Рішення № 9876563, 31.03.2010, Великолепетиський районний суд Херсонської області

Справа № 2-1/2010 року.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2010 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого Соловйова В.В.

при секретарі Погорілій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої позовні вимог тим, що він на протязі 40 років знаходиться на лікуванні у Великолепетиський центральній районній лікарні, як інвалід ВВВ. На теперішній час являється інвалідом ВВВ I групи з стороннім наглядом. Постійно хворіє серцевою недостатністю, переніс інфаркти, хронічний бронхіт, гайморит, аденому та інші захворювання. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни надаються пільги на всі види амбулаторного та стаціонарного лікування. Але ці вимоги законів постійно порушуються керівництвом Великолепетиської районної лікарні. Так, в кінці липня місяця 2005 року він дуже захворів після застуди. У нього почалася ангіна, сильний насморок, посилилися головні болі, болі в області серця, загострився бронхіт і тому 29.07.2005 року звернувся до поліклініки районної лікарні за медичною допомогою до лікаря Руденко С.К. Лікар оглянув його та направив на рентген, кардіограму та запропонував пройти лікування у стаціонарі терапевтичного відділення. Лікар виписав йому чотири рецепти на безкоштовне придбання ліків. Він не захотів лягати на стаціонар, лікар написав записку медичній сестрі як правильно слід робити уколи. Позивач пішов до завідуючої поліклінікою Касьян Л.А., щоб вона дала йому патронажну сестру для здійснення уколів. Вона пояснила йому, що патронажних сестер немає, оглянув його, також запропонувала стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні районної лікарня. Він погодився на стаціонарне лікування, так як тричі на день ходити для приймання уколів йому було тяжко. У стаціонарному відділенні його довго не приймали. Він пояснив медичним працівникам, що кошти на лікування у нього є, пояснив їм, що він інвалід війни, а також пред»явив їм чотири рецепти на безкоштовне лікування. Йому пояснили, що у відділенні вільних місць не має, хоча він сам бачив дві палати пусті, а також бачив палату №16 з написом «палата для інвалідів ВВВ», але його чомусь в ту палату не положили. Приблизно через дві години медична сестра завела його у палату №4 і положила в ній. У цій палаті знаходилися два хворих на туберкульоз. Йому було погано і медична сестра зробила укол але болі, які до того часу вже продовжувалися 5-7 днів, не припинилися. На його власні кошти йому було куплено медичний препарат «циннаризин», але болі в голові не припинялись. Його оглянув лікар невропатолог, виписав рецепти на ліки, але ніякого лікування не проводилося. На четвертий день лікування, на його вимогу до нього в палату прийшла лікар ОСОБА_2, яка на його питання чому його не лікують, стала йому говорити, що виписані йому ліки йому протипоказані, що цими ліками його лікувати не будуть. На наступний день вона його виписала з лікарні, спричинив йому таким чином моральну шкоду та матеріальні збитки. Головний лікар лікарні прийняти його відмовився. Упродовж послідуючих 10 днів він ходив до лікарні на уколи і його стан покращився. Він постійно хворіє і купує ліки на власні кошти, а тому, відповідно до ст. 3 ЦПК та 16 ЦК України просить суд стягнути з ОСОБА_2 за відмову у його лікуванні у стаціонарному терапевтичному відділенні центральної районної лікарні моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

17.04.2006 року відповідач звернулася до суду з зустрічним позовом з вимогою щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування вимог зустрічного позову зазначила, що вона працює лікарем з 1991 року, а з травня місяця 2004 року на посаді заступника головного лікаря. За час роботи нарікань та зауважень на якість роботи не мала. В серпні місяці 2005 року до терапевтичного відділення Великолепетиської ЦРЛ поступив хворий ОСОБА_1 Нею, при огляді хворого ОСОБА_1 було встановлено, що госпіталізація хворого не обґрунтована. Наступними перевірками за скаргою позивача її дії визнані професійними. Просить суд захистити її чесне ім»я, ділову репутацію та зобов»язати позивача публічно вибачитися перед нею.

26.02.2010 року у судовому засіданні позивач відмовився від позову до Великолепетиської центральної районної лікарні про стягнення коштів у розмірі 300 гривень.

У судове засідання позивач не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з»явилася, але надала до суду заяву у якій повідомила, що позов не визнає повністю та просить суд розглядати справу у її відсутність.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до висновку судово-медичної комісійної експертизи №70 від 05.09.2006 року щодо необхідності лікування позивача у період з 01.08.2005 року по 03.08.2005 року в умовах стаціонару, судово-медичні експерти дійшли наступного висновку: «03.08.2005 года консультирован невропатологом. В неврологическом статусе: слабость конвергенции, легкая ассиметрия носогубных складок, в позе Ромберга шаткость, интенсионный тремор век и пальцев рук. Память и интеллект снижены. Невропатологом рекомендовано амбулаторное лечение. Приведенные данные в совокупности явились основанием для обоснованного диагноза: ишемическая болезнь сердца, атеросклеротический кардиосклероз, церебросклероз, дисциркуляторная енцевалопатия II ст.» Висновок: «С такими заболеваниями и при таком состоянии гр. ОСОБА_1 в период с 1 по 3.08.2005 года в стационарном лечении в терапевтическом отделении В.Лепетихской ЦРБ не нуждался, т.е. мог лечиться амбулаторно».

Згідно висновку експерта від 04.09.2009 року за № 219 (а.с.) комісія вивчивши матеріали цивільної справи № 2-220/07, надану медичну документацію на ім»я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 і у відповідності до поставлених питань комісія експертів прийшла до наступних підсумків: в наданій медичні документації даних про те, що у ОСОБА_1 мала місце «темна пляма в правій лобній частині голови» не виявлено; в історії хвороби №1958 Херсонського обласного госпіталю ВВВ є результат комп»ютерної томограми передніх пазух носу від 01.06.2006 року, з якого відомо, що у ОСОБА_1 виявлена «киста правой лобной тазухи»; на підставі цього опису, без вивчення самої комп»ютерної томограми передніх пазух носу вирішити питання чи дійсно у ОСОБА_1 мала місце «киста правой лобной пазухи» та встановити її походження не є можливим.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, пунктів 3,4,5 та 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності саме її вини, при цьому суд повинен виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно рішення відповідача ОСОБА_2 (медична картка хворого №2050) позивач станом на 03.08.2005 року знаходився у задовільному стані, не потребував подальшого стаціонарного лікування у терапевтичному відділенні Великолепетиської районної центральної лікарні і був виписаний із стаціонарного відділення для проходження подальшого амбулаторного лікування. Дане рішення лікаря підтверджено висновком судово-медичної комісійної експертизи №70 від 05.09.2006 року у якому зазначено, що позивач не потребував стаціонарного лікування і міг лікуватися амбулаторно, тобто дії відповідача ОСОБА_2 визнані судово-медичними експертами кваліфікованими та професійними, але поясненнями позивача даними у судовому засіданні яке відбулося 26.02.2010 року та ствердженнями наведеними у позовній заяві про те, що на четвертий день лікування, на його вимогу до нього в палату прийшла лікар ОСОБА_2, яка на його питання чому його не лікують, стала йому говорити, що виписані ліки йому протипоказані, що цими ліками його лікувати не будуть, за будь яких обставин, так як вони дорогі. Тоді він сказав, щоб його лікували за його кошти, але ОСОБА_2 відмовила, та сказала, що таких стариків як він не у стінах лікарні не лікують, що його місце давно на тому світі, що вони лікують лише молодих, та пригрозила, що випише його з лікарні, що і зробила на наступний день.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так відповідачем вказано у позові та доведено у судовому засідання, що відповідач ОСОБА_2 завдала йому моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з»явилася, та не надала жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, щодо завдання йому моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до ст.ст. 23,1167 ЦК України з урахуванням душевних страждань яких зазнав ОСОБА_1, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає моральна шкода у розмірі 300 гривень.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав, так, ОСОБА_2 мотивує свої вимоги тим, що негативне ставлення до неї особисто з невідомих причин з боку ОСОБА_1 та звинувачення, що його хронічні хвороби це результат перебування у лікарні і неправомірні дії з її боку, не припинялись, а навпаки він продовжує свою діяльність з більшими зусиллями, скаржиться на неї у різні інстанції, чим ОСОБА_1 підірвав її ділову репутацію, але в порушення вимог ст. 60 ЦПК України ОСОБА_2 не доведено той факт, що своїм негативним ставленням до неї та звинуваченням ОСОБА_1 порушив її честь, гідність і ділову репутації, оскільки відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28 вересня 1990 року №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» при образі винний принижує честь і гідність особи шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчинення непристойних або насильницьких дій (жестів) чи дає непристойну оцінку особистим якостям чи поведінці особи у формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванні між людьми. Таким чином, ОСОБА_2 по справі не доведено факт поширення ОСОБА_1 відомостей, які не відповідають дійсності та порочать її честь, гідність і ділову репутацію, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_2.

На підставі ст.ст. 23,1167 ЦК України, п.п. 3,4,5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, керуючись ст.ст. 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300 (триста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 51 (пятдесят одна) гривна на р/р 31413537700084, код платежу 22090100, ОКПО 24103839, МФО 852010, банк отримувач ГУДКУ у Херсонській області, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи на рахунок № 31219259700083, МФО 852010, код ЄДРПОУ 24103839, банк ГУДКУ у Херсонській області, одержувач Державний бюджет України у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до апеляційного суду Херсонської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий підпис