Рішення № 98789333, 04.08.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 серпня 2021 р. Справа № 120/5226/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки для індивідуального садівництва на території Агрономічної сільської ради орієнтовним розміром 0,12 га. Разом із тим, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.04.2021 №2-1162/15-21-СГ йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №127/27258/19 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:010:0041 накладено арешт із забороною вчинення суб`єктами державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди землі, договорів купівлі-продажу та інших правочинів щодо зазначеної земельної ділянки.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою від 31.05.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

24.06.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №127/27258/19 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:010:0041, з якої бажає отримати у власність земельну ділянку позивач для ведення садівництва, накладено арешт із забороною вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди землі, договорів купівлі-продажу та інших правочинів щодо зазначеної земельної ділянки. Разом з тим, у разі надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її розроблення, будуть внесені зміни до земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:010:0041, оскільки вона стане архівною бо її частина буд надана позивачеві у власність та її буде присвоєно новий кадастровий номер. Враховуючи зазначене, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що в січні 2021 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу чи об`єднання земельної ділянки для індивідуального садівництва на території Агрономічної сільської ради орієнтовним розміром 0,12 га.

Разом із тим, наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.04.2021 №2-1162/15-21-СГ йому відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №127/27258/19 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:010:0041 накладено арешт із забороною вчинення суб`єктами державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди землі, договорів купівлі-продажу та інших правочинів щодо зазначеної земельної ділянки.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, як вже було встановлено судом, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що бажана позивачем земельна ділянка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:010:0041, на яку ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №127/27258/19 накладено арешт із забороною вчинення суб`єктами державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди землі, договорів купівлі-продажу та інших правочинів щодо зазначеної земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку правомірності такої відмови, суд враховує поняття арешту та його завдання, що регламентовані положеннями ст. 170 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, керувався тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №127/27258/19 накладено арешт на земельну ділянку, частину якої бажає отримати позивач.

Слід зазначити, що прийняття органом Держгеокадастру рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою призведе до того, що на етапі реалізації отриманого дозволу на розроблення документації із землеустрою при формуванні земельної ділянки та її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі відбудуться зміни, а саме земельна ділянка, на яку накладено арешт, припинить своє існування за кадастровим номером 0520680200:01:010:0041, так як буде перетворена на два окремих об`єкти, один з яких бажана позивачем земельна ділянка.

Тобто, об`єкт арешту зазнає змін та перетворень, що в силу завдань арешту майна (ч. 2 ст.170 КПК України) є неприпустимим.

При цьому, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Обов`язковість судового рішення є також однією з основних засад судочинства в Україні.

Беручи до уваги обов`язковість виконання судового рішення (ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №127/27258/19), суд вважає обґрунтованими та правомірними мотиви відмови відповідача.

Додатково слід вказати, що до моменту скасування арешту, навіть після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач буде позбавлений можливості безпосередньо отримати у власність цю земельну ділянку, тобто очікування та затрати позивача будуть невиправданими, так як ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2019 у справі №127/27258/19 заборонено вчинення суб`єктами державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації договорів оренди землі, договорів купівлі-продажу та інших правочинів щодо зазначеної земельної ділянки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 жовтня 2020 року справа №240/6035/18.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами частини першої та другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши дії суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічної правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.03.2021 року у справі 120/4695/20-а, від 08 липня 2021 року № 120/7708/20-а.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул.Келецька, 63, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547).

Повний текст рішення складено 04.08.2021.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна