Рішення № 98709255, 02.08.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2021 року м. Київ № 640/24852/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.10.2020):

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2019, зареєстрованої за №6171, про призначення пенсії (з доданими до неї документами) в порядку, що передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», в тому числі недоотриману пенсію, з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 07.11.2019 про призначення такої пенсії до прийняття рішення у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що за підрахунками позивача останній має достатній страховий стаж, необхідний для призначення пенсії. При цьому, як наголошено у позовній заяві, заява ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не розглянута, оскільки відповідь на неї надано листом у порядку Закону України «Про звернення громадян».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що із наданих до заяви про призначення пенсії документів встановлено наявність у ОСОБА_1 страхового стажу у розмірі 23 роки 4 місяці 8 днів, з урахуванням пільгового стажу за списком №2 у розмірі 15 років 4 місяці 28 днів. Відтак, станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач не набув достатнього страхового стажу, що дозволяє призначити пенсію на пільгових умовах за списком №2.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком від 07.11.2019.

Листом від 10.12.2019 №299356/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2019 №6171 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 останнього повідомлено про відсутність у нього необхідного страхового стажу (27 років), а тому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, згідно із заявою від 07.11.2019 №6171, ОСОБА_1 відмовлено.

На підставі викладеного, вважаючи власні права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення ст. 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012, згідно з яким, «Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї».

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Так, приписами п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-XII) у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У силу ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

На виконання положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (надалі - Порядок №22-1 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, п. 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Разом з тим, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2019 №6171 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відповідного рішення прийнято не було, що не заперечувалось відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду справи. При цьому, за своєю правовою природою лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.12.2019 №299356/03, яким позивача повідомлено про відмову у призначенні останньому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, не є рішенням у розумінні наведених законодавчих положень.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені законодавчі положення, суд дійшов до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві у встановленому законодавством порядку належним чином не розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.11.2019 №6171 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Відтак, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд виходить з того, що належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у межах заявленого є спору є визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2019, зареєстрованої за №6171, про призначення пенсії (з доданими до неї документами) в порядку, що передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, та, як наслідок, про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2019, зареєстрованої за №6171, про призначення пенсії, з урахуванням викладених у даному рішенні висновків суду.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 15.10.2020 №266910036, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає понесені ним витрати (судовий збір) у розмірі 420,40 грн.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 7 700,00 грн. суд звертає увагу на наступне.

У силу ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано копії договору від 30.07.2020 №Т-1919 та копії трьох фіскальних чеків від 03.08.2020, від 10.08.2020, від 30.07.2020 на загальну суму 7 700,00 грн.

Разом з тим, розрахунку таких витрат позивачем не наданою

Крім того, у силу ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Так, на підтвердження дійсності надання послуг за договором від 30.07.2020 №Т-1919, позивачем не надано суду відповідного доказу, а саме: первинного документу, яким у даному випадку, зокрема, є акт наданих послуг, підписаний сторонами вказаного договору, що свідчить про відсутність належних та достатніх доказів, які б свідчили про дійсність понесення позивачем витрат на надання правової допомоги у заявленому розмірі за відсутності погодження обох сторін факту виконання відповідного договору та ціни фактично наданих послуг.

Вказане у своїй сукупності є підставною для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, з огляду на недоведеність останніх.

Керуючись ст.ст. 77, 134, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.11.2019, зареєстрованої за №6171, про призначення пенсії (з доданими до неї документами) в порядку, що передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2019, зареєстрованої за №6171, про призначення пенсії, з урахуванням викладених у даному рішенні висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 420,40 грн. (чотирьохсот двадцяти грн. 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок