Рішення № 98729349, 03.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2021 року Справа № 160/7681/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою самозайнятої особи - адвоката ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (далі - відповідач, ГУ ДПС у дніпропетровській області), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-436640-53 від 26.02.2021 року на суму 12349,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-436640-53 від 26.02.2021 року, відповідно до якої нараховано борг (недоїмку) з єдиного внеску у розмірі 12 349,48 грн. Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки враховуючи положення Закону України № 533-ІХ та Закону України №3329-Д вона була тимчасово звільнена від оплати ЄСВ за період березень - травень 2020р. у зв`язку із карантинними заходами. Дане право також підтверджується Індивідуальною податковою консультацією від 30.09.2020 року № 4060/ІПК/99-00-04-05-03-06. Враховуючи, що розмір ЄСВ за перший квартал 2020 року склав 2078,12 грн., за другий -1039,06 грн., за третій - 3178,12 грн. та за четвертий 3300 грн. Загальна сума усіх платежів за 2020 рік зі сплати ЄСВ може складати не більше 9 595,30 грн. Вказує, що зі сплати були виключені березень, квітень та травень 2020 року. Виходячи із заявленої відповідачем суми, позивач припускає, що різниця у сумі 2 754,18 є саме платежами за ті місяці за якими позивача було тимчасово звільнено від сплати. Будь-якої іншої заборгованості з ЄСВ або спірних (неузгоджених) сум позивач не має. У зв`язку з чим вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

24.06.2021 року шляхом електронного зв`язку та 25.06.2021 року шляхом поштового, до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування правової позиції зазначає, що відповідно до Закону № 2464-VI фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність є платниками ЄСВ, які, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, які отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження такої діяльності незалежно від фінансового стану платника. На їх думку,оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки станом на 31.01.2021 року в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 виникла недоїмка в розмірі 12349,48 грн., з огляду на що підстави для скасування вимоги № Ф-436640-53 від 26.02.2021 року відсутні.

12.07.2021 року позивачем до суду надані додаткові пояснення по справі. Позивач зазначає, що до оспорюваного періоду не входить вимога по сплаті ЄСВ за 4 квартал 2019 року. Вимога щодо сплати ЄСВ за 4 квартал 2019р. була розглянута судом у справі № 160/4678/20 та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року вимогу відповідача до позивача по сплаті ЄСВ за 4 квартал 2019р. на тих самих підставах було визнано протиправною. Щодо вимоги відповідача надати щомісячний розмір нарахованих, утриманих та сплачених сум ЄСВ до бюджету, є також протиправною з огляду на ст.20 Закону 2464 податковим органам з метою перевірки правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску надається доступ до персоніфікованих відомостей про заробітну плату застрахованих осіб, на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески. Таким чином, згідно відповіді Державної податкової служби опублікованому на офіційному сайті о 13:16 29 січня 2021 р., особи які провадять незалежну професійну діяльність не повинні повідомляти про факт сплати за них ЄСВ роботодавцем. Окрім зазначеного ст.20 Закону № 2464 визначено механізм звірки інформації по ЄСВ за будь-які місяці. Що стосується вимоги надати довідку за формою ОК-7 за аналогічні періоди, то цей документ має назву: «Надання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про дохід за формою ОК-7», та має цільове призначення: «Для розрахунку сум лікарняних або нарахування декретних роботодавець повинен знати страховий стаж працівника. Тому, крім листка непрацездатності, йому потрібна і довідка за формою ОК-7. Зазначену довідку видає Пенсійний фонд України, яка дає змогу перевірити страховий стаж працівника, за яким визначають, яким буде відсоток нарахування сум». Замовити цю довідку можливо лише у Пенсійному фонді онлайн . Ідентифікатор послуги 00920, строк виготовлення 15 календарних днів. Таким чином, на думку позивача, цей документ не має відношення до предмету доказування у цій справі. Позивач не має фізично змоги у його отриманні та наданні у встановлені судом строки.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі рішення Дніпропетровської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.07.2006 року ОСОБА_1 17.07.2006 року отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1595. Таким чином, позивач є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

З 15.01.2014 року дотеперішній час позивач перебуває у трудових відносинах з УБ ТОВ фірма «Луксор», працюючи на посаді юриста.

Відповідно до довідки від 08.07.2021 року за №09/2, виданої УБ ТОВ фірма «Луксор», з 01.10.2019 року по 31.12.2020 року позивачу нараховано заробітну плату в розмірі 64850,20 грн.

Згідно з цією довідки від 08.07.2021 року за №09/21, УБ ТОВ фірма «Луксор», як роботодавець, сплатило за позивача Єдиний соціальний внесок у розмірі 15696,96 грн.

26.02.2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-436640-53, у відповідності до якої, ОСОБА_1 , повідомлено про наявність заборгованості з Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка, станом на 31.01.2021 року, складає 12349,48 грн.

Не погодившись з прийнятою вимогою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №5076 адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону №5076 визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу 7), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Відповідачем не надано доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження індивідуальної адвокатської діяльності та у відзиві на позов про наявність таких доходів не зазначено.

За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює наведеного вище і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в спірний період, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з пояснень контролюючого органу, в основу спірної вимоги покладено також недоїмку за 4 квартал 2019 року.

Між тим, вимоги щодо сплати ЄСВ за 4 квартал 2019 року були вже розглянуті Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 160/4678/20 та у рішенні суду від 01.07.2020 року вимогу відповідача до позивача по сплаті ЄСВ за 4 квартал 2019 року, було визнано протиправною.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/4678/20 набрало законної сили 02.10.2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За наведених обставин, суд вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено тягар доведення обґрунтованості власних рішень, в разі їх судового оскарження, не наведено доказів щодо правомірності та обґрунтованості прийняття спірної вимоги.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відносно стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 8808,80 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Гряник Володимиром Олександровичем угоду про надання правової допомоги від 11.05.2021 року.

Відповідно до п. 1 Угоди адвокат приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу Клієнтові при провадженні у судовому процесі, при розгляді будь-яких цивільних, адміністративних, кримінальних справ, з правом підпису та подання заяви, скарги до суду, з усіма правами, які надані законом потерпілому, позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, іншій особі, тощо. Також Адвокат має право представляти інтереси Клієнта в усіх відповідних органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах Національної поліції, органах Прокуратури, органах виконавчої служби, органах нотаріату та інше.

Згідно додаткової угоди № 1 від 11.05.2021 встановлено основні ціни та послуги адвоката, зокрема: аналіз діючого законодавства та судової практики відносно справи клієнта для формування правової позиції - 1 500,00 грн./година; написання позовної заяви - 1 500,00 грн./година; підготовка пакету документів (необхідних заяв та додатків до позовної заяви) для подачі позовної заяви до суду - 300,00 грн. за 1 комплект документів; відправлення позовної заяви та додатків до неї, листів, заяв, клопотань по справі, учасникам судового процесу або до суду - 250,00 грн. + витрати на поштове відправлення/за 1 комплект документів.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження здійснення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правової допомоги, позивачем надано до суду: орієнтовний розрахунок судових витрат, угоду про надання правової допомоги від 11.05.2021 року; додаткову угоду № 1 від 11.05.2021 року; акт про прийняття-передачу наданих послуг № 1 від 12.05.2021 на суму 7700,00 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4622 від 23.01.2020 року.

Копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи.

Між тим, квитанцій, платіжних доручень, тощо, щодо сплати позивачем витрат на правничу допомогу суду не надано.

Судом встановлено, що позовну заяву та заяву вх. №57562/21 від 12.07.2021 року підписано особисто ОСОБА_1 .

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 є фахівцем у галузі права - адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1595.

Крім того, ОСОБА_1 вже була позивачем у справі №160/4678/20, в якій оскаржувала вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, позивачем не доведені понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 8808,80 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За наведених обставин, суд вважає, що надані позивачем документи не доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній адміністративній справі, витрати на правову допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку із чим клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 9,72, 77,241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву самозайнятої особи - адвоката ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП 44118658, вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-436640-53 від 26.02.2021 року на суму 12349,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

У задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса