Рішення № 98772617, 23.07.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8836/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі головуючого судді Фролової Л.Д.,

при секретарі судового засідання Гель І.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідачів ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) ОСОБА_4

представника відповідача (ЛКП «Княже місто») Довгань А.О.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівського комунального підприємства «Княже місто» про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є його сусідами, квартира яких розташована під його квартирою. В кінці 1995 роках здійснюючи приватизацію квартир їх батьки погодили і таким чином узаконили знаходження та проходження в квартиру відповідачів каналізаційної та водопровідної труб. Однак, внаслідок періодичного затоплення позивачем квартири відповідачів, 25 листопада 2019 року останнімибуло незаконно, демонтовано каналізаційну та водопровідну труби. З урахуванням змінених позовних вимог, просить суд зобов`язати відповідачів відновити каналізаційну трубу на тому ж місці де вона знаходилась з можливістю її експлуатаціїшляхом під`єднання до неї у підвальному приміщенні до відновленої труби, та зобов`язати Львівське комунальне підприємство «Княже місто» взяти її на обслуговування (баланс). Крім того, стягнути солідарно на його користь завдану моральну шкоду в сумі 3 000 грн.

Рух справи в суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова, від 29 жовтня 2020 року, було відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

02 лютого 2021 року до суду надійшла заява представника позивача в якій він просив залучити до участі у справі у якості відповідача Львівське комунальне підприємство «Княже Місто», яке ухвалою суду було задоволено.

Крім того, до суду надійшло клопотання представника позивача, в якій останній просив змінити предмет позову:

-зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відновити каналізаційну трубу на тому самому місці де вона знаходилась у їхній приватній квартирі, з можливістю її експлуатації та під`єднання до неї у підвальному приміщенні Львівського комунального підприємства " Княже місто".

-зобов`язати Львівське комунальне підприємства "Княже місто", відновити каналізаційну трубу на тому самому місці де вона знаходилась з можливістю її експлуатації шляхом під`єднання до неї у підвальному приміщенні до відновленої труби ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та зобов`язати взяти її на обслуговування (баланс);

-стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , 80 % судових витрат та завданої моральної шкоди;

-стягнути з Львівського комунального підприємства «Княже місто» 20 % судових витрат та завданої моральної шкоди.

14 липня 2021 року, в судовому засіданні, під час розгляду справи по суті, представником позивача було заявлено відвід головуючому судді Л.Д. Фроловій, в задоволенні якого ухвалою суду від 16 липня 2021 року було відмовлено за безпідставністю.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив задовільнити.

Відповідачі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та їх представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили та зазначили, що водопровідні труби та водовідвідні комунікації, про демонтаж яких вказує позивач, не належали до внутрішньо-будинкових систем водопостачання та водовідведення, були встановлені самовільно мешканцями квартири АДРЕСА_1 , і такі проходили через приміщення кухні квартири АДРЕСА_2 та були під`єднані до діючих внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення в підвальному приміщенні. Каналізаційні та водопровідні труби, проведені через приміщення кухні квартири АДРЕСА_2 , були встановлені самовільно, кустарним способом, без дотримання санітарно-епідеміологічних норм, технічних вимог щодо проходження мережі каналізаційних та водопровідних труб у будинку АДРЕСА_3 , без погодження із надавачами послуг водопостачання та водовідведення, більше того такі перебували у непридатному для використання стані.Вказаневодовідведення за своїми технічними характеристиками не відповідала вимогам для каналізаційної труби, у зв`язку з чим аж ніяк не могла забезпечити нормальне функціонування каналізаційної мережі через замулення середини труби, що призводило до частого затоплення квартири відповідачів. Дану обставину позивач не заперечує.Разом з тим, твердження позивача у позовній заяві про те, що він провів ремонт у своїй квартирі таким чином, що більше до відповідача не буде затікати вода, не відповідають дійсності, оскільки позивачем було проведено ремонт у своїй квартирі, але не було приведено каналізаційну трубу у відповідності до технічних вимог, такий внутрішньоквартирний ремонт не забезпечив нормальне функціонування каналізаційної мережі, так як не було здійснено ремонту або заміни каналізаційної та водопровідної труби, яка проходила через кухню квартири АДРЕСА_2 .

