Рішення № 98788146, 04.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2021Справа № 910/904/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 74 960,88 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення безпідставно списаних коштів у розмірі 74 960,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при розрахунку плати за надання послуг з перевезення вантажу на особливих умовах за розкладом руху маршрутних поїздів безпідставно нараховано позивачеві збір за зберігання вантажу під час накопичення маршрутного поїзда та в односторонньому порядку стягнуто з особового рахунку позивача кошти у розмірі 74 960,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того вказаною ухвалою було встановлено строк відповідачеві для подання відзиву на позов.

02.03.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому сторона заперечила проти позовних вимог.

09.03.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона зазначила про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача. При цьому позивач наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

29.04.2021 та 27.05.2021 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

Враховуючи, що сторони реалізували власні процесуальні права, за висновками суду у справі наявні достатні матеріали для правильного вирішення спору по суті.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 04.08.2021.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (замовник, позивач) було укладено договір № 07153/ПЗ-2018 (надалі - договір, основний договір) про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажних вагонів для перевезення та надавання інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародних сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.2 названого договору перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язаний доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 із змінами та доповненнями (далі - Статут), Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник Тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно.

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як замовником та відповідачем, як перевізником був укладений, шляхом акцептування позивачем умов договору, викладених відповідачем на його сайті, Договір про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів, який в подальшому був викладений в редакції № 1 від 08.11.2019 (далі за текстом - договір РРМП).

Відповідно до п. 1.1. договору перевізник надає замовнику послуги з організації перевезень вантажів за погодженим сторонами розкладами руху вантажних маршрутних поїздів на особливих умовах з погодженим скороченим терміном доставки за одним маршрутом та визначенням пріоритетними: замовлень на перевезення вантажів, планів перевезень вантажів маршрутами (далі разом - замовлення на перевезення), заявок на подачу вагонів, забезпечення перевезень рухомим складом та самих перевезень.

В частині не урегульованій цим договором, сторони керуються укладеними між ними договорами про надання послуг з здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (далі - основний договір про надання послуг) (п. 1.2. договору).

В розділі 2 договору сторони визначили, що маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, пред`явлений до перевезення замовником з навантажених та/або порожніх вагонів, який відповідає нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником і не може бути менше 44 вагонів, та прямує без переробки на одну станцію призначення. Маршрутний поїзд може бути сформовано засобами замовника або перевізника на під`їзній колії або станційних коліях станції навантаження або іншій узгодженій станції та може бути оформлено до перевезення як маршрутна відправка одним перевізним документом або як повагонні, групові відправки декількома перевізними документами. Приймання до перевезення вантажів, оформлених декількома перевізними документами, здійснюється перевізником одночасно після закінчення навантаження усіх вагонів маршрутного поїзда.

Розклад руху маршрутних поїздів (далі - РРМП) - встановлені перевізником: напрямки перевезення маршрутних поїздів (станції навантаження, відправлення та прибуття за РРМП), дати та чає відправлення, прибуття маршрутних поїздів на станції, номера поїздів.

Згідно з п. 3.1. договору замовник на кожен календарний місяць завчасно надає перевізнику через АС Клієнт УЗ із застосуванням кваліфікованих електронних підписів замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу на особливих умовах - за РРМП (далі - замовлення на РРМП) у вагонах перевізника не пізніше 10 числа місяця, що передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення, а у вагонах замовника - не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати відправлення поїзду за РРМП.

На основі наданого замовником замовлення РРМП перевізник визначає можливість або неможливість погодження РРМП, про що сповіщає замовника: (3.2.1.) щодо замовлень у вагонах перевізника не пізніше 15 числа місяця, по передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення; (3.2.2.) щодо замовлень у вагонах замовника, які надано не пізніше 10 числа місяця, що передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення, в строк визначений п. 3.2.1.; (3.2.3.) щодо замовлень у вагонах замовника, які надано після 10 числа місяця, що передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення, в строк до 5 календарних днів від дня отримання такого замовлення.

У пункті 3.6. договору сторони погодили, що для організації перевезень маршрутними поїздами, окремо у вагонах замовника або окремо у вагонах перевізника, у кількості вагонів, яка відповідає довжині маршрутного поїзду та згідно з погодженим РРМП, замовник: (3.6.1.) надає перевізнику замовлення на перевезення через АС "Месплан" для організації перевезень маршрутними поїздами з проставленням ознаки "РРМП"; (3.6.2.) проставляє в АС "Месплан" заявки на подачу вагонів в дати визначені РРМП з проставленням ознаки "РРМП". При перевезенні в вагонах перевізника така заявка маж бути проставлена не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати відправлення визначеної в РРМП; (3.6.3.) самостійно узгоджує перевезення з всіма причетними організаціями одержувачем, портом, іншими).

Відповідно до п. 3.7. договору перевізник повинен подати вагони перевізника під навантаження не пізніше ніж за 48 годин, а при подачі на станції позакласної категорії - не пізніше ніж за 24 години до часу визначеного в РРМП, як час відправлення.

Замовник, згідно з п. 3.10. договору здійснює навантаження та/або вивантаження вагонів та передає завантажені та/або вивантажені вагони на колії загального користування станції та у кількості не менше ніж погоджено в РРМП не пізніше ніж за 3 години до часу відправлення маршрутного поїзду за РРМП.

Відповідно до п. 3.11. договору у випадку пред`явлення замовником маршрутного поїзду пізніше, ніж визначено в п. 3.10. договору і РРМП (час фактичного оформлення замовником перевізних документів на всю кількість вагонів маршрутного проїзду), перевізник звільняється від відповідальності за виконання узгодженого РРМП. В такому випадку, якщо маршрутний поїзд приймається перевізником до перевезення, платежі нараховуються та стягуються на умовах визначених розд. 4 договору незалежно від фактичної швидкості перевезення, а штрафні санкції визначені розд. 5 договору не застосовуються.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, ЦК України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Закон України "Про залізничний транспорт" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Статтею 1 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що залізниця - відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування (далі - АТ "Укрзалізниця"), утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 № 457 (далі - Статут).

Відповідно до п. 2 Статуту, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Згідно з п. 22 Статуту, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п. 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 63 Статуту встановлено, що перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов`язань щодо перевезень вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, 08.11.2019 відповідачем згідно залізничної накладної № 36644953 було прийнято до перевезення по станції Городенка-Завод Львівської залізниці маршрутний поїзд у кількості 52 вагонів-зерновозів на особливих умовах за РРМП зі скороченим строком доставки на станцію призначення Ксенієво.

Для забезпечення навантаження маршрутного поїзду на станцію Городенка-Завод Львівської залізниці для ТОВ "Грейнсвард" прибуло 52 вагонів-зерновозів.

Пунктом 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Матеріалами справи підтверджується, що представниками станції Городенка-Завод Львівської залізниці були складені акти загальної форми №№ 753 від 07.11.2019, 755 від 07.11.2019, 760 від 08.11.2019, 752 від 07.11.2019, 757 від 07.11.2019, 747 від 06.11.2019. Вказаними актами засвідчено, вагони завантажені та переважені та відставлені на колії станції в очікуванні оформлення маршруту.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що в період очікування оформлення перевізного документу маршрутом здійснювалось зберігання вантажу на коліях станції відправлення вантажів відповідно до Правил перевезення вантажу, у зв`язку з чим відповідачем було нараховано збір за зберігання вантажу та списано кошти з особового рахунку позивача.

Проте, твердження відповідача про правомірність нарахування ним у спірному випадку збору за зберігання вантажу судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем шляхом приєднання (акцепту) укладено Договір про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів (Договір РРМП).

Враховуючи характер укладеного між сторонами Договору про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів, сторонами погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати.

Редакція № 1 Договору РРМП в частині розділу 4 "Плата за надання послуг" набула чинності з 08.11.2019. В свою чергу, маршрутний поїзд у кількості 52 вагонів-зерновозів на особливих умовах за РРМП зі скороченим строком доставки було прийнято відповідачем до перевезення згідно залізничної накладної № 36644953 саме 08.11.2019. Спірна накопичувальна картка № 09110522 складена 09.11.2019. Перелік № 20191110 складено філією «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» 10.11.2019. Тобто до спірного відправлення підлягають застосуванню саме умови п. 4.1 - 4.4. розділу 4 Договору РРМП в редакції № 1.

У пункті 4.1. Договору про РРМП в редакції № 1 сторони погодили, що плата при наданні послуг з організації перевезень маршрутними поїздами за РРМП розраховується і стягується відповідно до розд. 3 основного договору про надання послуг з підвищенням розміру інфраструктурної складової плати тарифу визначеного для власного вагону (Івл) на 20% відповідно до п. 23 розд. ІІ Збірника тарифів (далі - інфраструктурна складова тарифу).

Пунктом 4.2 Договору про РРМП в редакції № 1 визначено, що у випадку переадресування маршрутного поїзду на шляху прямування на звернення Замовника, плата за надані послуги з організації перевезень маршрутними поїздами за РРМП перераховується та стягується за весь маршрут слідування згідно з п.4.1. Договору незалежно від фактичної швидкості руху такого поїзду.

У відповідності до п. 4.3. Договору про РРМП в редакції № 1 встановлено, що у випадку передачі замовником перевізнику вагонів, що мають увійти до складу маршрутного поїзду раніше часу, встановленого в п.3.10. Договору замовником сплачується до моменту оформлення перевізного документу плата за користування вагоном перевізника, що перебуває у безпосередньому розпорядженні вантажовласника, а також плата за вільним тарифом «організація перевезень і накопичення власного рухомого складу згідно з укладеними договорами», відповідно до додатку 1 до Основного договору про надання послуг. Плата за маневрові роботи під час надання послуг з накопичення не нараховується.

Згідно пункту 4.4. Договору у випадку визначення замовником розміру ставки за використання вагонів перевізника більше, ніж визначено в додатку 2 до Основного договору про надання послуг, плата нараховується за ставкою, запропонованою замовником в замовленні на РРМП.

Таким чином, наведеними пунктами Договору про РРМП в редакції № 1, зокрема пунктом 4.3., прямо визначено, що у випадку накопичення маршрутного поїзду замовником до моменту оформлення перевізного документу (документів) на весь маршрутний поїзд сплачується:

- плата за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу згідно з укладеними договорами", відповідно до додатку № 1 до Основного договору;

- плата за користування вагоном, що перебуває у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Інших додаткових платежів та/або зборів, в т.ч. і збору за зберігання вантажу, саме під час накопичення маршрутного поїзду до моменту оформлення перевізного документу (документів) на весь маршрутний поїзд - не передбачено ні пунктом 4.3, ні жодним іншим пунктом розділу 4 "Плата за надання послуг" Договору про РРМП в редакції № 1.

Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, який стверджував, що позивачем не враховано вимоги пункту 1.2 Договору про РРМП, в якому зазначено, що в частині, не врегульованій цим договором, сторони керуються укладеним між ними Основним договором.

Суд зазначає, що в силу наведених умов п. 1.2 Договору про РРМП, положення Основного договору в частині, врегульованій Договором РРМП в редакції № 1, не застосовуються до спірних правовідносин сторін, оскільки такі правовідносини врегульовані безпосередньо Договором РРМП в редакції № 1, зокрема, п. 4.3 розділу 4 "Плата за надання послуг".

Оскільки спірні правовідносини врегульовані Договором РРМП в редакції № 1, то не підлягає застосуванню і п. 2.1.7 Основного договору, згідно якого замовник зобов`язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов`язані із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, зокрема, через інші причин, що не залежать від перевізника. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

В свою чергу, з огляду на укладений між сторонами Договір про РРМП в редакції № 1, безпідставним є застосування до спірних правовідносин сторін пункту 9 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), на приписи якого посилався відповідач, зазначаючи, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. З тих самих підстав необґрунтованими є посилання відповідача на п.п. 2.3 п. 2 розділу III Збірника тарифів.

При цьому, факт ознайомлення представника вантажовласника (позивача) з умовами договору про експлуатацію під`їзної колії, який був укладений між відповідачем та власником колії (ТОВ «Фортінвест-Агро») та стороною якого не є позивач, жодним чином не може покладати на позивача додаткових грошових зобов`язань, які не передбачені умовами Договором про РРМП.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відповідач у спірному випадку безпідставно нарахував позивачу плату за зберігання вантажу та стягнув з позивача відповідного збору у розмірі 74 960,88 грн.

Судом також враховано, що 20.11.2019 АТ "Укрзалізниця" видано роз`яснення № Ц-2/58/405-19 щодо надання послуг з організації перевезень вантажів та порожніх вагонів за узгодженим розкладом руху вантажного поїзда (РРМП), згідно п. 3.5 яких зазначено, що збір за зберігання вантажів та маневрова робота під час накопичення маршрутного поїзда не нараховується. Суд звертає увагу, що такі роз`яснення видані після прийняття станцією Городенко-Завод вантажу до перевезення по накладній № 36644953, а відтак такі роз`яснення в будь-якому разі не змінюють спірні правовідносини. Натомість, такі роз`яснення АТ "Укрзалізниця" пояснюють порядок реалізації правовідносин сторін саме під час накопичення маршрутного поїзда, з окремим зауваженням того, що під час здійснення такого накопичення збір за зберігання вантажів не нараховується.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 74 960,88 грн. безпідставно набутих коштів. Разом з цим, позовна заява не містить посилань на ст. 1212 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Приписами наведеної статті встановлено: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України). Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Враховуючи те, що, як було встановлено судом, у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу плати за зберігання вантажу (саме під час накопичення маршрутного поїзда) та стягнення з позивача 74 960,88 грн. відповідного збору, грошові кошти в сумі 74 960,88 грн. було набуто відповідачем без достатньої правової підстави.

Судом враховано, що відповідно до обставин даної справи між сторонами існують правовідносини на підставі Основного договору та Договору РРМП, однак кошти у сумі 74 960,88 грн. стягнуто відповідачем не на виконання цих договорів (до того ж, всупереч умовам Договору про РРМП в редакції № 1) тобто перерахування відбулось без достатніх правових підстав, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача 74 960,88 грн. як безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК України) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Належних та достовірних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, відповідач суду не надав, жодного змістовного та обґрунтованого заперечення проти позову не навів.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність викладених у позові обставин, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є.Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32, літ. А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) безпідставно набуті кошти у розмірі 74 960,88 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2021.

Суддя І.В. Приходько