Рішення № 98803699, 24.06.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10403/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судових засідань - Москаленко А.В.,

за участю представника позивача Галас П.В.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АЛЬФА - БАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перцова Марина Геннадіївна про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки . В обґрунтування позову посилається , що 05.09.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником щодо всіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДИЧНО ЛІКУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР ХЕЛСІ» укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/202 . З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором з ОСОБА_5 було укладено договір поруки. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором з ОСОБА_6 було укладено Іпотечний договір №02-10/2982, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В.за умовами якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належала Іпотекодавцю на праві приватної власності. В подальшому до Іпотечного договору вносились зміни та доповнення. В період з 11.09.202014р. по 24.12.2014р.. тобто між винесенням рішення судом апеляційної інстанції на користь ОСОБА_6 та розглядом справи у касаційній інстанції, відбулася зміна цільового призначення іпотечного майна та його відчуження імовірно близьким родичам. згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, колишня квартира АДРЕСА_2 , зареєстрована як об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 521855980000 - а саме, нежилі приміщення з №1 по №9, 30% балкону (групи приміщень №146] (колишня квартира АДРЕСА_1 , новим власником даного майна вказано ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого 01.12.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №8378. Згідно Висновку експерта № 02/06-19 від 06.06.2019р., нежитлове приміщення з №1 по №9, 30% балкону(групи приміщень №146) розташовані за адресою АДРЕСА_3 є одним і тим самим приміщенням з квартирою АДРЕСА_4 , яка була передана в іпотеку АТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору №02-10/2982 від 05.09.2007р., укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 . Оскільки Позивач, як іпотекодержатель, не давав жодної згоди на передачу предмету іпотеки третім особам, відповідно договір іпотеки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18.07.2019р. та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Перцовою М.Г. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1060 укладений в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є недійсним В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідачів надав відзив.

3-тя особа пояснення не надала.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 23.03.2020р. відкрито провадження в порядку загального.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено, 05.09.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником щодо всіх прав та обов`язків якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДИЧНО ЛІКУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР ХЕЛСІ» укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/202 . З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором з ОСОБА_5 було укладено договір поруки.

Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором з ОСОБА_6 було укладено Іпотечний договір №02-10/2982, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В.за умовами якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належала Іпотекодавцю на праві приватної власності. В подальшому до Іпотечного договору вносились зміни та доповнення.

В 2013 року ОСОБА_6 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Банку про розірвання Іпотечного договору.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2014р. в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2014р. вказане рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове, яким позовну заяву ОСОБА_6 задоволено, Іпотечний договір №02-10/2982 від 05.09.2007р. розірвано, припинено обтяження іпотекою нерухомого майна, а саме - квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2014р. касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.09.2014р. скасовано, залишено в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2014р..

В період з 11.09.202014р. по 24.12.2014р.. тобто між винесенням рішення судом апеляційної інстанції на користь ОСОБА_6 та розглядом справи у касаційній інстанції, відбулася зміна цільового призначення іпотечного майна та його відчуження імовірно близьким родичам.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 01.12.2015р. вбачається, що нежилі приміщення з №1 по №9, 30% балкону (групи приміщень №146] (колишня квартира АДРЕСА_1 , належали продавцям, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі Договору дарування, посвідченому приватним нотаріусом Бовбалан Н.Р. 12.12.2014р.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, колишня квартира АДРЕСА_2 , зареєстрована як об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 521855980000 - а саме, нежилі приміщення з №1 по №9, 30% балкону (групи приміщень №146 (колишня квартира АДРЕСА_1 , новим власником даного майна вказано ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі- лродажу, посвідченого 01.12.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №8378.

АТ «Альфа-Банк» вважає, що договір іпотеки від 18.07.20219р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Перцовою М.Г. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 1060 є недійсним.

З витягу, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.02.2020р. вбачається, що Оспорюваний договір укладений в забезпечення виконання договору позики, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 18.07.2019р. Сума договору позики зазначена 200 000,00 грн.

Позивач вказує що вказані договори позики та іпотеки були укладені лише з метою унеможливити звернення стягнення на спірне майно, згоди на передачу предмета іпотеки іншим особам АТ «Альфа-Банк» як з іпотекодержатель не давав.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність лравочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - тетьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину,

Згідно з приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого нтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи .нтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. З ЗУ «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно п. 6.3. Іпотечний договір укладений між ОСОБА_6 та Банком діє до припинення Основного зобов`язання за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/202 від 05.09.2007р. Оскільки на день подачі даного позову основне зобов`язання не виконано, іпотечний договір є чинним.

Частиною 6 ст. З ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Крім цього, статтею 23 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, 2 ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" встановлено іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину. Конституційний Суд України зазначає, що положення частини першої статті 23 Закону № 898, які визначають наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи, безпосередньо не стосуються питання позбавлення іпотекодавця (набувача іпотечного майна) права власності на предмет іпотеки або ж його примусового відчуження у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду 04 червня 2019 року (Справа № 916/3156/17 Провадження № 12-304гс18 ) Відповідно до частин першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними, і водночас такі правочини можуть бути визнані недійсними.Однак у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (стаття 215 Цивільного кодексу України, частина третя статті 36 Закону).

Вимоги про встановлення нікчемності оспорюваного договору позивач до суду не пред`являв, а захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину закон не передбачав, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним способом та не матиме реальне відновлення порушених прав позивача.

Верховний Суд також звернув увагу, що позивач , не позбавлений права подачі позову до суду про застосування наслідків недійсності правочину (стаття 216 Цивільного кодексу України).

При таких обставинах суд приходить до висновку про відмову в позові.

Відповідно до ст..141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст..203,215 ЦК України, Законом України"про іпотеку", ст. ст. 2,5,10-13,19,76-82, 141,258 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові Акціонерного товариства «АЛЬФА - БАНК» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перцова Марина Геннадіївна про визнання договору іпотеки недійсним.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складання повного тексту рішення 26.07.2021р.

Суддя Остапчук Т.В.