Рішення № 98788915, 04.08.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2021 року Справа № 926/2619/21

Суддя Т.І. Ковальчук, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія”, м. Київ,

до Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів”, смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області,

про стягнення заборгованості в сумі 494607,42 грн.,

за участю секретаря судового засідання Фесенка О.В.,

представників сторін:

позивача – Попов В.Д., адвокат, дов. № 136/21 від 17.06.2021,

відповідача – не з`явився,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів на суму 494607,42 грн., у тому числі 440055,05 грн. основного боргу, 24547,49 грн. пені, 5087,02 грн. 3% річних та 24917,86 грн. інфляційних збитків.

В обгрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що на виконання договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР167-1493-20 від 30.10.2020 позивач поставив відповідачеві природний газ у листопаді-грудні 2020 року та січні-квітні 2021 року на загальну суму 1039243,05 грн., яку відповідач сплатив частково у розмірі 599188,00 грн., решту боргу по оплаті за природний газ у сумі 440055,05 грн. не сплачує, в зв`язку з чим відповідачеві нараховано пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Ухвалою від 29.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження за участю представників сторін, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 21.07.2021, відповідачеві встановлено строк для подання відзиву на позов протягом 15-ти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою від 21.07.2021 задоволено клопотання відповідача від 20.07.2021, розгляд справи відкладено на 04.08.2021, зобов`язано сторони провести звірку взаємних розрахунків, позивачеві надати акт звірки до суду, відповідачеві продовжено строк для надання відзиву на позов до 30.07.2021.

У судове засідання 04.08.2021 представник відповідача не з`явився, відзиву на позов чи будь-яких заяв/клопотань процесуального характеру від ДП “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” не надійшло. У матеріалах справи в наявності докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання 04.07.2021 (а.с. 55).

Представник позивача в судовому засіданні 04.08.2021 просив розглядати справу без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позов, пояснив, що на виконання вимог ухвали від 21.07.2021 ТОВ “ЙЕ Енергія” надіслало на адресу ДП “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” акт звірки для розгляду і підписання, однак підписаного акту від відповідача позивач не отримав.

Частиною 1 статті 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України”).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи “Федіна проти України” від 02.09.2010 р., “Смірнова проти України” від 08.11.2005 р., “Матіка проти Румунії” від 02.11.2006 р., “Літоселітіс Проти Греції” від 05.02.2004 р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до статей 2, 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи наведене, оцінивши матеріали справи на їх достатність для вирішення спору, враховуючи, що участь представників сторін у судовому засіданні суд обов`язковою не визнавав, а ухвала від 21.07.2021 вручена відповідачеві 22.07.2021, тобто він мав можливість своєчасно надіслати до суду відзив на позовну заяву чи будь-яку заяву процесуального характеру, однак не скористався своїми процесуальними правами, суд доходить до висновку про вирішення справи по суті без участі представника відповідача та за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2021 просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

30 жовтня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (Постачальник) та Державним підприємством “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” (Споживач) було укладено договір № 41АР167-1493-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі – Договір, а.с. 11-15).

Згідно Договору сторони домовилися, зокрема, про наступне:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2020 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (пункт 1.1);

- річний плановий обсяг постачання газу складає до 30000,00 куб.м, планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору, а саме по 15000,00 куб.м у листопаді і грудні 2020 року (пункти 1.2, 1.3, Додаток № 1);

- обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (пункт 2.3).

Відповідно до пункту 2.5 Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця наступного за розрахунковим зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.5.1);

- на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (п. 2.5.2);

- Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту (п. 2.5.3);

- у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем обсяг постачання встановлюється Постачальником в односторонньому порядку на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника (п. 2.5.4).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 Договору визначено, що розрахунки за поставлений газ здійснюються за вільними цінами, ціна одного кубічного метра природного газу становить 6,91389120 грн., зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору. Згідно з пунктом 4.1 розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць.

Оплата газу здійснюється Споживачем в розмірі 100% за фактично переданий Постачальником газ до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем (пункт 4.2 Договору).

Пунктом 5.5.2 Договору передбачено обов`язок Споживача оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором. За порушення строків оплати пунктом 6.2.1 Договору встановлено пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Строк дії Договору визначено з дати його підписання сторонами до 31.12.2020, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу (пункти 9.1, 9.2).

До Договору сторони укладали додаткові угоди:

1) № 1 від 27.11.2020, якою, зокрема, встановили нову ціну газу з 01.12.2020: 6,46389120 грн. за 1 куб.м;

2) № 2 від 18.12.2020, згідно якої домовилися, що газ постачається протягом 2020-2021 років, річний плановий обсяг на 2021 рік встановили до 168000 куб.м, згідно Додатку № 1 у новій редакції планові обсяги у січні та лютому 2021 року визначили по 5000 куб.м на місяць, у березні 2021 року – 3000 куб.м, у квітні 2021 обсягів до поставки не визначено, крім того, продовжили дію Договору до 31.12.2021;

3) № 3 від 28.12.2020 про нову ціну газу з 01.01.2021: 9,46389120 грн. за 1 куб.м;

4) № 4 від 27.01.2021 про нову ціну газу з 01.02.2021: 8,46389120 грн. за 1 куб.м;

5) № 5 від 25.02.2021 про нову ціну газу з 01.03.2021: 7,86389120 грн за 1 куб.м;

6) № 6 від 26.03.2021 про нову ціну на газ з 01.04.2021: 7,96389120 грн. за 1 куб.м (а.с. 16-21).

З доданих до позовної заяви актів приймання-передачі природного газу видно, що на виконання умов Договору позивач у період з листопада 2020 року по квітень 2021 року передав відповідачеві природний газ в обсязі 147772,62 куб.м на загальну суму 1039243,05 грн., у тому числі:

1) акт № РГК80015547 від 30.11.2020 року про передачу у листопаді 2020 року 59183,46 м3 газу на суму 409188,00 грн.;

2) акт № РГК80018454 від 31.12.2020 року про передачу у грудні 2020 року 66413,47 м3 газу на суму 429289,44 грн.;

3) акт № РГК81001391 від 31.01.2021 року про передачу у січні 2021 року 14749,97 м3 газу на суму 139592,11 грн.;

4) акт № РГК81002395 від 28.02.2021 року про передачу у лютому 2021 року 4630,6 м3 на суму 39192,90 грн.;

5) акт № РГК81005620 від 31.03.2021 року про передачу у березні 2021 року 2794,37 м3 на суму 21974,62 грн.;

6) акт № РГК81007245 від 30.04.2021 року про передачу у квітні 2021 року 0,75 м3 газу на суму 5,98 грн. (а.с. 22-27).

З наданих позивачем банківських виписок видно, що в період з 16.12.2020 по 25.02.2021 відповідач здійснив оплату спожитого природного газу на загальну суму 599188,00 грн. Не оплаченою відповідачем, згідно з розрахунком позивача, залишилася вартість природного газу на суму 440055,05 грн. (1039243,05 грн. – 599188,00 грн.).

Вирішуючи справу, суд застосовує наступні норми законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норми статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частини 1 статті 692 ЦК України).

Спеціальним законом, який визначає засади функціонування ринку природного газу України, є Закон України “Про ринок природного газу”.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про ринок природного газу” одним з принципів функціонування ринку природного газу є вільна торгівля природним газом та рівність суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені.

Згідно зі статтею 12 названого Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнято природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частини 2, 3 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу”).

Згідно з приписом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2020 року, від 31.12.2020 року та від 31.01.2021 року позивач передав, а відповідач прийняв (спожив) значно більший обсяг природного газу, ніж планові обсяги, вказані в Додатку № 1 до Договору.

Оцінюючи поставку по названих актах, суд доходить висновку, що вона не є спірною.

Так, відповідач прийняв указану кількість газу без заперечень та здійснив оплату обсягу природного газу по акту № РГК80015547 від 30.11.2020 року у повній сумі 409188,00 грн. цільовими платежами 16.12.2020, 18.12.2020 та 22.12.2020 (а.с. 28).

По акту № РГК80018454 від 31.12.2020 за спожитий в грудні 2020 року природний газ відповідач сплатив 50000,00 грн. цільовими платежами 27.01.2021, 28.01.2021, 29.01.2021, 03.02.2021 та 04.02.2021, а позивач в оплату газу за грудень 2020 року зарахував платежі відповідача 13.01.2021 на суму 100000,00 грн. за газ за листопад 2020 по акту від 30.11.2020 (позаяк такий уже був оплачений раніше) та 25.02.2021 на суму 40000,00 грн. за газ за січень по акту від 28.01.2021 (дата акту за січень 31.01.2021).

Пунктом 1.7 Договору передбачено, що у разі відсутності графіка заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Крім того, згідно з пунктом 2.5.4 Договору у разі незгоди з обсягами спожитого природного газу, визначеними Постачальником на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС, Споживач має право звернутися до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Відповідно до норми частини 3 статті 670 Цивільного кодексу України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в особі керівника підприємства підписав без зауважень акти приймання-передачі газу, якими обгрунтовано позовні вимоги, здійснив повну оплату за газ, спожитий у листопаді 2020 року, та часткову оплату вартості газу за грудень 2020 року і січень 2021 року, спір щодо обсягів спожитого природного газу у листопаді та грудні 2020 року і січні 2021 року (коли фактичні обсяги поставки перевищили планові) між сторонами відсутній, суд доходить висновку, що наявними у справі доказами підтверджується заборгованість відповідача по оплаті за спожитий газ у сумі 440055,05 грн. за період з грудня 2020 по квітень 2021 року та порушення відповідачем строків оплати за газ, спожитий у листопаді 2020 року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За змістом частини шостої статей 231 та 232 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, а їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 6.2.1 Договору обумовлено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені на суму 24547,49 грн. за період з 11.12.2020 по 15.06.2021 (а.с. 9), суд встановив, що пеня обчислена правильно, з урахуванням усіх здійснених відповідачем платежів та за період, що не перевищує шість місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок трьох процентів річних у сумі 5087,02 грн. за період з 11.12.2020 по 15.06.2021, суд переконався, що 3% річних у заявленій сумі нараховані позивачем правильно (а.с. 10).

Щодо інфляційних збитків у сумі 24917,86 грн., нарахованих на заборгованість за грудень 2020-березень 2021, суд зазначає, що позивач залишив поза увагою деякі особливості, які підлягають врахуванню у господарських процесах при застосуванні індексу інфляції на заборгованість.

Так, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” передбачено, що індекс інфляції визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Це означає, що в господарському процесі, на відміну від цивільного процесу, незалежно від числа виникнення заборгованості індекс інфляції буде застосовуватися тільки з наступного місяця.

Також найменший період визначення індексу інфляції становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Отже, сукупний індекс інфляції не враховує неповний місяць (зокрема про таке вказано у постановах ВГСУ від 27.10.2010 № 6/92-38, від 19.01.2011 № 4/54-10-1818, від 15.02.2012 № 5021/1596/2011, від 10.07.2013 № 5002-33/4081-2012).

Відповідно, судом здійснено розрахунок інфляційних втрат за обрані позивачем місяці, коли існувала заборгованість за Договором, з урахуванням наведених вище особливостей та з використанням калькулятора інформаційно-довідкової програми IPLEX і визначено інфляційні збитки:

1) за грудень 2020: 1.1) на заборгованість 283570,20 грн. за період 04.02.2021-24.02.2021 на суму 2835,70 грн.

1.2) на заборгованість 246405,90 грн. за період 25.02.2021-15.06.2021 на суму 9223,60 грн.,

2) за січень 2021 на заборгованість 139592,11 грн. за період 11.02.2021-15.06.2021 на суму 5225,29 грн.,

3) за лютий 2021 на заборгованість 39192,90 грн. за період 11.03.2021-15.06.2021 на суму 787,42 грн.,

4) за березень 2021 на заборгованість 21974,62 грн. за період 11.04.2021-15.06.2021 на суму 285,67 грн. (розрахунок суду, а.с. 62-63).

Загальна сума інфляційних збитків складає: 2835,70 грн. + 9223,60 грн. + 5225,29 грн. + 787,42 грн. + 285,67 грн. = 18357,68 грн.

Решта інфляційних збитків у сумі 6560,18 грн. (24917,86 грн. – 18357,68 грн.) нарахована позивачем зайво.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За результатами розгляду справи, оцінивши наявні у справі докази за правилами статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними і достовірними доказами, підлягають задоволенню частково в частині вимог про стягнення 440055,05 грн. основного боргу з оплати вартості спожитого природного газу, 24547,49 грн. пені, 5087,02 грн. 3% річних та 18357,68 грн. інфляційних збитків.

В частині вимог про стягнення інфляційних збитків у сумі 6560,18 грн. у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

При зверненні з позовом до господарського суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 7420,00 грн. (платіжне доручення № 5581 від 14.06.2021, а.с. 7).

За приписом пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позову у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у сумі 7420,00 грн. підлягає покладенню на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам: 7320,71 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, 99,29 грн. – залишається за позивачем (розрахунок суду, а.с. 62-63).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 20, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” до Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” про стягнення заборгованості у сумі 494607,42 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Неполоковецький комбінат хлібопродуктів” (вул. Магістральна, буд. 43, смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 00957152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЙЕ Енергія” (вул. Московська, 32/2, БЦ “Сенатор”, 18 поверх, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ 38863790) 440055,05 грн. основного боргу, 24547,49 грн. пені, 5087,02 грн. 3% річних, 18357,68 грн. інфляційних збитків та 7320,71 грн. судового збору.

3. У частині вимог про стягнення інфляційних збитків на суму 6560,18 грн. у задоволенні позову відмовити, судовий збір у сумі 99,29 грн. залишити за позивачем.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Порядок набрання рішенням законної сили та його апеляційного оскарження

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 04 серпня 2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 05 серпня 2021 року.

Суддя Т.І. Ковальчук