Рішення № 9880609, 22.04.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2010 року справа № 2-285-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням:

судді Федонюк С.Ю.,

при секретарі Навроцькій М.Р.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Новосада Р.А.,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля», третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

13 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Волиньвугілля» про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 02 липня 1966 року його було зараховано учнем електрослюсаря 2-го розряду на шахту № 3 «Нововолинська». З цього часу і по 30 грудня 1999 року пропрацював на шахтах міста Нововолинська. 15 вересня 2008 року був прийнятий на посаду начальника відділу з матеріально-технічного постачання, маркетингу та збуту продукції у ДП «Волиньвугілля». 18 лютого 2009 року переведений на відокремлений структурний підрозділ шахту №1 «НВ» на посаду економіста першої категорії відділу маркетингу, збуту і матеріально-технічного постачання. 11 грудня 2009 року був звільнений із займаної посади на підставі ст.. 40 п.1 КЗпП України, «за скороченням чисельності штату працівників». Вважає таке звільнення незаконним та необґрунтованим, а тому змушений звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнути з ДП «Волиньвугілля» середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричинену моральну шкоду та витрати за надання правової допомоги.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Новосад Р.А. заперечив проти задоволення позову та пояснив, що звільнення ОСОБА_1 відбулось на цілком законних підставах. Стверджує, що причиною скорочення штату було припинення діяльності шахти №1 «НВ, шахти №5 «НВ» та створення нового підприємства ВП «Шахтоуправління» Нововолинське». Однак підприємство скористалось правом перестановки працівників в межах однорідних професій і посад, внаслідок чого на посаду економіста І категорії відділу маркетингу, яку займав позивач, було переведено ОСОБА_5, який перебував на посаді заступника директора по господарських та соціальних питаннях. Оскільки на підприємстві не було вакантної посади, на яку міг бути переведений ОСОБА_1, його було звільнено на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України скорочення чисельності штату працівників. Крім того стверджує, що позивач був завчасно попереджений про причину і час звільнення. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

З наказу по ВП Шахтоуправління «Нововолинське» від 11 грудня 2009 року № 41-вк вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади економіста І категорії відділу маркетингу, збуту і МТП, за скороченням чисельності штату працівників (а.с.12, 59-60). Підставою даного наказу є виписка з протоколу засідання профспілки (а.с.14).

Згідно з п.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставі пункту 1 статті 40 ( скорочення чисельності або штату працівників) цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Із довідки глови ППО «Шахти №1» НВ» вбачається, щ дійсно ОСОБА_1 був членом первинної профспілкової організації «Шахти №1 «Нововолинська» і сплачував профспілкові внески (а.с.56).

Із матеріалів справи, а саме копії подання від 03 грудня 2009 року (а.с.13) вбачається, що дійсно на вирішення профспілкового комітету ставилось питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Відповідно до ч.3 ст. 43 КЗпП України подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника , на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою.

Із витягу протоколу №3 спільного засідання профкому і адміністрації шахти №1 «НВ», вбачається, що темою даного засідання було вирішення питання про звільнення ОСОБА_1, однак із списку присутніх вбачається, що ОСОБА_1 на даному засіданні присутній не був.

Відповідач надав суду копії повідомлень, що направлялись позивачу про проведення засідання профспілкового комітету, однак відповідачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 дісно отримав ці повідомлення і належним чином був повідомлений.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Однак із доданих до матеріалів справи штатних розкладів, вбачається що на підприємстві не відбувалось скорочення такої штатної одиниці - економіст першої категорії відділу маркетингу, збуту і матеріально-технічного постачання.

Із штатного розкладу керівників, фахівців та службовців ВП «ш/у Нововолинське» державного підприємства з видобутку вугілля «Волиньвугілля» з 01 жовтня 2009 року(а.с.72-74), вбачається, що у відділі маркетингу, збуту продукції та матеріально-технічного постачання, передбачено 2 штатних одиниці на посаду економіста І категорії даного відділу, а всього у відділі.

Виконуючий обовязки начальника відділу кадрів шахтоуправління Нововолинське ОСОБА_6, допитана в якості свідка, суду пояснила, що при припиненні діяльності шахти №1 «НВ, шахти №5 «НВ» та створення нового підприємства ВП «Шахтоуправління» Нововолинське» проводилось скорочення штату працівників та затвердження новий штатний розклад працівників Під час переведення працівників враховувались стаж роботи працівників, освіта, сімейний стан та інші характеризуючі дані. Оскільки ОСОБА_1 - особа пенсійного віку та має середньотехнічну освіту, тому перевага на посаду економіста першої категорії відділу маркетингу, збуту і матеріально-технічного постачання надалась не позивачу, а ОСОБА_5.

Крім того свідок ОСОБА_6 пояснила, що на посаду економіста І категорії, яку займав позивач, ОСОБА_5 був переведений 14 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади 11 грудня 2010 року. А також підтвердила, що при наявності двох вакантних посад, згідно штатного розкладу, посаду економіста першої категорії фактично займали три особи.

28 грудня 2009 року ОСОБА_5 звільнився із посади економіста І категорії за власним бажанням.

Відповідно до ст.. 421 КЗпП України працівник з яким розірвано трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Таким чином посада економіста І категорії, займана ОСОБА_1 стала вакантною з 28 грудня 2009 року. Представником відповідача не надано суду обєктивних доказів та пояснень, чому ця посада не була запропонована позивачу на підставі п.1 ст. 421 КЗпПУ, як особі, що має переважне право.

Із матеріалів справи, а також пояснень представника відповідача ОСОБА_3, пояснень свідка ОСОБА_6 вбачається, що наказ про звільнення ОСОБА_1 було підписано Калюгою І.І., який станом на 11 грудня 2009 року займав посаду начальника зміни.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_4, в судовому засіданні підтвердив, що він займав посаду директора підприємства і наділений повноваженнями приймати на роботу та звільняти працівників, однак даний наказ він не підписував, оскільки в момент винесення наказу взагалі не перебував на підприємстві, а із слідуючого дня, перебував у відпустці.

Тобто наказ № 41-ВК від 11 грудня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 був підписаний особою, яка не має на це повноважень, що в суді підтвердили і представник відповідача Новосад Р.І. та свідок ОСОБА_6 .

Таким чином, на підставі досліджених доказів суд приходить до висновку, що фактичного скорочення штату або чисельності працівників на підприємстві не встановлено, а наказ ВП Шахтоуправління «Нововолинське» від 11 грудня 2009 року № 41 ВК виданий з грубим порушенням вимог трудового законодавства України, і тому є незаконним.

Відповідно до ст.. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді економіста І категорії відділу маркетингу, збуту і матеріально-технічного постачання ВП Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля».

Позивач просить стягнути з ДП «Волиньвугілля» середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10270,96 грн.

Відповідно до ст.. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на день слухання справи 22 квітня 2010 року вимушений прогул складає три повні календарні місяці (січень березень 2010 року) і 29 робочих днів, а саме за грудень 2009 року 14 днів і за квітень 2010 року 15 робочих днів.

Відповідно до абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у разі коли середньомісячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньомісячної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Із довідки про середньомісячний заробіток позивача від 06 січня 2010 року (а.с.24) вбачається, що середньоденний заробіток позивача становить 109,85 грн.

Із довідки ВП «Шахтоуправління»Нововолинське» про норми тривалості робочого часу з січня по лютий 2010 року вбачається, що у січні 2010 року кількість робочих днів становить 19, а у лютому 2010 року 20 робочих днів.

Сторонами не надано інформації про кількість робочих днів у березні 2010 року, таким чином при розрахунку компенсації за час вимушеного прогулу за березень 2010 року суд керується Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 серпня 2009 року № 9681/0/14-07/13, в додатку якого вказано, що в березні 2010 року кількість робочих днів становить 22.

Тобто сумарна кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 90 днів.

Таким чином при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що належить до стягнення, суд виходить з розрахунку:

90 (кількість робочих днів з 11 грудня 2009 року по 22 квітня 2010 року) х 109,85 (денний заробіток позивача ОСОБА_1) = 9886,50 грн.

А тому з відповідача належить до стягнення на користь ОСОБА_1 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 грудня 2009 року по 22 квітня 2010 року в розмірі 9886,50 копійок.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться уу разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 не було надано достатніх доказів спричинення йому моральної шкоди, що завдали йому душевного болю внаслідок звільнення, втрати ним нормальних життєвих звязків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд приходить до висновку, що в частині позову про відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 слід відмовити.

Також у відповідності до ст.. 84 ЦПК України до стягнення з ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 підлягає 500 грн. витрат за надання правової допомоги.

У відповідності до ст.. 88 ПК України до стягнення з ДП «Волиньвугілля» в дохід держави підлягають судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 213-215, 367, 218 ЦПК України, ст.ст. 40, 42, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді економіста І категорії відділу маркетингу, збуту і матеріально-технічного постачання відокремленого підрозділу «Шахтоуправління «Нововолинське» державного підприємства «Волиньвугілля».

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 9886 грн. 50 коп. за час вимушеного прогулу з 12 грудня 2009 року до 22 квітня 2010 року, 500 грн. судових витрат за правову допомогу, всього 10386 (десять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 50 коп.

Стягнути з ДП «Волиньвугілля» в користь держави 68 грн. судового збору, 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до Нововолинського міського суду на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, ЕДРПОУ 21740497, м.Нововолинськ 22050000.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляції до апеляційного суду Волинської області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, рішення набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Рішення до апеляційного суду Волинської області не оскаржувалось і набрало законної сили 06 травня 2010 року.

Суддя С.Ю. Федонюк