Рішення № 98759263, 21.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2021Справа № 910/3958/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/3958/21

за позовом Акціонерного товариства "РВС Банк" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58; ідентифікаційний код: 39849797)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ" (Україна, 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 73/3; ідентифікаційний код: 38843087)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 507 164,75 грн

Представники сторін:

від позивача: Лесь Ю.І., довіреність № 78 від 07.07.2021;

від відповідача-1: не з`явились;

від відповідача-2: Яковюк Л.Ю., ордер серії КС № 773076 від 21.07.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "РВС Банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку 507 164,75 грн, з яких 459 344,59 грн заборгованості, 12 031,04 грн пені, 5 971,47 грн інфляційних втрат та 29 817,65 грн 30 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як гарант, має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (відповідача-1) в межах суми, сплаченої ним за гарантією за Договором про надання гарантії № Д-36-20Г від 03.01.2020, та неналежним виконанням відповідачем-2 взятих на себе зобов`язань за Договором поруки № ДП-36-20Г від 03.01.2020.

Судом встановлено, що відповідачем-2 у цій справі є фізична особа, що не є підприємцем - ОСОБА_1 , місце проживання якої позивачем зазначено: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

02.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва, у відповідь на запит суду від 23.03.2021, від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист № 105/01-2178/1 від 31.03.2021 з додатком, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.11.2008 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3958/21, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.05.2021.

У підготовче засідання 12.05.2021 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 12.05.2021 судом було оголошено перерву до 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/3958/21 призначено на 02.06.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/3958/21, призначене на 02.06.2021, не відбудеться, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, підготовче засідання призначено на 23.06.2021.

У підготовче засідання 23.06.2021 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У встановлений судом строк відповідачі своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021.

У судове засідання 21.07.2021 з`явились представники позивача та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач-1 був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 21.07.2021 представник відповідача-2 заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, у задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки відповідач-2 була обізнана про розгляд цієї справи та не була обмежена в реалізації свого процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача-2 надала суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 21.07.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ" (замовник) було укладено Договір №1907000666 транспортування природного газу (далі - Договір транспортування), відповідно до пункту 2.1 якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

03.01.2020 між Акціонерним товариством "РВС Банк" (далі - гарант, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ" (далі - принципал, відповідач-1) було укладено Договір про надання гарантії № Д-36-20Г (далі - Договір гарантії), згідно з пунктами 1.1, 1.2, 1.4 якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара (ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму в разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії і цього договору. Сума гарантії складає 1 750 000 грн. Гарантія вступає в силу з моменту видачі та діє по 31.12.2020 включно.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було видано Банківську гарантію виконання зобов`язання № 36-20Г від 03.01.2020 (далі - Банківська гарантія), за умовами якої позивач зобов`язався безвідклично протягом 3 (трьох) банківських днів сплатити суму в розмірі 1 750 000,00 грн після одержання від бенефіціара письмової вимоги, без необхідності для нього обґрунтовувати свою вимогу, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з тим, що принципал не здійснив оплати рахунку за добовий небаланс в строк, встановлений Договором транспортування.

03.01.2020 між позивачем (банк), відповідачем-1 (принципал) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №ДП-36-20Г (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого поручитель зобов`язується перед гарантом у повному обсязі солідарно відповідати за виконання принципалом зобов`язань щодо повернення суми гарантії, комісій та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором гарантії, що укладений між гарантом та принципалом, та додатковими договорами (угодами) до Договору гарантії, що можуть бути укладені в майбутньому.

У пункті 2.1 Договору поруки сторони погодили зміст забезпеченого порукою зобов`язання: повернення гарантії в сумі 1 750 000,00 грн у строки (терміни) та на умовах, визначених Договором гарантії та додаткових договорах (угодах) до Договору гарантії, що можуть бути укладені в майбутньому; сплата комісій та інших платежів, визначених Договором гарантії, з урахуванням змін та доповнень до Договору гарантії, якщо такі будуть прийняті; сплата можливих штрафних санкцій у розмірі, у випадках та на умовах, визначених Договором гарантії, та додатковими договорами (угодами) до Договору гарантії, що можуть бути укладені в майбутньому; сплата інших будь-яких плат, що мають здійснюватися принципалом та передбачені Договором гарантії; інші витрати, пов`язані зі здійсненням забезпеченої порукою вимоги.

Як зазначає позивач, 24.07.2020 та повторно 30.11.2020 ним було отримано через ПАТ АБ "Укргазбанк" листи № 130/20918/2020 від 24.07.2020 та № 130/36177/2020 від 26.11.2020 про надання вимоги платежу за Банківською гарантією.

У письмових вимогах № ТОВВИХ-20-8629 від 23.07.2020 та № ТОВВИХ-20-13162 від 24.11.2020 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" зазначило, що відповідач-1 не здійснив оплату рахунку за добовий небаланс у строк, встановлений Договором транспортування, у зв`язку з чим бенефіціар вимагав сплатити гарантійну суму - 459 344,59 грн.

За твердженнями позивача, з огляду на отримання ним вищезазначеної вимоги, що становить належне представлення, банк сплатив бенефіціару гарантію в сумі 459 344,59 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу-1 регресну вимогу вих. № 1960/-20-БТ від 03.12.2020 про сплату гарантії в сумі 459 344,59 грн, яка 17.12.2020 була отримана відповідачем-1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100184819842.

Крім того, як зазначає позивач, ним було повторно направлено відповідачу-1 регресну вимогу вих. № 192/21-БТ від 10.02.2021 про сплату гарантії в сумі 459 344,59 грн, яка 16.02.2021 була отримана відповідачем-1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100184380263, а також направлено вимогу вих. №225/21-БТ від 12.02.2021 поручителю про сплату гарантії в сумі 459 344,59 грн, пені в розмірі 18 726,16 грн та інфляційних втрат і 3 % річних у розмірі 15 807,51 грн (докази направлення вказаної вимоги відповідачу-2 містяться в матеріалах справи), проте вказані вимоги були залишені відповідачами без задоволення.

З огляду на невиконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за Договором гарантії, а відповідачем-2 - за Договором поруки, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 459 344,59 грн заборгованості, 12 031,04 грн пені, 5 971,47 грн інфляційних втрат та 29 817,65 грн 30 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія є одним із способів забезпечення виконання зобов`язання.

Статтями 560, 561 Цивільного кодексу України унормовано, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Статтею 562 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

За змістом частин 1 - 4 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Згідно з частинами 1, 2 статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Суд встановив, що, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Договором транспортування, між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір гарантії, а також позивачем було видано Банківську гарантію.

З матеріалів справи вбачається, що через ПАТ АБ "Укргазбанк" позивач отримав вимоги бенефіціара про сплату гарантії в сумі 459 344,59 грн, у зв`язку з нездійсненням відповідачем-1 оплати рахунку за добовий небаланс у строк, встановлений Договором транспортування.

Вказані обставини відповідачами не заперечуються, доказів належного виконання відповідачем-1 умов Договору транспортування суду також не надано.

З огляду на положення статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі №910/20326/17.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення), гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Згідно з пунктами 36, 37 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

Суд встановив факт виконання умов Договору гарантії і Банківської гарантії та перерахування позивачем на рахунок бенефіціара грошових коштів у сумі 459 344,59 грн, в якості гарантії згідно з вимогою ТОВВИХ-20-13162 від 24.11.2020, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією меморіального ордеру №96 від 03.12.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Згідно з п. 4.2 Договору гарантії якщо на вимогу бенефіціара банк виплачує кошти за гарантією, принципал зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання повідомлення від банку, але не пізніше дня закінчення строку гарантії, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов`язані з цим витрати банку у валюті гарантії.

У підп. 3.6.1 пункту 3.6 Договору поруки поручитель зобов`язався у випадку надіслання гарантом письмової вимоги виконання забезпеченого зобов`язання перерахувати протягом 5 (п`яти) робочих днів суму гарантії, штрафних санкцій, комісії та інші платежі на рахунок, зазначений у письмовій вимозі.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до відповідача-1 із регресними вимогами вих. № 1960/-20-БТ від 03.12.2020 та вих. № 192/21-БТ від 10.02.2021 про сплату гарантії в сумі 459 344,59 грн, а також до відповідача-2 - з вимогою вих. №225/21-БТ від 12.02.2021.

Частина перша статті 553 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, при солідарному обов`язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

З огляду на вищенаведене, оскільки невиконання відповідачами зобов`язання з перерахування позивачу суми гарантії в порядку регресу підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачі не надали, позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 459 344,59 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 Договору гарантії за порушення строків повернення банку коштів, сплачених банком за гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим Договором, принципал сплачує банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи ту обставину, що регресну вимогу вих. № 1960/-20-БТ від 03.12.2020 було отримано відповідачем-1 17.12.2020, обов`язок відповідача-1 відшкодувати позивачу суму гарантії в порядку регресу мав бути виконаний, відповідно до п. 4.2 Договору гарантії, у строк протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту її отримання, тобто у строк до 24.12.2020.

З огляду на вищенаведене, суд вважає безпідставним нарахування позивачем пені за 24.12.2020.

За розрахунком суду, за період з 25.12.2020 по 12.03.2021 на суму заборгованості - 459 344,59 грн обґрунтованою є пеня в розмірі 11 868,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.2 Договору гарантії до повної сплати коштів за гарантією принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30 % за період з моменту виконання банком вимоги бенефіціара до моменту зарахування суми боргу на належні банку рахунки.

За розрахунком суду, за період з 25.12.2020 по 12.03.2021 на суму заборгованості - 459 344,59 грн обґрунтованими є 30 % річних у розмірі 29 441,13 грн, у свою чергу розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним.

Враховуючи умови Договору поруки, відповідач-2 відповідає перед гарантом як солідарний боржник, в тому числі щодо сплати штрафних санкцій та інших платежів, визначених Договором гарантії.

Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають 459 344,59 грн заборгованості, 11 868,47 грн пені, 5 971,47 грн інфляційних втрат та 29 441,13 грн 30 % річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 599,38 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів у рівних частинах по 3 799,69 грн, а решта витрат позивача зі сплати судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ" (Україна, 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 73/3; ідентифікаційний код: 38843087) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58; ідентифікаційний код: 39849797) 459 344 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч триста сорок чотири) грн 59 коп. заборгованості, 11 868 (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 47 коп. пені, 29 441 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок одну) грн 13 коп. 30 % річних та 5 971 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одну) грн 47 коп. інфляційних втрат.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Черкаси-Газ" (Україна, 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Святотроїцька, буд. 73/3; ідентифікаційний код: 38843087) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58; ідентифікаційний код: 39849797) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 799 (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн 69 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "РВС Банк" (Україна, 04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58; ідентифікаційний код: 39849797) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 799 (три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн 69 коп.

6. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 8,09 грн покласти на позивача.

7. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 04.08.2021

Суддя О.В. Нечай