Рішення № 98749272, 26.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/66/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2021 Справа № 908/982/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Керівника Маріупольської окружної прокуратури, (87501, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Мічмана Павлова, буд. 10) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9», (87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 114/116)

2. Маріупольська міська рада Донецької області, (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70)

до відповідача Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста», (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б.Хмельницького, буд. 27)

про визнання недійсним пункту договору та стягнення 15000,00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.,

при секретарі судового засідання Тройно Т.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури – Стешенко В.Є, посвідчення № 058619 від 14.12.2020;

від позивача 1 – не з`явився;

від позивача 2 – не з`явився;

від відповідача – не з`явився;

09.04.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 55-01-55-114-21 від 26.03.2021 (вх. № 1037/08-07/21 від 09.04.2021) Керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9», м. Маріуполь Донецької області та Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь Донецької області до Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста», м. Мелітополь Запорізької області про визнання недійсним п. 2.6 договору поставки № 126 від 29.04.2020, укладеного Комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» та Приватним підприємством Науково-виробнича компанія «Роста», в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та про стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за договором поставки № 126 від 29.04.2020.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 09.04.2021 справу № 908/982/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2021 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/982/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/66/21, підготовче засідання призначено на 24.05.2021.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.05.2021 судом продовжений строк підготовчого провадження у справі № 908/982/21 до 27.07.2021, підготовче засідання відкладалося на 07.07.2021.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.07.2021 підготовче провадження у справі № 908/982/21 закрито та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 26.07.2021.

В судовому засіданні 26.07.2021 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Відповідач в жодне судове засідання у справі № 908/982/21 не з`явився, проти позову не заперечив, письмовий відзив на позовну заяву суду не надав. Про причини неявки уповноваженого представника відповідач суд завчасно не повідомляв, про дату, час та місце розгляду справи № 908/982/21 відповідач повідомлявся належним чином відповідними ухвалами суду по справі, які направлялися за адресою місцезнаходження відповідача у справі, яка відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900119931013) вбачається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 28.04.2021 про відкриття провадження у справі № 908/982/21 отримана уповноваженою особою Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста» 04.05.2021.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/982/21.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Представники позивачів 1 і 2 також в жодне судове засідання не з`явилися, про поважність причин неявки суд завчасно не повідомили. Про дату, час і місце розгляду справи № 908/982/21 позивачі 1 і 2 та відповідач повідомлені належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Заяв від позивачів 1 і 2 про відмову від позову прокурора до суду не надходило.

Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 26.07.2021 за відсутністю позивачів 1 і 2 та відповідача, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені прокурором вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 203, 215, 216 ЦК України, п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, положення постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020. Мотивуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що з метою забезпечення захисту інтересів держави у бюджетній сфері при використанні бюджетних коштів під час здійснення закупівель, товарів, робіт чи послуг, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), Маріупольською окружною прокуратурою проведено вивчення інформації на веб-порталі Уповноваженого орану з питань закупівель системи «Рrozorro» та встановлено, що 29.04.2020 Комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» (покупець) та Приватним підприємством Науково-виробнича компанія «Роста» (постачальник) укладений договір поставки № 126, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача товар – згідно ДК 021:2015:39330000-4 – Дезінфекційне обладнання (рамка для дезінфекції ДР), а позивач 1 зобов`язався прийняти товар відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору, та здійснити оплату в розмірі 90000,00 грн., в тому числі ПДВ 15000,00 грн. Згідно специфікації до договору поставки № 126 від 29.04.2020, що є його невід`ємною частиною, предмет договору – обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичним, біологічним та комбінованим методами, а саме – рамки для дезінфекції ДР у кількості 6 штук за ціною 90000,00 грн. з ПДВ. Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 126 від 29.04.20220 поставка товару здійснюється відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 225 «Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію і ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України». Як встановлено прокуратурою, на виконання умов договору покупцем (позивачем 1) 03.06.2020 на рахунок постачальника (відповідача) перераховано 90000,00 грн., в тому числі 15000,00 грн. ПДВ, за рамки для дезінфекції ДР у кількості 6 штук, тим самим сплачено всю ціну за договором поставки № 126 від 29.04.2020 (підтверджується інформацією з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів «Edata»). Однак, за результатами вивчення спірного договору прокуратурою встановлено, що даний договір укладено з порушенням норм чинного законодавства України., оскільки на момент укладення договору поставки № 126 від 29.04.2020 закупівля медичного обладнання, що є предметом цього договору, не підлягала оподаткуванню в силу положень пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України. Водночас, у п. 2.6 договору при визначенні ціни договору всупереч пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, в який внесено зміни Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 (в редакції, чинній на час укладення договору) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» , включено розмір ПДВ в сумі 15000,00 грн. в ціну договору, що також відображено у додатку №1 до договору «Специфікація на поставку товару». Таким чином, закупівля товару, включеного до переліку товарів, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, з врахуванням сум цього податку, зумовлює безпідставне завищення ціни, що в свою чергу призводить до зайвих витрат бюджетних коштів. Враховуючи викладене, прокурор вважає, що договір поставки № 126 від 29.04.2020 в частині врахування до загальної суми договору 15000,00 грн. ПДВ грн. підлягає визнанню недійсним, а сума фактично сплаченого ПДВ в розмірі 15000,00 грн. підлягає поверненню позивачу 1. Також прокурор просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

12.05.2021 та 06.07.2021 до служби діловодства господарського суду Запорізької області прокурором подані Заяви за вих. № 55-1448вих-21 від 06.05.2021 (вх. № 9558/08-08/21 від 12.05.2021) та вих. № 55-2952-вих21 від 01.07.2021 (вх. № 13735/08-08/21 від 06.07.2021) про закриття провадження у справі № 908/982/21 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста» суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за договором поставки № 126 від 29.04.2020. Подані прокурором заяви мотивовані тим, що після відкриття провадження у справі № 908/982/21 відповідачем сума податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачена за договором поставки № 126 від 29.04.2020, повернута Комунальному некомерційному підприємству Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9», а позивач 1, в свою чергу, повернув зазначені кошти до бюджету, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Також 26.07.2021 до служби діловодства господарського суду Запорізької області прокурором подано Клопотання за вих. № б/н від 26.07.2021 (вх. № 15148/08-08/21 від 26.07.2021) про повернення йому на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» з Державного бюджету України 2270,00 грн. судового збору за позовною вимогою про стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за договором поставки № 126 від 29.04.2020, у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/982/21 в цій частині позовних вимог.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора, суд

УСТАНОВИВ

29.04.2020 Комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» (позивач 1 у справі Покупець) та Приватним підприємством Науково-виробнича компанія «Роста» (відповідач у справі, Постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів № 126, згідно якого Постачальник зобов`язується поставити та передати товар – Рамка для дезінфекції ДР за кодом згідно УКТЗЕД: 8424 - Обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичним, біологічним та комбінованим методами, за кодом ДК 021:2015:39330000-4 – Дезінфекційне обладнання, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30.04.2020).

Згідно п. 1.1 Договору закупівля товару здійснюється відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 225 «Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію і ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України»

За умовами п. 2.1 Договору ціна за одиницю виміру та загальна ціна товару, що поставляється Постачальником, вказується в додатку № 1 до Договору «Специфікація на поставку товару», що є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п., п. 2.2, 2.5, 2.6 Договору ціни є твердими та включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування, інші витрати Постачальника, пов`язані з постачанням. Ціни встановлюються в Національній валюті України. Сума Договору: 90000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 15000,00 грн.

Розділом 3 «Умови і терміні поставки» Договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DPP Інкотермс-2020. (п. 3.1) Разом з товаром Постачальник повинен передати Покупцю документи, які належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи та документи, що засвідчують якість товару (технічний паспорт). (п. 3.2) Право власності на поставлений товар переходить до Покупця в момент отримання Товару від Постачальника (перевізника) за накладною (товарно-транспортною накладною). (п. 3.4) Місце поставки – Донецька область, м. Маріуполь, вулиця Гагаріна, будинок 114/116. (п. 3.5) Термін поставки – до 31.05.2020. (п. 3.6)

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата здійснюється після відвантаження товару за адресами Замовника і згідно представлених Постачальником відповідних накладних документів протягом 5-и банківських днів в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Постачальника, вказаний в реквізитах до Договору.

Покупець повинен сплати поставлений товар не пізніше 5-и банківських днів з дати поставки товару Постачальником. Але у разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10-и банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на свій реєстраційних рахунок. (п. 6.2 Договору)

Відповідно до п., п. 9.1, 9.2 Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк Договору закінчується 31.12.2020. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від виконання фінансових зобов`язань.

З матеріалів справи судом з`ясовано, що на виконання умов Договору сторонами складана і підписана Специфікація на поставку товару (Додаток № 1 до Договору), відповідно до якої предмет договору – обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичним, біологічним та комбінованим методами, а саме – рамки для дезінфекції ДР у кількості 6 штук за ціною 90000,00 грн. з ПДВ. (ПДВ – 15000,00 грн.)

На виконання умов Договору Покупцем (позивачем 1) 03.06.2020 на рахунок Постачальника (відповідача) перераховано 90000,00 грн., в тому числі 15000,00 грн. ПДВ, за рамки для дезінфекції ДР у кількості 6 штук, тим самим сплачено всю ціну за Договором поставки № 126 від 29.04.2020, що підтверджується інформацією з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів «Edata».

Як вбачається з матеріалів справи 23.12.2020 прокурор звернувся до позивача 1 з листом № 38-9746вих.-20, в якому просив у строк до 15.01.2021 надати інформацію про вжиття Комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» заходів щодо повернення Приватним підприємством Науково-виробнича компанія «Роста» надміру сплачених коштів у вигляді сплати податку на додану вартість за Договором поставки № 126 від 29.04.2020.

Позивач 1 листом від 19.01.2021 № 110 на адресу прокуратури надіслав відповідь на запит прокурора № 38-9746вих.-20 від 23.12.2020, в якій повідомив, що на звернення до Постачальника отримана відповідь, що згідно Податкового кодексу України постачальник не має можливості реалізовувати товар без ПДВ, у разі якщо придбання ним товару було з ПДВ. Також позивач 1 інформував прокурора, що через відсутність у установи кваліфікованого юриста для підготовки позовної заяви до суду та відсутністю статті витрат для сплати судового збору, заходи щодо стягнення з відповідача коштів у судовому порядку згідно Договору № 1261 від 29.04.2020 не здійснювались, а тому позивач 1 просить прокурора звернутися до суду з відповідною позовною заявою в його інтересах.

09.02.2021 прокурор звернувся до Маріупольської міської ради Донецької області (позивача 2) з листом № 38-8966вих.-21, в якому просив у строк до 05.03.2021 надати інформацію про вжиття вичерпних заходів щодо повернення Приватним підприємством Науково-виробнича компанія «Роста» надміру сплачених коштів у вигляді сплати податку на додану вартість за Договором поставки № 126 від 29.04.2020.

Позивач 2 листом від 03.03.2021 № 40-5261-07 на адресу прокуратури надіслав відповідь на запит прокурора № 38-8966вих.-21 від 09.02.2021, в якій повідомив, що оскільки Маріупольська міська рада не є стороною за Договором поставки № 126 від 29.04.2020, то позивач 2 не звертався до суду з позовом щодо стягнення з відповідача коштів згідно Договору № 1261 від 29.04.2020, а тому позивач 2 просить прокурора звернутися до суду з відповідною позовною заявою в інтересах Маріупольської територіальної громади.

26.03.2021 листом № 55-283вих-21 та листом № 55-284виз-21 керівник Маріупольської окружної прокуратури повідомив Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» та Маріупольську міську раду Донецької області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді за позовом щодо стягнення з відповідача коштів згідно Договору № 1261 від 29.04.2020.

09.04.2021 керівник Маріупольської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» та Маріупольської міської ради Донецької області до Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста» про визнання недійсним п. 2.6 Договору поставки № 126 від 29.04.2020 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та про стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за Договором поставки № 126 від 29.04.2020.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч., ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного судом, окрім іншого, враховано і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч, ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У спірних правовідносинах порушення інтересів держави (територіальної громади) обґрунтовується тим, що укладення Договору закупівлі товару № 126 від 29.04.2020 всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель. В даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та раціонального використання бюджетних коштів, в умовах пандемії COVID-19. Здійснення необґрунтованих витрат бюджетних коштів та необґрунтоване отримання надмірного прибутку не узгоджується і з інтересами, держави. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54 рішення).

Таким чином, у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес.

У даній справі керівника окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держав, оскільки Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» та Маріупольська міська рада Донецької області, як орган уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах, не вживали заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

З огляду на зазначене, зважаючи, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» та Маріупольської міської ради Донецької області.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє - правочин, повинна мати, необхідний обсяг, цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його, внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст., ст. 179, 180 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 ЦК України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Враховуючи викладене, сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд, водночас в окремих випадках, визначених законом, в договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (чинного на момент укладення договору) визначено, що умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг можуть установлюватися або змінюватися виключно цим Законом та/або Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», крім випадків, передбачених цим Законом. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно шляхом, внесення змін до цього Закону та/або до Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

У відповідності до ст. 3 вказаного Закону закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель: недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі – ПК України) (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділами І, V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктами а і б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» викладено в новій редакції пункт 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Згідно п 71. підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (з урахуванням змін) передбачено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість такі операції:

- з ввезення на митну територію України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України

- з постачання на митній території України товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

З метою зниження ціни на необхідні товари лікарського призначення та регламентації порядку та способу проведення закупівель бюджетними установами товарів, робіт і послуг, необхідних для запобігання виникненню пандемії (CОVІD-19), постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 затверджено Перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), на які розповсюджується режим звільнення від оподаткування, встановлений пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України, який доповнено окремими товарними позиціями постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 № 271.

Режим звільнення від оподаткування застосовується:

- з 17 березня 2020 року до операцій з постачання товарних позицій, включених до Переліку № 224 (в редакції, до внесення доповнень Постановою № 271);

- з 15 квітня 2020 року до операцій з постачання всіх товарних позицій, включених до Переліку № 224, в тому числі з урахуванням Постанови № 271.

Операції з постачання товарів на митній території України, які здійснюються після 17 березня 2020 року (15 квітня 2020 року для товарних позицій, включених до Переліку № 224 Постановою № 271), звільняються від оподаткування незалежно від періоду, коли такі товари було виготовлено чи придбано на митній території України або ввезено на митну територію України (до дати запровадження пільги з оподаткування чи після такої дати).

У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України, положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 розділу V Кодексу не застосовуються, та податкові зобов`язання з ПДВ при здійсненні таких операцій не нараховуються.

Податкові пільги, визначені статтею 197 розділу V ПК України та окремими пунктами підрозділу 2 розділу XX ПК України, надаються не окремим платникам податків, а застосовуються при здійсненні операцій з постачання тих чи інших товарів чи надання тих чи інших послуг. Тому платники ПДВ не мають права ні відмовитися, ні зупинити використання режиму звільнення від оподаткування на один чи декілька звітних періодів, якщо дію пільги прямо не зупинено чи не обмежено відповідними нормами Кодексу.

Дане правило повного мірою застосовується і до пільги із оподаткування, яка передбачена пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Таким чином, вартість товарів, що включені до Переліку № 224, повинна визначатися без ПДВ з настання дати запровадження цієї пільги, відповідно до змін, внесених Законом № 540 (тобто з 17 березня 2020 року). Ця вимога законодавства застосовується незалежно від того чи містять договори та первинні документи, складені на постачання таких товарів, положення щодо необхідності нарахування ПДВ чи ні, а також незалежно від дати укладення таких договорів.

Слід зазначити, що операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України (як ввезених, так і вироблених на митній території України) товарів (в тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), що включені до Переліку № 224, звільняються від оподаткування ПДВ незалежно від того, хто виробляє та закуповує таку продукцію. Постачальником (виробником, імпортером) товарів, що включені до Переліку № 224, може бути будь-який суб`єкт господарювання, юридична або фізична особа.

Отже, платники податку, які здійснюють операції з постачання товарів, зазначених у Переліку № 224, у період з 17.03.2020 до останнього числа місяця, в якому завершується дія карантину, в тому числі операції з постачання таких товарів закладам охорони здоров`я та іншим категоріям покупців, зобов`язані застосовувати режим звільнення від оподаткування ПДВ. За такими операціями ПДВ не нараховується. Платники ПДВ не мають права ні відмовитися, ні зупинити використання режиму звільнення від оподаткування на один чи декілька звітних періодів, якщо дію пільги прямо не зупинено чи не обмежено відповідними нормами Кодексу.

З вище викладеного спуджує, що порядок та механізм нарахування і сплати податку на додану вартість чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування, або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано нормами Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 та, відповідно, не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» впроваджено швидке проведення закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних, протидії поширенню інфекції.

Відповідно до зазначеної вище Постанови № 224 Обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичним, біологічним та комбінованим методами, що є предметом закупівлі за Договором № 126 від 29.04.2020, входить до переліку товарів, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від сплати мита та від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, спірний пункт 2.6. Договору № 126 від 29.04.2020 в частині включення суми ПДВ до ціни Договору суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності, правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи викладене, п. 2.6 Договору № 126 від 29.04.2020 в частині врахування до загальної суми Договору 15000,00 грн. ПДВ підлягає визнанню недійсним.

За таких обставин вимога прокурора про визнання недійсним п. 2.6 Договору поставки № 126 від 29.04.2020, укладеного Комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» та Приватним підприємством Науково-виробнича компанія «Роста», в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість є обґрунтованою, доведеною, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Окрім того, згідно з приписами ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що, пов`язані з його недійсністю.

Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість, грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання, не передбачені законом.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов Договору № 126 від 29.04.2020 Покупцем на рахунок Постачальника перераховано 90000,00 грн., у т.ч. 15000,00 грн. податку на додану вартість.

Отже, на підставі Договору № 126 від 29.04.2020 позивачем 1 безпідставно сплачено відповідачу 15000,00 грн., а тому ці кошти підлягають поверненню позивачу 1 (Покупцю за Договором).

З матеріалів справи судом з`ясовано, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем сума податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачена за Договором поставки № 126 від 29.04.2020, повернута Комунальному некомерційному підприємству Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9», що підтверджується платіжним дорученням № 167 від 16.04.2021, а позивач 1, в свою чергу, повернув зазначені кошти до бюджету, що підтверджується платіжним дорученням № 306 від 19.04.2021.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується повернення відповідачем суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплаченої за Договором поставки № 126 від 29.04.2020, після відкриття провадження у справі № 908/982/21, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста» суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за Договором поставки № 126 від 29.04.2020, у зв`язку із чим провадження у справі № 908/982/21 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокурор надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи прокурора не спростував.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині визнання недійсним п. 2.6 Договору поставки № 126 від 29.04.2020 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість. В частині стягнення з відповідача суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за Договором поставки № 126 від 29.04.2020, провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи зазначене та наявне в матеріалах справи клопотання прокурора про повернення йому з Державного бюджету України 2270,00 грн. судового збору за позовною вимогою про стягнення з відповідача суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за Договором поставки № 126 від 29.04.2020, суд вважає за необхідне за відповідною ухвалою повернути Донецькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2270,00 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9», м. Маріуполь Донецької області та Маріупольської міської ради Донецької області, м. Маріуполь Донецької області до Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста», м. Мелітополь Запорізької області про визнання недійсним п. 2.6 договору поставки № 126 від 29.04.2020 в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та про стягнення суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за договором поставки № 126 від 29.04.2020, задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 2.6 договору поставки № 126 від 29.04.2020, укладеного Комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольська міська лікарня № 9» та Приватним підприємством Науково-виробнича компанія «Роста», в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста», (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. Б.Хмельницького, буд. 27, ідентифікаційний код юридичної особи 30952138) на користь Донецької обласної прокуратури, (87501, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Мічмана Павлова, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 25707002, розрахунковий рахунок № 35216066016251, Держказначейська служба України, МФО 820172, отримувач – Прокуратура Донецької області) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. В частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства Науково-виробнича компанія «Роста», м. Мелітополь Запорізької області суми податку на додану вартість в розмірі 15000,00 грн., сплачену за договором поставки № 126 від 29.04.2020, провадження у справі закрити.

5. Повернути Донецькій обласній прокуратурі, (87501, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Мічмана Павлова, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 25707002) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2270,00 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 03» серпня 2021 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.