Ухвала суду № 98792499, 04.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/8253/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

04 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Демчина В.Ю.,

за участю:

представник позивача Матяшук В.К.,

представник відповідача Шведа О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові питання про залишення позову без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлений протоколом № 36 від 18.03.2019 (№ 32 від 15.03.2019) в частині п. 76 щодо молодшого сержанта ОСОБА_1 (Львівський ОВК);

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю III групи, яка настала внаслідок травми (контузії), пов`язаної із захистом Батьківщини, відповідно до ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, з урахуванням виплат, проведених у зв`язку з встановленням ОСОБА_1 20% втрати працездатності.

Ухвалою судді від 12.10.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 26.10.2020 суддя відкрив спрощене провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 16.12.2020 суд ухвалив перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи № 380/8253/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 25.01.2021 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 09.01.2015 органами МСЕК ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби та призначена допомога у розмірі 17052 грн. У подальшому, 04.10.2018 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Позивач вважає, що з 10.07.2019 він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності. Однак відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні такої допомоги, посилаючись на те, що групу інвалідності встановлено позивачу понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 24.11.2020 (вх. № 62459), у якому зазначає, 09.01.2015 позивачу первинно встановлено 20 % втрати працездатності, у зв`язку з чим здійснено виплату одноразової грошової допомоги в сумі розміром 17 052 грн. Водночас, у силу вимог п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у випадку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Отже, законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, але право на отримання такої допомоги обмежується дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Оскільки позивачу інвалідність третьої групи встановлена 04.10.2018, тобто більше ніж через два роки з часу встановлення йому ступеня втрати працездатності, тому рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є правомірним та відповідає положенням чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив від 02.12.2020 (вх. № 64636). У поданій відповіді на відзив позивач повністю підтримав, викладені у позовній заяві аргументи та доводи щодо протиправності висновку комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у період з 30.04.2020 по 03.08.2020 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується копією довідки військової частини А0998 від 31.08.2020 № 1256 та є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.05.2015.

Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 04.10.2018 № 435 встановлено, що травма, поранення, захворювання ОСОБА_1 пов`язані із захистом Батьківщини.

09.01.2015 органами МСЕК позивачу встановлено 20 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби та призначено допомогу в сумі 17052 грн.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 823461 від 19.10.2018 позивачу, за результатами повторного огляду 04.10.2018, встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок травми, контузії пов`язаних із захистом Батьківщини.

У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності ОСОБА_1 звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Листом від 15.04.2019 № 4346 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про те, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 15.03.2019 відповідно до протоколу № 32 прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

ОСОБА_1 16.07.2019 повторно звернувся до Львівського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Листом від 25.07.2019 № 7394 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив, що підстав для повторного скерування заяви та пакету документів на комію МРУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, не має.

Не погоджуючись із висновком комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлений протоколом № 32 від 15.03.2019 в частині п. 76 щодо молодшого сержанта ОСОБА_1 (Львівський ОВК), позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судовим розглядом, предметом оскарження у цій справі, є визнання протиправним висновоку комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлений протоколом № 32 від 15.03.2019 в частині п. 76 щодо молодшого сержанта ОСОБА_1 (Львівський ОВК).

Суд зазначає, що листами від 15.04.2019 № 4346 та від 25.07.2019 № 7394 Львівський обласний військовий комісаріат повідомив ОСОБА_2 , що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 15.03.2019 відповідно до протоколу № 32 прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності.

Отже, позивачу ще у квітні 2019 року було відомо про висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлений протоколом № 32 від 15.03.2019.

Проте до суду із даним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 26.11.2020 (згідно із штампом на поштовому конверті).

У додаткових пояснення від 10.03.2021 (вх. 15304) представник позивача вказує, що оскільки ОСОБА_1 отримав відповідь Львівського ОВК від 25.07.2019 лише у вересні 2020 року, є усі підстави для поновлення строку звернення до суду у зв`язку із викладеними обставинами із захистом порушеного права. Доказів про те, що позивач отримав відповідь зі Львівського ОВК від 25.07.2019 у належний спосіб у липні — серпні 2019 року відсутні і не можуть бути, оскільки він її реально не отримав встановленим порядком.

Однак суд звертає увагу, що предметом оскарження є висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлений протоколом № 32 від 15.03.2019.

Та у додаткових поясненнях від 10.02.2021 (вх. № 8996) представник позивача вказав на те, що спірне рішення комісії Міністерства оборони України (п. 76 протокол № 32 від 15.03.2019), доведене позивачу у липні 2019 року.

Вказане не спростовано представником позивача у судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд з прав людини у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа “Каменівська проти України”), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії”, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини “Осман проти Сполученого королівства” від 28.10.1998 та пункті 54 рішення “Круз проти Польщі” від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

На підставі вище зазначеного, суд дійшов висновку, що вважаючи свої права порушеними позивач не скористався правом на звернення до суду у строки, визначені КАС України.

Суд зауважує, що станом позивач не заявив про поновлення строку звернення до адміністративного суду з визначенням об`єктивних причин, які обумовили неможливість своєчасного звернення до суду.

Посилання позивача на те, що він був позбавлений фізичної можливості звернутись до суду у визначений строк внаслідок хвороби та необхідність тривалого лікування, судом відхиляються, адже в матеріалах справи відсутні докази безперервного перебування позивача на лікарняному в період з липні 2019 року по 26.11.2020.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, та те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, жодних причин, які об`єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію прав позивача у встановлений строк, позивач не навів і таких судом не знайшов, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 9, 44, 122, 123, 240, 248 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 05.08.2021.

Суддя Кедик М.В.