Рішення № 98773209, 03.08.2021, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/787/21

Провадження № 2/459/538/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельникович М.В.

з участю секретаря Мандрик І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Меленчук Володимир Ігорович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

18 березня 2021 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис № 13399 від 18.12.2020 року, вчинений Баршацьким Ігорем Вікторовичем приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову послався на те, що 05.03.2021 року на адресу ВП «Шахти Червоноградська» ДП «Львіввугілля», в якій працює позивач надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, видана приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області – Меленчук Володимиром Ігоровичем. На підставі даної постанови приватним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з позивача в користь ТзОВ ««Фінансова компанія «Кредит Капітал» 12 270,00 грн. Зазначив, що він звернувся до відповідача з приводу встановлення заборгованості, однак відповідач вимагав погасити заборгованість, проте жодних кредитних договорів він не укладав. Вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Тому просив, визнати даний виконавчий напис, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою від 24.03.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 13:00 год. 13 квітня 2021 року з повідомленням сторін, який в подальшому ухвалою суду був відкладений на 02.06.2021 р. у зв`язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. 02.06.2021р. судовий розгляд відкладено на 11год. 30.06.2021 р. у зв`язку із витребуванням копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису у приватного нотаріуса; 30.06.2021р. судовий розгляд відкладено на 11год. 30.07.2021 р. за клопотанням позивача у зв`язку із витребуванням копії виконавчого напису у приватного виконавця.

Ухвалою від 24.03.2021 року вжито заходів забезпечення позову.

30.07.2021р. сторони у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання 30.07.2021 року повторно не з`явилася, хоча належним чином була повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка від 02.07.2021р. про доставку електронного листа. 16.04.2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що 13.12.1018 року між позивачем та ТзОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір в електронній формі. Свої зобов`язання за даним кредитним договором позивач не виконав. 15.03.2019 року між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір відступлення прав вимоги №26-МЛ від 15.03.2019 року, відповідно до умов якого відповідач набув статусу нового кредитора. На підставі даного договору був вчинений виконавчий напис нотаріусом. Відповідачем було проведено роботу щодо погашення наявної заборгованості позивача, надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості. Оскільки розрахунок заборгованості проведено ще ТзОВ «Мілоан», то вважає розмір даної заборгованості безспірним. Крім цього, вважає вимогу про стягнення 7000 грн. витрат на правову допомогу необгрунтованою, оскільки не підтверджена належними доказами та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг. Тому просив в задоволененні позовних вимог відмовити.

Представник позивача 17.06.2021р. подав відповідь на відзив в якому зазначив, що не згідний з позицією відповідача, що викладена у відзиві на позовну заяву посилаючись на наступне. Позивачу не було відомо, що 15.03.2019року між ТзОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір відступлення прав вимоги № 26 МЛ від 15.03.2019року, згідно якого набув право вимоги до нього, оскільки не був повідомлений про таке укладення та не отримував жодних документальних підтверджень щодо підписання даного договору. У відповідності до ч. 2 ст. 517 ЦК України – боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Також зазначив, що позивач з 05 травня 2020 року по 04 листопада 2020 року проходив строкову військову службу в рядах Української Національної Армії, таким чином не мав можливості отримувати будь які повідомлення та здійснювати операції бухгалтерського спрямування. Також звертає увагу суду, що не визнає нараховану суму у розмірі 11340гривень, яка на їх позицію є спірною. Крім того, до відповіді на відзив долучив документи, що підтверджують понесені витрати на правову допомогу.

У відзиві зазначив, що просить розглядати справу у їх відсутності, також просив вирішити питання судових витрат.

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача,приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Меленчук Володимир Ігорович, в судові засідання 13.04.2021 року, 02.06.2021 року, 30.06.2021 року та 30.07.2021 року не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення чи про проведення розгляду справи у його відсутності до суду не надходило. 16.07.2021року на виконання ухвали надав копію виконавчого напису № 13399 від 18.12.2020року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, у судові засідання 13.04.2021 року, 02.06.2021 року, 30.06.2021 року та 30.07.2021 рокуне з`явився, однак як вбачається із рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправленняна 13.04.2021 року, 02.06.2021 року, 30.06.2021 року та 30.07.2021року, останні повернулися із відміткою про відсутність адресата. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Крім того, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович на ухвали суду про витребування копій матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису, суду документів не надав.

Відтак, суд вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача та третіх осіб, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів для розгляду справи по суті.

З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст. 247 ЦПК України судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що 05.03.2021 р. на адресу ВП «Шахти Червоноградська» ДП «Львіввугілля», в якій працює позивач ОСОБА_1 надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, видана приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області – Меленчук Володимиром Ігоровичем, відповідно до якої постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , на підставі виконавчого напису №13399 від 18.12.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. (а. с. 7).

Як вбачається із виконавчого напису від 18.12.2020 р., вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.та зареєстрованого в реєстрі за №13399, такий вчинений про звернення стягнення заборгованості по кредитному договору № 784833 від 13.12.2018 р., укладеному з ТзОВ «Мілоан», правонаступником якого на підставі Договору відступлення прав вимоги за №26-МЛ від 15.03.2019 р. є ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал». У даному виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 15.03.2019 р. по 23.11.2020 р., сума заборгованості складає 11340 грн. (а. с. 103).

Відповідно до Кредитного договору №784833 від 13.12.2018 р., укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит на суму 5000гривень, кредит надавався терміном на 30 днів (а. с.44-46).

22.02.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області – Меленчук Володимиром Ігоровичембуло винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на підставі виконавчого напису від 18.12.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В.та зареєстрованого в реєстрі за №13399 щодо стягнення заборгованості в користь ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у сумі 12 270,00 грн. (а. с. 7).

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно з п. 19 ст. 34 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року (далі - Порядок).

Статтею 87 ЗУ «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Саме до таких висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 61-884св17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99р. (надалі – Перелік документів).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.

З огляду на вищевказане, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (постанова у справі № 756/7916/15-ц) суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з нарахованою сумою заборгованості не погоджується, зазначає що такає спірною. Суду не надано доказів того, що при здійсненні виконавчого напису нотаріусом було проведено перевірку та встановлено факт безспірності боргу. Крім цього, відповідачем було представлено суду претензію на підтвердження факту направлення вимоги або повідомлення стягувача про наявність заборгованості, однак з останньої не вдається встановити чи направлялася така боржнику, оскільки не зазначено адреси боржника (поштової чи електронної) та не надано суду докази відправлення/отримання позивачем даної претензії (а.с. 59). Також, у суду відсутні відомості, які б свідчили про відсутність спору щодо заборгованості.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 3.2 глави 16 Порядку №296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99р. (надалі – Перелік документів).

Відповідно до пункту 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якою стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 ЗУ «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням ст. 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили, тим самим встановивши обов`язок для стягувача для одержання виконавчого напису надавати нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що в оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса вказано, що нотаріус керувався ст. ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.

Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису 18.12.2020 року керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним, отже нотаріус повинен був відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм ЗУ «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду , право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача у користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 908,00 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по справі, а саме витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

У відповідності до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно Постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 року №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження сплати витрат на правову допомогу долучено: договір про надання правничої допомоги від 17.03.2021 року (а.с.80),ордер на надання правничої допомоги між позивачем та адвокатом Василишином П.С. (а.с.81); акт виконаних робіт (послуг) по договору про надання правничої допомоги від 15.06.2021 року (а.с.85), типова форма № КО-1 (а.с.84), рахунок для оплати вартості за надані юридичні послуги від 15.06.2021року. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді.

Суд також враховує положення ч.2 ст. 141 ЦПК України за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві заперечив вимогу про стягнення 7000 грн. витрат на правову допомогу, вважав таку необгрунтованою, оскільки не підтверджена належними доказами та не відповідає критерію реальності адвокатських послуг.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн. є завищеними, а тому з врахуванням задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 76 - 81, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. та зареєстрованого в реєстрі за №13399, про звернення стягнення з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит-Капітал» заборгованості по кредитному договорі №784833 від 13.12.2018 р. на загальну суму 12270 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус № 28) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.08.2021 року.

Суддя: М. В. Мельникович