Рішення № 98711518, 22.07.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/1540/21

2/357/1975/21

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі - Бутовій Ю.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі», про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності, -

В С Т А Н О В И В :

28.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 15.02.2021 року, обґрунтовуючи тим, що вироком Добропільського міського суду було встановлено, що ОСОБА_1 22.04.1983 року проходячи повз лінію електромережі, ухопився рукою за пружину, що висіла на дроті високовольтної лінії електричних мереж, внаслідок того, що дроти були під напругою 6000 вольт, його вдарило струмом і він отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді опіку правої руки, правого плеча та своду голови, та було засуджено двох посадових осіб Добропільських РЕМ Кіровських електричних мереж за ст. 167 КК УРСР. Після проходження реабілітації у 1991 році ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності з дитинства - безстроково. З 1992 року він працевлаштувався на шахту «Добропільська», отримавши кваліфікацію гірничого робітника підземного 2 розряду дільниці водовідлив, з повним робочим днем у шахті, але з 2001 року був змушений звільнитися з роботи. На підставі висновку судово-медичної експертизи від 12.05.2010 року, проведеної в рамках розгляду цивільної справи 2-12/10 у Добропільському міськрайонному суді Донецької області, йому було встановлено втрату працездатності у розмірі 60%. Рішенням апеляційного суду Донецької області № 22ц-16294-2010 від 16.09.2010 року було стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на його користь в рахунок втраченого заробітку, спричиненого ушкодженням здоров`я 1577 грн. 19 коп., починаючи з 12 травня 2010 року. На сьогоднішній день відповідач, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», є правонаступником Добропільських РЕМ Кіровських електричних мереж та ВАТ «Донецькобленерго». Оскільки при розгляді цивільної справи № 2-12/10 від 01.07.2010 року, було встановлено відсоток втрати працездатності у розмірі 60 %, ці обставини не потребують подальшого встановлення та доказуванню. На підставі ст.440,441,455,462,465 ЦК УРСР, ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, ст.1195, ч.1 ст.1199 ЦК України (у редакції 2003 року), у зв`язку із збільшенням розміру середньої заробітної плати працівників його кваліфікації, необхідно розглядати питання згідно частини четвертої статті 462 ЦК УРСР 1963 року про право на збільшення відшкодування за шкоду, пов`язану зі зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, яке мало місце 22.04.1983 року. Крім цього, у зв`язку з каліцтвом він, ОСОБА_1 , позбавлений можливості влаштуватися на постійне місце роботи, систематично перебуває у депресії, має порушення фізичного і психологічного стану здоров`я. З моменту ухвалення рішення Добропільського міськрайонного суду у 2010 році, про стягнення відшкодування втраченого заробітку, розмір заробітної плати працівників його кваліфікації постійно зростав. Законом передбачено право потерпілого на перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. У зв`язку з цим, просив стягнути з відповідача на свою користь відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у розмірі 230572,16 грн. за період з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року та зобов`язати Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» з 01 січня 2021 року щомісячно йому виплачувати по 9828,00 грн. відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності з урахуванням раніше виплачених сум.

18.02.2021 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

24.03.2021 року представник відповідача, адвокат Дем`яненко О.І., надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач вже неодноразово звертався до територіально різних судів, також судів різних інстанцій із вимогами до відповідача про збільшення щомісячного відшкодування за шкоду, пов`язану із зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров`я. Суди всіх інстанцій по всіх аналогічних позовах позивача дійшли висновків про те, що позивач не має права на збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом, завданим джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку із збільшенням розміру середньої заробітної плати або мінімальної заробітної плати (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду по справі№ 227/4556/18; постанова Апеляційного суду Донецької області від 21.05.2019 року по справі 227/4556/18; рішення Добропільського міськрайонного суду від 03.09.2019 року по справі №227/2721/19, постанова Донецького апеляційного суду від 19.12.2019 по справі №227/2721/19,справа 357-1225-20 та ін.). Суди дійшли такого висновку на підставі того, що ст. 1208 ЦК «збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати» визначає, що за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Виходячи зі змісту наведеної норми, при розгляді справи необхідно з`ясувати, як потерпілому вперше було визначено розмір відшкодування: виходячи з середньої заробітної плати згідно із займаною посадою на час завдання шкоди, чи виходячи з мінімальної заробітної плати. Залежно від встановлених обставин, необхідно зробити висновок, щодо наявності підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я. Оскільки при призначенні судом вперше розміру відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров`я, суд виходив саме від середнього місячного заробітку (доходу) за посадою гірничого робітника другого розряду дільниці водовідлив шахти «Добропільська», де позивач працював та визначив, що розмір призначеного відшкодування ОСОБА_1 складає 1 577,19 грн. (рішення апеляційного суду Донецької області від 16.09.2010 р. по справі № 22ц-16294-2010), то розмір призначеного відшкодування підлягає індексації, а не збільшенню розміру відшкодування відповідно до мінімальної заробітної плати чи збільшенню розміру відповідно до середнього заробітку. Отже, чинне законодавство України не передбачає в цьому випадку збільшення розміру відшкодування шкоди до рівня середньомісячної заробітної плати на даний час чи збільшення розміру відшкодування в залежності від підвищення розміру мінімальної заробітної плати, а передбачає лише індексацію такої шкоди. Аналогічного висновку дійшли суди при розгляді справ за участю позивача та відповідача в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду справі № 227/4556/18 та постанові Апеляційного суду Донецької області від 21.05.2019 року справі 227/4556/18. При виконанні рішень зазначених судів відповідач повністю сплатив позивачеві індексацію в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 409725 від 27.12.2019 р. Щодо посилань позивача на нечинні нормативні акти, то окремо слід зауважити, що статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, даний позов та два позови до нього повинні розглядатись на підставі чинних на день подання процесуальних та матеріальних норм ЦК 2004 року. До позовної заяви позивач додає статистичні дані середніх заробітних плат гірників, вибуховиків, різальників каменю, а також середні заробітну плату робітників у добуванні кам`яного та бурого вугілля. Однак у додатках до позовної заяві (рішення Добропільського міськрайонного суду від 01.07.2010 р.) зазначено, що позивач працював на посаді гірничого робітника підземного другого розряду дільниці водовідлив та позивач жодним чином не наводить даних щодо середніх заробітних плат працівників саме його кваліфікації «гірничого робітника підземного розряду дільниці водовідлив».

06.04.2021 року позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що при прийнятті рішень по справам №227/4556/18 та №227/2721/19 суди застосовували до спірних правовідносин ч. 1 ст. 1208 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом підлягає індексації на підставі рішення суду. В даній позовної заяві про збільшення розміру відшкодування за шкоду, пов`язану зі зменшенням працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, він посилається на положення ч. 4 ст. 462 ЦК УРСР 1963 року. Постанова Касаційного цивільного Верховного Суду по справі 227/4556/18 не є обов`язковою до застосування у справі № 357/1540/21, бо різні підстави позову. Враховуючи те, що шкода йому була завдана 22.04.1983 року, тобто у 7-річному віці, а повноліття він досяг ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання чинності ЦК України 2003 року, питання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності має вирішуватися за нормами ЦК Української РСР 1963 року, відповідно до статті 462 ЦК України. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов`язану зі зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. З метою отримання інформації щодо середньомісячної заробітної плати на посаді гірничого робітника другого розряду дільниці водовідлив до шахти «Добропільська» було направлено запит. Згідно відповіді, яка є у справі, запит не виконано у зв`язку з введенням в дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби та зазначено, що після повернення працівників до звичайного режиму роботи буде надана відповідь на запит, але до даного часу відповіді не надано, хоча минув вже рік. Відповідно до даних ЄДРПОУ Шахта «Добропільська ДТЕК Добропіллявугілля» має основний код виду економічної діяльності за КВЕД-2010 - 05.10 «Добування кам`яного вугілля». Статистична інформація з питань статистики праці по підприємствах, які здійснюють діяльність із зазначеним кодом за КВЕД, угруповується за видом економічної діяльності у промисловості «Добування кам`яного та бурого вугілля». Відповідно до інформаційних листів Головного управління статистики у Донецькій області від 30.03.2020 року вих.. № 01-03/1115-20 та від 25.01.2021 року вих. № 01-03/239-21 надана середня заробітна плата штатних працівників Донецької області за видом економічної діяльності у промисловості «Добування кам`яного та бурого вугілля» за 2018-2020 роки. Щодо зловживання своїми процесуальними правами, то у зв`язку з каліцтвом, отриманим у 7-річному віці, він був позбавлений дитячої мрії стати військовим, в подальшому можливості влаштуватися на «будь - яке» постійне місце роботи, систематично перебуває у депресії, має порушення фізичного і психологічного стану здоров`я. Предметом позовних вимог є захист його немайнових прав й відшкодування шкоди, завданої каліцтвом. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Тобто, його законне звернення до суду - це не зловживання процесуальними правами, а захист своїх цивільних прав та інтересів, тому, просив позов задовольнити.

25.03.2021 року, 25.05.2021 року та 07.07.2021 року судом постановлені ухвали, про забезпечення участі у підготовчому засіданні та судовому засіданні для розгляду справи по суту в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» учасників справи: представника відповідача Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» - адвоката Мудрик Ганни Сергіївни та адвоката Єжової Анастасії Олександрівни.

07.04.2021 року судом постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, про винесення окремої ухвали та застосування штрафу за зловживання процесуальними правами у справі щодо позивача.

07.04.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач - ОСОБА_1 судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача, адвокат Гляков Олександр Анатолійович, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Єжова Анастасія Олександрівна, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити та 27.05.2021 року надала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що цивільна справа № 2-12/10 за позовом ОСОБА_1 була розглянута на підставі норм ЦК УРСР, отже, зазначаючи про те, що даний позов подано із підстав, які ще не було розглянуто, позивач вводить суд в оману. При цьому, при призначенні судом вперше розміру відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров`я, суд виходив саме від середнього місячного заробітку (доходу) за посадою гірничого робітника другого розряду дільниці водовідлив шахти «Добропільська», де позивач працював та визначив, що розмір призначеного відшкодування ОСОБА_1 складає 1 577,19 грн. Отже, суд визначив, що розмір призначеного відшкодування підлягає індексації,а не збільшенню розміру відшкодування відповідно до мінімальної заробітної плати чи збільшенню розміру відповідно до середнього заробітку. Вищезазначене рішення було виконано, позивачу сплачено суму індексації на підставі рішення суду. Тому, на сьогоднішній день відсутні підстави для повторного перегляду рішення, яке вступило в силу і було виконано з боку АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» в повному обсязі. Крім того, відповідач не може бути повторно притягнений до відповідальності, оскільки будь-якої іншої шкоди ОСОБА_1 не спричиняв. Як вже зазначалось, Касаційним цивільним судом Верховного суду по справі № 227/4556/18 було розглянуто позов ОСОБА_1 з аналогічних підстав та встановлено, що чинне законодавство України не передбачає у випадку ОСОБА_1 збільшення розміру відшкодування шкоди до рівня середньомісячної заробітної плати на даний час чи збільшення розміру відшкодування в залежності від підвищення розміру мінімальної заробітної плати, а передбачає лише індексацію такої шкоди. При цьому, Касаційним цивільним судом були застосовані норми, передбачені ЦК України. Правовідносини, що склались між АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та ОСОБА_1 є абсолютно тотожними в даній справі, а, отже, при прийнятті рішення у справі, керуючись п.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів, висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові по справі № 227/4556/18, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Щодо розрахунку наданого позивачем, то позивач надав статистичні дані середніх заробітних плат гірників, вибуховиків, різальників каменю, а також середню заробітну плату робітників у добуванні кам`яного та бурого вугілля. Однак, у додатках до позовної заяви (рішення Добропільського міськрайонного суду від 01.07.2010 р.) зазначено, що позивач працював на посаді гірничого робітника підземного другого розряду дільниці водовідлив. При цьому, дані щодо середніх заробітних плат працівників гірничих робітників даної категорії, у матеріалах справи відсутні. Отже, позивачем не доведено, що він міг би отримувати заробіток, який вказано при розрахунку до позовної заяви. Таким чином, вважає нарахування позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на достовірних даних.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою №3248-2140 від 15.04.2015 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є інвалідом ІІІ групи з дитинства - безстроково, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7, 8, 15, 23, 24)

01.07.2010 року рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області позов ОСОБА_1 до ВАТ «Донецькобленерго», про відшкодування моральної шкоди та стягнення суми відшкодування втраченого заробітку, задоволено частково, та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди внаслідок пошкодженого здоров`я 1577 гривень 19 копійок, щомісяця, починаючи з 19 лютого 2008 року, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень, а в іншій частині позову відмовлено. (а.с. 11-12)

16.09.2010 року рішенням Апеляційного суду Донецької області змінено рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.07.2010 року та стягнуто з ВАТ «Донецькобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди в наслідок пошкодженого здоров`я 1577 гривень 19 копійок, щомісяця, починаючи з 12 травня 2010 року. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с. 13-14).

Вказаними рішеннями встановленні наступні обставини.

22.04.1983 року, позивач ОСОБА_1 , проходячи повз насип каналізаційного колектору в районі с. Жданівський в м. Добропілля ухопився рукою за пружину, що висіла на дроті високовольтної лінії електричних мереж (ВЛЕМ). Внаслідок того, що (ВЛЕМ) знаходилася під напругою 6000 вольт, його вдарило струмом і він отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді обширного опіку правої руки, правого плеча та своду голови.

За даним фактом правоохоронними органами було проведено слідство і вироком Добропільського міського суду від 2 грудня 1983 року були засуджені посадові особи Добропільського РЕМ Кіровських Електричних мереж ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ст.167 КК УРСР та призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави 200 і 150 рублів відповідно.

У 1991 році ОСОБА_1 визнано інвалідом з дитинства ІІІ групи - безстроково та копією трудової книжки підтверджується, що у 1991 році він розпочав свою трудову діяльність, 1993-1996 років працював гірником підземним із повним робочим днем у шахті, у 2003 році звільнився з посади сторожа Добропільського міського відділу освіти за власним бажанням, зазначене також підтверджується і матеріалами справи (а.с. 15-18).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №351 від 12 травня 2010 року, ОСОБА_1 встановлено 60% втрати працездатності.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, згідно ст. 455 ЦК УРСР (1963 р.) який діяв на час заподіяння каліцтва: в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров`я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров`я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Відповідно до 462 ЦК УРСР (1963р.) в разі ушкодження здоров`я неповнолітнього, який не досяг п`ятнадцяти років (учні вісімнадцяти років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати необхідні витрати, пов`язані з ушкодженням здоров`я потерпілого (лікування, протезування, сторонній догляд тощо). По досягненні потерпілим п`ятнадцяти років (учнями - вісімнадцяти років) організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому також шкоду, зв`язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру середньої заробітної плати (заробітку) некваліфікованого робітника в даній місцевості. Якщо на момент ушкодження здоров`я неповнолітній, який не досяг п`ятнадцяти років, мав заробіток, то шкода повинна бути відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) некваліфікованого працівника в даній місцевості. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов`язану з зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров`я, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації.

Відповідно до ст. 465 ЦК УРСР (1963 р.) відшкодування за шкоду, пов`язану з зменшенням працездатності потерпілого, а також за шкоду, пов`язану з смертю, провадиться щомісячними платежами.

01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України у редакції 2003 року.

У частині третій статті 5 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частина 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року передбачає, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5 та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до прав та обов`язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, тому до них підлягають застосуванню положення цього Кодексу.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами (абзац 1 частини першої статті 1202 ЦК України).

За заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду (стаття 1208 ЦК України).

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.05.2018 року (справа № 476/72/17, провадження № 61-13283св18) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. Згідно з частиною другою статті 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. Аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що вона спрямована на забезпечення реальності захисту інтересів потерпілого й повноти відшкодування, оскільки відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є тривалим у часі процесом. Таким чином, з моменту прийняття судом рішення про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, особа має право на його збільшення у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати».

Відповідач АТ «ДТЕК Донецькі Електромережі» заперечуючи позовні вимоги, зокрема, щодо збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, у зв`язку із збільшенням розміру середньої заробітної плати працівників його кваліфікації, зазначає, що позивач не має права на збільшення розміру відшкодування шкоди у зв`язку із збільшенням розміру середньої заробітної плати або мінімальної заробітної плати (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду по справі № 227/4556/18; постанова Апеляційного суду Донецької області від 21.05.2019 року посправі227/4556/18; рішення Добропільського міськрайонного суду від 03.09.2019 року по справі№227/2721/19, постанова Донецького апеляційного суду від 19.12.2019 по справі №227/2721/19), адже, виходячи зі змісту ст. 1208 ЦК України, при розгляді справи необхідно з`ясувати як потерпілому вперше було визначено розмір відшкодування: виходячи з середньої заробітної плати згідно із займаною посадою на час завдання шкоди, чи виходячи з мінімальної заробітної плати. І залежно від встановлених обставин, необхідно зробити висновок, щодо наявності підстав для збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я. Оскільки при призначенні судом вперше розміру відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров`я, суд виходив саме від середнього місячного заробітку (доходу) за посадою гірничого робітника другого розряду дільниці водовідлив шахти «Добропільська», де позивач працював та визначив, що розмір призначеного відшкодування ОСОБА_1 складає 1 577,19 грн., то розмір призначеного відшкодування підлягає індексації, а не збільшенню розміру відшкодування відповідно до мінімальної заробітної плати чи збільшенню розміру відповідно до середнього заробітку. Тому, чинне законодавство України не передбачає в цьому випадку збільшення розміру відшкодування шкоди до рівня середньомісячної заробітної плати на даний час чи збільшення розміру відшкодування в залежності від підвищення розміру мінімальної заробітної плати, а передбачає лише індексацію такої шкоди.

Однак, суд критично оцінює зазначені доводи відповідача, оскільки, позивач, як на підставу збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, посилається на норми ст. 1195, 1199 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Після досягнення потерпілим чотирнадцяти років (учнем - вісімнадцяти років) юридична або фізична особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому також шкоду, пов`язану із втратою або зменшенням його працездатності, виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати. Якщо на момент ушкодження здоров`я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов`язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною 4 статті 1195 ЦК України визначено, що договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як було встановлено раніше у рішенні, позивач ОСОБА_1 у 2008 році звернувся до Добропільського міськрайонного суду із позовом до відповідача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди у сумі 200 000 грн. та втраченого заробітку в сумі 2575 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення до суду.

Так, ухвалюючи рішення 01.07.2010 року та визначаючи наявність підстав для часткового задоволення позову, Добропільський міськрайонний суд Донецької області встановив, що потерпілому на момент заподіяння шкоди було 8 років, 15 річного віку він досяг у 1993 році, тому, керуючись ст. 462 ЦК УРСР, суд виходив з середнього заробітку за 1 квартал 2010 року працівника за посадою гірничого робітника другого розряду дільниці водовідлив (тобто за отриманою кваліфікацією) шахти «Добропільська», де позивач працював, та визначив, що розмір призначеного відшкодування ОСОБА_1 - 1577,19 грн.

Тобто, рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.07.2010 року, яке рішенням Апеляційного суду Донецької області від 16.09.2010 року було змінено, було вперше визначено розмір відшкодування шкоди внаслідок пошкодженого здоров`я - 1577,19 грн. щомісяця, починаючи з 12 травня 2010 року, який між іншим є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 року (згідно ст. 8 Закону України «Про держаний бюджет» у 2021 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі з 1 січня - 6000 грн.).

Також, ст. 1197 ЦК України передбачено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

В п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз`яснено, що перерахування суми втраченого заробітку провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році (за даними центрального органу з питань статистики) середньої заробітної платив галузях національної економіки.

Отже, судом враховується, що потерпілий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент заподіяння шкоди 22.04.1983 року був малолітнім, у 1991 році ОСОБА_1 було визнано інвалідом з дитинства ІІІ групи - безстроково та у 1992 році він розпочав свою трудову діяльність, а саме з 1993-1996 роки працював гірником підземним із повним робочим днем у шахті, тому, потерпілий ОСОБА_1 має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов`язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації.

Так, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у розмірі 230572,16 грн. за період з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року, при цьому враховує, раніше сплачені йому кошти.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, судам роз`яснено, що вимоги про перерахунок щомісячних платежів, раніше визначених судом, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Як вбачається з листа Головного управління статистики у Донецькій області від 30.03.2020 року вих.. № 01-03/1115-20 та (а.с. 20), шахта «Добропільська ДТЕК Добропіллявугілля» (згідно з даними ЄДРПОУ) має основний код виду економічної діяльності за КВЕД-2010 - 05.10 «Добування кам`яного вугілля». Статистична інформація з питань статистики праці по підприємствах, які здійснюють діяльність із зазначеним кодом за КВЕД, угруповується за видом економічної діяльності у промисловості «Добування кам`яного та бурого вугілля».

Також, згідно листа Головного управління статистики у Донецькій області від 25.01.2021 року вих.. № 01-03/239-21 (а.с. 21), середня заробітна плата штатних працівників Донецької області за видом економічної діяльності у промисловості «Добування кам`яного та бурого вугілля» за 2018 рік складає 11242,00 грн., за 2019 рік складає 14137,00 грн., за 2020 рік складає: за січень -14829,00 грн., за лютий - 14 573 грн., за березень - 15000 грн., за квітень - 14450 грн., за травень - 14804 грн., за червень - 14014 грн., за липень - 15078 грн., за серпень - 15961 грн., за вересень - 16266 грн., за жовтень - 16566 грн., за листопад - 16194 грн..

Отже, втрачений заробіток за період з 01.02.2018 року по 31.12.2018 року становить: (11242 х 60% - 1577,19) х 11 міс. = 56848,11 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року розмір втраченого заробітку становить: (14137х 60% - 1577,19) х 12 міс. = 82860,12 грн., за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року розмір втраченого заробітку становить: (15248,64 х 60% - 1577,19) х 12 міс. = 90863,93 грн..Загальний розмір втраченого заробітку за 2018 - 2020 роки становить 230572,16 грн. (56848,11 грн. + 82860,12 грн. + 90863,93 грн.).

Оскільки, позивач звернувся до суду з даним позовом 26.01.2021 року, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, то позовні вимоги підлягають задоволенню за три роки, що передують зверненню до суду, а саме з 01.02.2018 року, тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 230572,16 грн. втраченого заробітку за період з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року.

З приводу вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснювати щомісячне нарахування та виплату відшкодування шкоди, починаючи з 01.01.2021, виходячи з розміру заробітної плати працівників кваліфікації позивача, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Конституції України життя і здоров`я людини визнаються у державі найвищими соціальними цінностями.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином вимоги позивача щодо отримання від відповідача відшкодування шкоди з 01.01.2021 року відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Також, з моменту ухвалення рішення Добропільського міськрайонного суду від 01.07.2010 року, про стягнення відшкодування втраченого заробітку в розмірі 1577,19 грн., розмір заробітної плати працівників кваліфікації позивача постійно зростав та цивільним законодавством для охорони прав фізичних осіб встановлена можливість збільшення розміру відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю у триваючих правовідносинах.

Крім того, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, суд приходить до висновку, що з 01.01.2021 року на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача відшкодування втраченого заробітку (доходу) внаслідок каліцтва, в розмірі 9828,00 грн. ((16566,00 + 16194,00)/2 х 60%) щомісячно.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 3213,72 грн.

Керуючись ст.15, 16, 1195, 1197, 1199, 1202ЦК України,ст. 4, 12, 76 - 82, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства ДТЕК Донецькі Електромережі» (код ЄДРПОУ: 00131268, адреса: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, 8), про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності, задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, за період з 01.02.2018 року по 31.12.2020 року, у розмірі 230572,16 грн. ( двісті тридцять тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні 16 копійок).

Зобов`язати Акціонерне товариство ДТЕК Донецькі Електромережі» виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2021 року в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності, 9828,00 грн. ( дев`ять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 00 копійок) з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Акціонерного товариства ДТЕК Донецькі Електромережі» на користь держави судовий збір у розмірі 3213,72 грн. ( три тисячі двісті тринадцять тисяч 72 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.08.2021 року.

СуддяО. В. Бондаренко