Рішення № 98769925, 20.07.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/642/21

Справа №754/3737/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2021 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретарів судового засідання Ковальової В.О., Микитюк А.В.,

представника позивачки Буцко О.В. ,

представника відповідача Зелінської Н.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 - законного представника малолітніх дітей, яка діє в їхніх інтересах до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, 3-особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним і скасування розпорядження № 696 від 28.11.2019. Позовна заява обґрунтована тим, що Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як Органом опіки та піклування, видано розпорядження від 28.11.2019 за № 696 «Про участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 », згідно якого визначено порядок спілкування матері, ОСОБА_3 , з малолітніми дітьми, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 10.00 год. до 19.00 год. Зустрічі проводити враховуючи інтереси, стан здоров`я та бажання дітей та за умови відслідковування після кожної з п`яти зустрічей психоемоційного стану малолітніх дитячим психологом, з метою стабілізації процесу адаптації та налагодження контакту матері з дітьми. Вказаним рішенням було обмежено право позивачки на безперешкодні зустрічі з дітьми; обмежено позивачку в реалізації її прав щодо виховання та розвитку дітей, тощо, а відтак позивачка вимушена звернутись до суду із вищевказаним позовом.

Ухвалою судді від 30.03.2020 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні.

Відповідно до ухвали суду, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 21.05.2020 року було залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет: Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 .

Відповідно до ухвали суду, постановленої шляхом внесення до протоколу судового засідання від 28.08.2020 року було закрито підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Позивачка та її представники адвокати Сухарко А.В., Буцко О.В. у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали, зазначили суду, що Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації не взято до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дітей до кожного з них, не проведено бесіду з батьками, не досліджено стан здоров`я дітей, а також не складено висновок щодо участі матері у вихованні дітей, що підтверджується матеріалами особової справи щодо участі матері у вихованні дітей, у зв`язку з чим розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, а відтак просили задовольнити позов, надаючи вступне слово - пояснення посилались на обставини викладені в позовній заяві та в поданих письмових поясненнях.

Представник Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - Зелінська Н.М. у судовому засіданні заперечувала щодо вимог позовної заяви, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві від 29.04.2020 року, зі змісту поданого відзиву представник посилається на те, що розпорядження № 696 від 28.11.2019 винесене Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як Органом опіки та піклування, «Про участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 » було прийняте комісією, шляхом відкритого голосування в рамках діючого законодавства та на підставі наявних в матеріалах особовою справи доказів.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - Харченко О.В. у судовому засіданні від 17.12.2020 позовні вимоги не визнала у повному обсзі посилаючись на обставини, викладені в письмових поясненнях та на той факт, ОСОБА_3 отримала власноруч 02.12.2019, при цьому рішення органу опіки та піклування не оскаржувала.

У судових засіданнях третя особа: ОСОБА_4 та його представники - адвокати Бабинський В.В. та Гриценко О.В. позовні вимоги не визнали у повному обсзі, просили відмовити в позові, зокрема, посилаючись на те, що прийняте Комісією Розпорядження виключно з урахуванням стану дітей та їх інтересів з урахуванням всіх обставин з даного питання, а також враховано рекомендації психологів, які фактично упродовж 2019 року працювали з дітьми та рекомендували обмежити спілкування дітей з мамою через її негативний вплив на дітей, що визначений подразливим фактором їх психоемоційного стану.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на захист цивільних прав та інтересів визначено ст. 15 ЦК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

Вимогами ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2013 року до листопада 2018 року (зі слів батьків дітей). Мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі діти проживають разом з батьком, ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією, як Органом опіки та піклування, видано розпорядження від 28.11.2019 за № 696 «Про участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 », згідно якого визначено порядок спілкування матері, ОСОБА_3 , з малолітніми дітьми, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щосуботи з 10.00 год. до 19.00 год. Зустрічі проводити враховуючи інтереси, стан здоров`я та бажання дітей та за умови відслідковування після кожної з п`яти зустрічей психоемоційного стану малолітніх дитячим психологом, з метою стабілізації процесу адаптації та налагодження контакту матері з дітьми.

Згідно з п. 73 п. 74 встановленого Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка просить суд скасувати як незаконне розпорядження від 28.11.2019 № 696 Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації «Про участь матері у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ».

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У частині першій статті 158 СК України визначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

З указаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо участі у вихованні дітей, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення даного питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися до суду для вирішення спору щодо визначення порядку спілкування з дітьми.

У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення органу опіки та піклування, саме по собі не породжує правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин. і не має обов`язкового характеру, що є підставою для відмови в позові.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №500/6325/17 (провадження №11-548апп18) та постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №640/12186/17-ц від 5 вересня 2019 року у справі №158/427/18 та від 02 березня 2020 року у справі №754/604/1-ц..

Таким чином, позивачка ОСОБА_3 має право на захист своїх порушених прав звернувшись до суду з позовними вимогами щодо усунення їй перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 141, 153, 157, 158, 159, 161, СК України, ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 268, 354-355 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 - законного представника малолітніх дітей, яка діє в їхніх інтересах до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, 3-особи без самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання незаконним рішення- залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду виготовлено 03.08.2021.

Суддя: