Рішення № 98810161, 05.08.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/834/20

Провадження №2-др/568/2/21

05 серпня 2021 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

в складі головуючої судді Троцюк В.О.

секретаря судових засідань Дмитришин О.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів заяву позивача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (правонаступника Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області) про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виконання рішення суду, постановленого до негайного виконання ,

в с т а н о в и в:

Рішенням Радивилівського районного суду від 22 липня 2021 рокупозовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення Бродівського районного суду Львівської області від 06.08.2020 року (справа №469/48/2020) за період з 16.10.2020 року по 15.02.2021 року в розмірі 33843 (тридцять три тисячі вісімсот сорок три) гривні 22 копійок. Вказана суму визначена без утримання прибуткового податку та обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судовий витрат, а саме стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати, що полягають у сплатісудового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 27.07.2021 подала заяву про ухвалення додаткового рішення. а саме стягнення на її користь витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 16500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

В обґрунтування заяви зазначено, що 22.07.2021 по цивільній справі №568/834/20 було ухвалено рішення по суті вимог. Професійна правнича допомога ОСОБА_3 щодо розгляду даної справи надається на підставі Договору про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 17 серпня 2020 року Адвокатським бюро «Бернацький і партнери». Витрати, які ОСОБА_3 має сплатити Адвокатським бюро «Бернацький і партнери» у зв`язку з розглядом вказаної справи у Радивилівському районному суді становить 16500 грн. З метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надані наступні документи: копію Договору про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 17 серпня 2020 року; копію додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 08 серпня 2020 року. копію Додаткової угоди №26-05/21-07 від 26.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 17 серпня 2020 року; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від «26» липня 2021 року за Договором про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 17 серпня 2020 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правової допомоги та рахунок №037 від 26.07.2021 року виданий Адвокатським бюро «Бернацький і партнери» на суму 16500 грн..

Представником відповідача подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, згідно якого Радивилівська міська рада вважає розмір витрат на правову допомогу не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Враховуючи, що рішенням Радивилівського районного суду від 22.07.2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Радивилівської міської ради задоволено частково в розмірі 33843,22 грн, що становить 11,58% від заявлених позовних вимог, тому сума витрат на правову допомогу має бути пропорційною до задоволених позовних вимог. Також вказує, що позивачем не долучено доказів сплати витрат на правову допомогу. За таких обставин, просить зменшити розмір витрат на правову допомогу під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до 1000 гривень

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву повністю, з підстав викладених у заяві про винесення додаткового рішення, та просить їх задоволити.

Представник відповідача заперечив щодо розміру витрат позивача на правову допомогу, вважаючи їх необґрунтованими та не співмірними із складністю справи, та просить зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1000 гривень.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року№ 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Таким чином, на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, платіжні документи про оплату таких послуг, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року (справа 671/1957/20).

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити ОСОБА_3 . Адвокатському бюро «Бернацький і партнери» суду надані наступні документи:

- копію Договору про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 17 серпня 2020 року;

- копію додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 08 серпня 2020 року;

- копію Додаткової угоди 26-05/21-07 від 26.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 17 серпня 2020 року;

- копію Акту прийому-передачі наданих послуг від «26» липня 2021 року за Договором про надання правової допомоги №17-02/20-08 від 17 серпня 2020 року,

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правової допомоги;

- рахунок №037 від 26.07.2021 року виданий Адвокатським бюро «Бернацький і партнери» на суму 16500 грн.;

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин,які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказ для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Позивачем не долучено до заяви про винесення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу, доказів понесення нею таких витрат (квитанцій, платіжних доручень тощо), що є обов`язковою умовою для стягнення таких витрат.

Суд вважає, що долучені позивачем документи, не можна визнати достатніми доказами на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу, та враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, відсутності належним чином підтверджених витрат на правову допомогу (оригіналів платіжних документів про оплату наданих послуг), вимоги щодо відшкодування витрат за надання правової допомоги в розмірі 16500 гривень, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 15, 137, 141, 258-260, 265, 270, 352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області (правонаступника Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області) про стягнення середньомісячного заробітку за весь час затримки виконання рішення суду, постановленого до негайного виконання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.О. Троцюк