Рішення № 98745925, 30.07.2021, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/170/21

Провадження № 2/499/216/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 липня 2021 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Колесника Олександра Володимировича, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА», ТОВ «КОЛОС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Іванівського районного суду Одеської області перебуває вищевказана цивільна справа, відповідно до якої представник позивача просив суд позовну заяву задовольнити, стягнути з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 62488,52 грн. та пеню за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 9154,85 грн., а також стягнути з ТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 43223,59 грн., а також стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог судові витрати згідно попереднього розрахунку суми судових витрат.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на ту обставину, що 06.08.2018 року о 14:50 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем Lexus LX 570, д/н НОМЕР_1 по трасі Одеса-Київ на 426 км., не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Renault Duster д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Іванівського районного суду Одеської області від 15.05.2019 року, яку було залишено без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 07.10.2018 року винним у скоєні ДТП було визнано ОСОБА_2 .

Автомобіль Renault Duster д/н НОМЕР_2 належав ОСОБА_3 , однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем після його смерті є його дружина ОСОБА_1 , яка даний автомобіль отримала у спадок.

Для проведення оцінки з визначення вартості матеріальної шкоди автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_3 звернувся до експерта та отримав висновок, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу Renault Duster д/н НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталася 06.08.2018 року складає 62988,52 грн., а вартість відновлюваного ремонту даного авто складає 94039,75 грн.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «АСК «Омега», так 10.06.2019 року та 13.08.2019 року ОСОБА_3 подав до відповідача заяву на виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами, однак на теперішній час страхове відшкодування не виплачено, тому представник позивача просить суд стягнути страхове відшкодування та пеню за прострочення виконання зобов`язання.

Також зазначив, що на час настання ДТП ОСОБА_2 був працівником ТОВ «Колос» та скоїв вищевказану ДТП при виконані трудових обов`язків. На підставі чого представник позивача просить стягнути з ТОВ «Колос» різницю між реальною вартістю втраченого майна та страховим відшкодуванням.

У судовому засіданні представник позивача на задоволені позову наполягав з підстав зазначених у ньому, також просив суд не приймати до уваги надану представником ТОВ «Колос» копію наказу про надання відпустки та табелю, оскільки дані докази були подані з порушенням строку, оскільки під час розгляду справ в порядку спрощеного провадження докази подаються сторонами до початку першого судового засідання.

Представник відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» у судове засідання не звився, однак надав до суду відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково у розмірі 48278,26 грн., просив справу слухати у його відсутність. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що на замовлення відповідача у строки визначені ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було складено Звіт №6749 від 24.10.2018 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Renault Duster д/н НОМЕР_2 складає 54680,72 грн. (з ПДВ на складові), тому до задоволення підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту за вирахування ПДВ та франшизи у розмірі 500,00 грн. Також просив відмовити у задоволені позову в частині стягнення пені, оскільки розрахунок пені здійснено з суми боргу 62988,00 грн., яка не є сумою страхового відшкодування, ані заявленого позивачем. Просив також відмовити у стягнені судових витрат в частині витрат на оплату експертизи в розмірі 2500,00 грн., оскільки страховиком у строки визначені законодавством України було направлено свого представника для визначення розміру збитків протягом 10 робочих днів, тому у потерпілого не виникло такого права.

Представник відповідача ТОВ «Колос» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви в частині вимог до ТОВ «Колос», оскільки відзначив, що на момент настання ДТП 06.08.2018 року ОСОБА_2 не виконував своїх трудових обов`язків, а перебував у відпустці, про що надав до суду копію наказу про надання відпустки та табелю обліку робочого часу працівників ТОВ «Колос». В частині вимог до відповідача ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» покладався на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору був присутній у судовому засіданні, був за його згодою допитаний в якості свідка, однак позиції щодо суті спору не висловив.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Що стосується позовних вимог до ПрАТ «АСК «Омега», то суд приходить до висновку про необхідність їх часткового задоволення, у зв`язку з наступним.

Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою Іванівського районного суду Одеської області від 15.05.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постановою Одеського апеляційного суду від 07.10.2019 року постанову Іванівського районного суду Одеської області залишено без змін. Відповідно до даних постанов, було встановлено, що 06.08.2018 року о 14 годині 50 хвилин ОСОБА_2 керував автомобілем Lexus LX 570 д/н НОМЕР_1 по трасі Одеса-Київ на 426 км., не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, у зв`язку з чим скоїв зіткнення з автомобілем Renault Duster д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 допустив порушення вимог пункту 12.1 та пункту 13.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, після настання вищевказаної ДТП 22.08.2018 року ОСОБА_3 звернувся до судового експерта Крутих Є.О., який в свою чергу надав висновок №112-18 експертного товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу Renault Duster д/н НОМЕР_2 . Згідно копії даного висновку від 30.10.2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 06.08.2018 року визначається рівною 62988,52 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 відповідно до вказаного висновку складає 94039,75 грн.

За проведення експертного дослідження, ОСОБА_3 перерахував експерту Крутих Є.О. 2500,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру.

Згідно наданих копій актів виконаних робіт та квитанцій про сплату коштів, ОСОБА_3 за відновлюваний ремонт автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 заплатив ФОП ОСОБА_4 кошти на загальну суму 98699,26 грн.

Відповідно до копії Витягу з реєстру платників єдиного податку, ФОП ОСОБА_4 не є платником ПДВ.

На момент ДТП автомобіль Lexus LX 570 д/н НОМЕР_1 був застрахований у АСК «Омега», поліс №АМ3228610. Що підтверджується його копією.

ОСОБА_3 09.08.2018 року звернувся до ПрАТ «АСК «Омега» з повідомленням про настання страхового випадку, що підтверджується копією повідомлення.

На підставі даного повідомлення, ТОВ «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит» 13.08.2018 року за дорученням ПрАТ «АСК «Омега» здійснила огляд автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 в присутності ОСОБА_3 , на підставі якого було складено 24.10.2018 року звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу Renault Duster д/н НОМЕР_2 станом на 06.08.2018 року, що підтверджується копією звіту та протоколом огляду.

Відповідно до даного звіту від 24.10.2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 06.08.2018 року визначається рівною 54680,72 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 відповідно до вказаного висновку складає 83612,26 грн.

Надалі 04.06.2019 року ОСОБА_3 через свого представника звернувся до ПрАТ «АСК «Омега» з заявою про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди.

Відповідно до копії страхового акту №712-12624від 18.10.2019 року розмір страхового відшкодування ОСОБА_3 складає 48287,26 грн., оскільки відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування розмір матеріального збитку без ПДВ складає 48787,26 грн. за вирахуванням франшизи 500,00 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що 07.08.2019 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Колесником О.В. було направлено на адресу ПрАТ «АСК «Омега» затребувані останніми документи для сплати страхового відшкодування.

ОСОБА_3 , який був власником автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Спадкоємцем майна померлого, а саме автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 , є його дружина ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.12.2020 року.

Згідно з ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином суд визнає ту обставину, що саме ОСОБА_1 належить право на отримання відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 06.08.2018 року автомобілю Renault Duster д/н НОМЕР_2 .

Станом на день розгляду справи страхове відшкодування стороні позивача не сплачено.

Спірні правовідносини виникли із зобов`язання, що виникло із договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, в частині невиконання страховиком обов`язку відшкодувати у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи, та врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Положеннями ст.ст. 3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ)протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика(страхової організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів)власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди(пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим(власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

За судового розгляду встановлено, що саме на відповідача покладено обов`язок відшкодувати завдані позивачеві матеріальні збитки в розмірі оціненої шкоди та в межах ліміту страхування.

Так, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АМ/3228610 ліміт страхування за шкоду заподіяну майну становить 100000,00 грн., розмір франшизи 500,00 грн.

Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) приймає рішення про здійснення страхового відшкодування після узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування.

Суду не було надано доказів на підтвердження узгодження із позивачем розміру страхового відшкодування з боку відповідача.

Дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати)в визначені ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та згідно з цією статтею страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Таким чином, судом при визначені розміру страхового відшкодування береться до уваги звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу Renault Duster д/н НОМЕР_2 станом на 06.08.2018 року від 24.10.2018 року, наданий на замовлення відповідача ПрАТ «АСК «Омега».

Таким чином, з відповідача ПрАТ «АСК «Омега» підлягає стягненню на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 48287,26 грн. (сума вказана з вирахуванням ПДВ та франшизи).

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати страхового відшкодування, то суд не вбачає підстав для їх задоволення у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Представник позивача просив суд стягнути пеню з відповідача за період з 13.11.2019 року по 24.07.2020 року, яка складає 9154,85 грн. та розрахована з суми страхового відшкодування - 62988,00 грн.

Відповідно до ст. 35.1 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про відмову або задоволення вимог.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. (ст.36.2 Закону).

Як вбачається з матеріалів, повідомлення про ДТП було подане 09.08.2018 року, отже заява про страхове відшкодування повинна була подана в строк не пізніше 08.09.2018 року, однак заява про страхове відшкодування подана заявником - 04.06.2019 року, а документи необхідні для розгляду заяви - були направлені до страховика - 07.08.2019 року.

Таким чином, кінцевий строк для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування настав 11.10.2020 року (334 дні прострочення + 90 днів), разом з тим сторона позивача таких вимог не заявляє, а суд не наділений повноваженням виходити за межі позовних вимог.

Що стосується позовних вимог до ТОВ «Колос», то у їх задоволені необхідно відмовити у зв`язку з наступним.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст.1194 ЦК України,ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За приписами ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Наведені законодавчі положення та обставини справи дають підстави для висновку, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними в Узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках, під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

На підтвердження своїх вимог, представником позивача було надано характеристику на ОСОБА_2 , яка видана ТОВ «Колос» та датована 28.08.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 працює в ТОВ «Колос» водієм з 20.03.2006 року, надано копію довідки про доходи з січня по липень 2018 року ОСОБА_2 , довідка видана ТОВ «Колос».

Так, у судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Колос» не заперечував наявності трудових відносин між ТОВ «Колос» та ОСОБА_2 однак зазначив, що саме на час вчинення ДТП 06.08.2018 року ОСОБА_2 перебував у відпустці та своїх трудових обов`язків не виконував, на підтвердження чого надав копію наказу про відпустку та табель обліку робочого часу працівників ТОВ «Колос».

Відповідно до копії наказу №К0000000144 від 30.07.2018 року про надання відпустки та копії табелю обліку використання робочого часу авто-гаражу ТОВ «Колос», ОСОБА_2 з 01.08.2018 року по 10.08.2018 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

В свою чергу представник позивача просив не приймати дані докази до уваги, оскільки вони подані з порушенням строків, встановлених ЦПК України для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, суд відзначає, що у відповідності до ч.1, 3, 8, 10 ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач ТОВ «Колос» не скористався своїм правом на надання відзиву, а надав докази на підтвердження обставин на які він посилається у своїх поясненням під час першого судового засідання та до початку розгляду справи по суті, суд не вбачає підстав не приймати дані докази до уваги.

З приводу даного питання у судовому засіданні був допитаний за його згодою у якості свідка ОСОБА_2 , який будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, підтвердив ту обставину, що 06.08.2018 року перебував у відпустці, керував автомобілем Lexus LX 570 д/н НОМЕР_1 за особистим проханням дружини директора, трудових обов`язків в той час не виконував, з відпустки відкликаний не був та був ознайомлений з наказом про надання відпустки, оскільки саме він попрохав надати йому відпустку.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі являється винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 .

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При цьому, позивачем в судовому засіданні клопотання про заміну неналежного відповідача не заявлялось.

За приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Таким чином, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_2 , який був визнаний виним у вчинені ДТП 06.08.2018 року за участю ОСОБА_3 , який помер та спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , під час вчинення ДТП не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Колос», оскільки перебував у відпустці, то ТОВ «Колос» не має відповідати за шкоду заподіяну його діями, отже є неналежним відповідачем, а тому в задоволені позову до ТОВ «Колос» необхідно відмовити.

Застосовуючи норми процесуального законодавства, суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на проведення експертного дослідження, то у їх задоволені суд відмовляє, оскільки обов`язок, передбачений ст. 34 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з боку відповідача був виконаний, відтак, для позивача були вістуні підстави для звернення до експерта Крутих Є.О. 22.08.2018 року, отже вимоги про стягнення витрат на проведення даного експертного дослідження задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Колесника Олександра Володимировича (вул. Академіка Корольова 28, офіс 1, м. Одеса, 65114), який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована - АДРЕСА_1 ) до ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» (вул. Дмитрівська 48-Г, літера А, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 21626809), ТОВ «КОЛОС» (вул. Нова 3, с. Косівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, 28030, код ЄДРПОУ 30702701), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 48287,26 грн. (сорок вісім тисяч двісті вісімдесят сім гривень 26 коп.)

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 суму сплачених судових витрат у розмірі 482,90 грн. (чотириста вісімдесят дві гривні 90 коп.)

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.08.2021 року.

СуддяІ. В. Погорєлов