Рішення № 98743110, 05.07.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/1021/21

Провадження № 2/336/1929/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді - Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання - Брагіної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомно-перевантажувальне обладнання» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ТОВ «Підйомно-перевантажувальне обладнання» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ Підйомно-перевантажувальне обладнання» з 13.07.2019 року по 12.11.2020 року на посаді інженера-конструктора. Наказом № 12 від 12.11.2020 року його було звільнено з товариства на підставі ст. 38 КЗпП України. Причиною звільнення було те, що роботодавець перестав виплачував заробітну плату. На момент звільнення відповідач не здійснив розрахунок по заробітній платі та не виплатив заборгованість по заробітній платі з липня 2020 року по листопад 2020 року у розмірі 23817,30 грн.

За таких обставин просив стягнути з ТОВ «Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 23 817,30 гривень; компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 523, 94 гривень; моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 13410,70 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду . Запоріжжя від 15.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у вищевказаній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомлення сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.04.2021 року клопотання позивача задоволено, витребувано у ТОВ «Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» інформацію про розмір заробітної плати, розмір середньомісячної заробітної плати та про робочий графік ОСОБА_1 , належним чином завірені копії документів, а саме: наказ про звільнення та табель обліку робочого часу за вересень, жовтень, листопад 2020 року ОСОБА_1 .

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзиву не подав, ухвалу про витребування доказів не виконав.

За таких обставин, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, вважає що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , 07.05.2019 року ОСОБА_1 був призначений на посаду інженера-конструктора, наказ № 1 від 07.05.2019 року. 12.11.2020 року був звільнений з посади інженера-конструктора на підставі ст. 38 КЗпП України, наказ № 12 від 12.11.2020 року.

На день звільнення заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становила 23817,30 грн., що підтверджується інформацією наданою Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області (а.с. 12) та інформацією наданою Пенсійним фондом України ( а.с.11)

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Станом на 05.07.2021 день розгляду справи, інформації та відповідних доказів щодо сплати позивачу заборгованості по заробітній платі добровільно, від сторін не надійшло.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

День звільнення позивача, відповідно до положень п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, є останнім днем його роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з довідки Пенсійного фонду України заробітна плата за вересень 2020 року становила 5000 грн., за жовтень 2020 року 5000 грн., разом за два останні місяця перед звільненням 10000 грн. Кількість робочих днів за вересень-жовтень становить 44 дні. Відтак середньоденна заробітна плата позивача складає 10000:44=227,30 грн.

Робочих днів за період затримки з 13.11.2020 року (наступний день після звільнення) по 05.07.2021 року (день ухвалення рішення) всього - 158 робочих днів.

З зазначеного вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.11.2020 року по 05.07.2021 року (день ухвалення рішення) становить: 227,30 грн/день х 158 робочих днів = 35913,40 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Згідно статті 237-1Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав ОСОБА_1 , а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за несвоєчасно виплату заробітної плати суд прийшов до наступного висновку.

У відповідності до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Такий порядок затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року (далі - Порядок).

У відповідності до п. 1 Порядку, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року - п. 2 Порядку.

Пунктом 4 порядку встановлено порядок обчислення суми грошової компенсації - як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку і перевіреного судом компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати становить 523,92 грн.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України, компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно із ст. 18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно наданих доказів, а саме договору про надання правової допомоги, актів приймання передачі по послуг від 29.01.2021 року та від 30.06.2021 року, квитанцій від 05.04.2021 року та від 30.06.2021 року витрати на правову допомогу складають 5000 гривень та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статями 10,11,12,13, 141, 212, 258-259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підйомно-перевантажувальне обладнання» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути з стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 23 817,30 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в розмірі 523, 94 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 35913,40

Вказані суми зазначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів,

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.

Повне найменування сторін

1)ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

2)Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Підйомно-перевантажувальне обладнання» , код ЄДРПОУ 42893170, місце знаходження: 69014, м. Запоріжжя, вул.. О. Поради, буд. 54

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.А. Савеленко

05.07.21