Рішення № 98809311, 21.07.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7704/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 липня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Бота О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданої в її інтересах адвокатом Орос Вікторією Вікторівною, до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

06.08.2021 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Орос В.В. звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача АТ «Перший Український Міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А., в якому з огляду на уточнені позовні вимоги від 19.07.2021 просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Баршацьким Ігорем Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі №4784 від 24.04.2020, таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги з врахуванням додаткових доводів представника позивачки від 04.02.2021 та від 19.07.2021 обґрунтовані тим, що виконавчий напис вчинено при відсутності безспірності заборгованості, так як у позивачки відсутня заборгованість перед відповідачем, що підтверджується зокрема рішенням суду у справі №308/11149/20, більш того позивачка є внутрішньопереміщеною особою, а відтак нарахування банком пені та штрафів було заборонено Законом тощо.

В судове засідання позивачка та (або) її представник не з`явилися, остання подала заяву від 19.07.2021 про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. В свою чергу відповідач, будучи повідомленим про місце, час та дату судового засідання, в судове засідання повторно не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи від представника останнього не надходило.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи, а також пояснень щодо позову до суду не подано.

Разом з тим листом від 27.01.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. проінформувала суд, що не вчиняла виконавчий напис №4784 від 24.04.2020.

В ході розгляду справи було з`ясовано, що виконавчий напис №4784 від 24.04.2020 був вчинений приватним нотаріусом Баршацьким І.В.

На підставі ст. 280, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні в справі доказові матеріали, суд приходить до наступного висновку.

28.05.2020 представник відповідача як стягувача ОСОБА_2 звернувся до приватного виконавця Клітченко О.А. із заявою, в якій просив прийняти на примусове виконання оспорюваний виконавчий напис, звернувши стягнення із позивачки як боржника грошових коштів в сумі 37376, 42 грн.

В додатках до заяви містить зокрема оригінал оспорюваного виконавчого напису, довідка про відкриття рахунку, а також виписка з рахунку.

Однак на виконання ухвали суду від 10.02.2021 приватним виконавцем Клітченко О.А. надано суду лише копію пропозиції укласти договір карткового рахунку та договору страхування від 24.05.2013 між АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та позивачкою, а також оспорюваний виконавчий напис нотаріуса.

З оспорюваного виконавчого напису вбачається, що такий вчинено 24.04.2020 за реєстровим №4784 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. про звернення стягнення з позивачки на користь відповідача як правонаступника АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №26256019040638 від 24.05.2013. Зазначено, що строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів, заборгованість проводиться за період з 23.12.2018 по 23.12.2019 в сумі 36876, 42 грн., в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту 12500 грн., за комісією 20 грн., за процентами 23974, 23 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту та комісією 0 грн., строкова заборгованість за процентами 382, 19 грн. Окрім цього за вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату у 500 грн. Зазначено, що загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника становить 37376, 42 грн.

Окрім цього зі змісту оспорюваного виконавчого напису з`ясовано, що такий вчинено відповідно до п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою КМУ №1172 від 29.06.1999.

За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження №62204406 за постановою від 29.05.2020., а також звернуто стягнення на доходи боржника в АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» шляхом здійснення відрахувань із заробітної плати у 20%.

Ухвалою суду від 10.08.2020 зупинено стягнення за вказаним виконавчим написом.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи у контексті з доводами та запереченнями учасників судового процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Проте вказана Постанова № 1172 не відносить кредитний договір до Переліку документів, за якими можливе стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнана судом незаконною та нечинною, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття. При цьому постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Ухвалою суду від 10.01.2021 у приватного нотаріуса Хари Н.С. витребувано копію оспорюваного виконавчого напису, а також документів на підставі яких такий виконавчий напис був вчинений. Однак, як зазначалося вище, листом від 27.01.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. проінформувала суд, що не вчиняла виконавчий напис №4784 від 24.04.2020. В ході розгляду справи було з`ясовано, що виконавчий напис №4784 від 24.04.2020 був вчинений приватним нотаріусом Баршацьким І.В.

З копій документів, надісланих до суду приватним виконавцем Клітченко О.А., на виконання ухвали суду від 10.02.2021 вбачається, що кредитний договір №26256019040638 на підставі якого приватним нотаріусом Баршацьким І.В. вчинено виконавчий напис є вищеописаною пропозицією укласти договір карткового рахунку та договору страхування від 24.05.2013 між АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та позивачкою, яка містить лише підпис сторін та печатку банку, а відтак нотаріально не посвідчений й зрештою не відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів; у приватного нотаріуса Баршацького І.В. були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на такому.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент учинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час учинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 №6-887цс17.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Стороною позивача заперечується безспірність заборгованості з огляду на ряд причин: відсутність заборгованості у позивача за кредитним договором №26256019040638; наявність судового рішення від 16.06.2021 у справі 308/11149/20 за позовом відповідача до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №26256019040638 у сумі 45396,44 грн. станом на 06.10.2020; статус тимчасово переміщеної особи позивача.

З рішення суду від 16.06.2021 вбачається, що відповідач звернувся до суду з позовом до позивачки про стягнення заборгованості за кредитним договором №26256019040638 у сумі 45396,44 грн. станом на 06.10.2020, однак у задоволенні позовних вимог було відмовлено зокрема з огляду на недоведеність існування у позивачки заборгованість за кредитним договором №26256019040638 від 24.05.2013 у заявленому розмірі.

Вказане свідчить про спірність вимог відповідача як стягувача.

Окрім цього як вбачається зі змісту виконавчого напису, а також з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №000252605 від 27.06.2017, позивачка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Взята на облік як внутрішньо переміщена особа з фактичним місцем проживання в Ужгороді.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

За розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р м. Донецьк віднесено до населених пунктів на яких здійснювалася АТО.

При цьому з оспорюваного виконавчого напису вбачається, що в суму заборгованості включено заборгованість за комісією.

Однією з умов вчинення виконавчого напису нотаріусом є те, що з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При цьому вирішальне значення має саме встановлення дня виникнення права вимоги.

Указана вимога по строкам вчинення виконавчого напису зазначена в абзаці 2 п. 3.1, п. 3.4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Пунктом 2.4. пропозиції укласти договір карткового рахунку та договору страхування від 24.05.2013 між АТ «БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» та позивачкою від 24.05.2013 визначено строк користування овердрафтом та договором страхування 24 місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Однак припис абзц. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 711/6227/14-ц.

В оспорюваному виконавчому написі зазначено, що сума стягуваної з позивачки на користь відповідача заборгованості складає 36876, 42 грн., в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту 12500 грн., за комісією 20 грн., за процентами 23974, 23 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту та комісією 0 грн., строкова заборгованість за процентами 382, 19 грн. Стягнення провадиться з а період з 23.12.2018 по 23.12.2019.

Однак зі змісту наявних в матеріалах справи документів, зокрема без розрахунку заборгованості за кредитним договором №26256019040638 від 24.05.2013, суд позбавлений можливості встановити наявні у позивачки перед відповідачем зобов`язання й обґрунтованість таких, в тому числі їх безспірність, права вимоги відповідача за вказаним договором.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач, всупереч наданому йому ст. 187 ЦПК України права подати заперечення проти позову, не скористався, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами, в тому числі й витребуваними за відповідними ухвалами у порядку ст. 84 ЦПК України.

Відтак, на думку суду, приватний нотаріус Баршацький І.В. не переконався належним чином у безспірності характеру правовідносин між відповідачем та позивачкою, не перевірив дійсність суми заборгованості за кредитним договором, а також вчинив виконавчий напис на договорі, який не є нотаріально посвідченим, і відповідно не відноситься до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а отже заявлена відповідачем як банком до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатися безспірною на момент вчинення виконавчого напису.

Тож, позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Квитанцією про сплату судового збору №29 від 04.08.2020 підтверджується сплата позивачкою судового збору в сумі 840, 80 грн., а квитанцією №30 від 04.08.2020 – судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову в сумі 420, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 41, 124, 129, 1291 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем, що зареєстрований в реєстрі за № 4784 від 24.04.2020, про звернення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829) заборгованості за кредитним договором №26256019040638 від 24.05.2013.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (ідентифікаційний код юридичної особи 14282829, адреса 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер паспорту НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 1261 /одна тисяча двісті шістдесят одна/ гривня.

Заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 серпня 2020 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набранням рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов