Рішення № 98748288, 28.07.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4319/20

Провадження № 2/740/183/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М., Зінич А. С.,

учасники справи:

- позивач – ОСОБА_1 ,

- представник позивача – ОСОБА_2 ,

- відповідач – ОСОБА_3 ,

- представник відповідача – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

установив:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути зі ОСОБА_3 на свою користь 2 804,54 грн на відшкодування майнової шкоди та 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2018 року за № 42018271180000215, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме умисного нанесення легких тілесних ушкоджень (справа № 740/2483/19, провадження № 1-кп/740/82/20).

Указаним злочином позивачці завдано моральні та фізичні страждання, що виразилося в сильних душевних хвилюваннях, страхах та фізичному болі, котрі значно погіршили її стан здоров`я, з 26 липня по 08 серпня 2018 року вона лікувалася в медичному закладі, купувала ліки. Крім того, вона є особою з інвалідністю ІІ групи. На теперішній час погіршився її стан здоров`я, вона відчуває біль у голові та серці, почала погано спати.

Однак 10 вересня 2020 року відповідачку звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, і питання про відшкодування майнової та моральної шкоди не розглядалося. Проте така підстава звільнення не є реабілітуючою, а тому за захистом своїх прав позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10-00 год. 03 грудня 2020 року.

Клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження до суду не надходило.

У відзиві на позов відповідачка просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пославшись на те, що надані позивачкою на підтвердження своїх вимог копії чеків виготовлені неякісно, а також не завірені позивачкою відповідно до вимог ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), внаслідок чого неможливо достовірно встановити найменування та вартість указаних у них медичних препаратів, а також дати здійснення покупки ліків. Надана копія виписки з карти виїзду медичної допомоги від 26 липня 2018 року № 9100 також неякісна, неможливо прочитати попередній діагноз, характер пошкоджень, надану медичну допомогу та лікарські засоби. Крім цього, надана копія виписки від 04 серпня 2018 року № 7703 Ніжинської центральної міської лікарні виготовлена неякісно, а тому призначення лікаря, за яким купувалися ліки, прочитати неможливо. Посилання позивачки на погіршення її стану здоров`я жодним доказом не підтверджене. Крім цього, позивачка самостійно оцінила розмір моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн, жодним чином не обґрунтувавши цієї суми, не надавши жодних доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих обставинах. Позивачка не надала доказів спричиненої моральної шкоди, її розміру та наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та наявністю протиправних дій відповідача. Разом з цим передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ним своєї винуватості у вчиненні злочину. На її думку, позивачка не надала доказів щодо наявності відповідних витрат, або будь-яких інших допустимих доказів на підтвердження реально понесених витрат.

У відповіді на відзив позивачка зазначила, що у позовній заяві вона заявила клопотання про витребування з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області кримінального провадження № 740/2483/19 (№ 1-кп/740/82/20) та дослідження в частині оригіналів чеків за лікування, які надавалися для розгляду зазначеного кримінального провадження разом з цивільним позовом, який залишено без розгляду. Стосовно нечитабельності копій поданих доказів, то відповідачка має право знайомитися з матеріалами справи згідно зі ст. 43 ЦПК України. З посиланням на ч. 6 ст. 82 ЦПК України позивачка вважає, що ухвала суду, постановлена у кримінальному провадженні, встановлює факт вчинення кримінального правопорушення конкретною особою, що є підставою для відшкодування нею потерпілому завданої шкоди. Стосовно моральної шкоди, зауважила, що неодноразово лікувалася після вказаної події, витрачала кошти на поновлення самопочуття, оскільки отримала стрес, що досі негативно впливає на самопочуття та здоров`я. Зазначені відповідачкою доводи вважала безпідставними і такими, що жодним чином не спростовують вимог позову.

У запереченні на відповідь на відзив проти позову відповідачка зазначила, що необґрунтованими й недоведеними є доводи позивачки щодо неодноразового перебування в лікарні саме з приводу лікування після вчиненого стосовно неї кримінального правопорушення. Зокрема, позивачка не надала відповідних документів до позовної заяви, а подала до суду разом з відповіддю на відзив проти позову лише після того, як відповідачка у своєму відзиві звернула на це увагу суду, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 83 ЦПК України щодо обов`язку подання доказів разом з поданням позовної заяви, наслідком чого є неприйняття їх судом відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України. Крім цього, на порушення вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України позивачка не надала належно завірених копій доказів та не зазначила чи наявні в неї або в іншої особи оригінали письмових доказів. Жодних клопотань до суду не надходило, а тому просила не приймати до розгляду докази, які надані з порушенням чинного процесуального законодавства. Позов вважала надуманим та необґрунтованим, оскільки позивачка не надала суду обґрунтування розміру шкоди з відповідними рахунками та належних, достатніх, достовірних доказів, з яких позивачка виходила, визначаючи розмір шкоди. Крім цього, відсутні докази на підтвердження ступеня моральних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих обставинах. На її думку, позивачка не надала доказів щодо наявності відповідних витрат, або будь-яких інших допустимих доказів на підтвердження реально понесених позивачкою витрат, які підтверджені відповідними висновками лікарів.

Судові засідання у справі неодноразово відкладалися з різних причин, востаннє – на 28 липня 2021 року.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з викладених у ньому обставин. Зокрема, позивачка пояснила, що подія сталася 26 липня 2018 року біля під`їзду будинку, в якому вона проживає. Вона сиділа на лавочці, з планшетом у руках, розмовляла, у той час з будинку вибігла відповідачка, підбігла до неї і почала її душити, а потім бити кулаком у лоб, хапати за руки. Скільки ударів їй нанесла відповідачка вона не пам`ятає, свідомості не втрачала та не падала. Це було неочікувано, сварки не було. Позивачка відштовхувала відповідачку, при цьому руки в неї були зайняті сумкою та планшетом. Також вона говорила відповідачці, що викличе поліцію. Вона забігла в під`їзд будинку, почала шукати ключі від квартири, яка на першому поверсі, а слідом за нею забігла відповідачка і продовжувала її бити ногами по ногах. Позивачці вдалося вирватися, забігти до квартири і замкнути двері, а відповідачка піднялася до себе. Після цього позивачка викликала швидку, яка невдовзі приїхала, оглянула її, при цьому в неї був тиск 180/120, пульс – 94, надала допомогу (пігулки, укол) та відвезла до лікарні в неврологію, де вона і залишилася. У лікарні вона себе погано почувала, не могла ходити, тому ліки їй купували медсестри в аптеці, яка знаходиться поруч. Моральну шкоду вона оцінила в 20 000,00 грн виходячи з того, що це сталося влітку і вона замість того, щоб відпочивати, лежала в лікарні з сильним болем, не могла ходити, довго відновлювала здоров`я. Вона має інвалідність ІІ групи, хронічні захворювання, до цього випадку проходила лікування раз на 1 – 3 роки. Після цього випадку вона зверталася до медичної установи за допомогою, однак на стаціонарному лікуванні не перебувала. Додані до позову фотокартки зробив її син, десь через пару днів після події, коли вона лежала в лікарні.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позову не визнали повністю, заперечили проти його задоволення, посилаючись на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог. Зокрема, відповідачка повністю заперечила обставину щодо побиття нею позивачки. Пояснила, що вони проживають в одному будинку 41 рік і жодного разу сварок у них не було. Представник відповідача пояснила, що додані до позову копії чеків неякісні, нечитабельні, з них неможливо встановити інформації. Це саме стосується і копії виписки. У наданій представником позивачки в судовому засіданні копії висновку експерта неодноразово зазначено про нерозбірливість записів і медичній документації. Крім цього, оскільки докази подані з порушенням установленого ЦПК України порядку, то просила їх не приймати. Крім цього, зазначила, що факт вчинення злочину не встановлений, покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 різняться.

У судовому засіданні двічі допитувався свідок ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який пояснив, що знає ОСОБА_8 і пам`ятає той день, це було влітку, у червні – липні 2018 року, він перебував біля будинку на вул. Шевченка, стояв біля автомобіля, а далі на відстані приблизно 30 м сиділа на лавці ОСОБА_9 , говорила по телефону. Потім з під`їзду будинку вийшла ОСОБА_10 в білій кофті і брюках, підійшла до ОСОБА_11 і почала махати руками в бік ОСОБА_12 , «робити атаку», бити її, він бачив два удари, як ОСОБА_10 взяла за виворіт ОСОБА_11 , замахнулася рукою і вдарила її, замахів було декілька, більше двох. Також чув лайку, нецензурні слова в бік ОСОБА_11 , скандал, слова «я тебе вб`ю». ОСОБА_11 в цей час закривалася. Це продовжувалося протягом 3-5 хвилин. Потім ОСОБА_9 встала і швидко побігла в під`їзд, а ОСОБА_10 пішла за нею і зайшла в під`їзд будинку. Хвилин через три він звідти поїхав. Разом з ним був товариш ОСОБА_13 , який пішов у магазин, а він його чекав. Також зазначив, що після цієї події ОСОБА_10 погрожувала йому.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пояснила, що є близькою подругою ОСОБА_11 , вони телефонують одна одній щодня. Пам`ятає той день, це було три роки тому, у липні місяці, вона з ОСОБА_11 говорила по телефону. ОСОБА_11 сказала їй, що сидить на лавці біля під`їзду будинку, дихає повітрям. Після цього вона почула голос іншої людини – жінки: «чого сидиш», «я тебе вб`ю», потім сварливі нецензурні слова, шум. ОСОБА_9 кричала: «чого ти мене б`єш, по рукам, ногам, голові». Потім вона чула закриття дверей в під`їзді, пришвидшені кроки сходами, знову ті самі голоси, слова «відкривай» і «чого я повинна тобі відкривати», і зачинення дверей квартири. Це все було хвилин 6-10. Весь цей час вона була на зв`язку. Коли ОСОБА_11 закрила двері своєї квартири, то розповіла їй, що її побила сусідка. Вона того дня після 15-ї години їздила до ОСОБА_11 в лікарню і бачила її, та мала червоні плями на руках і грудях. Лікар говорив, що у ОСОБА_11 побої і тиск.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) пояснив, що знає ОСОБА_11 і йому відомо про конфлікт, який стався між нею та ОСОБА_10 , всі на районі про це знають. Очевидцем він не був, пішов у цей час у магазин, а ОСОБА_5 залишався в машині. Знає про конфлікт зі слів ОСОБА_5 , який розповів, що між жінками стався скандал, була метушня. Він знає, що між жінками напружені відносини тривалий час і з боку відповідачки постійні погрози в бік позивачки, ОСОБА_9 йому про це говорила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) пояснила, що знає і позивачку, і відповідачку, вони сусідки, а з ОСОБА_11 – куми, але вони не спілкуються через ситуацію, пов`язану з благоустроєм прибудинкової території, тоді вона не підтримала позиції ОСОБА_11 . Зі ОСОБА_10 – товаришує. Конфлікт між сторонами тягнувся давно через бордюри, ОСОБА_10 поставила, а ОСОБА_11 прибрала. Стосовно цього конфлікту, який стався 26 липня десь о 10-й год. три роки тому, то вона особисто бачила з вікна кухні своєї квартири, це все було перед будинком, вони посварилися. Не бачила, щоб руками чіпали одна одну, бійки не бачила. Чула крики обох, нецензурні слова ОСОБА_10 , слова ОСОБА_11 «ну як я зробила». Сварка тривала 5-ть хвилин. ОСОБА_11 сиділа, потім піднялась і пішла в під`їзд, а ОСОБА_10 пішла у двір до дитячого майданчика. Також зазначила, що ОСОБА_16 часто свариться у дворі із сусідами. Через деякий час вона пішла на електричку, потім їй говорили, що була швидка і поліція, але, на її думку, « ОСОБА_11 ще та артистка».

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено і не заперечується учасниками справи, що 26 липня 2018 року близько 10-00 год. біля під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла сварка.

Відповідно до ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 вересня 2020 року в суді перебуло на розгляді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2018 року за № 42018271180000215 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України.

ОСОБА_3 обвинувачувалася в тому, що 26 липня 2018 року близько 10-00 год., перебуваючи біля під`їзду будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де на той час перебувала ОСОБА_1 , з мотивів триваючих неприязних відносин вчинила сварку з ОСОБА_1 , під час якої, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та доводячи свої наміри до кінця, передбачаючи наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій та бажаючи їх настання, умисно нанесла ОСОБА_1 два удари кулаком по обличчю, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, наздогнавши ОСОБА_1 у під`їзді будинку, нанесла не менше двох ударів руками та ногами в область рук та ніг, чим спричинила ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді саден рук та ніг, гематоми чола, що згідно з висновком експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 вересня 2020 року, постановленою в кримінальній справі № 740/2483/19, задоволено клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_3 – адвоката Васюка Д. Г.; звільнено ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності; кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України; позов потерпілої ОСОБА_1 до обвинуваченої ОСОБА_3 про стягнення 2804,54 грн матеріальної шкоди, 20 000 грн моральної шкоди – залишено без розгляду.

Людина, її життя і здоров`я, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, цей постулат визнано нормою основного закону держави Конституцією України.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування шкоди.

Так, згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Частина 2 цієї статті встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин).

Відповідно до частини 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що з авданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч. 1 ст. 5 ЦПК України, з дійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що с уд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зібраних у справі доказів суд установив, і це підтверджується показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , сумнівів у достовірності яких у суду не виникає, 26 липня 2018 року близько 10-00 год. біля під`їзду, а потім і в під`їзді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 завдала легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_15 , адже вони не підтверджені іншими доказами в справі. Інші свідки з боку відповідача в цій справі не допитувалися.

Відповідачка та її представник не спростували того, що шкоду завдала не відповідачка і що відсутня її вина у вчиненому.

За твердженням позивачки, що підтверджується наданою нею медичною документацією, а саме випискою № 7703 з медичної карти стаціонарного хворого, вона перебувала на лікуванні з 26 липня по 04 серпня 2018 року (а. с. 11) з діагнозом: хр. гіпертонічна ДЕП ІІ ст. з вести було-атактичним с-м астило-вегетативним с-м у результаті стресової ситуації 26 липня 2018 року.

Судом досліджено записи медичної картки стаціонарного хворого № 7703 ОСОБА_1 , які містять відмітку за 26 липня 2018 року із зазначенням запису лікаря приймального відділення про скарги пацієнта на головний біль, головокружіння, нудоту, болісні рухи в хребті; зі слів пацієнтки – була побита сусідкою з дому по АДРЕСА_1 ; садни на руках, ногах, гематома на лобі.

Крім цього, судом досліджено фотокартки із зображенням ОСОБА_1 , які містять сліди синців на руках, синців та подряпин на ногах.

На лікування, а саме придбання медичних препаратів, ОСОБА_1 витратила 2804,54 грн, що підтверджується копіями фіскальних чеків, доданих до позовної заяви, на суми: 309,55 грн, 310,35 грн, 310,76 грн, 309,37 грн, 313,09 грн, 941,30 грн, 310,12 грн (а. с. 7, 8), оригінали яких містяться в матеріалах кримінальної справи № 740/2483/19.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про відшкодування майнової шкоди в розмірі 2804,54 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід зазначити таке.

З урахуванням вимог позивачки, доведеності доказами, які містяться у справі, протиправних дій відповідачки, якими спричинено тілесне ушкодження та як наслідок – короткочасний розлад здоров`я позивачки, необхідність стаціонарного лікування, відчуття нервової напруги та переживань, втрати часу на відновлення порушеного права, ураховуючи отримання позивачкою легких тілесних ушкоджень у вигляді саден на руках, ногах, гематоми на лобі, ураховуючи вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що відповідачкою має бути відшкодована на користь позивачки моральна шкода, яку суд визначає в розмірі 10 000,00 грн, що є співмірним відшкодуванням, ураховуючи ступінь завданих тілесних ушкоджень, тривалість страждань та їх характер. При цьому суд ураховує, що позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, пенсіонерка, а також, що з часу події (липень 2018 року) пройшло 4 роки і до цього часу відповідачка не відшкодувала шкоди позивачці, навпаки, всіляко намагалася уникнути відповідальності за вчинене.

Таким чином, позов у частині вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

Отже, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 2804,54 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього – 12 804,54 грн, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

У п. 58 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) ЄСПЛ указав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь держави судового збору сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 – 81, 89, 259, 263 – 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_3 ) 2804 (дві тисячі вісімсот чотири) гривень 54 коп. на відшкодування майнової шкоди та 10 000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути зі ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене і підписане 03 серпня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко