Рішення № 98762388, 03.08.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6780/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича, у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження ВП №64751614 від 08.03.2021.

Позивач стверджує, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ (виданий 18.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.В. виконавчий напис №7810 про стягнення на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за укладеним 2019 році кредитним договором №2025309723 у розмірі 102733,89грн.) з грубим порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та з перевищенням наданих йому повноважень. Оскаржена постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та такою, що прийнята всупереч вимогам статті 24 цього Закону. Повідомляє, що зареєстрований та проживає, працює та отримує пенсію у місті Жовква; належне на праві власності нерухоме майно також знаходиться у місті Жовква. Водночас позивач не володіє майном на території Київського виконавчого округу, на котрий поширюється юрисдикція приватного виконавця Табінського О.В., а також не має рахунків в АТ «ОТП Банк». Звертає увагу суду, що виконавчий напис не мав вчинятися щодо договору, котрий не був посвідчений нотаріально позивач повідомив, що дізнався про існування виконавчого напису та виконавчого провадження з мобільного додатку «Дія»; поштових відправлень від приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження не отримував. Копію оскарженої постанови, заяву стягувача та виконавчий документ отримав лише на свій письмовий запит до приватного виконавця про надання документів. Повідомляє, що в межах виконавчого провадження №64751614 прийнято рішення про звернення стягнення коштів з пенсії та заробітної плати позивача на користь юридичної особи, що зареєстрована в Київській області (стягувача), а також стягнення винагороди виконавця та витрат виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 12.05.2021 суд відкрив провадження в адміністративній справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим, судом вирішено здійснювати розгляд даної справи на основі наявних в матеріалах справи письмових доказах.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) відповідно до даних паспорта громадянина України проживає за адресою: АДРЕСА_1

12.08.2019 ОСОБА_1 (Позичальник) уклав з АТ "ОТП Банк" (Банк) кредитний договір №2025309723, відповідно до якого Банк надав Позичальнику споживчий кредит в сумі 102400,00 грн. В договорі вказане таке місце проживання Позичальника ( ОСОБА_1 ): АДРЕСА_1 .

18.02.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.В. вчинив виконавчий напис №7810 щодо кредитного договору №2025309723, укладеного 12.08.2019 між АТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 , відповідно до тексту котрого:

- стягувачем є АТ "ОТП Банк" - загальна сума заборгованості за кредитним договором №2025309723 від 12.08.2019, що підлягає стягненню, складає 102733,89грн.;

- боржником за кредитним договором є ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Цей виконавчий напис пред`явлений стягувачем до примусового виконання в місті Києві шляхом подання заяви 02.03.2021 приватному виконавцю Табінському О.В., звернення в Київському виконавчому окрузі обґрунтоване наявністю у ОСОБА_1 згідно тексту кредитного договору, щодо якого вчинено виконавчий напис, рахунку в АТ «ОТП Банк», а банк, в свою чергу, знаходиться в місті Києві.

08.03.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський О.В. на підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення прийняв оскаржену постанову №64751614 про відкриття виконавчого провадження щодо примусово виконання виконавчого напису №7810 від 18.02.2021.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження боржником є ОСОБА_1 , що проживає за такою адресою: АДРЕСА_1 .

В межах виконавчого провадження №64751614 приватний виконавець прийняв такі постанови: - про стягнення з боржника основної винагороди від 19.03.2021 в сумі 10279,89 грн., про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 19.03.2021, щодо звернення стягнення на пенсію у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 113982,78 грн., про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 19.03.2021, щодо звернення стягнення на заробітну плату, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 19.03.2021 в сумі 975,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а також Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1403-VIII).

Відповідно до статті 4 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», що визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, передбачено, що діяльність приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» (частина перша статті 27 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

За заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ наведені в статті 4 Закону №1404-VІІІ. Так, у виконавчому документі зазначаються, серед іншого:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти (абзац дев`ятий частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до норм статті 24 Закону №1404-VІІІ:

- виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (частина перша);

- приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга);

- виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (частина четверта);

- у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (частина п`ята).

Відповідно частин другої, першої статті 25 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно з частиною шостою статті 25 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Стаття 28 Закону №1404-VІІІ визначає, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Відповідно до частин першої, шостої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За визначення, наведеним в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV (далі - Закон №1382-IV):

- місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

- документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

- реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частинами десятою, одинадцятою статті 6 Закону №1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2020 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI).

Відповідно до норм частини першої статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 7 Закону №5492-VI до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Згідно з частиною другою цієї статті у разі відсутності інформації, передбаченої зокрема, пунктами 9-14 частини першої цієї статті, вноситься відповідна відмітка.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

При прийнятті рішення суд керується такими міркуваннями:

Відповідно до інформації, отриманої з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом приватного виконавця Табінського Олега Володимировича є місто Київ. Приписи статті 24 Закону №1404-VІІІ визначають, що приватний виконавець вправі прийняти до виконання виконавчий документ за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника.

Аналіз норм ЦК України та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дозволяє зробити висновок, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою, яку особа сама вибрала і за якою така вестиме листування з фізичними/юридичними особами, контролюючими органами, отримуватиме офіційну кореспонденцію. Відомості про місце проживання вносяться, серед іншого, до паспорту громадянина України. Зареєстроване місце проживання фізичної особи також визначає як територіальну юрисдикцію судових справ за участі цієї особи, так і безпосередньо впливає на визначення місця виконання виконавчих документів щодо фізичної особи як боржника.

З матеріалів справи судом встановлено, що «місце проживання» позивача по справі АДРЕСА_1 .

Ця обставина підтверджується також змістом наявних у відповідача документів - кредитного договору, виконавчого напису нотаріуса та заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження.

Наведені обставини вказують на те, що місце проживання ОСОБА_1 боржника у виконавчому провадженні №64751614, є місто м.Жовква, яке не є виконавчим округом приватного виконавця Табінського О.В.

Оскільки, станом на дату відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця були: - достовірні відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 поза межами його виконавчого округу; - відсутні будь-які документально підтверджені відомості про наявність в ОСОБА_1 майна чи коштів в місті Києві.

Твердження стягувача, котрий є зацікавленою особою, щодо наявності в ОСОБА_1 майна в місті Києві не були підтверджені жодним документом, а отже - голослівними.

Таким чином, на стадії прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження приватний виконавець повинен був діяти добросовісно та з урахуванням описаних обставин щонайменше вжити заходів до перевірки тверджень стягувача про наявність у боржника майна в місті Києві відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону №1404-VІІІ, або ж одразу повернути виконавчий документ стягувачу. Натомість відповідач із порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців відкрив виконавче провадження за наявності достовірних відомостей про зареєстроване місце проживання боржника.

Отже, виконавчий документ у виконавчому провадженні №64751614 прийнято до виконання приватним виконавцем не за місцем проживання, перебування чи місцезнаходженням майна боржника - фізичної особи ОСОБА_1 а в іншому виконавчому окрузі.

В силу приписів пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку із пред`явленням його не за місцем виконання.

Оскільки таких дій приватний виконавець не вчинив, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №64751614 від 08.03.2021 прийнята в порушення норм Закону №1404-VІІІ, є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд не може оминути увагою ту обставину, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження на підставі неналежно оформлених документів (виконавчого напису №7810 від 18.02.21 щодо кредитного договору №2025309723 від 12.08.2019:

- по-перше, відповідно до приписів пункту 2 глави 12 Порядку вчинення виконавчих дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок №№296/5) виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа. Відповідно до підпунктів 1.1., 1.2 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку №296/5 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 глави 16 розділу II Порядку №296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

В підпункті 3.2. пункту 3 глави 16 розділу II Порядку №296/5 зазначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172 (далі - Перелік №1172).

Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 Перелік №1172 доповнено новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Разом з тим, судовим рішенням, що набрало законної сили (постановою Київського апеляційного адміністративного суд від 22.02.2017 у справі №826/20084/14) визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема:

«п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

"Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту:

"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно з частиною першою статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 в частині, що стосується вчинення нотаріусами виконавчого напису на підставі не посвідчених нотаріально кредитних договорів втратив чинність з 22.02.2017.

Враховуючи наведені вище обставини суд дійшов висновку, що 20.01.2020 (тобто після 22.02.2017) в Україні відсутні підстави для вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими. Оскільки кредитний договір від 12.08.2019 з ОСОБА_1 не був нотаріально посвідченим, то відсутні підстави для стягнення заборгованості на підставі такого договору шляхом вчинення на ньому виконавчого напису.

Отже, навіть якщо припустити помилку виконавця в питанні визначення місця виконання, то це не знімає питання щодо добросовісності дій відповідача по відкриттю виконавчого провадження на підставі описаного вище дефектного виконавчого документа.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного виконавця Табінського О.В. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Висновок про протиправність відкриття виконавчого провадження дозволяє суду зробити висновок про протиправність всіх наступних (похідних) рішень виконавця у цьому виконавчому провадженні. Відповідно до статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Оскільки інші прийняті в межах цього виконавчого провадження постанови (про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, також вчинено неповноважним суб`єктом, що протиправно відкрив виконавче провадження №64751614, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та скасування цих протиправних похідних рішень відповідача.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України та враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 262, 287, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича, винесені в межах виконавчого провадження №64751614: про відкриття виконавчого провадження від 08.03.2021 та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.03.2021 (стягнення на заробітну плату).

Стягнути з приватного виконавця Табінського Олега Володимировича (02125, місто Київ, вул. Старосільська, буд. 1-У, офіс 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його складення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М. Брильовський