Рішення № 98722642, 30.07.2021, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/326/21

Провадження № 2/936/116/2021

30.07.2021 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді: Пвлюк С.С.,

при секретарі с/з - Собран Ю.О.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Воловець в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Нижньоворітської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

представник позивача звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 та Нижньоворітської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що позивач з листопада 2002 року відкрито володіє, користується та проживає у житловому будинку АДРЕСА_1 . У 2002 року померла володілиця будинку ОСОБА_4 , яка на час смерті проживала в будинку своєї племінниці - ОСОБА_3 . В липні 2002 року ОСОБА_3 продала позивачу за 1 000 доларів США житловий будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 передала позивачці ключі від будинку та сказала, що остання стала власницею домоволодіння й може робити з ним будь-що на свій розсуд. При цьому ОСОБА_3 запевнила позивачку, що переоформить право власності на домоволодіння після спливу шестимісячного строку з дня смерті попередньої володілиці. На пропозицію позивачки оформити наступного дня в сільській раді документи, які б офіційно підтверджували факт укладення угоди та її виконання ОСОБА_3 запевнила, що в цьому немає потреби. В листопаді 2002 року, після проведеного капітального ремонту в житловому будинку, позивачка з чоловіком перейшли проживати до будинку АДРЕСА_1 , де і проживає до цього часу. За увесь час проживання позивачка дбала про домоволодіння, підтримувала його в належному стані, своєчасно проводила оплату за спожиту електроенергію. Оскільки позивач володіє і користується згаданим майном майже дев`ятнадцять років, наявні всі елементи передбачені законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили та не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідачів, повідомлених належним чином, враховуючи відсутність відзиву відповідачів, беручи до уваги, що позивач та її представник не заперечують проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи та згідно зі ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювати фіксацію процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з Акту обстеження будинку АДРЕСА_1 від 12.10.2020 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресю: АДРЕСА_2 , однак з 2002 року і по теперішній час проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Згідно довідок Біласовицької сільської ради за №391 та №390 від 12.10.2020 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується земельною ділянкою площею 0,07 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Позивач у судовому засіданні, в порядку передбаченому ст.92 ЦПК України, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України, показала, що з осені 2002 року постійно та відкрито проживає в будинку АДРЕСА_1 , який за попередньою домовленістю із відповідачем ОСОБА_3 , купила за 1000 доларів США, однак надала в гривневому еквіваленті 4700 гривень, а 300 гривень недоплатила за оформлення документів на будинок, оскільки у відповідача на той час не було правовстановлюючих документів на даний будинок. В подальшому, відповідач так і не оформила документи на будинок, при цьому гроші відмовилась повертати, а сказала, що може там жити. З того часу там проживала, робила ремонт, оплачувала усі комунальні послуги.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засідання показав, що в 2002 році був свідком як позивач ОСОБА_1 передавала гроші в сумі 4700 гривень за будинок АДРЕСА_1 , в якому зараз проживає, а 300 гривень в подальшому мала оплатити за оформлення документів. З того часу вона постійно там проживає, а тому вважав її власником будинку.

Так, згідно ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває права власності на це майно (набувальна давність).

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

На підставі ч.4 ст.344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права с одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як роз`яснено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» та відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України)

ри вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст. 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст. 344 ЦК).

За змістом ст.344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування лягає на позивача.

З огляду на положення статті та роз`яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об`єктивно чужою, володілець суб`єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч.1 ст.344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Згідно іншого правового висновку, висловленого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи №206/1345/17 (постанова від 10.05.2018р.), позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

У статті 47 Конституції України проголошено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Поняття житла наведено у статті 379 ЦК України, згідно якої під поняттям житла фізичної особи розуміється житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності, підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведено наявності сукупності умов для набуття права власності за набувальною давністю, що передбачено положеннями ст.344 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується факт набуття ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном на протязі більше 10 років, отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки позивач добросовісно заволоділа житловим будинком АДРЕСА_1 , продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном протягом останніх десяти років, а власник цього житлового будинку відсутній.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені, за правилами ст.141 ч.1 ЦПК України покладаються на відповідача у розмірі, встановленому п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», у сумі 908 грн., на момент подання позову.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.10, 11, 60, 209, 213-215, 280-282 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Нижньоворітської сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , яке включає в себе житловий будинок та обслуговуючі господарські будівлі та споруди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 (1958 р.н., ІПН№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1)

відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

відповідач: Нижньоворітська сільська рада (ЄДРПОУ 04349432, с.Нижні Ворота, 114 Мукачівський район Закарпатська область).

Повний текст рішення виготовлено 03.08.2021 року.

Суддя: Павлюк С.С.