Рішення № 98762030, 30.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2021 року справа №320/272/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №11595-16829/С-02/8/1000/20 від 12.11.2020 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку з 26.04.2019 та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/20ІІ (402/19, 1737/19), з урахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 26.04.2019 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/20ІІ (402/19, 1737/19), з урахуванням вже сплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом другої групи, отримує пенсію по інвалідності 2 групи з 01.07.2004, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач у позовній заяві зазначає, що у вересні 2020 року позивачу стало відомо про те, що згідно із Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01.10.2017 статтю 59 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою частиною третьою передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Вказує, що 07.10.2020 він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести перерахунок і виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку. Проте листом від 12.11.2020 №11595-16829/С-02/8-1000/20 відповідач відмовив позивачу у такому перерахунку його пенсії, зазначивши, що пенсія позивачу нараховується і виплачується на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та відповідно до чинного законодавства.

З вказаним рішенням відповідач не погоджується та вважає його таким, що порушує його право на проведення перерахунку пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 відкрито провадження у справі №320/272/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, враховуючи недостатність в суді коштів на оплату послуг відправлення поштової кореспонденції.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 17.02.1997.

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, зокрема у період з 27.04.1984 по 21.12.1987 ОСОБА_1 працював металозварювальником Бородянського машинобудівельного підприємства.

Судом встановлено, що у період з 29.04.1986 по 15.05.1986 ОСОБА_1 проходив учбові військові збори у в/ч 01646 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримавши дозу опромінення 23,05 рентген, що підтверджується довідкою військової частини 01646 від 05.12.1990 №160.

Згідно з довідкою військової частини 01646 від 29.09.1999 №290, ОСОБА_1 у період з 29.04.1986 по 15.05.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 01646. Військова частина дислокувалась у селищі Лелев (зона відчуження) та отримав дозу опромінення 23,05 рентген.

Зі змісту вказаної довідки військової частини 01646 від 29.09.1999 №290 вбачається, що ОСОБА_1 у період з 29.04.1986 по 09.05.1986 виконувались роботи із завантаження гелікоптерів свинцем та піском на майданчику с. Копачі та с. Чистоголівка; у період з 10.05.1986 по 15.05.1986 - чищення території ЧАЕС від ураженого ґрунту та завантаження його в контейнер.

Також згідно з архівною довідкою Міністерства оборони України від 01.08.2003 №13417, з архівних документів військової частини 50937 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 29.04.1986 (наказ №1) по 15.05.1986 (наказ №17), зокрема виконував роботи по завантаженню гелікоптерів мішками з піском та свинцем в 30-ти кілометровій зоні в населених пунктах с. Копачі, с. Чистоголівка. Місце дислокації частини: з 29.04.1986 по 04.05.1986 - с. Лельов, з 05.05.1986 по 09.05.1986 - с. Дитятки, з 10.05.1986 - с. Городище. Отримав дозу опромінення 25 і більше рентген.

Вказані обставини також викладені у довідці Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 06.04.2000 №51/1/4917, довідці військової частини 01646 від 09.11.1994 №565/2.

Крім того, у військовому квитку позивача НОМЕР_2 від 13.05.1977 міститься запис про те, що позивач у період з 29.04.1986 по 15.05.1986 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 14.11.2018 №3181 щодо ОСОБА_1 , 1959 року народження, захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної ради із встановлення причинного зв`язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру від 16.07.1993 №2049 експертною комісією на засіданні №25 від 24.06.1993 було розглянуто звернення позивача і надану ним документацію та встановлено йому діагноз: хронічний обструктивний бронхіт, підгострий перебіг. Дифузний пневмосклероз. Емфізема легень. ДН-Іст. Висновок: Захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до витягу із Акту огляду МСЕК до довідки Сер. КИО - І №227428 від 14.09.2004 позивачу з 01.07.2004 встановлено другу групу інвалідності довічно. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ступінь втрати професійної здатності у відсотках - 80%.

Відповідно до довідки до Акта МСЕК серії АВ №1043023 від 30.11.2018 позивачу з 30.11.2018 встановлено другу групу інвалідності довічно. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки Обласної спеціалізованої МСЕК м. Києва про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії АГ №0006437 ОСОБА_1 визначено 80% втрати професійної здатності довічно у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

03.09.2020 Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1) серії НОМЕР_3 від 03.09.2020.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого УСЗН Бородянської РДА від 11.06.2013, позивач має статус інваліда війни 2 групи.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_5 серії НОМЕР_6 від 15.10.2020, виданим Пенсійним фондом України та не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та провести перерахунок і виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (Управління обслуговування громадян) листом від 12.11.2020 №11595-16829/С-02/8-1000/20 повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 та постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 - за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

П = Зс * Кзс * Кв/100%, де:

П - розмір пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2015, 2016 та 2017 роки;

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс = Зп(мін) * 5 / Зс1, де:

Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У зв`язку із зазначеним, позивачу з 01.07.2019 проведено масовий перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків.

Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, визначена як середній показник за три останніх роки (за 2015, 2016, 2017 роки в розмірі 488883 грн.);

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (4173,00 (мінімальна заробітна плата 2018 рік) = 2,67127 (коефіцієнт заробітної плати);

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках) (80% - довідка МСЕК). 4888,83 х 2,67127 =13059,38 (середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії).

При цьому відповідачем повідомлено, що розмір пенсії позивача обчислено від заробітної плати, визначеної за період з 01.04.1986 по 30.04.1986, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить - 13059,38 грн., процент втрати працездатності згідно довідки МСЕК - 80% (13059,38 х 80% = 10447,50). Основний розмір пенсії від середнього заробітку - 10447,50 грн., додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС 1 категорії - 379,60 грн., підвищення інвалідам війни 2 групи (40% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) - 684,80 грн., цільова допомога інвалідам війни 2 групи - 50,00 грн. (10447,50+379,60+684,80+50,00=11561,90). Таким чином, розмір пенсії позивача з 01.07.2020 становить 11561,90 грн. У зв`язку з викладеним, пенсію позивачу обчислено на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи та відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною відмови відповідача у перерахунку пенсії та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ (зі змінами, внесеними п. п. 5 п. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.10.2017 № 2148-VIII, які застосовуються з 01.01.2017) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України від «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, рішенням від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, а словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, визнано неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 25.04.2019.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституцій України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби та мають інвалідність внаслідок цього, вправі очікувати на обчислення пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року згідно з частиною третьою статті 59 Закону № 796-XII з 26 квітня 2019 року.

Як було встановлено судом, 07.10.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив, зокрема провести перерахунок пенсії як інваліду, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зміст вказаної заяви свідчить про намір позивача отримувати пенсію по інвалідності та відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, згідно матеріалів справи, з 29.04.1986 по 15.05.1986 позивач був призваний на навчальні військові збори, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 01646, що підтверджується довідкою військової частини 01646 №160 від 05.12.1990, довідкою військової частини 01646 від 29.09.1999 №290 та витягом із військового квитка серії НОМЕР_2 від 13.05.1977.

При цьому, відповідно до довідки до витягу із Акту огляду МСЕК до довідки Сер. КИО - І №227428 від 14.09.2004 позивачу з 01.07.2004 встановлено другу групу інвалідності довічно. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також, відповідно до довідки до Акта МСЕК серії АВ №1043023 від 30.11.2018 позивачу з 30.11.2018 встановлено другу групу інвалідності довічно. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Належить зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими передбачено, що за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Отже, з урахуванням наведеного вище, позивач з 15 травня 2019 року має право на призначення пенсії по інвалідності на підставі частини 3 статті 59 Закону № 796-XII, як військовослужбовець, до числа яких згідно зі статтею 10 Закону №796-XII віднесено й військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та з огляду на виконання обов`язків військової служби отримав інвалідність ІІ групи довічно.

Вирішуючи питання про право, суд дійшов таких висновків.

У зв`язку з прийняттям рішення Конституційним Судом України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) суд вважає, що після прийняття цього рішення у держави виник обов`язок обчислити пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та є інвалідами (за бажанням цих осіб), у відповідності до частини 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

При цьому, положення частини третьої статті 59 Закону Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" поширюються на осіб, які отримують пенсію по інвалідності та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року за наслідками розгляду зразкової справи № 520/1972/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021.

Водночас, у період з 01 жовтня 2017 року до 25 квітня 2019 року у позивача було відсутнє право на отримання пенсії по інвалідності саме, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки у цей період стаття 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" поширювалась лише на осіб, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проходили дійсну строкову службу.

Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі № 822/1311/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 816/2085/18, від 18 липня 2019 року у справі № 816/105/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 360/572/19, від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії, викладена у листі відповідача від 12.11.2020 №11595-16829/С-02/8-1000/20, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскільки положення ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і соціальний захист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» в частині «дійсної строкової» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, а відтак позивач має право на перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі згідно ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 25 квітня 2019 року, дати ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), а тому відмова відповідача здійснити перерахунок та виплату вказаної пенсії є протиправною.

Щодо доводів відповідача, викладених у листі від 12.11.2020 №11595-16829/С-02/8-1000/20 про те, що обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідача виник лише з 01.07.2019 у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», яка набрала чинності 01.07.2019, то суд вважає такі доводи безпідставними.

Оскільки, з урахуванням вище вказаного, позивач, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019, має право на перерахунок та виплату пенсії, а тому посилання на відсутність порядку виконання цього рішення Конституційного суду України, а також на внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не впливає на той факт, що саме з 25.04.2019 у позивача є правові підстави для перерахунку та виплати пенсії у відповідності до положення ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII. Крім цього, таке право визначено вказаним Законом, і воно не може залежати від наявності або відсутності певного порядку обчислення пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки право позивача на пенсійне забезпечення відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, виникло у нього з 25.04.2019, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №11595-16829/С-02/8/1000/20 від 12.11.2020 про відмову позивачу у перерахунку пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/20ІІ (402/19, 1737/19), з урахуванням вже виплачених сум, підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 25.04.2019 №1-р(ІІ)/2019 у справі №3-14/20ІІ (402/19, 1737/19), з урахуванням вже сплачених сум, суд зазначає таке.

Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що кореспондується із статтею 59 Закону.

Отже, здійснення перерахунку пенсії позивача, зокрема пенсії по інвалідності за статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як військовослужбовця, за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що й є предметом даного адміністративного позову, здійснюється за умови волевиявлення особи.

В силу положень частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (абз.1 ч.4 ст.245 КАС України).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абз.2 ч.4 ст.245 КАС України).

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Факт протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок та виплатити позивачу належну йому суму пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Суд зазначає, що Закон № 1058-IV не містить обмежень чи застережень щодо дати, з якої позивач повинен та/або має право звернутися до територіального органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії після настання обставин, які є підставою для такого перерахунку.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Відтак, призначена пенсія підлягає перерахунку: з 1 числа місяця у разі звернення пенсіонера із відповідною заявою до 15 числа цього місяця включно та з першого числа наступного місяця у разі його звернення після 15 числа.

Як вже зазначалось судом, 07.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються копією заяви позивача.

За таких обставин, з урахуванням наведених вище положень законодавства, перерахунок пенсії у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підлягає проведенню з 01.10.2020.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести позивачу перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням вже проведених виплат з 01.10.2020.

Виходячи з того, що право на перерахунок пенсії позивачем було реалізовано шляхом подання заяви про перерахунок його пенсії від 07.10.2020, що зумовлює здійснення перерахунку його пенсії з 01.10.2020, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої у п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з 26.04.2019 і по 30.09.2020 включно.

При цьому суд зазначає, що зобов`язуючи відповідача обчислити пенсію позивача з 01.10.2020, суд не встановлює кінцевої дати перерахунку.

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частинами 1, 2, 5 статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору як особа, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії) на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, викладену у листі від 12.11.2020 №11595-16829/С-02/8-1000/20.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд.10) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням вже проведених виплат, починаючи з 01.10.2020.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 30.07.2021.

Суддя Кушнова А.О.