. 46);

- заява про вчинення злочину ОСОБА_6 від 08.02.2016 року зареєстрована 08.02.2017 року, з якої вбачається, що прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1в Дніпропетровській області ОСОБА_1, будучи процесуальним керівником у кримінальних провадженнях висував та висуває вимоги передати йому неправомірної вигоди через нього (т. 1 а. п. 47);

- доручення заступника прокурора області про проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №42017040000000125 від 09 лютого 2017 року слідчим слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області: Мурчичу Д.М., Лупашку С.В., Кисельову К.П., Голубинському І.Л., Деркачу М.А. (т. 1 а.п. 49);

- доручення начальника першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області по кримінальному провадженню №42017040000000125 від 21 лютого 2021 року (т. 1 а.п. 50);

- постанова заступника прокурора області про визначення прокурора у кримінальному провадженню №42017040000000125 від 08.02.2017 року (т. 1 а.п. 52);

- доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій на підставі ст. 40 КПК України (т. 1 а.п. 61);

- відповідь начальника УЗЕ в Дніпропетровській області від 09.02.2017 №881/39/103/01-2017 з додатками (т. 1 а.п. 62-66);

- протокол огляду з фото таблицею до нього, проведеного 09 лютого 2017 року, розпочатого о 10 год. 49 хв., зупиненого о 10 год. 53 хв., відновленого об 11 год. 03 хв., закінченого об 11 год. 05 хв. за участю заявника ОСОБА_6 , об`єктом огляду є грошові кошти загальною сумою 1600 доларів США (одна тисяча шістсот доларів США), які надійшли від УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України (лист №881/39/103/02-2017 від 09.02.2017) (том № 1 а.п. 67-72);

- доручення слідчого про проведення слідчих (розшукових) дій на підставі ст. 40 КПК України (т. 1 а.п. 77);

- лист Служби Безпеки України щодо виконання доручення прокурора за кримінальним провадженням №42017040000000125 від 08.02.2017 року (т. 1 а.п. 79);

- протокол огляду від 09 лютого 2017 року, за змістом якого: місцем огляду є паркувальний майданчик відкритого типу за адресою пр. Слобожанський 31-д, навпроти Торгового центру «Наша Правда» у м. Дніпро. На момент початку слідчої дії біля автомобіля «ВАЗ 21124» чорного кольору, державний номерний знак « НОМЕР_4 », припаркованого на зазначеному паркувальному майданчику, знаходиться ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якому повідомлено, що слідчим та оперативними працівниками УЗЕ в Дніпропетровській області ДЗЕ НП України зафіксовано факт отримання ним від ОСОБА_6 грошових коштів. На прохання слідчого ОСОБА_5 добровільно видав грошові кошти у сумі 1600 доларів США, які він отримав від чоловіка на ім`я ОСОБА_6 в якості оплати за мобільні телефони «Iphone 6» та «Iphone 7», але передача телефонів повинна відбутися за декілька днів. ОСОБА_5 також пояснив, що прибув на зустріч з ОСОБА_6 на прохання ОСОБА_15 (м.т. НОМЕР_5 ). Вказані грошові кошти у присутності учасників слідчої дії та понятих оглянуто та встановлено, що їх загальна кількість 16 (шістнадцять) купюр, кожна номіналом 100 (сто) доларів США з номерами та серійними номерами: HG92920877; KB56226025E; KF56218005A; CB36424129F; KF18920899D; AB12908337J; AB36400039K; KB98302977I; HL12454936F; KB74643147J; KB09939305L; AB15887128K; HB51590557Q; FF91779928B; FF91779927B; HB44446129F. Перелічені грошові кошти в сумі 1600 доларів США поміщено у прозорий поліетиленовий пакет та опечатано. Також на прохання слідчого ОСОБА_5 добровільно надав мобільний телефон «Samsung» «Duos» білого кольору іmеі: НОМЕР_6 та іmеі: НОМЕР_7 у якому знаходилась сім карта «Life» № НОМЕР_8 ; Гарнітура «Plantronіcs» чорного кольору модель №20 11215139 ; мобільний телефон «Iphone 5s» сірого кольору іmеі: НОМЕР_10 з сім картою «Київстар» без серійного номера, моб. номер НОМЕР_11 . Крім того під час огляду, з дозволу ОСОБА_5 було поверхнево оглянутий автомобіль «ВАЗ 21124» державний номер НОМЕР_4 на предмет наявності заборонених предметів, яких не виявлено. Два мобільних телефони та гарнітуру поміщено до прозорого поліетиленового пакету та опечатано (том №1 а.п. 85-88);

- клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області про надання дозволу на проведення обшуку від 09.02.2017 року ( т. 1 а.п. 95-97);

- ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2017 року про дозвіл на проведення обшуку в адміністративній будівлі Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області, за адресою: вул. Софіі Ковалевської, буд. 4 м. Дніпро (т. 1 а.п. 98);

- протокол обшуку проведеного 09 лютого 2017 року розпочатого о 14 год. 55 хв., закінченого о 16 год. 16 хв. за участю понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , у ході проведення обшуку на робочому столі у приміщені кабінету виявлено ноутбук «Acer» model №MS2290, Р.К. W36B3-46GXP-2Q324-C8TXR-Y3QPK, який на момент обшуку був увімкнутий; флеш-носій чорного кольору Goodram twister 4Gb із початим ЄРДР; аналогічний флеш-носій без будь-яких назв; зовнішній диск ADATA Classic CH1150GB SN1D0120087612. Флеш-носій ноутбук та диск упаковано та опечатано у один пакет за допомогою 2-х поліетиленових пакетів. Також під час обшуку на сейфі, розташованому праворуч від письмового столу, виявлено матеріали кримінального провадження №12016040630002981 за підозрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді прошитому, пронумерованому, усього на 72 аркушах. Більше під час обшуку нічого не вилучено (т. №1 а.п. 99-102);

- клопотання про надання дозволу на проведення обшуку від 09.02.2017 року в транспортному засобі (автомобілі) марки «Toyota» моделі «Kamry», державний номерний знак НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 (т. 1 а.п. 113-114);

- копія ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2017 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку в транспортному засобі автомобілі марки «Toyota» моделі «Kamry», державний номерний знак НОМЕР_12 , яким користується ОСОБА_1 (т. 1 а.п. 115);

- протокол обшуку від 09 лютого 2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Гнєзділова О.О., в присутності понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 проведеного в автомобілі марки «Toyota Camry» державний номер НОМЕР_12 , яким користується прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 В ході обшуку виявлено: 1) паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 серія НОМЕР_13 ; 2) паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_14 ; 3) службове посвідчення працівника прокуратури ОСОБА_1 № НОМЕР_15 видане 02.07.2016р.; 4) мобільний телефон синього кольору марки «Samsung» іmеі: НОМЕР_16 із сім картою «Life»; щоденник коричневого кольору із написом «Дніпровська місцева прокуратура №1»; 6) ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2017 справа №199/952/17 на 20 арк.; 7) клопотання про арешт майна від 09.02.17 з додатками на 21 арк.; 8) матеріали кримінального провадження №42016042630000141 від 08.12.2016 на 23 арк.; 9) клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_21 від 08.02.2017 на 4 арк.; 10) матеріали кримінального провадження №12016040630003517 від 08.12.2016 за обвинуваченням ОСОБА_22 на 48 арк.; 11) лист ТОВ «Фрегат СП» від 03.02.2017 №16/03-86 на 1 арк.; 12) запит № 109а-190 вих від 30.01.2017 на 1 арк.; 13) запит №98а-3338 вих. 16 від 12.12.16 на 2 арк.; 14) файл з копіями документів на 10 арк.; 15) чорновик протоколу обшуку від 17.10.2016 на 2 арк.; 16) лист формату А4 з переліком адрес; 17) поліетиленовий пакет білого кольору із написом «ANDER» в якому містяться чорнові записи; 18) грошові кошти у національній валюті в сумі 2058 грн., а саме: купюри номіналом 500 грн. 4 штуки, купюри номіналом 20 грн. 2 штуки, купюри номіналом 10 грн. 1 штука, купюри номіналом 5 грн. 1 штука, купюри номіналом 1 грн. 3 штуки; 19) банкноти схожі на долари США у кількості 20 купюр номіналом 100 доларів США та 1 купюра номіналом 20 доларів США. Перераховані у протоколі предмети, речі документи, грошові кошти ті інше поміщено в присутності понятих та учасників обшуку в 7 поліетиленових пакетів та опечатано бірками з підписами понятих (том № 1 а.п. 116-122);

- протокол затримання ОСОБА_1 від 09.02.2017 року (т. 1 а.п. 123-130);

- повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т. 1 а.п. 146-148);

- наказ №397 К від 05 квітня 2016 року, відповідно до якого переведено прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 юриста 2 класу ОСОБА_1 на посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 (т. 1 а.п. 195);

- з листа керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 від 16.02.2017 року №15-316 вих 17 вбачається, що протягом січня - лютого 2017 року письмові повідомлення працівників Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області про надходження пропозицій щодо неправомірної вигоди або подарунка на адресу керівника, першого заступника та заступників керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 не надходило (т. 1 а.п. 206);

- наказ №66 від 10 листопада 2016 року про розподіл обов`язків між керівниками Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 (т. 1 а.п. 207-244);

- протокол огляду предметів від 10 лютого 2017 року добровільно виданих 09 лютого 2017 року ОСОБА_5 , а саме мобільного телефона іPhone 5s, SAMSUNG DUOS та гарнітуру «Plantronics» чорного кольору (т. 1 а.п. 250-253);

- протокол огляду від 11 лютого 2017 року, в ході якого було встановлено: під час обшуку проведеного в приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 розміщеної в м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд.4, були вилучені документи, які підлягають огляду, а саме: супровідний лист від 26.01.2017 року №109а-158 вих. 17, судова повістка на адресу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 від 27.01.2017 на 1 арк, матеріали кримінального провадження №12016040630002981 за підозрою ОСОБА_2 (т. 2 а.п. 3-82);

- протокол огляду від 24- 25 лютого 2017 року інформації, яка збережена в пам`яті портативного комп`ютера - ноутбук «Packard bell» (т. 2 а.п. 121 - 140);

- протокол огляду предметів від 25 лютого 2017 року вилучених 09 лютого 2017 року в ході обшуку автомобіля марки «Тойота Кемрі», державний номерний знак НОМЕР_12 , яким користується прокурор ОСОБА_1, а саме мобільного телефона «SAMSUNG» ( т. 2 а.п. 142-144);

- постанова про доручення проведення судової технічної експертизи документів від 14 лютого 2017 року ( т. 2 а.п. 191-192);

- висновок експерта від 23.02.2017 за № 29/2.3-103 відповідно до якого: шістнадцять банкнот номіналом 100 доларів США із серійними номерами НG 92920877 А (серії 2006 року), КВ 56226025 Е (серії 2006А року), KF 56218005 А (серії 2006А року), СВ 36454129 F (серії 2001 року), KF18920899D (серії 2006А року), АВ 12908337 J (серії 1996 року), АВ 36400039 К (серії 1996 року), КВ 98302977 І (серії 2006А року), НL 12454936 F (серії 2006 року), KB 74643147 J (серії 2006A року), KB 09939305 L (серії 2006F року), AB 15887128 K (серії 1996 року), HB 51590557 Q (серії 2006 року), FF 91779928 B (серії 2003A року), FF 91779927 B (серії 2003A року), HB 44446129 E, відповідають за своїми характеристиками грошовим знакам Федеральної резервної системи США аналогічного номіналу, які знаходяться в офіційному обігу (т. 2 а.п. 196-198);

- заява ОСОБА_2 на надання добровільної згоди на участь у проведення необхідних негласних слідчих дій у кримінальному провадженні №42017040000000058, розпочатому 20.01.2017 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України з метою отримання фактичних даних про протиправні діяння осіб, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (т. 2 а.п. 217);

- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо - , відеоконтроль особи - прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратори №1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т. 2 а.п. 219-221);

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26 січня 2017 року розпочатого о 15 год. 30 хв., закінченого о 17 год. 00 хв. відповідно до якого о 16 год. 38 хв. заявник ОСОБА_2 зустрівся зі слідчим СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 та прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 у приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. №4 у службовому кабінеті останнього. Під час розмови з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 йому відповів: «Короче, самая большая гарантия это я. Прокурор, который будет вас за ручку водить в суд и в суде вести ваше дело. Вот. Я вам еще раз говорю, есть два варианта и я пересмотрю дело, если мне там, в деле не понравятся разные рода обстоятельства, то я буду давить дело до конца реального строка. Если там все нормально с обстоятельствами, в принципе по тяжести наказания, либо год на год, ну вернее условка, либо год исправительных работ, где вы 20 процентов будете отчислять государству. Вам решать. Мне просить - оно плюс-минус»; промова ОСОБА_1 : «Слушайте, я вам так скажу, я вас сегодня в любом случае направлю. В любом случае, я вас направлю. И если вы будете себя плохо вести, я вам могу наоборот дать гарантии что вы получите три года (посміхається) ну по крайней мере, я для этого сделаю все» (том №2 а.п. 226-251);

- заява ОСОБА_6 про надання добровільної згоду на участь у проведенні необхідних негласних слідчих дій у кримінальному провадженню №42017040000000125, розпочатого 08.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України з метою отримання фактичних даних про протиправні діяння осіб, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України від 08.02.2017 (т. 3 а.п.1);

- постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчинення злочину від 08 лютого 2017 року відносно прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою перевірки його дійсних намірів, спостереження за його поведінкою та прийняттям ним рішень щодо вчинення злочину ( т. 3 а.п. 3-5);

- клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії - аудіо - відео контроль від 08 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.п. 6-7);

- доручення на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 08 лютого 2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 а.п. 11-12);

- лист Служби Безпеки України від 14.03.2017 року №55/3 - 2586 щодо скасування грифу секретності (т. 3 а.п. 13);

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо-відео контроль особи) від 10 лютого 2017 року. Слідчу дію розпочато 08.02.2017 року о 16 год. 06 хв., відповідно до якої о 16 год. 06 хв. слідчий СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_6 зустрівся з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 у приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. №4. Між ними відбулася розмова (т. 3 а.п. 14-17);

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10 лютого 2017 року. Слідчу дію розпочато 09.02.2017 року о 12 год. 15 хв., відповідно до якої о 12 год. 15 хв. слідчий СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_6 зустрівся з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 у приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Софії Ковалевської, буд. №4 у службовому кабінеті останнього (т. 3 а.п.18-20);

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину від 17 лютого 2017 року розпочатого о 16 год. 00 хв., закінченого о 17 год. 00 хв. Проведення контролю продовжено 09.02.2017 року о 12 год. 10 хв. 09.02.2017 приблизно о 12 год. 44хв. ОСОБА_6 на його мобільний телефон « НОМЕР_1 » зателефонував абонент із номером « НОМЕР_19 », який представився ОСОБА_3 від ОСОБА_4 . 09.02.2017 приблизно о 12 год. 50 хв. ОСОБА_6 зі свого мобільного телефону з номером « НОМЕР_1 » зателефонував на номер « НОМЕР_20 », яким користується ОСОБА_1 та запитав у останнього, чи від нього дзвонив абонент із останніми цифрами номеру «687» на ім`я ОСОБА_3 , на що ОСОБА_1 відповів, що так. 09.02.2017 приблизно о 13 год. 20 хв. ОСОБА_6 на його мобільний телефон з номером « НОМЕР_1 » зателефонував ОСОБА_3 , який користується номером « НОМЕР_21 » та вони домовилися про зустріч через 30 хвилин біля ТЦ «Наша Правда», що розташований у м. Дніпро на пр. Слобожанський, 31-д. 09.02.2017 приблизно о 13 год. 53 хв. ОСОБА_6 зустрівся із громадянином ОСОБА_3 , який користується номером « НОМЕР_21 », в приміщенні ТЦ «Наша Правда», що розташований у м. Дніпро на пр. Слобожанський, 31-д, де під час зустрічі ОСОБА_6 зі свого мобільного телефону з номером « НОМЕР_1 » зателефонував на номер « НОМЕР_20 », яким користується ОСОБА_1 та передав слухавку особі на ім`я ОСОБА_3 , який підтвердив ОСОБА_1 свою особу. Після цього, ОСОБА_6 передав особі на ім`я ОСОБА_3 , раніше обумовлені з ОСОБА_1 грошові кошти, у сумі 1600 доларів США. 09.02.2017 приблизно о 14 год. 00 хв. під час огляду місця події, а саме: паркувального майданчику відкритого типу за адресою м. Дніпро пр. Слобожанський, 31д . особа на ім`я ОСОБА_5 добровільно видав грошові кошти у розмірі 1600 доларів США (том 3 а.п. 6-7);

- постанова прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області про виділення матеріалів досудового розслідування від 22 березня 2017 року про виділення матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_6 (т. 3 а.п. 35-37);

- протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 29.03.2017 (т. 3 а.п. 79);

- супровідний лист до Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2017 року №15-671 вих. 17(т. 3 а.п. 82-83);

- постанова про зняття грифу секретності з матеріальних носіів інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відповідних документів від 06.02.2017 у кримінальному провадженню №42017040000000058 (т. 3 а.п. 131-134);

- постанова про зняття грифу секретності з матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій та відповідних процесуальних документів від 07.03.2017 у кримінальному провадженню №42017040000000125 (т. 3 а.п. 135-137);

- ухвала слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 23.01.2017 на проведення негласних слідчих (розшукових) дій з втручанням у приватне спілкування: аудіо, відео контроль особи - слідчого СВ Амур - Нижньодніпровського відділення поліції ДВП ГУПН в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( т. 3 а.п. 139-140);

- ухвала слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 23.01.2017 на проведення негласних слідчих (розшукових) дій з втручанням у приватне спілкування: аудіо, відео контроль особи - прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42017040000000058 від 20.01.2017 ( т. 3 а.п. 141-142);

- ухвала слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 08.02.2017 на проведення негласних слідчих (розшукових) дій з втручанням у приватне спілкування: аудіо, відео контроль особи - прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42017040000000125 від 08.02.2017 ( т. 3 а.п. 144-145);

- постановою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області від 08 серпня 2017 року виділено з матеріалів досудового розслідування №42016040000000885 в оригіналах матеріали досудового розслідування, а саме: протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж №55/3-1681 від 17.02.2017; отпичний диск DVD - R№55/4204 від 03.02.2017 на якому відтворені електронні документи - аудіоматеріали негласної слідчої дії; супровідний лист Управління СБУ України в Дніпропетровській області №55/3 - 2426 від 14.03.2017; ухвалу слідчого судді апеляційного суду Запорізької області №10/3-31 від 07.08.2017; клопотання про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженню від 07.08.2017 виділені матеріали кримінального провадження з постановою долучені до матеріалів кримінального провадження №42017040000000058 за підозрою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України (т. 3 а.п. 146-148);

- ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 07.08.2017 надано дозвіл на використання результатів негласної слідчої (розшукової) дії, отриманих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016040000000885 на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Запорізької області Рассуждая В.Я. №10-7949т від 28.12.2016, а саме електронних документах які відтворені на оптичному диску DVD - R обл. №55/4204 та в протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж №55/3 - 1681 від 17.02.2017 в іншому кримінальному провадженні №42017040000000058 за підозрою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України (т. 3 а.п. 153-155);

- протокол за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.02.2017 року. За результатами проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії отримано наступне: 09.02.2017 року о 12 год. 48 хв., відбулася розмова між лейтенантом поліції ОСОБА_6 (далі ОСОБА_6), номер мобільного телефону якого « НОМЕР_1 » та прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1), номер мобільного телефону якого « НОМЕР_20 », також того ж дня о 13 год. 54 хв. відбулася розмова між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 з чоловіком на ім`я ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3) (том №3 а.п.157-158);

- протокол огляду від 07.08.2017 року - огляд в службовому кабінеті № 13, прокуратури Дніпропетровської області, проводився 07.08.2017 року з 08 год. 47 хв. до 09 год. 54 хв. Після огляду оптичний диск DVD-R інв. № 55/3-4204 упакований в паперовий конверт та опечатано (том № 3 а.п. 160-164);

- протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 15.08.2017 року ( т. 3 а.п. 173-186);

- ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07.05.2018 надано дозвіл про здійснення тимчасового доступу, з можливістю вилучення технічного засобу - аудіо-відео накопичувача «Сафарі-5», що знаходиться у володінні (розпорядженні) УСБУ у Дніпропетровській області, за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго 23, який був досліджений старшим оперуповноваженим 2 сектору 2 відділу ГВБКОЗ УСБУ у Дніпропетровській області капітаном ОСОБА_23 10 лютого 2017 року у приміщенні оперативно-технічного підрозділу УСБУ у Дніпропетровській області, який містить інформацію (аудіо, відео-записи) що відображають:

- хід та результат негласних слідчих дій, які зафіксовано та у подальшому записано на диск для лазерних систем зчитування «VERBATIM DVD-R 16х4,7 Gb» 9331 516+ R E C 24286, реєстраційний номер 55/3875 (таємно) від 07.07.2016 року, що проводилося відносно ОСОБА_1 08.02.2017 року у період з 16 години 06 хвилин по 16 годину 08 хвилин, у кримінальному провадженні № 42017040000000058 від 08.02.2017 року;

- хід та результати негласних слідчих дій, які зафіксовано та у подальшому записано на диск для лазерних систем зчитування «VERBATIM DVD-R 16х4,7 Gb» МАР 640 TL 21081115, реєстраційний номер 55/4203 від 03.02.2017 року, що проводилися відносно ОСОБА_1 09.02.2017 року у період з 12 години 15 хвилин по 12 годину 19 хвилин, у кримінальному провадженні №42017040000000058 від 08.02.2017 року (т. 4 а.п. 104-105);

- лист СБУ від 22.06.2018 року №55/3 - 5992, відповідно до якого технічний засіб - аудіо, відео накопичувач «Сафарі - 5» надати не представляється можливим, оскільки його дослідження може створити передумови до розшифрування методів організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 4 а.п. 112);

- лист прокуратури Дніпропетровської області 03.08.2018 №17/1-2010вих18, яким слідчий в ОВС 1-го СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області повідомив, що провести вилучення технічного засобу «Сафарі -5» не представилось можливим, у зв`язку з тим, що відповідно до інформації наданої УСБ України в Дніпропетровській області (55/3-5992) дослідження зазначеного пристрою може створити передумови до розшифрування методів організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 4 а.п. 117);

- лист директора ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса від 02.11.2018 №2577/05-18/18/14 (т. 4 а.п.161-162);

- відповідь прокуратури Дніпропетровської області від 31.01.2020 №27-18вих-20, з якої вбачається, що станом на 30.01.2020 у електронній картці Єдиного реєстру досудових розслідувань «Рух провадження» у кримінальному провадженні №42017040000000125 щодо призначення слідчих за період з 08.02.2017 по 09.02.2017 обліковано наступні відомості: 09.02.2017 о 14:59 користувач ОСОБА_24 призначив попередніх слідчих, а саме: Науменко Ю.О., Деркач М.А., Лупашку С.В., Орешин П.П., Помазан М.С., Мурчич Д.М. (старший), Кириєнко П.Ф. , Трикозенко М.В., Геня П.М. (т. 6 а.п. 163);

- постановою старшого слідчого першого слідчого управління прокуратури області Мурчича Д. кримінальне провадження, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017040000000280 від 22.03.2017 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні слідчого СВ Амур - Нижньодніпровського відділення поліції ДВП ГУПН в Дніпропетровській області ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (т. 6 а.п. 167-168);

- з відповідей прокуратури Дніпропетровської області від 24.03.2020 та від 02.04.2020 вбачається, що заступник прокурора області - начальник слідчого управління Токар Р. доручив слідчим слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Мурчичу Д.М., Науменку Ю.О., Деркачу М.А., Лупашку С.В., Голубинському І.Л., Кисельову К.П., Кириєнко П.Ф., Трикозенку М.В., Гені П.М. провести досудове розслідуванню у кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2017 за №42017040000000125 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;

Оцінивши всі зібрані по справі та досліджені у судовому засіданні докази з точки зору допустимості, достовірності та належності, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 не доведено з таких підстав.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною першою статті 9 КПК України закріплено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ч.2 і ч.4 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Пунктами 1 і 2 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), необхідно оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (п.53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року), і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність і точність (п.86 рішення ЄСПЛ у справі «Вєренцов» проти України від 11.07.2013 року).

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат і обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (ч.1 і ч.2 ст.92 КПК України).

Всебічно дослідивши всі обставини даного кримінального провадження та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і у сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За приписом ч.1 ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року і «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.

На доказ вини обвинуваченого ОСОБА_1 сторона обвинувачення посилається на протокол огляду місця події від 09.02.2017 року з додатками.

Частиною 2 статті 39 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений… визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих.

За приписом ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Він уповноважений…починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 09 лютого 2017 року, розпочатий о 14.00 год. закінчений о 16.20 год. проводився старшим слідчим першого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Кириєнко П.Ф. у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017040000000125 від 08.02.2017 року за ч. 3 ст. 368 КК України (т. 1 а.п. 85-89). Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутня постанова про призначення Кириєнко П.Ф. до групи прокурорів по даному провадженню. Лише 14.03.2017 року постановою заступника прокурора Дніпропетровської області Токаря Р.М. про визначення групи прокурорів, Кириєнко П.Ф. як прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області набув процесуального статусу прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженню №42017040000000125 (т. 1 а.п. 53). Крім того, як вбачається з листа прокуратури Дніпропетровської області від 31.01.2020 №27-18вих 20, станом на 30.01.2020 у електронній картці єдиного реєстру досудових розслідувань «Рух провадження» у кримінальному провадженні №42017040000000125 щодо призначення слідчих за період з 08.02.2017 по 09.02.2017 обліковано наступні відомості: користувачем ОСОБА_24 09.02.2017 о 14.49 визначені попередні слідчі: Найменко Ю.О., Деркач М.А., Лупашко С.В., Орешин П.П., Помазан М.С., Мурчич Д.М., Кириєнко П.Ф., Трикозенко М.В., Геня П.М. (т. 6 а.п. 163). Тобто дане призначення слідчого відбулось вже після того як розпочався огляд місця події, а тому суд визнає протокол від 09.02.2017 року недопустимим доказом в розумінні п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, так як дана слідча дія була проведена особою, якій не було доручено проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженню.

Що стосується відповідей прокуратури Дніпропетровської області від 24.03.2020 (т. 6 а.п. 204) та 02.04.2020 (т. 6 а.п. 201) то до них додано ксерокопії доручення заступника прокурора Дніпропетровської області - начальника СУ прокуратури області Токаря Р.М. від 08.02.2017 групі слідчих на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000000125 у складі слідчих Мурчича Д.М., Науменка Ю.О., Деркача М.А., Лупашка С.В., Голубинського І.Л., Кисельова К.П., Кириєнка П.Ф., Трикозенка М.В., Гені П.М.

Між тим, відповідність доданих до відповідей ксерокопій документів оригіналу жодною посадовою особою не засвідчена, що, з урахуванням вимог ДСТУ 4163-2003 Вимоги до оформлення документів (п. 5.27 якого передбачає проставлення відмітки про засвідчення копії документа, яку складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії), а також положень ч. 3 ст. 99 КПК України (якою передбачено обов`язок сторін надати суду оригінал документа) свідчить про відсутність підстав для врахування викладеної у них інформації.

В матеріалах кримінального провадження міститься оригінал доручення заступника прокурора області-начальника СУ прокуратури області Токаря Р.М. від 09.02.2017, яким було визначено (а не змінено) групу слідчих в іншому складі. Та матеріали кримінального провадження не містять відомостей на підтвердження того, що вказаною особою ще й 08.02.2017 визначалася група слідчих у кримінальному провадженні в іншому складі. Крім того, доручення від 08.02.2017 року не було відкрито стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Доказів існування будь-яких обставин, які б об`єктивно свідчили про існування поважних причин для невідкриття такого доручення, стороною обвинувачення суду не надано. Все це викликає обґрунтовані сумніви в існуванні такого документу станом на 08-09 лютого 2017, що також свідчить про відсутність підстав для урахування інформації, яка міститься у ксерокопіях доручення від 08.02.2017.

Як вбачається з відеозапису огляду місця події від 09 лютого 2017 року фактично був проведений особистий обшук ОСОБА_5 та обшук іншого володіння особи - транспортного засобу ОСОБА_5 , а саме, оглядалися та вилучалися речі, які знаходилися в кишенях одягу ОСОБА_5 , речах, які знаходились при ньому, оглянуто всі речі та документи, які знаходилися у транспортному засобі ОСОБА_5 . Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 заяву на добровільну згоду проведення вищезазначених дій не надавав.

Також, як істотне порушення вимог ч. 3 ст. 233 КПК України у протоколі не зазначено підстав проникнення до транспортного засобу до постановлення ухвали слідчого судді, а також в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про звернення слідчого за погодженням із прокурором або прокурора до слідчого судді за дозволом на проведення обшуку.

Згідно з ч.3 ст.104 КПК України протокол складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про … всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по-батькові, дати народження, місця проживання)…, інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про… отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи.

Частина 5 цієї статті передбачає, що … протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою. Однак, згідно із відеозапису в протоколі не зазначено всіх осіб, які були присутніми під час проведення вказаної слідчої дії.

У зв`язку з тим, що слідча дія -протокол огляду місця події від 09.02.2017 (т. 1 а.п. 85-89) була проведена з істотними порушеннями вимог КПК України, а також з істотним порушенням основоположних прав людини, гарантованих ст. ст. 5 ч.1 «с», 6 ч. 3 «а», «с», 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, речові докази у справі - грошові кошти у сумі 1600 (тисяча шістсот) доларів США у вигляді 16 (шістнадцять) банкнот номіналом по 100 (сто) доларів США кожна з серіями та номерами: HG92920877A; KB56226025E; KF56218005A; CB36424129F; KF18920899D; AB12908337J; AB36400039K; KB98302977I; HL12454936F; KB74643147J; KB09939305L; AB15887128K; HB51590557Q; FF91779928B; FF91779927B; HB44446129E, та мобільний телефон марки «Samsung» моделі «Duos», білого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_6 та ІМЕІ: НОМЕР_7 у якому знаходиться сім-картка мобільного оператора «Life» з № НОМЕР_8 , також є недопустимими доказами, як отриманими в істотне порушення основоположних прав людини, що свідчить про їх недопустимість.

Також є недопустимим доказом протокол огляду від 10.02.2017 з додатками (т. 1 а.п. 250-253), під час якого були оглянуті мобільні телефони, що належать ОСОБА_5 , вилучені 09.02.2017 в ході огляду місця події, та досліджено інформацію, що містилася в мобільному телефоні марки «Samsung».

Як вбачається з висновку експерта № 29/2.3.-103 від 23.02.2017 (т.2 а.п. 196-198), його складено за результатами проведення судової технічної експертизи документів - грошових коштів у сумі 1600 доларів США, які були вилучені 09.02.2017 під час огляду місця події (а.п. 85-89 т.1).

Між тим, викладені доводи свідчать про недопустимість слідчої дії, під час якої було вилучено речовий доказ - грошові кошти у сумі 1600 доларів США, які були предметом експертного дослідження.

Наведене дає підстави стверджувати про недопустимість і вказаного висновку експерта № 29/2.3.-103 від 23.02.2017, з урахуванням положень п. 5 ст. 101 КПК України - висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Крім того, надані стороною обвинувачення докази не підтверджують, що грошові кошти у сумі 1600 доларів США, про огляд яких було 09.02.2017 року складено протокол, отримані у спосіб, передбачений ст. 93 КПК України.

Долучений до матеріалів проваджень лист УЗЕ в Дніпропетровській обл. ДЗЕ НП України № 881/39/103/01-2017 від 09.02.2017 (т. 1 а.п. 62), яким на адресу слідчого Мурчича Д.М. було направлено грошові кошти, отримані у відділі матеріально-технічного забезпечення та фінансового обліку ДЗЕ НП України як видатки на спецпризначення згідно ст. 13 Кошторису Національної поліції України для проведення слідчих (процесуальних дій), які в подальшому проконвертовані в ТОВ «ФК Абсолют Фінанс» у сумі 1600 доларів США.

Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутній первинний документ - квитанція (корінець) про здійснення видаткової операції, який би підтверджував, що у певну дату уповноваженими співробітниками оперативного підрозділу на виконання доручення слідчого Мурчича Д.М. у відділі матеріально-технічного забезпечення та фінансового обліку ДЗЕ НП України отримувалася певна кількість грошових коштів, та що грошові кошти отримувалися саме у національній грошовій одиниці України.

Не підтверджують походження вказаних грошових коштів в порядку ст. 93 КПК України і квитанції про здійснення валютно-обмінних операції від 09.02.2017 за №№ 97, 99, 100, 101 (т. 1 а.п. 63-66), оскільки ними лише підтверджено, що у вказану дату невідомою особою (особами) у відділенні ТОВ «ФК Абсолют Фінанс» було вчинено 4 валютно-обмінні операції.

Отже, стороною обвинувачення не доведено, що грошові кошти у сумі 1600 доларів США, про огляд яких 09.02.2017 року складено вищевказаний протокол, були отримані у спосіб, передбачений ст. 93 КПК України, що свідчить про недопустимість доказу.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000000125 проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, за результатом яких було складено наступні протоколи: протокол про результати проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину від 17.02.2017 з додатками (т.3 а.п. 6-7); протокол за результатами проведення негласної слідчої дії (аудіо-відео контроль особи) від 10.02.2017 з додатками (т. 3 а.п. 14-16); протокол за результатами проведення негласної слідчої дії (аудіо-відео контроль особи) від 10.02.2017 з додатками (т.3 а.п. 18-19).

Після прийняття прокурором Чумаком М.О. 22.03.2017 року процесуального рішення про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, перелічені протоколи, складені за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42017040000000125, були використані стороною обвинувачення як докази доведення винуватості ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42017040000000058.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 КПК України якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Однак, в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 відсутня ухвала слідчого судді, постановлена в порядку ч. 1 ст. 257 КПК України, якою б було надано дозвіл на використання у кримінальному провадженню №42017040000000058 інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженню №42017040000000125. У зв`язку з чим: протокол про результати проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину від 17.02.2017 з додатками (т.3 а.п. 6-7); протокол за результатами проведення негласної слідчої дії (аудіо-відео контроль особи) від 10.02.2017 з додатками (т. 3 а.п. 14-16); протокол за результатами проведення негласної слідчої дії (аудіо-відео контроль особи) від 10.02.2017 з додатками (т.3 а.п. 18-19) - визнаються недопустимими доказами.

У рішеннях Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа 751/7557/15-к, провадження №13-37кс18), від 16 жовтня 2019 року (справа№640/6847/15-к, провадження 13-43кс19) акцентовано увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до статті 290 КПК.

У разі якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК. Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (в тому числі ухвала слідчого судді) були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

Як вбачається з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 17.02.2017, викладена у ньому інформація була отримана під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії у кримінальному провадженні № 42016040000000885 від 12.10.2016.

В матеріалах кримінального провадження наявна копія ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області Городовенко В.В. від 07.08.2017 року (т. 3 а.п. 153-155), якою дозволено використання у кримінальному провадженні № 42017040000000058 результатів негласної слідчої (розшукової) дії, отриманих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016040000000885 на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області Рассуждая В.Я. № 10-7949т від 28.12.2016, а саме інформації, яка міститься в електронних документах (вказаних в ухвалі), що відтворені на оптичному диску DVD-R обл. № 55/4204 та в протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 55/3-1681 від 17.02.2017.

Однак, в матеріалах кримінального провадження відсутні процесуальні документи, які слугували підставою для проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії (клопотання про дозвіл на її проведення, копії ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області Рассуждая В.Я. № 10-7949т від 28.12.2016, доручення оперативному підрозділу на її проведення). Не відкривалися такі документі і стороні захисту під час виконання вимог ст. 290 КПК України, отже протокол про результати проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 17.02.2017 року з додатками - також визнається недопустимим доказом.

Не підтверджують версію сторони обвинувачення вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 і допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ..

Показаннями свідка ОСОБА_2 підтверджено викладені у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.01.2017 року відомості, щодо подій 19.01.2017 року, які виходять за межі висунутого обвинувачення та тлумачяться як вжиття слідчим ОСОБА_6 та прокурором ОСОБА_1 заходів, спрямованих на можливе досягнення примирення між особою, відносно якої розслідувалося кримінальне провадження ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_27 на добровільне відшкодування ОСОБА_2 заподіяної шкоди у розмірі, визначеному потерпілим - 4000-5000 доларів США.

Стосовно обставин, викладених в обвинувальному акті, свідок ОСОБА_2 суду показав, що вимогу про передачу йому грошових коштів висував свідок - слідчий ОСОБА_6 , отже ці показання не доводять винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 .

Що ж стосується показань свідка ОСОБА_2 в частині відсутності існування між ним та ОСОБА_6 домовленості про передачу ним грошових коштів до подій 25.01.2017, які зафіксовані в протоколі про проведення НСРД від 26.01.2017, а також про те, що ОСОБА_1 дав вказівку слідчому ОСОБА_6 висунути йому вимогу 25.01.2017 у той момент, коли ОСОБА_1 викликав ОСОБА_6 із кабінету для розмови - то в цій частині суд ставиться критично, оскільки вони повністю спростовуються протоколом про проведення НСРД від 26.01.2017 року (т. 2 а.п. 226-251), в якому містяться розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які підтверджують попередню домовленість.

Показаннями свідка ОСОБА_6 підтверджено викладені в обвинувальному акті обставини. Свідок суду показав, що, висуваючи вимоги ОСОБА_2 про передачу грошових коштів за вплив на призначення покарання, він діяв за вказівкою ОСОБА_1 , та змушений був це робити, оскільки ОСОБА_1 не направив би до суду обвинувальний акт. Також він заперечував існування між ним та ОСОБА_2 домовленості про передачу грошових коштів до подій 25.01.2017, які зафіксовані в протоколі про проведення НСРД від 26.01.2017.

До показань свідка ОСОБА_6 суд ставиться критично, оскільки вони також спростовуються протоколом про проведення НСРД від 26.01.2017 року (т. 2 а.п. 226-251).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосовно відмежування провокування вчинення злочину, яке суперечить ст..6 Конвенції, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», пункти 35, 36; «Худобін проти Росії», п. 128; рішення від 15 грудня 2005 р. у справі «Ванян проти Росії», № 53203/99, пункти 46, 47, «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008, п. 54, Баннікова проти Російської Федерації від 04 листопада 2004), а саме:

-чи існували об`єктивні підозри в тому, що обвинувачені були причетними до злочинної діяльності або схильними до вчинення кримінального правопорушення;

-у якій момент була залучена особа до конфіденційного співробітництва: до першої зустрічі з посадовцями (що може свідчити про провокацію) або після того, як посадові особи висунули їй вимоги щодо отримання неправомірної вигоди;

-хто був ініціатором зустрічей - першої та подальших;

-чи носили дії органів правопорядку пасивний характер коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діяли за їхніми вказівками, з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів протиправної діяльності, впливали на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений;

-чи була особа, яка залучена до конфіденційного співробітництва, залежною від правоохоронних органів.

Таким чином, докази, отриманні шляхом провокації не можуть бути використані у судочинстві, оскільки це є порушення п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості, та такі докази повинні визнаватися недопустимими.

Протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26.01.2017 підтверджено, що саме свідок ОСОБА_6 за відсутності ОСОБА_1 домовлявся зі свідком ОСОБА_2 про надання останнім неправомірної вигоди, показував йому жестами кількість такої неправомірної вигоди, та в кінці розмови ОСОБА_6 також повідомив ОСОБА_2 про намір їхати разом додому до ОСОБА_2 для невідкладного отримання грошових коштів, намагався перевірити мобільний телефон останнього, і безпосередньо початком спільної поїздки завершено фіксування за протоколом.

Під час судового розгляду свідок ОСОБА_2 показав, що саме слідчий ОСОБА_6 висловлював йому вимогу надання грошових коштів.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.01.2017 (т. 1 а.п. 3-5) підтверджено, що у вказану дату свідок ОСОБА_2 звернувся до слідчого відділу прокуратури Дніпропетровської області із заявою про вчинене відносно нього слідчим ОСОБА_6 та прокурором ОСОБА_1 кримінального правопорушення - вимагання неправомірної вигоди.

Проте, вказаний доказ жодним чином не підтверджує пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення.

Викладені у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20.01.2017 року відомості свідчать лише про те, що 19.01.2017 року слідчим ОСОБА_6 та прокурором ОСОБА_1 було вжито заходів, спрямованих на можливе досягнення примирення між особою, відносно якої розслідувалося кримінальне провадження ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_27 (який також приймав участь в описаних у заяві подіях) та добровільне відшкодування ОСОБА_2 заподіяної шкоди у розмірі, визначеному потерпілим - 4000-5000 доларів США, що не виходить за межі повноважень слідчого та прокурора, визначених КПК України. Та не можуть бути витлумачені як такі, що свідчать про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується.

Вказані обставини були підтверджені й показаннями допитаних в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_1 та самого свідка ОСОБА_2 , який не заперечував того, що 19.01.2017 мова йшла про грошові кошти в розміні 4-5 тис. доларів США для відшкодування шкоди потерпілому, та пояснив суду, що він звернувся із заявою про кримінальне правопорушення тому, що він «подумав», що таким чином слідчий та прокурор хочуть отримати ці гроші для себе.

Крім того, відповідно до формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, «24.01.2017 року… у прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 виник прямий злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_2 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави».

Таким чином, оскільки вказану заяву подано ОСОБА_2 та прийнято слідчим за декілька днів до дати, коли, за версією обвинувачення, у ОСОБА_1 виник умисел на вчинення злочину, відомості, викладені у даній заяві очевидно виходять за межі висунутого обвинувачення (ч. 1 ст. 337 КПК України).

Крім того, відомості, зафіксовані в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 26.01.2017 року (т. 2 а.п. 226-251), проведеної у кримінальному провадженні № 42017040000000058, підтверджують, що 25.01.2017 у приміщенні Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 та біля неї саме свідок ОСОБА_6 за відсутності ОСОБА_1 домовлявся зі свідком ОСОБА_2 про надання останнім неправомірної вигоди, показував йому жестами кількість такої неправомірної вигоди, та в кінці розмови ОСОБА_6 також повідомив ОСОБА_2 про намір їхати разом додому до ОСОБА_2 для невідкладного отримання грошових коштів. При цьому, зміст зафіксованих фраз діалогу, що відбувся без ОСОБА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , підтверджує ту обставину, що між цими особами напередодні (24.01.2017) відбулася домовленість про передачу ОСОБА_2 певних грошових коштів.

Зазначене спростовує версію сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_1 висунув вимогу ОСОБА_2 25.01.2017 на подвір`ї Дніпропетровської місцевої прокуратури №1.

Заява ОСОБА_6 від 08.02.2017 (т. 1 а.п. 47) - визнається недопустимим доказом у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 не було попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену законом (383 КК України) за завідомо неправдиве повідомлення про кримінальне правопорушення, що суперечить вимогам ст. 86 КПК України та відомості, викладені в ній не свідчать про вчинення якогось конкретного кримінального правопорушення (правопорушень) або про приготування до їх вчинення.

Відсутні підстави і вважати, що ця заява була отримана стороною обвинувачення у інший, передбаченийx ч. 2 ст. 93 КПК України спосіб отримання доказів.

Крім того, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 не підтвердив суду, що мали місце жодні інші факти, окрім обставин, викладених в обвинувальному акті, коли б ОСОБА_1 пропонував йому або давав вказівки вимагати неправомірну вигоду у учасників кримінальних проваджень, як про це зазначено в заяві.

Заява від ОСОБА_6 була прийнята 08.02.2017 року, тобто вже після того, як слідчим органом було зафіксовано його протиправні дії під час проведення 25.01.2017 року у кримінальному провадженні № 42017040000000058 негласної слідчої (розшукової) дії (т. 2 а.п. 226-251).

Так, за версією сторони обвинувачення, саме особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, 25.01.2017 року приблизно о 16.40 год. на подвір`ї Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 за вказівкою ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про необхідність передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США. 08.02.2017 року особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, повідомляла ОСОБА_1 про необхідність зменшення суми грошових коштів. Та в подальшому, ця особа 09.02.2017 року передала ОСОБА_28 для передачі ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1600 доларів США.

Постановою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Чумака М.О. від 22.03.2017 (а.п. 35-37т. 2 ) з кримінального провадження № 42017040000000058 було виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вчиненого слідчим СВ Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_6, - з внесенням відомостей до ЄРДР та направленням матеріалів до СУ прокуратури Дніпропетровської області для проведення подальшого досудового розслідування.

Постановою прокурора Чумака М.О. від 22.03.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017040000000280 було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, відносно слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 (заявник ОСОБА_2 ), що підтверджується копією витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017040000000280. Та вже 31.03.2017 року старшим слідчим першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Мурчичем Д.М. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2017 року за № 42017040000000280 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, - за відсутності в діянні слідчого СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.

Однак, стороною обвинувачення не було розпочато притягнення особи, яка вчинила злочин - ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності. Та навпаки, було створено штучні підстави для виділення кримінального провадження відносно ОСОБА_6 в окреме провадження та подальше його закриття за реабілітуючих підстав.

Та лише після того, як стороною обвинувачення було зафіксовано протиправні дії свідка ОСОБА_6 по відношенню до свідка ОСОБА_2 , 08.02.2017 свідок ОСОБА_6 звернувся із заявою до прокуратури Дніпропетровської області про нібито протиправні дії прокурора ОСОБА_1 .

Не дивлячись на відсутність у заяві ОСОБА_6 відомостей про вчинення ОСОБА_1 конкретного кримінального правопорушення/правопорушень, 08.02.2017 слідчим Мурчичем Д.М. , (тобто тим самим слідчим, який проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_2 ) до ЄРДР було внесено відомості за № 42017040000000125 за ознаками ч. 3 ст. 368 КК України (т. 1 а.п. 45).

Як вбачається з витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42017040000000125 розслідувалося кримінальне правопорушення за наступною фабулою: «На території Дніпропетровської області працівники правоохоронного органу, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, з метою отримання неправомірної вигоди для себе через ОСОБА_6 вимагають у фізичних осіб неправомірну вигоду за невчинення та вчинення процесуальних дій відповідно до положень Кримінального процесуального законодавства.

Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368 КК України, було внесено до ЄРДР за № 42017040000000058 20.01.2017 - тобто, за 4 дні до того, як у ОСОБА_1 згідно обвинувального акту виник умисел на його вчинення.

Після початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000000058 доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_1 отримати від ОСОБА_2 неправомірну вигоду, здобуто не було.

Однак, в порушення вимог ст. 26, ч. 1 ст. 223 КПК України під час досудового розслідування жодних слідчих чи процесуальних дій, спрямованих на перевірку відомостей, наведених у заяві ОСОБА_6 , та отримання доказів на підтвердження чи спростування подій, за якими кримінальне провадження № 42017040000000125 було внесено до ЄРДР, проведено не було.

Слідчі та прокурори, проводячі слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у провадженні № 42017040000000125, фактично збирали докази виключно на підтвердження фактів, які були предметом розслідування у кримінальному провадженні № 42017040000000058.

Та практично всі докази, якими прокурор доводив перед судом висунуте обвинувачення, зібрані саме у кримінальному провадженні № 42017040000000125, без залучення до провадження заявника у першому провадженні ОСОБА_2 .

Дослідженими у справі доказами, зібраними у кримінальному провадженні № 42017040000000125, підтверджено, що за допомогою залученого до конфіденційного співробітництва свідка - слідчого ОСОБА_6 , за ініціативою якого відбувалися всі зустрічі та розмови з ОСОБА_1 , та який спонукав ОСОБА_1 до вчинення протиправних діянь, стороною обвинувачення фактично було штучно створено докази причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з постанови прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Чумака М.О. від 08.02.2017 (т.3 а.п. 3-5) про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, в істотне порушення п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК України прокурором не були викладені обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.

Отже, наведене свідчить про те, що у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 відсутні відомості вважати, що без втручання слідчих органів сталася б подія кримінального правопорушення, та що докази обвинувачення були здобуті шляхом провокації.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, є одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Оскільки диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК України текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, поняттям впливу охоплюється в тому числі використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо. Вплив з використанням влади або службового становища є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають від неї в службовій залежності), де використовує службовий авторитет, свої зв`язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878км-20).

Однак, сформульоване в обвинувальному акті обвинувачення не містить вказівки щодо способу вчинення кримінального правопорушення - а саме внаслідок яких обставин (дружні, особисті стосунки, службовий авторитет тощо) ОСОБА_1 мав реальну можливість вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, як не зазначено і на кого саме з суддів Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська мав можливість, за версією сторони обвинувачення, вплинути ОСОБА_1 .

За таких обставин, вищенаведене дає підстави стверджувати, що обвинувачення, є настільки неконкретним, що свідчить про порушення вказаних вимог КПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням всіх наведених вище доводів, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , з огляду на що він повинен бути виправданий за пред`явленим обвинуваченням.

Доводи ОСОБА_1 , що в обвинувальному акті відсутнє посилання на чинний на час вчинення інкримінованого діяння закон, який передбачав поняття «осіб, уповноважених на виконання функції держави» - суд не приймає, так як попри зміну антикорупційного закону, посадовець має розуміти, що одержання неправомірної вимоги за вплив на прийняття рішення прокурорами і суддями є кримінально караним діянням.

Суд не вирішує питання щодо порушення ч. 2 ст. 20, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 42, ч. 4 ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , оскільки останній мав можливість свої права захищати самостійно, крім того, він не був в статусі затриманого.

Статтею 7 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на засадах, однією з яких є верховенство права. Вказана засада передбачає, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Цей принцип застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Пункт 1 ч. 1 ст. 42 КПК України передбачає право обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.

Право бути повідомленим про те у якому злочинні передбаченому законом особа обвинувачується є одним з елементів верховенства права і відсутність такого повідомлення є прямим порушенням цього принципу.

Згідно зі ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, не вказує не лише на спосіб впливу, але навіть не містить конкретних обставин, які були достовірно документально відомі стороні обвинувачення. На переконання суду, за встановлених обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення є суперечливим і таким, що допускає неоднозначне тлумачення, не містить не лише способу, порядку та можливостей впливу обвинуваченого на суддю, але і відомостей про особу судді. Таке обвинувачення є занадто узагальненим і абстрактним, по суті лише відтворює диспозицію частини другої ст. 369-2 КК України, не містить повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, що не відповідає правовим позиціям, викладеним у наведених вище рішеннях Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Також частиною першої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Таким чином суди і судді є незалежними і не перебувають у підпорядкуванні органів прокуратури та прокурорів.

Так, з об`єктивної сторони зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України) полягає у діях особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави: прийнятті нею пропозиції неправомірної вигоди; прийнятті обіцянки такої вигоди; одержанні останньої для себе чи третьої особи; пропозиції здійснити вплив за надання зазначеної вигоди; обіцянці здійснити такий вплив.

Проте з жодних досліджених судом доказів не вбачається намір отримати неправомірну вигоду ОСОБА_1 саме з метою будь-якого впливу на суд, свідки про таке на повідомляють, в жодних розмовах чи іншому спілкуванні фігурантів справи про вплив на суд не йдеться.

Будь-яких інших доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, стороною обвинувачення суду не надано, прокурором не доведено жодного факту, яким саме чином обвинувачений ОСОБА_1 збирався здійснити вплив на суд.

Таким чином кримінальне правопорушення, передбачене 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України, склад якого у даному випадку вимагає доведення принаймні наміру чи приводу здійснити вплив на суд, суддю з метою отримання для себе неправомірної вигоди, фактично не підтверджене жодними доказами, прокурором в судовому засіданні поза розумним сумнівом не доведено важливих обставин обвинувачення, викладених в обвинувальному акті.

На думку суду, ОСОБА_1 діяв саме як прокурор, наділений повноваженнями підтримання публічного (державного) обвинувачення в суді, позиція якого з приводу визнання особи винною та визначення виду та розміру покарання, підстав для звільнення від його відбування суто із засад кримінального судочинства, передбачених відповідними нормами КК України та КПК України, повинна враховуватися судом при ухваленні вироку.

З огляду вище викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає виправданню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України в зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.

ОСОБА_1 виправдати за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.

Речові докази: грошові кошти у сумі 1600 (тисяча шістсот) доларів США у вигляді 16 (шістнадцять) банкнот номіналом по 100 (сто) доларів США кожна, з серіями та номерами НG 92920877 А; КВ 56226025 Е; KF 56218005 А; СВ 36454129 F; KF18920899D; АВ 12908337 J; АВ 36400039 К; КВ 98302977 І; НL 12454936 F; KB 74643147 J; KB 09939305 L; AB 15887128 K; HB 51590557 Q; FF 91779928 B; FF 91779927 B; HB 44446129 E - обернути в дохід держави.

Речові докази: мобільний телефон «iPhone 5s», сірого кольору, imei: НОМЕР_10 , у якому знаходиться сім-карта мобільного оператора «Київстар», без серійного номера, номер мобільного НОМЕР_22 ; мобільний телефон «SAMSUNG» «DUOS» білого кольору imei: НОМЕР_6 та imei: НОМЕР_7 у якому знаходиться сім-карта мобільного оператора «Life» з № НОМЕР_8 - повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя В.В. Малихіна