Постанова № 98719644, 28.07.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/4832/21

2-а/296/127/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 рокум.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Драча Ю.І.

за участі секретаря судового засідання Алексеєнко В.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Дмитренка В.В.

представника відповідача - Яремчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати дії інспектора патрульної поліції 1-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області сержанта поліції Заєць Євгенія Леонідовича під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесені постанови про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2021 року ЕАН №4025384 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - неправомірними; визнати неправомірною та скасувати постанову інспектора патрульної поліції 1-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області сержанта поліції Заєць Євгенія Леонідовича серії ЕАН №4025384 від 05 квітня 2021 року про притягнення мене - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що інспектор поліції Заєць Є.Л. зупинив його 05.04.2021 року о 18 год. 01 хв. ( фактично 17 год. 40 хв.) за адресою: с. Гуйва, Житомирського району та звинуватив, що позивач ніби то порушив встановлене обмеження швидкості на 29 км/год.

ОСОБА_1 також зазначив, що інспектор, відмовившись надати належні докази його порушення швидкісного режиму, почав вживати дії щодо притягнення позивача до іншого виду адміністративної відповідальності, а саме за те, що він не мав при собі посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки першочерговою підставою зупинки було перевищення швидкісного режиму, а в подальшому інспектором поліції винесено постанову про притягнення його до відповідальності за відсутність посвідчення водія та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з підстав викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову. Зазначила, що постанова є законною.

У запереченнях на позов представник позивача також зазначила, що адміністративні правопорушення, вчинені позивачем по справі зафіксовані лазерним вимірювачем швидкості TruCam та нагрудну камеру поліцейського, а статтею 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Тому, на позивача накладено стягнення за більш серйозне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи, а саме постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, вбачається, що 05.04.2021 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan rogue д.н.з. НОМЕР_2 та був зупинений в с. Гуйва зі швидкістю 79 км./год., читм порушив встановлене обмеження швидкості на 29 км./год., швидкість вимірювалась приладом трукам 000545, а також не предявив посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив п.2.4 а ПДР - керування Т/З особою, не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.

У зв`язку з даними обставинами працівником поліції було складено постанову від 05.04.2021 року серії ЕАН № 4025384 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи свою незгоду з обставинами, позивач обґрунтовує тим, що ним не було порушено встановлених обмежень швидкісного режиму та пред`явлено посвідчення водія

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до п.11 ч.1ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306(із змінами та доповненнями, ПДР України).

Згідно п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Водночас, судом враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз.1 ч.2 ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

29.08.2012 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України відносно лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів LTI 20/20 TruCam видано сертифікат серії А № 006694 про затвердження типу засобів вимірювальної техніки.

Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України 27.09.2018 року надано експертний висновок з дослідження вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС000545.

Державним підприємством науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів 28.12.2020 року видане свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС000545.

З огляду на викладене, застосування відповідачем приладу вимірювання швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС000545 відповідає завданням, покладеним на органи Національної поліції, зокрема в частині забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснювалось затвердженим до відповідної роботи засобом вимірювання швидкості, та в межах повноважень посадової особи.

Щодо посилання позивача про те, що інспектором не задоволено його клопотань про перенесення рощзгляду справи, надання правової допомоги, надання пояснень, про ознайомлення з матеріалами справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

На думку суду, в кожному конкретному випадку, при виявленні обставин роз`яснення прав не у точній відповідності до положень вищевказаної норми, на чому, зокрема, наполягав позивач, суд має з`ясувати, чи буле таке роз`яснення адекватно відповідним для реалізації особою в повному обсязі всіх можливостей, обумовлених такими правами, та чи призвело не повне цитування закону до негативних для особи наслідків в розрізі вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, з відео з нагрудної камери поліцейського вбачається, що поліцейський після зупинки транспортного засобу належним чином представився. Пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи , зазначені в п. 2.1 ПДР України, однак водій сказав, що покаже їх лише після надання поліцейським доказів законних підстав зупинки.

Також з відео вбачається, що поліцейським ознайомлено позивача з доказами перевищення ним швидкості, однак останній вважав їх неналежними та такими, що не доводять його вину.

З огляду на викладене, доводи позивача про відсутність підставі для притягнення до адміністративної відповідальності за наслідком вищезазначених подій не підтверджено.

При цьому, суд звертає увагу на таке.

У своїй постанові від 07 грудня 2018 року по справі № 286/648/17 Верховний Суд надав визначення поняттю «скороченого провадження». Так, притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.

Верховний Суд підкреслив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що інспектором поліції було дотримано вказані вимще норми, та розгялдд справи про адміністративне правопорушення відбувся до вимог чинного законодавстава.

Що стосується твердження позивача, що його було зупинено за одне правопорушення, а притягнуто до відповідальностиі за інше слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Слід зазначити, що інспектором поліції виявлего факт вчинення ОСОБА_1 праопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому оцінено докази за власним переконанням і дійшов висеновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 126 КУпАП, оскільки санкція вказаної статті передбачає вищитй розмір адміністративного стягнення.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що підстави для скасування постанови відсутні.

Частиною першою статті 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином постанова підлягає залишенню без змін, а позов ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись статтями 121, 251, 288, 289 та 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 241, 242 - 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Відповідач: Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції. Юридична адреса: м. Житомир, вул. Покровська, 96.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646. Юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста,3

Cуддя Ю. І. Драч