Зазначили, що позивач також вводить суд в оману, стверджуючи, що внаслідок дій відповідачів в його квартирі відсутня вода та неможливим є користування туалетом та душем, оскільки, як зазначалось вище, внутрішньобудинкові мережі до квартири позивача проходять через приміщення туалету його квартири, тобто він в межах своєї квартири має можливість користуватися як водою, так і має доступ до каналізаційної мережі, а також зробити відповідне розведення труб по квартирі.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди та зобов`язання до вчинення дій просили відмовити.

Представник відповідача ЛКП «Княже місто» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що вказані труби відносяться до внутрішньо-квартирної розводки та доступу до таких Львівське комунальне підприємства "Княже місто" не має.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч. 1 ст. 4 ЦПК України законодавчо встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом було встановлено, що квартира за адресою АДРЕСА_4 перебуває у власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування. Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №1178.

З метою відновлення каналізаційної та водопровідної труб, ОСОБА_5 звертався до Львівського комунального підприємства «Снопківське». Однак, згідно їх відповіді від 05 грудня 2019 року, акт щодо обрізки води і каналізації позивачу видано на руки. Як вбачається з наданого акту, комісією виявлено, що основний каналізаційний стояк у квартирі позивача проходить через приміщення туалету, що у спільному користуванні із квартирою АДРЕСА_1 за цією ж адресою.Разом з тим, комісією встановлено, що власниками квартири позивача на площі кухні встановлено душеву кабіну та проведено водопровідну та каналізаційну трубу через квартиру відповідачів.

Згідно акту від 16 грудня 2019 року, комісією, в складі головного інженера ЛКП «Снопківське» Солодкого Р.П., майстра дільниці ОСОБА_7 , майстра дільниці ОСОБА_8 , складено акт обстеження квартири АДРЕСА_5 . Квартира АДРЕСА_1 складається з 4-х житлових кімнат, коридору, туалету та кухні, на площі якої розміщена душова кабіна. Також проведено обстеження нижче розташованої квартири АДРЕСА_2 , де виявлено, що власником квартири демонтована каналізаційна та водопровідна труба, яка проходила до кухні квартири АДРЕСА_1 . Труби демонтовані на рівні стелі підвалу.

19 травня 2020 року, представник позивача звертався до ОСОБА_2 з претензією, в якій просив прийняти міри для відновлення демонтованих труб та відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 8000 грн., та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. У відповідь на вказану претензію, ОСОБА_2 було зазначено, що демонтовані труби були встановлені незаконно, внаслідок чого систематично здійснювалось затоплення його кухні, при цьому, завдані збитки відшкодовані не були. Відтак, залишив претензію без задоволення.

Як вбачається з відповіді від 18 грудня 2020 року, в Галицьку районну адміністрацію не надходило звернень від власників квартири АДРЕСА_5 щодо питання встановлення ванни над приміщенням кухні квартири АДРЕСА_2 . Розпорядженням Галицької районної адміністрації від 26.02.1996 року №185 про розгляд заяв мешканців квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 мешканцям квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 було надано дозвіл використовувати квартири по фактичному використанню. При прийнятті даного розпорядження були враховані згоди основних квартиронаймачів квартири АДРЕСА_1 (другий поверх) та квартири АДРЕСА_7 не заперечував проти влаштованої ванни мешканцями квартири АДРЕСА_1 над кухнею квартири АДРЕСА_2 .

Згідно акту від 08 квітня 2021 року, комісією, в складі заступника ЛКП «Княже місто» Солодкого Р.П., майстра дільниці ОСОБА_7 , юриста Довганя А.О.. , складено акт обстеження квартири АДРЕСА_5 . Зазначили, що враховуючи розміщення вбиральні квартири АДРЕСА_1 , де проходить каналізаційний стояк, технічно неможливо провести каналізаційну мережу до кухні зазначеної квартири.

З даних листа від 28 серпня 2020 року вбачається, що в 2019 році обслуговування центральних стояків холодного водопостачання та каналізації будинку АДРЕСА_3 проводилось ЛКП « Сноківське». Власниками внутрішньо квартирних мереж є власники квартир та нежитлових приміщень. З 01 січня 2020 року вищевказаний будинок перебуває на обслуговуванні ЛКП «Княже місто».

Згідно відповіді від 29 січня 2021 року житловий будинок АДРЕСА_3 на балансі ЛКП «Княже місто» не перебуває. З 01 січня 2020 року підприємство здійснює обслуговування систем водопостачання та водовідведення зазначеного будинку.

Судом під час розгляду справи також було оглянуто фотокопії з квартири АДРЕСА_8 під час затоплення, та фотокопії вигляду каналізаційних труб, що були встановлені власниками квартир.

Мотиви прийняття рішення судом.

Частиною 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

В силу вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому у використання як єдиного цілого за умови що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче - огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до положень ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - це механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).

Відповідно до ст. 5 вказаного закону, до житлово-комунальних послуг належатьжитлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

-забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

-купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

-поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

-інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Статтею 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.Виконавцями комунальних послуг є (послуг з централізованого водопостачання) - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання, (послуг з централізованого водовідведення) - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.Споживач має право:одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини, забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу;дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг. Виконавець комунальної послуги має право:припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору.

Виконавець комунальної послуги зобов`язаний:забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством.

Згідно з ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Стаття 23 встановлено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водопостачання визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.Виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску. Параметри якості води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем послуги з централізованого водовідведення визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Критерієм якості послуги з централізованого водовідведення є безперешкодне приймання стічних вод у мережі виконавця з мереж споживача, за умови справності мереж споживача.Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.Виконавець послуги з постачання гарячої води зобов`язаний щомісяця надавати дані про загальний обсяг спожитої у будівлі гарячої води виконавцю послуг з централізованого водовідведення для нарахування плати за водовідведення гарячої води.Виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.Виконавець комунальної послуги не несе відповідальності за її ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, якщо доведе, що в точці обліку такої послуги (в разі укладення індивідуального договору - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства і договором.

Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», встановлено, що виробництво питної води - забір води з джерел питного водопостачання та/або доведення її якості до вимог на питну воду. Питна вода - вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води.

Водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод. Водопровідна мережа - система трубопроводів, відповідних споруд та устаткування для розподілу і подачі питної води споживачам. Джерело питного водопостачання - водний об`єкт, вода якого використовується для питного водопостачання після відповідної обробки або без неї. Екологічна броня питного водопостачання - мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру. Інвестиційна програма - комплекс заходів, затверджений в установленому порядку, для підвищення рівня надійності та забезпечення ефективної роботи систем централізованого водопостачання і водовідведення, який містить зобов`язання суб`єкта господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення щодо будівництва (реконструкції, модернізації) об`єктів у цій сфері, поліпшення якості послуг, з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями, а також зазначенням джерел фінансування та графіка виконання. Індивідуальні та колективні установки (пристрої) питного водопостачання - установки (пристрої) для забору води з водного об`єкта або водопровідної мережі та доведення її якості до вимог державних санітарних норм і правил. Контрольний створ водного об`єкта - поперечний перетин водного об`єкта, у якому здійснюється контроль за якістю води.

Крім того, централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення. Споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Суд зазначає, що дія Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Статтею 4 вказаного закону встановлено, що суб`єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є:

органи державної влади, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення;

органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об`єкти питного водопостачання та водовідведення;

підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення;

споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належать:

затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації;

затвердження та реалізація місцевих програм у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і місцевих програм;

надання згоди на розміщення на відповідній території нових або реконструкцію діючих об`єктів, діяльність яких може завдати шкоди джерелам та системам питного водопостачання та/або системам водовідведення;

затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів;

впровадження централізованого водовідведення у населених пунктах, популяційний еквівалент яких становить 2 тисячі і більше;

визначення популяційного еквівалента населеного пункту, уразливих та менш уразливих зон відповідно до порядку визначення популяційного еквівалента населеного пункту та критеріїв визначення уразливих та менш уразливих зон, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

прийняття рішень з проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи проектів господарської діяльності, що можуть негативно вплинути на якість питної води та системи питного водопостачання;

здійснення контролю за якістю питної води, використанням та охороною джерел і систем питного водопостачання та водовідведення;

забезпечення інформування населення про якість питної води та стан питного водопостачання та водовідведення;

встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг);

обмеження, тимчасова заборона діяльності підприємств у разі порушення ними вимог законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення в межах своїх повноважень;

встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення потреб споживачів у питній воді;

встановлення зон санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання та санітарно-захисних зон об`єктів централізованого водовідведення;

обмеження або заборона використання підприємствами питної води для промислових цілей;

погодження інвестиційних програм стосовно об`єктів водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності;

сприяння провадженню інвестиційної діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення;

вирішення інших питань у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення відповідно до законів України.

Згідно положень вказаного закону, у населених пунктах, популяційний еквівалент яких становить 2 тисячі і більше, впровадження централізованого водовідведення є обов`язковим. Якщо будівництво та впровадження системи централізованого водовідведення матиме негативний вплив на навколишнє природне середовище або пов`язане з надмірними витратами, повинні використовуватися індивідуальні або інші відповідні системи, які забезпечують такий самий рівень захисту навколишнього природного середовища, відповідно до нормативів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.Скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови дотримання нормативів гранично допустимих концентрацій та нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.Місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту.Місцеві правила розробляються на підставі та з урахуванням вимог правил приймання стічних вод та порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.У разі якщо відповідний орган місцевого самоврядування не прийняв рішення про затвердження місцевих правил, застосовуються правила приймання стічних вод, затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.Орган місцевого самоврядування забезпечує вільний доступ фізичних і юридичних осіб до затверджених місцевих правил.

Місцеві правила включають:

основні вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту підприємствами централізованого водовідведення;

популяційний еквівалент населеного пункту;

основні вимоги щодо скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення суб`єктами господарювання;

вимоги щодо якості і режиму скидання стічних вод;

визначення механізму контролю за скиданням стічних вод;

розмір плати, що справляється із суб`єктів господарювання за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення та за порушення вимог щодо якості і режиму скидання стічних вод;

визначення механізму компенсації власнику мереж, споруд, устаткування системи централізованого водовідведення відповідного населеного пункту витрат на відновлення таких мереж, споруд, устаткування, зумовлених їх пошкодженням чи руйнуванням внаслідок порушення вимог щодо скидання стічних вод;

інші вимоги, передбачені законом.

Місцеві правила не можуть передбачати обов`язок фізичних чи юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також надавати повноваження органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям, утвореним такими органами, щодо видачі дозвільних документів.

Послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (згідно статті 19Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»).

Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Так, особи, винні у:

пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) систем питного водопостачання, порушенні правил їх експлуатації та встановлених режимів роботи, діях, що становлять загрозу санітарному та епідемічному благополуччю населення;

притягаються до відповідальності згідно із законами України.Заподіяна споживачеві моральна (немайнова) шкода, що є порушенням його законних прав, відшкодовується підприємством питного водопостачання та/або централізованого водовідведення у порядку, встановленому законом(згідно ст. 46 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»).

Як вбачається з «Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України», затверджено го наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 27 червня 2008 року № 190 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19 квітня 2021 року № 97) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2008 р. за № 936/15627, ці правила визначають порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України та є обов`язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - споживач), та суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб`єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення), замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Договірні відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення та споживачем здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Суд зазначає, що технічні умови на приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення (далі - технічні умови) - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, реконструкції та заходів для забезпечення гідравлічних параметрів стабільної роботи систем централізованого питного водопостачання (з урахуванням забезпечення потреб пожежогасіння) та/або централізованого водовідведення. Виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем. Мережі водопостачання та водовідведення споживача експлуатуються та обслуговуються споживачем. Обслуговування мереж споживача може здійснюватися виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення на умовах окремого договору.Межею розподільчих мереж, які обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення, є перший колодязь із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі споживача відповідно до акта розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток 1).

Приймання стічних вод від споживачів до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508 (далі - Правила приймання стічних вод), та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31509, а також місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, які затверджуються органом місцевого самоврядування в установленому порядку.

Приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення здійснюється відповідно до технічних умов (додаток 2), виданих виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення, та розробленого і затвердженого в установленому порядку проекту на приєднання.

Згідно з роз`яснення Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01 вересня 2006 року, стосовно віднесення стояків холодного водопостачання та водовідведення до внутрішньобудинкових мереж та фінансування робіт із їх ремонту, витрати на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення (від зовнішньої стіни будинку до внутрішньої стіни квартири) і зливової каналізації визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює експлуатацію внутрішньобудинкових систем. До цих витрат також включаються витрати на ліквідацію аварій на внутрішньоквартирних мережах (від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладнання). Отже, визначення мережі розподілу зазначених мереж, зокрема стояків, тобто їх віднесення до внутрішньоквартирної мережі здійснюється відповідно до проектної документації на будинок. Також варто зазначити, що до тарифу на оплату послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій належать витрати з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових мереж водо-, теплопостачання та водовідведення і ліквідації аварій на внутрішньоквартирних мережах (від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладнання). Роботи з капітального ремонту до складу наведеного тарифу не належать.

Суд зазначає, що утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж водопостачання є обов?язком власника квартири, відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 8 жовтня 1992 року, пунктів 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» № 76 від 17 травня 2006 року, статті 151 ЖК України, статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити враховуючи наступне. Так, судом було встановлено, що в житловому будинку каналізаційні та водопровідні труби, проведені через приміщення кухні квартири АДРЕСА_2 . Вказані труби були встановлені самовільно, кустарним способом, без дотримання санітарно-епідеміологічних норм, технічних вимог щодо проходження мережі каналізаційних та водопровідних труб у будинку АДРЕСА_3 . Крім того, встановлені вони були без погодження із надавачами послуг водопостачання та водовідведення, та перебували у непридатному для використання стані та весь час затоплювали квартиру відповідачів. Так, основний каналізаційний стояк у квартирі позивача проходить через приміщення туалету, що у спільному користуванні з іншою квартирою.

Вказане водовідведення не відноситься до внутрішньобудинкових мереж і позивач належно забезпечується водою та водовідведенням, що було підтверджено й ним особисто в судовому засіданні, й дослідженими під час розгляду справи письмовими доказами, й поясненнями відповідача та представника третьої особи. При цьому, суд зазначає, що бажання ОСОБА_5 мати труби водопостачання та водовідведення через квартиру, на підставі вищезазначених актів, повинні відповідати встановлених технічним умовам і правилам. Той факт, що відповідачем було демонтовано труби, не свідчить про порушення прав позивача, і такий не позбавлений у встановленому законом порядку здійснити певне розведення від внутрішньобудинкових мереж по своїй квартирі з дотриманням норм права.

Беручи до уваги вищезазначене, обов`язок щодо утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж, вжиття заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій слід відносити до обов`язків виконавця послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно законодавчих актів, існує чітке розмежування між виконавцем і організацією, що обслуговує будинок. Так, виконавець відповідає за постачання води до фундаменту будинку. Далі, від фундаменту до квартири абонента наступає відповідальність власника, квартири.

З урахуванням приписів вищеперерахованих нормативно правових актів, суд приходить до переконання, що відповідачі про справі не мають статусу виконавців комунальної послуги з водопостачання та водовідведення, між ними відсутні договірні стосунки.

Належними та допустимими сторона позивача не довела, що відповідачі втрутилися у внутрішньо будинкову мережу, що призвело до порушення їх водопостачання та водовідведення. Не доведено також, що ЛКП «Княже місто» неналежним чином здійснює обслуговування внутрішньо будинкових мереж згідно відповідних договорів. Наявність труб водопостачання та водовідведення у квартирі позивача, що є складовою внутрішньо будинкової мережі, підтверджена відповідними актами.

В судовому засіданні з пояснень учасників справи було встановлено факт проходження додаткових труб для водопостачання та водовідведення через квартиру відповідача ОСОБА_2 до квартири позивача. Однак, твердження представника позивача, що вони також відносяться до внутрішньо будинкової мережі є хибним та не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом. Як вбачається з матеріалів справи та отриманих пояснень, спірні труби були проведені до домовленістю колишніх власників квартир, на умовах добросусідських відносин, за відсутності технічних умов на їх встановлення, що призвело при збільшенні навантаження на них до систематичного залиття квартири ОСОБА_2 (що було визнано представником позивача) та спонукало останнього демонтувати їх у своїй квартирі, яка є його власністю.

Сама по собі зручність для позивача у проходженні каналізаційної труби через квартиру ОСОБА_2 не може бути підставою для задоволення позову. Внутрішньоквартирну розводку труб здійснює кожний власник житлового помешкання для своєї зручності, дизайну та уподобань. Експертні висновки про неможливість зробити таку у квартирі позивача, починаючи від входу внутрішньо будинкових труб, - у справі відсутні, клопотання про проведення судових експертиз до суду не надходили. Заява (а.с.19) від 11 вересня 1995 року з відсутністю заперечень щодо розміщення ванни мешканцями квартири АДРЕСА_1 над кухнею відповідача не може свідчити про належне встановлення стояків з дотриманням певних будівельних норм і правил, а також навантаження на них. Як вбачається, в заяві мова йшла про розміщення ванни, тоді як згідно пояснень представника ЛКП, який безпосередньо оглядав та складав відповідні акти, фактично до спірних труб були під*єднані душова кабіна, пральна машина та раковина.

Надані позивачем акти, складені працівниками ЛКП та копії технічних паспортів від 30 грудня 1994 року та від 11 квітня 2000 року не можуть бути підставою для відновлення спірних труб відповідачем ОСОБА_2 у його власній квартирі.

Таким чином, позовні вимоги позивача, на думку суду, є необґрунтованими та безпідставними. Судовим розглядом не підтверджено порушення з боку відповідачів права позивача на водопостачання та водовідведення.

Щодо моральної шкоди, суд зазначає наступне. Оскільки в задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинення певних дій ОСОБА_5 було відмовлено в повному обсязі, при цьому відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою, в задоволенні такої також слід відмовити.

Щодо витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне. В позовній заяві, представником позивача було зазначено що розрахунок наданих останнім послуг складає 8 000 грн., однак під час розгляду справи сума може бути збільшена. Суд, приходить до переконання, що оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, згідно положень п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, заява про стягнення витрат на правову допомогу адвоката, до задоволення також не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 141, 319, 321, 383, 388 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівського комунального підприємства «Княже місто» про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, - відмовити повністю.

Повний текст рішення проголошено 02 серпня 2021 року.

Позивач:

ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_10 .

ОСОБА_3 адреса: АДРЕСА_10 .

Треті особи на стороні позивача:

Львівське комунальне підприємство «Княже місто» 79000, м. Львів, вул. Тиха, 5, код ЄДРПОУ 20774241.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Л.Д. Фролова