Рішення № 98729359, 03.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Справа № 160/8655/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати в страховий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , період роботи: 08.08.1977-01.08.1978 pp. - робота у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг (11 місяців 24 дні); 13.10.1978-13.12.1979 pp. - робота в магазині № 19 Криворізького Міськпромторгу - (1 рік 2 місяці 1 день); 25.12.1979-04.08.1980 pp. - робота у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг оскільки прізвище не відповідає паспортним даним (7 місяців 10 днів); 14.09.1982 - 15.12.1984 pp.- робота у дитячому садочку № 26 м. Кривий Ріг (2 роки 3 місяці 1 день); 03.11.1986 -01.06.1987 pp. - робота в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац; (6 місяців 28 днів); 24.08.1987-14.06.1988 pp. - робота в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац (9 місяців 22 дні); 09.04.1989 - 17.07.1992 pp.- робота в солдатському магазині №3 Воєнторгу №255 - присутнє виправлення в даті наказу - (3 роки 3 місяці 9 днів); 02.10.1992-10.08.1995 pp. - робота у ТОВ Фірма «Імперіал» - відсутнє посилання на статтю закону при звільненні. (2 роки 8 місяців 9 днів);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , відповідної пенсії за віком, починаючи з дня набуття права на пенсію за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17.08.2019 року їй виповнилося 59 років. Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для жінок, які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року, пенсійний вік настає у 59 років, за умови наявності трудового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років. У січні 2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування», але їй було відмовлено. Не погоджуючись з цим, вона вернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за роз`ясненням питання щодо призначення їй пенсії за віком. Згідно відповіді Головного управління Пенсійні Дніпропетровській області від 25.01.2021 року , відповідачем було відмовлено у призначені пенсії через відсутність загального стажу роботи - 26 років. Було зараховано стаж 15 років 1 місяць 9 днів. Не було враховано наступні періоди роботи оскільки прізвище не відповідає паспортним даним та з наступних підстав: 08.08.1977-01.08.1978 рр. - робота у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг (11 місяців 24 дні); 13.10.1978-13.12.1979 рр. - робота в магазині № 49 Криворізького Міськпромторгу - (1 рік 2 місяці 1 день); 25.12.1979-04.08.1980 рр. - робота у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг оскільки прізвище не відповідає паспортним даним (7 місяців 10 днів); 14.09.1982 - 15.12.1984 рр.- робота у дитячому садочку № 26 м. Кривий Ріг (2 роки 3 місяці 1 день); 03.11.1986 -01.06.1987 рр. - робота в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац; (6 місяців 28 днів); 24.08.1987-14.06.1988 рр. - робота в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац (9 місяців 22 дні); 09.04.1989 - 17.07.1992 рр.- робота в солдатському магазині №3 Воєнторгу №255 - присутнє виправлення в даті наказу - (3 роки 3 місяці 9 днів); 02.10.1992-10.08.1995 рр. - робота у ТОВ Фірма «Імперіал» - відсутнє посилання на статтю закону при звільненні. (2 роки 8 місяців 9 днів). Також, вказує,що Пенсійним органом не було враховано довідку про укладення шлюбу від 13.09.2019 року №12-5684 через те, що вона завірена печаткою на іноземній мові, але позивач укладала шлюб на території Казахстану, тому печатка не може бути іншою. Таким чином, їх враховано лише трудовий стаж за час реєстрації приватним підприємцем, якого не є достатнім для призначення пенсії за віком. Позивач вказує, що наявність необхідного трудового стажу підтверджується копією її трудової книжки та іншими документами, долученими до заяви про призначення пенсії за віком. На думку позивача, така відмова Пенсійного органу у призначені їй пенсії за віком, є неправомірною, незаконною та такою, що порушує її права на пенсійне забезпечення. Посилалася на те, що її аргументи та доводи щодо неправомірності дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком узгоджуються з висновками Верховного Суду по аналогічним справам.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05.07.2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не визнає позов та просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що 15.01.2021 року позивач звернулася до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-VІІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 25.01.2021 року. При розрахунку стажу позивача до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи згідно трудової книжки та довідки від 04.10.2019 року №01-14/166 та період роботи з 25.12.1979 оку по 04.08.1980 року не зараховано, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. (Воронцова-Тюніна). Відсутні документи про зміну прізвища. Довідка про укладення шлюбу від 13.09.2019 року №12-5684 завірена печаткою на іноземній мові, тому взяти її до уваги при розрахунку пенсії неможливо. Окрім цього, у записах трудової книжки порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, за такі періоди роботи: 03.11.1986 - 01.06.1987 відсутнє посилання на статтю закону при звільненні; 09.04.1989 - 17.07.1992 присутнє виправлення в даті наказу про прийняття; 02.10.1992 - 10.08.1995 відсутнє посилання на статтю закону при звільненні. За документами наданими для призначення пенсії загальний стаж зараховано по 31.12.2019 та складає 15 років 1 місяць 9 днів. Таким чином, страховий стаж позивача обраховано та він склав 15 років1 місяць 9 днів при необхідному -26 років, що не є достатнім для призначення пенсії.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 виповнилося 59 років.

15.01.2021 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування».

Листом від 25.01.2021 року №0400-010309-8/10786 Пенсійний орган повідомив позивача про відмову у призначенні їй пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Відмова обґрунтована тим, що періоди роботи згідно трудової книжки та довідки від 04.10.2019 №01-14/166 за період роботи з 25.12.1979 по 04.08.1980 не зараховано, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. (Воронцова - Тюніна). Відсутні документи про зміну прізвища. Довідка про укладення шлюбу від 13.09.2019 №12-5684 завірена печаткою на іноземній мові, тому взяти її до уваги при розрахунку пенсії неможливо. У записах трудової книжки порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, за такі періоди роботи:

03.11.1986 - 01.06.1987 відсутнє посилання на статтю закону при звільненні;

09.04.1989 - 17.07.1992 присутнє виправлення в даті наказу про прийняття;

02.10.1992 - 10.08.1995 відсутнє посилання на статтю закону при звільненні.

За документами наданими для призначення пенсії загальний стаж зараховано по 31.12.2019 та склав15 років 1 місяць 9 днів, що відповідно не є достатнім для призначення пенсії.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови їй у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду її роботи, та відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача, у періоди, не зараховані відповідачем, остання працювала:

- 08.08.1977-01.08.1978 рр. - на роботі у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг;

- 13.10.1978-13.12.1979 рр.- на роботі в магазині № 49 Криворізького Міськпромторгу;

- 25.12.1979-04.08.1980 рр. - на робота у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг;

- 14.09.1982 - 15.12.1984 рр.- на робота у дитячому садочку № 26 м. Кривий Ріг;

- 03.11.1986 -01.06.1987 рр. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац;

- 24.08.1987-14.06.1988 рр. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац;

- 09.04.1989 - 17.07.1992 рр.- на роботі в солдатському магазині Воєнторгу №255;

- 02.10.1992-10.08.1995 рр. - на роботі у ТОВ Фірма «Імперіал».

Судом встановлено, що при розрахунку Пенсійним органом стажу позивача до страхового стажу не було зараховано періоди її роботи згідно трудової книжки та довідки від 04.10.2019 року №01-14/166, період роботи з 25.12.1979 року по 04.08.1980 року не зараховано, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. (Воронцова-Тюніна). Відсутні документи про зміну прізвища. Також відповідач вказує,що довідка про укладення шлюбу від 13.09.2019 року №12-5684 завірена печаткою на іноземній мові, тому взяти її до уваги при розрахунку пенсії неможливо.

Окрім цього, на думку відповідача, у записах трудової книжки порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, за такі періоди роботи:

03.11.1986 - 01.06.1987 відсутнє посилання на статтю закону при звільненні;

09.04.1989 - 17.07.1992 присутнє виправлення в даті наказу про прийняття;

02.10.1992 - 10.08.1995 відсутнє посилання на статтю закону при звільненні.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У період внесення записів про роботу ОСОБА_1 не зарахованих відповідачем, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці та розбіжності в записах про звільнення не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність зображення печатки на записах в трудовій книжці або помилки, допущені працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В даному випадку, суд звертає увагу суду, що вказані записи в трудовій книжці зроблено чітко, зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, у зв`язку з чим наведені вище доводи відповідача не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до стажу.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.

Таким чином, відповідний стаж роботи позивача має бути зарахований відповідачем.

Стосовно доводів відповідача про не зарахування періоду роботи з 25.12.1979 року по 04.08.1980 року, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ). Відсутні документи про зміну прізвища, суд зазначає наступне.

Позивачем під час звернення з відповідною заявою про призначення пенсії за віком до відповідача було надано копію її трудової книжки, у якій наявні записи здійснення нею трудової діяльності, що необхідні для підтвердження страхового стажу позивача.

Необхідно зазначити, що прізвище позивача було змінено ( ОСОБА_2 ), у зв`язку з укладанням шлюбу, що також підтверджується довідку про укладення шлюбу від 13.09.2019 року № 12-5684 та свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Посилання відповідача на те, що зазначена довідка завірена печаткою на іноземній мові, тому не може бути прийнята Пенсійним органом до уваги,є неналежними та суперечить положенням чинного законодавства, оскільки позивач укладала шлюб на території Казахстану, тому печатка не може бути іншою.

Окрім того, судом встановлено, що в трудовій книжці позивача на першій сторінці (титульному аркуші) роботодавцем було відображено факт зміни прізвища позивача ( ОСОБА_2 ).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст.1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Ґайгузус проти Австрії» від 16.09.1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії за віком.

Отже, як встановлено вище, спірні періоди роботи позивача підтверджені записами у її трудовій книжці, а виявлені відповідачем недоліки/неточності, не можуть бути підставою для обмеження позивача у реалізації конституційного права на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення.

Як зазначалося вище, спірним питанням у правовідносинах, що виникли між сторонами є незарахування періодів роботи позивача до стажу роботи.

При цьому прохальній частині позивач не оскаржує дії пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні спірних періодів до стажу роботи.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже з метою ефеткивного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового (трудового) стажу період її роботи з 08.08.1977 по 01.08.1978 pp. - на роботі у дитячому садочку №3 м.Кривий Ріг, з 13.10.1978 по13.12.1979 pp. - на роботі в магазині № 49 Криворізького Міськпромторгу, з 25.12.1979 по 04.08.1980 pp. - на роботі у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг, з 14.09.1982 по 15.12.1984 pp.- на роботі у дитячому садочку № 26 м. Кривий Ріг, з 03.11.1986 по 01.06.1987 pp. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац, з 24.08.1987 по 14.06.1988 pp. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац; з 09.04.1989 по 17.07.1992 pp.- на роботі в солдатському магазині Воєнторгу №255, з 02.10.1992 по 10.08.1995 pp. - на роботі у ТОВ Фірма «Імперіал».

При цьому порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового (трудового) стажу наступні періоди її роботи: з 08.08.1977 по 01.08.1978 pp. - на роботі у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг, з 13.10.1978 по13.12.1979 pp. - на роботі в магазині № 49 Криворізького Міськпромторгу, з 25.12.1979 по 04.08.1980 pp. - на роботі у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг, з 14.09.1982 по 15.12.1984 pp.- на роботі у дитячому садочку № 26 м. Кривий Ріг, з 03.11.1986 по 01.06.1987 pp. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац, з 24.08.1987 по 14.06.1988 pp. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац; з 09.04.1989 по 17.07.1992 pp.- на роботі в солдатському магазині Воєнторгу №255, з 02.10.1992 по 10.08.1995 pp. - на роботі у ТОВ Фірма «Імперіал».

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління вирішити питання щодо призначення пенсії за віком, починаючи з дня набуття права на пенсію, суд зазначає наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п.1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.

Перелік документів, необхідних для призначення пенсії, міститься в п.2.1 вказаного Порядку.

За правилами п.4.1 наведеного вище Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з п.4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку №22-1).

Відповідно до п.4.7 цього ж Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Виходячи з аналізу наведених норм, підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

І саме відповідач є уповноваженим органом для призначення пенсії і прийняття певного рішення залежить від результатів розгляду поданих заявником документів, що віднесено до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до Рекомендацій № К(80)2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятим Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Отже, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи, що суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий/пільговий стаж позивача, суд дійшов висновку щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1/2 від 908 грн. = 454 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , пенсії за віком.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового (трудового) стажу період її роботи з 08.08.1977 по 01.08.1978 pp. - на роботі у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг, з 13.10.1978 по13.12.1979 pp. - на роботі в магазині № 49 Криворізького Міськпромторгу, з 25.12.1979 по 04.08.1980 pp. - на роботі у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг, з 14.09.1982 по 15.12.1984 pp.- на роботі у дитячому садочку № 26 м. Кривий Ріг, з 03.11.1986 по 01.06.1987 pp. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац, з 24.08.1987 по 14.06.1988 pp. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац; з 09.04.1989 по 17.07.1992 pp.- на роботі в солдатському магазині Воєнторгу №255, з 02.10.1992 по 10.08.1995 pp. - на роботі у ТОВ Фірма «Імперіал».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити зарахування ОСОБА_1 до страхового (трудового) стажу періоди її роботи:

- з 08.08.1977 по 01.08.1978 pp. - на роботі у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг;

- з 13.10.1978 по13.12.1979 pp. - на роботі в магазині № 49 Криворізького Міськпромторгу;

- з 25.12.1979 по 04.08.1980 pp. - на роботі у дитячому садочку №3 м. Кривий Ріг;

- з 14.09.1982 по 15.12.1984 pp.- на роботі у дитячому садочку № 26 м. Кривий Ріг;

- з 03.11.1986 по 01.06.1987 pp. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац;

- з 24.08.1987 по 14.06.1988 pp. - на роботі в офіцерському клубі гарнізону Альт-Ошац;

- з 09.04.1989 по 17.07.1992 pp.- на роботі в солдатському магазині Воєнторгу №255;

- з 02.10.1992 по 10.08.1995 pp. - на роботі у ТОВ Фірма «Імперіал».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15.01.2021 року відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2021 р.

Суддя О.М. Неклеса