Рішення № 98759514, 04.08.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2021Справа № 910/8567/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (36000, м. Полтава, вул. Козака, б. 2-а, код ЄДРПОУ 03351912)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «Газсервіс» (04071, м.Київ, вул. Олександра Пироговського, б. 19, корп. 7/14, код ЄДРПОУ 38792457)

про стягнення 361 680,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «Газсервіс» про стягнення 361 680,00 грн, перерахованих по договору купівлі-продажу №7/38/19 від 19.11.2019 за товар, що залишився непоставленим.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо поставки товару, вартістю 361 680,00 грн по договору купівлі-продажу №7/38/19 від 19.11.2019, перерахованих позивачем за платіжним дорученням №3935 від 15.06.2020 на рахунок відповідача та відмовою у добровільному порядку повернути отримані грошові кошти за вимогою позивача від 05.05.2021.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.06.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно повідомлення про вручення поштових відправлень ухвалу суду від 03.06.2021 позивач отримав 10.06.2021, відповідач - 10.06.2021.

25.06.2021 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому стверджує про виконання зобов`язання належним чином, поставку позивачу товару через ТОВ «Нова Пошта» відповідно до п.4.2 договору за експрес накладною № 59000517417595 від 28.05.2020 та його отримання уповноваженим представником відповідача 01.06.2021, зауважив про направлення 70 штук контролерів, вагою 200 грам кожен, загальна вага яких також відображена як 14,8 кг у вказаній експрес-накладній та помилкове підписання акту звірки за період січень-листопад 2020 по договору № 7/38/19 від 19.11.2019 із відображенням заборгованості перед позивачем у сумі 361 680,00 грн; не оформлення видаткової накладної на спірну поставки з причин неузгоджених дій працівників відповідача.

05.07.2021 позивач на доводи відповідача подав відповідь на відзив, в якій зазначив про недоведеність стверджувань про відправлення відповідачем 70 штук контролерів, що суперечить п.4.2 договору в якому вказано максимальну кількість однієї поставки - не більше 50 штук, відсутність оформлення видаткової накладної та підпису представника позивача у графі отримувача в експрес-накладній ТОВ «Нова Пошта» № 59000517417595 від 28.05.2020, яка з вказаних підстав, на переконання позивача, не є належним доказом у справі.

08.07.2021 та 14.07.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив та пояснення по справі, в яких окрім раніше наведеної правової позиції у даному спорі, зазначив про помилковість направлення за спірною поставкою на користь позивача 15 штук контролерів та зазначення у експрес-накладній одержувача та дати і часу отримання товару, що підтверджує факт його отримання.

03.08.2021 позивач надав заперечення по справі, які за відсутності доказів їх направлення відповідачу залишені судом без розгляду відповідно до ст. 170 ГПК України.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями статті 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.11.2019 між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (покупець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Газсервіс» (продавець за договором, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 7/38/19, на умовах та в порядку якого продавець зобов`язався передати, а покупець - прийняти і оплатити обладнання: Контролер передачі даних OE-link в комплекті у кількості 100 шт, ціною 5480,00 грн без ПДВ, всього 657600,00 гн з ПДВ.

Згідно п.2.2 договору узгоджено, що загальна сума договору визначається сумарною вартістю поставленого в рамках даного договору товару згідно рахунків - фактур та/або видаткових накладних, та складає 657 600,00 грн.

У пунктах 3.2-3.3 договору встановлено умови платежів: покупець здійснює не менше 20% попередню оплату вартості товару протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання даного договору згідно з реквізитами, вказаними у рахунках-фактурах. Остаточний розрахунок за поставлений товар у кількості відповідно до п.1.1. Договору здійснюється Покупцем не пізніше 10 календарних днів після отримання товару, що підтверджується підписаною Сторонами видатковою накладною (в інших випадках - відмітка про отримання товару на товаросупровідних документах).

Відповідно до ст.4.1 договору, поставка товару здійснюється продавцем у термін, що не перевищує 20 (двадцяти) календарних днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати згідно п.3.2. даного договору.

Умови поставки товару покупцю - зі складу продавця до відділення ТОВ «Нова Пошта» здійснюється партіями не більше 50 шт. кожна в м.Полтава, згідно ЕН/ТТН (експрес-накладною/товарно-транспортною накладною) за рахунок продавця.

Датою поставки і переходу права власності на Товар, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення Товару вважається дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної ( в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах) (п.4.2 договору).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач за видатковими накладними № 34 від 28.12.2019 на суму 197 280, 00 грн, №30 від 12.06.2020 на суму 98 640,00 грн поставив, а позивач отримав товар контролери у кількості 45 шт та оплатив вказані партії товару за платіжними дорученнями № 22785 від 26.12.2019 на суму 197280,00 грн та № 3871 від 12.06.2020 на суму 100 000,00 грн. (переплата 1360,00 грн).

15.06.2020 позивач перерахував на рахунок відповідача за платіжним доручення № 3935 грошові кошти у сумі 360 320,00 грн в якості оплати за контролери згідно рах № 180 від 29.11.2019, договору № 7/38/19 від 19.11.2019.

З підстав неотримання товару, вартістю 361 680,00 гн позивач звернувся до відповідача із вимогою № 06.2/5367 від 05.05.2021 про повернення сплаченої суми коштів.

У відповідь на вказану вимогу відповідач листом № 13/05 від 13.05.2021 повідомив про виконання своїх зобов`язань належним чином, відправлення товару у кількості 70 штук контролерів позивачу за експрес-накладною № 59000517417595 від 28.05.2020, в якій зазначена фактична вага відправлення 14,8 кг (відповідно до листа виробника товару ТОВ «ІЗОДРОМ» №515 від 13.05.2021 вага одного контролера складає 200 грам) та отримання його уповноваженим представником позивача Гагіним О.Я. - 01.06.2020 о 14 год 07 хв, також зауважив про помилкову передачу покупцю 12.06.2021 - 15 контролерів.

Позивачем з підстав неотримання оплаченого товару по договору, вартістю 360 320,00 грн та незадоволення вимоги про повернення коштів у добровільного порядку, заявлено вимоги до відповідача про стягнення 361 680,00 грн, перерахованих по договору купівлі-продажу №7/38/19 від 19.11.2019 за товар, що залишився непоставленим та штрафних санкцій.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу №7/38/19 від 19.11.2019 за своєю правовою природою є договором поставки та підставою виникнення взаємних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до положень п.4.1 договору сторонами узгоджено строк поставки: у термін, що не перевищує 20 (двадцяти) календарних днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати згідно п.3.2. даного договору (20%).

Згідно п.4.2 договору, поставка здійснюється зі складу продавця до відділення ТОВ «Нова Пошта» партіями не більше 50 шт. кожна в м.Полтава, згідно ЕН/ТТН (експрес-накладною/товарно-транспортною накладною) за рахунок продавця. Датою поставки і переходу права власності на Товар, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення Товару вважається дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної ( в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах) (п.4.2 договору).

Матеріалами справи встановлено та відповідачем не оспорюється факт перерахування позивачем 15.06.2020 (відмітка банку про проведення платежу) на рахунок відповідача 360 320,00 грн в якості оплати за товар по договору та наявності переплати у сумі 1360,00 грн за поставкою 12.06.2020 (оплачено 100 000,00 грн, поставлено товар на 98 640,00 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Належних доказів вчинення відповідачем дій щодо поставки товару на суму 361 680,00 грн оплати, підписання сторонами первинних документів на передачу товару (видаткових накладних, ТТН, актів), у т.ч. у визначений строк, а також станом на час розгляду справи по суті спору, суду не надано.

Надана відповідачем копія експрес накладної ТОВ «Нова Пошта» № 59000517417595 від 28.05.2020 не є належним доказом поставки товару позивачу відповідно до умов правовідносин сторін, оскільки має відмітку у графі найменування товару «вимірювальні прилади, лічильники», проте без зазначення інших відомостей, за якими можна було ідентифікувати цей товар, як контролери у кількості 70 штук по договору купівлі-продажу №7/38/19 від 19.11.2019; підпис представника одержувача у відповідній графі накладної відсутній.

Щодо посилання відповідача на те, що вага товару 14,8 кг відповідає вазі 70 штук контролерів, виходячи із відомостей, наданих виробником товару у листі про вагу одного виробу 200 грам, суд зазначає, що вказані відомості не є доказом у справі, що має перевагу над іншими доказами, у т.ч. зважаючи на надання їх контрагентом відповідача (зацікавленої особи та без будь-яких підтверджуючих технічних чи інших документів).

Стверджування відповідача про відправлення 70 штук товару за цією накладною та помилкове направлення 12.06.2020 - 15 штук суд оцінює критично, оскільки доказів висловлення відповідачем будь-яких претензій до позивача про помилкове надсилання товару 12.06.2020 до моменту звернення позивача із вимогою про повернення спірних 361 680,00 грн, у матеріалах справи відсутні.

Доводи відповідача про неоформлення видаткової накладної на спірну поставки з причин неузгоджених дій працівників відповідача також не приймається судом, оскільки є ризиками внутрішньої господарської діяльності відповідача, не виправдовує його бездіяльність та не є підставами звільнення від обов`язку доказування.

Крім того, суд зауважує, що згідно даних Акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за січень-листопад 2020 по договору № 7/38/19 від 19.11.2019, заборгованість відповідача на користь позивача станом на 30.11.2020 становила 361 680,00 грн.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Як було встановлено судом, Акт звіряння містить підпис представника відповідача, та скріплено печатками обох юридичних осіб - сторін договору поставки, що спростовує доводи відповідача про помилковість підписання акту та визнання заборгованості у спірній сумі.

Крім того, суд зазначає, що проводячи звірку взаємних розрахунків, відповідач мав можливість підтвердити наявність заборгованості контрагенту іншими бухгалтерськими документами, у т.ч. щодо помилково поставленого за його доводами 12.06.2020 товару і фактичної поставки товару 29.05.2020 (01.06.2020) і відповідно при наявності такої включити її в акт звірки, що ним здійснено не було.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставини, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та наданих доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про стягнення 361 680,00 грн вартості оплаченого, проте не отриманого товару, у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство «Газсервіс» (04071, м.Київ, вул. Олександра Пироговського, б. 19, корп. 7/14, код ЄДРПОУ 38792457) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (36000, м. Полтава, вул. Козака, б. 2-а, код ЄДРПОУ 03351912) 361 680 (триста шістдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп заборгованості, 5425 (п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн. 20 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак