Рішення № 98789671, 01.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року Справа № 160/564/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/564/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триплекс" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триплекс" (далі – ТОВ фірма "Триплекс", позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110230/2020/000205/2 від 30.09.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110230/2020/00376.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всі виявлені митницею та зазначені у спірному рішенні розбіжності та невідповідності в документах, недостатність підтвердження транспортної складової й підтвердження сплаченої ціни товару, не позбавили митний орган можливості визнати за цими ж документами підтвердженою митну вартість придбаних позивачем товарів, визначену за основним методом за ціною договору. З урахуванням наведеного позивач зауважує, що ним було надано до митного оформлення на підтвердження митної вартості імпортованого товару усі документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару, й означені документи підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять протиріччя та розбіжностей, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 відкрито провадження у справі №160/564/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.03.2021. Останнє судове засідання по справі відбулося 01.04.2021.

17.02.2021 до суду надійшов від представника Дніпровської митниці Держмитслужби відзив на позовну заяву (вх. №12829/21), в якому митний орган заперечив проти задоволення позовних вимог. Так, відповідач зазначив, що надані до митного оформлення документи на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності та не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим митним органом було запропоновано декларанту надати протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткові документи, які останні надати відмовився з проханням завершити процедуру митного оформлення. Відповідач зауважив, що декларанта було повідомлено, що враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, ненадання декларантом жодного документа згідно сформованого переліку, що спростовують зазначені розбіжності, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати. Відповідач стверджує, що спірні рішення та картка відмови прийняті ним відповідно до норм чинного законодавства.

Уповноважені представники сторін у судове засідання 01.04.2021 не з`явилися.

Від представників сторін до суду надійшли клопотання (вх. №22206/21 від 22.03.2021 та вх. №25940/21 від 01.04.2021), в яких останні просили суд розглянути справу по суті за наявними у справі документами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Частиною 3 статті 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзивах відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28.09.2020 ТОВ фірмою "Триплекс" до митного контролю та оформлення за ЕМД №UА110230/2020/021295 заявлено партію товару, а саме:

- (товар №1) L-ТРИПТОФАН 98% кормовий (з кількісним вмістом 98% в перерахунку на суху речовину). Хімічна назва: Л-Аміноіндол-3-індолопропіонова кислота. Відноситься до гетероциклічних сполук лише з гетероатомом азоту - похідних індолу. Хімічна формула: С11Н12N202. … Виробник: РТ. Cheil Jedang Indonesia. Торговельна марка: відсутня. Країна виробництва: Індонезія. Маркування на етикетках: L-Триптофан 98% кормовий. Партія. Термін придатності. РТ. Cheil Jedang Indonesia, Indonesia.»;

- (товар №2) L-Валін кормовий. Амінокислота, з одним типом кисневмісних функціональних груп. 1 кг містить: L-валіну не меньш 96,5%. В формі порошку. L-Valine FEED GRADE. Хімічна назва: L-Val (Л-Валін). Хімічна формула: C5H1IN02. ... Виробник: CJ (SHENYANG) ВІОТЕН CO. LTD. Торговельна марка: відсутня. Країна виробництва: Китай. Маркування на мішках Аминокислоты, их соли и аналоги. L-Валин мін. 98,0%. 25 kg. L-Valine. Feed (SHENYANG) BIOTEHCO. LTD. Китай.».

Зазначені товари ввезені на митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом №Л-01/2020 від 11.09.2020, який укладено між позивачем та ТОВ «Лакруа», Республіка Білорусь.

Ввезення товару за означеним контрактом та додатку до нього за №1 від 11.09.2020 здійснено на умовах поставки FCA, Дзержинськ.

Декларантом митну вартість товару № 2 заявлено за основним методом (за ціною договору) на рівні - 2,65 дол. США за кг.

До митного оформлення вказаних товарів разом із вищезазначеною ЕМД декларантом надано до митного органу копії наступних документів:

- пакувальний лист від 25.09.2020;

- рахунок-фактура №696 від 25.09.2020;

- автомобільна транспортна накладна CMR №250920-696 від 25.09.2020;

- довідка про транспортні витрати №15 від 25.09.2020;

- зовнішньоекономічний контракт №Л-01/2020 від 11.09.2020;

- додаток №1 від 11.09.2020;

- договір на транспортне обслуговування №3/03ТЕ від 16.04.2018;

- реєстраційні посвідчення щодо включення даного товару до переліку кормових преміксів та готових кормів, ветеринарних препаратів №АА-02345 від 18.07.2016 (з додатком №1) та №АА-05251-04-14 від 26.11.2019 (з додатком №1);

- сертифікат аналізу від 19.08.2020, від 05.08.2020, від 05.03.2020;

- лист №25/д від 25.09.2020;

- копія митної декларації країни відправлення №09119/250920/0030240 від 25.09.2020.

При проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, Дніпровською митницею Держмитслужби виявлено наступне:

- до митного оформлення надана транспортна накладна від 25.09.2020 №250920-696, згідно якої перевізником товару є ТОВ "КУТУМІ" (код ЄДРПОУ 35728499), натомість довідка про транспортні витрати від 25.09.2020 №15 видана ТОВ "Запорізьке ремонтно-транспортне підприємство "Альфа, ЛТД" (код ЄДРПОУ 13606744);

- відповідно до додатку №1 від 11.09.2020 до контракту №Л-01/2020 від 11.09.2020 товар переміщується відповідно до умов поставки FСА Дзержинськ, натомість, у рахунку №696 від 25.09.2020 ціни на товари зазначено без умов поставки;

- відповідно до додатку №1 від 11.09.2020 до контракту №Л-01/2020 від 11.09.2020 оплата за товар здійснюється протягом 5 днів від дати виставлення рахунку. Наданий до митного оформлення рахунок №696 датований 25.09.2020, однак до митного оформлення платіжні документи не надавались. При цьому, відповідно до ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, а є банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено;

- наданий до митного оформлення рахунок №696 від 25.09.2020 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

Також митний орган додатково звернув увагу декларанта на те, що у відповідності до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» за №599 від 24.05.2012, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

З огляду на те, що у відповідача виникли сумніви в достовірності заявленої митної вартості товарів, ним витребувано у декларанта додаткові докази.

30.09.2020 для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом додатково були надані такі документи: Прайс-лист від 11.09.2020; Платіжне доручення №139 від 29.09.2020; Рахунок-фактура №Тр_С3000080 від 28.09.2020; Товарна накладна №1707288 від 25.09.2020; договір на міжнародне перевезення №28 від 22.09.2020; інформація з сайту feedinfo.com від 11.09.2020 та 25.09.2020.

Як зазначає відповідач, електронним повідомленням №14938/1 від 13.05.2020 декларант відмовився у подачі додаткових документів й звернувся до відповідача з проханням завершити митне оформлення.

За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110230/2020/000205/2 від 30.09.2020, яким відкориговано митну вартість товару, заявленого до розмитнення за вищезазначеною ЕМД, та визначено її за резервним методом - на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і винесено картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: по товару №2 на рівні 3,15 дол. США за кг (джерело цінової інформації – ЕМД №UA100020/2020/033281 від 17.07.2020).

Також Дніпровська митниця Держмитслужби склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00376.

Вважаючи вищезазначені рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, ТОВ фірма "Триплекс" звернулося за захистом власних прав та інтересів до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України - у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини 3 статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Стосовно розбіжностей та зауважень митного органу, на які відповідач спирається в оскаржуваних картці відмови та рішенні суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як слідує зі змісту позовної заяви, 11.09.2020 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Лакруа» (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №Л-01/2020 (далі – Контракт), за умовами якого (п. 1.1) Продавець продає, а покупець придбає кормові добавки (далі - Товар), окремими партіями, у кількості, по цінам та в терміни поставки згідно додатків, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Також, 11.09.2020 сторони Контракту погодили умови поставки партії товару, про що ними було укладено Додаток №1 «Специфікація на Товар».

25.09.2020 Продавець виставив рахунок-фактуру №696 від 25.09.2020, у відповідності до умов якого оплата товару здійснюється протягом 5 днів з дати виставлення.

Рахунок було сплачено відповідно до погоджених сторонами умов 29.09.2020, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №139 від 29.09.2020.

16.04.2018 між ТОВ фірма «Триплекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗРТП «Альфа, ЛТД» (Перевізник) укладено договір за №3/03ТЕ на транспортне обслуговування (далі – Договір).

Відповідно до п.2.2.8 Договору, підписуючи «Заявку на замовлення» Перевізник підтверджує, що транспортний засіб поданий до перевезення, є власністю або орендується за довгостроковим договором, підтвердженням цього є пред`явлення будь-якого документа, який засвідчує його приналежність до компанії Перевізника.

Як пояснив позивач, 22.09.2020 між ТОВ ЗРТП «Альфа, ЛТД» (Експедитор) та ТОВ «Кутумі» укладений договір на міжнародні перевезення за №28.

ТОВ ЗРТП «Альфа, ЛТД» надано позивачу Довідку №15 від 25.09.2020 про транспортні витрати, в якій зазначено, що власником транспортних засобів є ТОВ «Кутумі».

