Вирок № 98711521, 28.07.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7868/21

1-кп/357/1303/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шовкопляса О.П.,

при секретарі судового засідання Бойко І.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Корнєва К.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,,

захисника обвинуваченого - адвоката Несвітайло О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 кримінальне провадження № 42021111360000032 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2021 про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Семиполки Броварського району Київської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, в силу ст. 89 КК України

раніше не судимого, зареєстрований та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, -

У С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді навідника 2 танкової роти танкового батальйону військової частини А2167, діючи з прямим умислом та з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах особливого періоду, 20.04.2021, о 08 год. 00 хв., у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин та дозволів командирів, не з`явився вчасно на службу до військової частини А2167, що дислокується по б-р Олександрійському, військове містечко № 1, у м. Біла Церква Київської області, та до 08 год. 00 хв. 06.07.2021 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується

у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби) - кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України.

28 липня 2021 року між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіонуКорнєвим Костянтином Вадимовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст. 468-472 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості.

Згідно з вищезазначеною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 , за участі адвоката Несвітайло О.М. дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.407 ч.4 КК України.

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.

Під час укладення угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений узгодили міру покарання за вчинене ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а саме за ч. 4 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу розміром 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень.

Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні заявив, що при укладенні вищезазначеної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Відповідно до правил ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, яке, враховуючи положення ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

За таких обставин суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану і кримінальна відповідальність за вказаний злочин передбачена ч. 4 ст. 407 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, беззаперечне визнанняним своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирекаяття та активне сприяння розкриттю злочину, безпосередню участь обвинуваченого

в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, не з`явлення на військову службу без поважних причин, що вчинено в умовах особливого періоду.

Заслухавши учасників кримінального провадження та перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд приходить до висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону Корнєвим Костянтином Вадимовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42021111360000032 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2021року.

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання за ч. 4 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу розміром 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди про винуватість є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 477 КПК України, у тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. П. Шовкопляс