Рішення № 98795574, 28.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/711/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Шестаковій А.В.,

за участю:

представника відповідача - Пахотіної О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508000/2020/000039/2 від 11.03.2020 року,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що 10.03.2020 року під час декларування товарів (декларація UА508040/2020/002081) у порядку, встановленому Митним кодексом України, була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі 18160,16 доларів США. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.

Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних документів, передбачених Митним кодексом України, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA508000/2020/000039/2 від 11.03.2020 року.

Відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, позивач був змушений додатково сплатити:

за товар № 1:

суму мита - 16877,15 грн.;

суму ПДВ - 70884,02 грн.;

за товар № 2:

суму мита - 14115,77 грн.;

суму ПДВ - 59286,24 грн.;

за товар № 3:

суму мита - 7315,17 грн.;

суму ПДВ - 30723,72 грн.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UА508000/2020/000039/2 від 11.03.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справи та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.04.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що по результатам аналізу рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, інформація про які наявна в ПІК "ЄАІС ДФС" було виявлено не відповідність заявленого рівня митної вартості до інформації, яка є в розпорядженні митниці. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей, а саме: у наданому до митного оформлення рахунку - фактурі від 24.12.2019 року № 19 HS10077F відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, якщо було здійснено страхування, то одним із документів, що підтверджують митну вартість є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, виходячи з положень статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості декларант зобов`язаний надати страхові документи.

Крім того, відповідач зазначає, що було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.

Перевіркою додатково поданих документів було встановлено, що у своїй сукупності вони не спростовують сумнівів щодо достовірності заявленого рівня митної вартості. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.

Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості.

В результаті митну вартість товарів по вищезазначеній декларацій було скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000039/2 від 11.03.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято правомірно.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року вирішено розглядати адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін призначено судове засідання на 27.04.2020 року.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року зупинено провадження в адміністративній справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

03.06.2020 року до суду надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

16.06.2020 року надійшло клопотання про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу адвоката. Відповідач зазначає, що ознайомлення/вивчення документів та їх правовий аналіз не є самостійною складовою витрат на правову допомогу, а має включатися до вартості послуг із підготовки відповідного процесуального документ, зокрема позовної заяви.

05.07.2021 року поновлено провадження в адміністративній справі та відкладено розгляд справи на 28.07.2021 року.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечувала, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

13 грудня 2019 року між ТОВ "КФ" Строй Мастер" (Покупець) та "Haining Hisener Trade CO.,LTD" (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-19/12/13.

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець "Haining Hisener Trade CO., LTD" здійснив поставку на адресу Покупця товару (митна декларація UA508040/2020/002081 від 10.03.2020 року):

- Товар № 1 Вироби виготовлені з чорних металів з різьбою зі сталі, шуруп самонарізний для дерева, загальнопромислового призначення - код товару 73181290;

- Товар № 2 Вироби виготовлені з чорних металів з різьбою зі етапі, шурупи та гвинти самонарізні, загальнопромислового призначення - код товару 73181499;

- Товар № 3 Вироби виготовлені з чорних металів з різьбою зі сталі з цинковим покриттям, стрижень метричний, загальнопромислового призначення з межею міцності на розтягування менш як 800 МПа - код товару 73181541.

10.03.2020 року декларантом ТОВ "КФ "Строй Мастер" в Митницю було подано митну декларацію № UA508040/2020/002081. Товар ввезено на умовах поставки "CIF - PIVDENNYI", на виконання умов договору від 13.12.2019 № СН-UА-19/12/13 між ним та Haining Hisener Trade CO.,LTD.

Митна вартість товару заявлена позивачем самостійно за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України у сумі 18160,16 доларів США.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, декларація про походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного договору.

На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи:

1) прайс-лист від постачальника;

2) комерційна пропозиція.

За результатом дослідження вказаних документів митну вартість вищезазначеного товару було скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА508000/2020/000039/2 від 11.03.2020 року.

Вирішуючи спір, суд застосував такі норми права.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд зазначає, що частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо посилання відповідача про те, що у рахунку-фактурі від 24.12.2019 року № 19HS10077F відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, суд зазначає, що такі обставини не впливають на митну вартість товару та не спростовують заявленої декларантом митної вартості.

Щодо посилання відповідача про те, що відповідно ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості декларант разом з митною декларацією зобов`язаний надати страхові документи, суд зазначає таке.

Умовами поставки за контрактом є базис поставки CIF, відповідно до якого саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої постачальником ціна. За таким умов, вимоги щодо надання доказів розміру витрат на страхування є незаконними та безпідставними.

Вказані обставини не є підставою для коригування митної вартості товару.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.

Щодо посилання відповідача на положення ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, суд зазначає таке.

Відповідно до положень Митного кодексу України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу.

Неправомірність та безпідставність посилань митного органу на ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі підтверджується також правовими висновками Верховного Суду у справах № 814/2659/16, № 826/27860/15, № 804/3893/17.

Щодо посилання відповідача, що наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, суд зазначає, що вказана обставина не випливає на митну вартість товару та не може бути підставою для здійснення коригування.

Крім того, як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, відповідачем скориговано митну вартість товару 1 на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 14.01.2020 року № UA100390/2020/750118, а саме 1,92 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 11112,08х1,92 = 21335,19 дол. США), митну вартість товару 2 скориговано на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 18.12.2019 року № UA100390/2019/756595, а саме 1,92 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 9293,98 х1,92 = 17844,44 дол. США), митну вартість товару 3 скориговано на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 02.03.2020 року № UA100390/2020/751141, а саме 1,92 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 4816,38 х1,92 = 9247,45 дол. США).

Проте, суд вказує, що вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000039/2 від 11.03.2020 року.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 1, 2 ст.77 КАС України).

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у сумі 2988,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 65 від 17.03.2020 року.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача у сумі 2988,03 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір № 1СМр про надання правової допомоги від 02.05.2019 року, додаткову угоду № 000039/2 до договору про надання правової допомоги № 1СМ від 02.01.2020 року від 11.03.2020 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХС № 000148, рахунок на оплату від 000039/2 від 21.05.2020 року, акт наданих послуг до додаткової угоди № 000039/2 від 11.03.2020 року до договору про надання правової допомоги № 1СМ від 02.01.2020 року від 21.05.2020 року.

Відповідно до п. 3.2 договору № 1СМр про надання правової допомоги від 02.05.2019 року клієнт зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплатити вартість послуг, що надаються Бюро в рамках цього договору.

Відповідно до п.4.5 договору № 1СМр про надання правової допомоги від 02.05.2019 року розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах нього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, в якій сторони погоджують конкретний обсяг замовлених послуг, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Додаткова угода № 000039/2 до договору про надання правової допомоги від 11.03.2020 року визначає порядок оплати послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги у спорі про оскарження рішення № UA508000/2020/000039/2 від 11.03.2020 року про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 21.05.2020 року адвокатом надано наступні послуги:

ознайомлення з документами наявними у Клієнта та їх правовий аналіз - 500,00 грн. (2 год.);

підготовка позовної заяви - 1500,00 грн. (4 год.).

Загальна вартість послуг за цим актом складає 2000,00 грн.

Суд погоджується зі складовими гонорару та вважає, що заявлена вартість послуг адвоката у розмірі 2000 грн. обґрунтованою та саме така вартість є співмірною виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000039/2 від 11.03.2020 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (код ЄДРПОУ 36236056, вул. Стрітенська, 21-А, м. Херсон, 73000) за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000) судовий збір у сумі 2988 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 03 коп.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (код ЄДРПОУ 36236056, вул. Стрітенська, 21-А, м. Херсон, 73000) за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 серпня 2021 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 108020200