28.09.2020 ТОВ ЗРТП «Альфа, ЛТД» виставило рахунок-фактуру №Тр_СЗ-000080 послуги міжнародного перевезення вантажів м.Дзержинськ (Білорусь) - п/п Нові і за ціною 12684,00 грн., Послуги міжнародного перевезення вантажів п/п Нові і - м.Запоріжжя (Україна) за ціною 14094, 00 грн., Експедиторські послуги - 3523,33 грн., належним чином засвідчена копія рахунку-фактури міститься в матеріалах справи.

Означений рахунок сплачено позивачем 30.09.2020 за платіжним дорученням №115023.

Так, відповідно до Інкотермс 2010 термін FCA (…named place) англ. FreeCarrier, або Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Згідно пунктів 5, 6 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

Таким чином, під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації товару позивачем надавалися: автомобільна транспортна накладна CMR №250920-696 від 25.09.2020; довідка про транспортні витрати №15 від 25.09.2020; договір на транспортне обслуговування №3/03ТЕ від 16.04.2018; Рахунок-фактура №Тр_С3-000080 від 28.09.2020; Товарна накладна №1707288 від 25.09.2020; договір на міжнародне перевезення №28 від 22.09.2020.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно - експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Стосовно зауважень митниці до рахунку №696 від 25.09.2020 щодо зазначення цін на товар без умов поставки, суд зазначає таке.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною 2 статті 53 МК України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Рахунок-фактура (англ. invoice account) є видом комерційного рахунка, в якому зазначено суму, яка повинна бути сплачена за товар. Окрім основного призначення рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Одночасно з цим, суд зауважує, що затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Враховуючи викладене, посилання митного органу на відсутність в інвойсі такого реквізиту як умови поставки є безпідставними.

Таким чином, відсутність посилання на умови поставки в інвойсі жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Також митний орган зазначає, що відповідно до додатку №1 від 11.09.2020 до Контракту оплата за товар здійснюється протягом 5 днів від дати виставлення рахунку, однак у графі 70 додатково наданого платіжного доручення №139 від 29.09.2020 у призначенні платежу зазначені лише реквізити договору.

З цього приводу слід зазначити таке.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України, документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України №216 від 28.07.2008, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар.

Так, судом встановлено, що в графі 70 платіжного доручення №139 від 29.09.2020 призначенням платежу зазначено: «PREPAYMENT CONTRACT L-01/2020 DATED 11.09.2020 APP.l DATED 11.09.20».

Таким чином, платіжне доручення містить необхідну інформацію для ідентифікації ввезеного товару із посиланням на зовнішньоекономічний контракт та специфікацію, що свідчить про безпідставність зауважень митниці.

Оцінюючи правомірність винесення оскарженого рішення Дніпровської митниці Держмитслужби, суд виходить з того, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість, суд зауважує, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за означені товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент митного оформлення придбаного позивачем товару у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 та 02.06.2015 (справи №21-127а15, №21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, зі змісту приписів розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд зазначає, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавалися відповідні документи, що підтверджують митну вартість заявленого до розмитнення товару.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.

Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 МК України.

У свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Що стосується посилання митного органу на дані інформаційних ресурсів митних органів, в яких наявна інформація про митне оформлення подібних товарів, у зв`язку з чим митна вартість товару, ввезеного позивачем визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МК України та ґрунтується на раніше наданих (визначених) органом доходів та зборів митній вартості за іншими ЕМД, то суд враховує таке.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а.

До того ж, формально нижчий рівень митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Означена правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 .

Крім того, суд зауважує, що в рішенні про коригування митної вартості товару відсутнє порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як резервний метод. Не надано пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов. Не вказані причини, з яких не був застосований основний метод визначення митної вартості, та чотири другорядні методи і чому обраний саме резервний метод визначення митної вартості.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем у спірному рішенні не доведена послідовність застосування кожного попереднього другорядного методу.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів та складена Дніпровською митницею Держмитслужби картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оскаржених рішень.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

При зверненні до суду з означеним позовом позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 4540,00 грн, що документально підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями за №3001140487 від 29.10.2020 на суму 2102, 00 грн. та за №3001140596 від 27.01.2021 на суму 2438, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242 - 246, 247, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триплекс" (вул. Троїцька, буд. 21-А, м.Дніпро, 49101; код ЄДРПОУ 20244069) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару № UA110230/2020/000205/2 від 30.09.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110230/2020/00376.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Триплекс" (код ЄДРПОУ 20244069) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст рішення суду складений 01.04.2021.

Суддя О.В. Царікова