Рішення № 98713702, 14.06.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/605/21

Справа № 760/28634/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Козленко Г.О.,

за участю секретаря - Король О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про визнання додаткового строку на прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з зазначеним позовом в якому просить:

- визначити позивачу додатковий строк тривалістю шість місяців для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка була матір`ю позивача.

Також позивач зазначила, що за життя, мати склала на ОСОБА_1 заповіт на квартиру.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, так як дотримувалась карантинних обмежень для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про визнання додаткового строку на прийняття спадщини.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про визнання додаткового строку на прийняття спадщини.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. При цьому, 14.06.2021 від позивача до канцелярії суду надійшла заява, відповідно до якої остання просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала та у разі не явки відповідача не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради явку свого представника в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 19.03.2021 від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого остання просила слухати справу за відсутності представника Київської міської ради та ухвалити рішення згідно чинного законодавства України.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши матеріали справи, письмові докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, та на підставі наявних у справі доказів суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №4811.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва, розпорядження №17340 від 12.12.1997.

Встановлено, що за свого життя ОСОБА_2 , 10.02.1998 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і, взагалі, все те, що буде їй належати на день смерті та на що вона за законом матиме право заповідає ОСОБА_1 , який був посвідчений державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори (зареєстровано в реєстрі за № 2-1210).

Постановою державного нотаріусу Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Ловчинської Л.А. від 23.12.2020 р. № 5958/02-31, відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки позивачем пропущено встановлений законом 6-ти місячний термін для прийняття спадщини.

Позивач просить визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини до майна померлої та визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємством визнається перехід майна спадкодавця в разі його смерті до іншої особи - спадкоємцю у порядку передбаченому законодавством. Спадкоємець може прийняти спадщину за заповітом або за законом. У випадку, коли спадкодавець склав заповіт, - до спадщини закликаються спадкоємці за заповітом.

За приписами ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1212 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця, або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 67 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-12 встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України встановлено, що у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до змісту ст.1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається: 1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори; 2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.

Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15, від 06 вересня 2017 року №6-496цс17.

Згідно із ч.1 ст.252, ч.1 ст.253, ч.3, 5 ст.254 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За умовами ч.3 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст ст.89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Отже, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для подачі заяви на прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

04 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 133/1880/18, провадження № 61-12000св19 (ЄДРСРУ № 88232181) вказав, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 26.06.2019 року (справа № 565/1145/17) зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема, необізнаність спадкоємців про наявність заповіту. При цьому суд виходив з того, що позивач на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, про наявність заповіту складеного на його користь дізнався поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, і ці обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.80 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустила строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку прийняття спадщини спадкоємцем поважними, з огляду на складений заповіт, позов задовольнити частково і визначити позивачу додатковий строк три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки суд вважає, що такий строк є достатнім для подачі заяви для прийняття спадщини.

Керуючисьст.ст.15, 16, 252, 252-254, 1212, 1216-1218,1220, 1222, 1233, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст.2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про визнання додаткового строку на прийняття спадщини - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном у три місяці, який починається з дня набранням рішенням суду законної сили.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Г.О. Козленко