Рішення № 98763233, 29.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2671/21

29 липня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб`юка П.М. за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Жеребецької І.О.,

представника відповідача Дмитренко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення №410 від 12.03.2021,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення №410 восьмої сесії восьмого скликання Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 12.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 1,9730 га для ведення особистого селянського господарства;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 1,9730 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулася із заявою до відповідача, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду орієнтовною площею 1,9730 га для ведення особистого селянського господарства для ведення особистого селянського господарства. Однак, за результатами розгляду зазначеної заяви, відповідач рішенням №410 від 12.03.2021 відмовив позивачу в наданні дозволу на розробку зазначеного проекту землеустрою, відповідно до ст. 12, 81, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 25, 26 Закону України "Про землеустрій" та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивачка вважає, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Ухвалою від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Ухвалою від 29.07.2021 у задоволенні заяви представника позивача від 29.07.2021 про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

В судовому засіданні позивачка та представник позивачки позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 27.05.2021, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області із заявою, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 1,9730 га.

За результатами розгляду зазначеної заяви та поданих до неї документів, відповідач 12.03.2021 на восьмій сесії восьмого скликання прийняв рішення №410 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду", яким вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку зазначеного проекту землеустрою, відповідно до ст. 12, 81, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 25, 26 Закону України "Про землеустрій" та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (аркуш справи 7).

Не погодившись із рішенням органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, позивачка звернулася до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч.1 ст.122 Земельного кодексу України).

В статті 124 Земельного кодексу України зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень, зокрема, органу місцевого самоврядування відступати від положень статті 123 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом, позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, що узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 123 ЗК України.

Позивачкою при зверненні до відповідача із даною заявою надано необхідні правовстановлюючі документи на нерухоме майно, яке розташоване на даній земельній ділянці, та розрахунок потреби площі земельної ділянки, зокрема: розрахунок площі 19730,0 м. кв. (1,9730 га.) земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі картоплесховища по АДРЕСА_1 , що включає площу забудови - 1344,2 м. кв., площу проектної забудови - 1188,0 м. кв., площу площадки для сортування - 3000,0 м. кв., площу площадки для с/г техніки - 1200,0 м. кв., площа твердого покриття - 4694,75 м. кв., площу озеленення - 8303,05 м.кв.; викопіювання із кадастрової карти щодо місця розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 1,9730 га.; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю картоплесховища площею 1212,9 м. кв, в АДРЕСА_2 ; копію технічного паспорта на нежитлову будівлю картоплесховища в АДРЕСА_2 ; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю ваги площею 198,2 м. кв. в АДРЕСА_2 ; копію технічного паспорта на нежитлову будівлю ваги в АДРЕСА_2 .

Як вбачається зі змісту рішення про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду №410 від 12.03.2021, відповідачем не зазначено жодних підстав для відмови в наданні дозволу на складання такого проекту землеустрою.

За таких обставин, суд робить висновок, що відповідачем не виконано вимогу закону щодо прийняття рішення із наведенням законних підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Водночас, представник відповідача в судовому засіданні звернув увагу на те, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку зазначеного проекту землеустрою слугувало те, що відповідно до розрахунку площі земельної ділянки для обслуговування нежитлової будівлі картоплесховища площа озеленення становить 8303,05 м кв.

Надаючи оцінку цим твердженням, суд враховує, що відповідачем суду під час розгляду справи не надано та матеріали справи не містять жодних доказів, на яких підставах прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).

Частина перша статті 77 КАС України встановлює обов`язок кожної сторони доводити ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. Разом з тим, частина друга цієї статті обумовлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідач не спростував доводи позову та не підтвердив належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин, які давали йому правові підстави для прийняття рішення про відмову позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за її заявою.

Крім того, спірне рішення є невмотивованим та не містить жодної із підстав, визначених частиною третьою статті 123 ЗК України. Відтак, рішення відповідача не ґрунтується на обставинах, доведених належними та допустимими доказами, а тому з цих підстав не може вважатися обґрунтованим.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що рішення Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області №410 від 12.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 1,9730 га для ведення особистого селянського господарства є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, як наслідок належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Подібну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 у справі № 806/2978/17, від 16.05.2019 у справі № 812/1312/18, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 24.12.2019 у справі № 823/59/17, від 23.01.2020 у справі № 840/2979/18.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті рішення відповідач не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, які не знайшли свого підтвердження при оцінці судом у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі № 806/2540/17, а тому відповідно до статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908 грн. згідно з квитанцією № 0.0.2126249851.1. від 17.05.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати рішення Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області №410 від 12.03.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 1,973 га на території Озернянської сільської ради по АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Озернянську сільську раду Зборівського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 1,973 га. на території Озернянської сільської ради по АДРЕСА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Озернянської сільської ради Зборівського району Тернопільської області в користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Озернянська сільська рада Зборівського району Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шевченка, 46а,с. Озерна,Зборівський район, Тернопільська область,47264 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04392310).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.