Рішення № 9880612, 14.05.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2010 року справа № 2-490/10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням

судді Федонюк С.Ю.,

при секретарі Навроцькій М.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Зектер О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві,

встановив:

01 березня 2010 року ОСОБА_1звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 31 грудня 2004 року, працюючи електрослюсарем підземним 4-го розряду на відокремленому структурному підрозділі шахта «Бужанська» державного підприємства «Волиньвугілля», при виконанні робіт згідно наряду, отримав травму правого вуха через попадання в нього іннородного тіла (окалини).

Наявність виробничої травми було підтверджено актом про нещасний випадок від 03 січня 2005 року №2 форми Н-1.

За висновком МСЕК від 14 червня 2005 року йому встановлено 20% втрати професійної працездатності.

Вважає, що Фонд соціального страхування зобовязаний у встановленому законом порядку відшкодувати йому як потерпілому грошову суму за моральну шкоду, заподіяну йому внаслідок трудового каліцтва, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги. Пояснили, що ОСОБА_1 отримав виробничу травму, від якої зазнав фізичного болю та страждання , втратив 20% професійної працездатності. Постійне лікування забирає багато часу і енергії та негативно впливає на психологічний та душевний стан позивача. Отримана виробнича травма періодично турбує його, у звязку з чим він змушений і на даний час звертатися за медичною допомогою та проходити лікування.

Просять позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача Зектер О.М. позов не визнала, посилаючись на абзац третій п. 10 розділу І Закону № 717-У (717-16) “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» де виключено частину третю статті 34 даного Закону. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Також ствердила про те, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому вважає, що таку шкоду позивачу має відшкодовувати роботодавець, згідно ст. 237-1 КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково у звязку з наступним.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуваючи в трудових відносинах з шахтою “Бужанська”, і працюючи електрослюсарем підземним 4-го розряду, 31 грудня 2004 року отримав виробничу травму травму правого вуха через попадання в нього іннородного тіла (окалини). Даний нещасний випадок повязаний з виробництвом, що підтверджується актом №2 форми Н-1, складеним 03 січня 2005 року (а.с.3-4).

Згідно довідки МСЕК від 09 червня 2005 року (а.с.5) позивачу ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати професійної працездатності з умовою подальшого пере освідчення 09 червня 2006 року.

Згідно довідки МСЕК від 30 червня 2006 року позивачу з 10 червня 2006 року встановлено 10 % втрати професійної працездатності з умовою подальшого пере освідчення 30 червня 2007 року (а.с.6).

Згідно довідки МСЕК від 27 липня 2010 року позивачу з 01 липня 2007 року встановлено 10 % професійної працездатності з умовою подальшого пере освідчення 27 липня 2009 року (а.с.7).

Станом на 25 серпня 2009 року позивачу ОСОБА_1 з 28 липня 2009 року встановлено 10 % втрати професійної працездатності з умовою подальшого пере освідчення 25 серпня 2011 року. Дана обставина підтверджується довідкою МСЕК серії ВЛН № 000139. Крім того даною довідкою встановлено відсутність у позивача групи інвалідності (а.с.8).

Як вбачається із протоколу засідання комісії з охорони праці ВСП шахти «Бужанська» від 21 червня 2005 року у нещасному випадку, що стався 31 грудня 2004 року вини електрослюсаря підземного ОСОБА_1 не має, однак відповідних змін до акту не вносилося.

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на приписи пункту 1, абзацу третього п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу І ЗУ «Про внесення змін Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” від 23.02.2007 року №717-V , де п.п. «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст.28, ч.3 ст.34 цього Закону виключені.

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року та від 10 вересня 2009 року, право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 09 червня 2005 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення дії норм Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди. Це не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки зворотної дії закон в часі не має.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої травмуванням на виробництві.

Відповідно до розяснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, те, що позивач отримав травму правого вуха через попадання в нього іннородного тіла (окалини). Тривалий час позивач перебував на лікуванні, що підтверджується медичними виписками (а.с.13-15). Крім того суд враховує відсутність у позивача групи інвалідності від трудового каліцтва. Однак при винесенні рішення і визначенні розміру моральної шкоди судом враховано, що внаслідок проведеного лікування відсоток працездатності за даним ушкодженням зменшився. Втрата здоровя не призвела до значної втрати нормальних життєвих звязків, незручностей в побуті і не вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань, беручи до уваги, що ОСОБА_1 продовжував працювати до даного часу (а.с.2), та виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 800 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А тому суд частково задовольняє вимоги про стягнення судових витрат за правову допомогу, пропорційно до задоволених вимог в сумі 56 грн., беручи до уваги квитанцію адвоката і розрахунок витрат на правову допомогу (а.с.19,20).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213-215,218 ЦПК України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» - суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1 800 (вісімсот) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя на виробництві, та 56 (пятдесят шість) гривень судових витрат за правову допомогу, а всього 856 (вісімсот пятдесят шість) гривень.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в дохід держави 15 (пятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 ( за розгляд справи до Нововолинського міського суду Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя С.Ю. Федонюк