Рішення № 98707069, 02.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2021 р. справа № 300/1905/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Долинської міської ради (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними дій відповідача щодо не проведення ОСОБА_1 виплати середнього заробітку на протязі шести місяців, на період працевлаштування, а також зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 на період працевлаштування, але не більше шести місяців, середню заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді секретаря Підберезької сільської ради Івано-Франківської області.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 1995 до 2010 працювала на посаді секретаря виконкому Підберезької сільської ради, а після обрання депутатом Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області в 2010 році була обрана секретарем Підберезької сільської ради. В 2015 році позивач повторно обрана депутатом сільської ради і 17.11.2015 знову обрана секретарем цієї ж Підберезької сільської ради. При цьому, секретарем Підберезької сільської ради ОСОБА_1 працювала на постійній основі, без права суміщення її з іншою роботою. 01.12.2020 після визнання повноважень нових депутатів міської ради та Долинського міського голови припинено повноваження ОСОБА_1 як секретаря Підберезької сільської ради. Після припинення повноважень секретаря Підберезької сільської ради, в грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Долинської міської ради, як правонаступника прав та обов`язків Підберезької сільської ради, із заявою про виплату середньої заробітної плати протягом 6 місяців, як секретарю сільської ради. Однак, листом від 23.12.2020 за №К/500 відповідачем було відмовлено у виплаті середнього заробітку на період працевлаштування у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутній запис про звільнення ОСОБА_1 з попереднього місця роботи на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Долинська міська рада скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.05.2021. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 26-29). Вказує на те, що після припинення повноважень секретаря (який обраний з числа депутатів), особа має гарантоване право на повернення до попереднього місця роботи, але за умови правильного оформлення її звільнення, а саме відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпПУ у зв`язку із переходом на виборну посаду. У зв`язку із цим, а також посилаючись на роз`яснення Міністерства соціальної політики від 16.05.2014 за №746/13/74-14 «Щодо соціальних гарантій депутатів місцевих рад», відповідач вважає, що відповідно до наданої копії трудової книжки, в якій відсутній запис про звільнення ОСОБА_1 з попереднього місця роботи у зв`язку з обранням на виборну посаду на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України, позивач не має права для надання попередньої роботи (посади), а за її відсутності іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, установі, організації на підставі частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а також гарантій збереження заробітної плати яку одержувала позивач на виборній посаді. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.06.1992, ОСОБА_1 01.10.1993 прийнята на роботу на посаду начальника ВОС Гузіївської сільської ради (запис №3).

30.05.1995 ОСОБА_1 звільнена з посади начальника ВОС Гузіївської сільської ради по переводу в новоутворену Підберезьку сільську раду (запис №4).

Після обрання депутатом Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області в 2010 році, 16.11.2010 позивач обрана секретарем Підберезької сільської ради (запис № 11 трудової книжки).

17.11.2015 ОСОБА_1 повторно обрана секретарем Підберезької сільської ради (запис №12 трудової книжки).

Рішенням Долинської міської ради №1-1/2020 від 01.12.2020 визнано повноваження нових депутатів міської ради та Долинського міського голови (а.с. 31-35), відповідно припинено повноваження позивача як секретаря Підберезької сільської ради.

Згідно рішення Долинської міської ради від 28.12.2020 за №43-2/2020 «Про реорганізацію Белехівської. Великотур`янської, Геринської, Гошівської, Княжолуцької, Надіївської, Новичківської, Оболонської, Підберезької, Рахинянської, Тростянецької, Тапчанської та Яворівської сільських рад шляхом приєднання до Долинської міської ради» розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб, в тому числі, Підберезької сільської ради шляхом приєднання до Долинської міської ради. Вирішено Долинську міську раду вважати правонаступником всього майна, прав та обов`язків Підберезької сільської ради (а.с. 36-41).

Згідно з підпунктами 1, 4, 9 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);

сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Таким чином, Долинська міська рада є правонаступником Підберезької сільської ради.

В грудні 2020 позивач звернулася до Долинської міської ради із заявою про виплату середньої заробітної плати протягом 6 місяців, як секретарю сільської ради.

Відповідач листом від 23.12.2020 за №К/500 відмовив у виплаті середнього заробітку на період працевлаштування у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутній запис про звільнення ОСОБА_1 з попереднього місця роботи на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (перехід на виборну посаду) (а.с. 4).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада), в тому числі і голови, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 за №93-IV, який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

За нормами частини 2 статті 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» встановлено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Відповідно до абзаців 1-2 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).

Тобто, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Отже, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради чи, як в даному випадку, секретарю сільської ради, збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця.

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Суд звертає увагу, що як передбачено пунктом 5 статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 23.05.2018 у справі №219/2204/2016-ц зробив висновок, що гарантії, передбачені частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» поширюються на колишніх секретарів сільради, які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду).

Як наголосив суд касаційної інстанції, трудовий договір має бути припинено саме на підставі, передбаченій пунктом 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду). Запис про звільнення за такою підставою обов`язково має бути у трудовій книжці. Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою, то особа не може претендувати на гарантії частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Саме ці обставини, а не кількість каденцій на які було обрано посадову особу, визначають її право повернутися на місце роботи, де та працювала до обрання на зазначену виборну посаду.

Суд зазначає, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.06.1992, ОСОБА_1 вперше обрана секретарем Підберезької сільської ради 16.11.2010, тобто після обрання її депутатом Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, про що позивач вказує і в позовній заяві.

При цьому, її не було звільнено з попереднього місця роботи згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду).

Натомість, гарантії, які передбачені частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» поширюються на осіб, які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи з підстав переходу на виборну посаду.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що підставою того, що позивач не має права на виплату середнього заробітку, який вона отримувала на посаді секретаря Підберезької сільської ради з 2010 року, є недотримання умов звільнення з колишнього місця роботи за підставою, що передбачена пунктом 5 статті 36 КЗпП України (перехід на виборну посаду).

Як уже зазначено судом, такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 23.05.2018 у справі №219/2204/2016-ц.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 даної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позивач не довела обставин, які б свідчили про порушення її прав, свобод чи інтересів, при цьому, відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Долинської міської ради (пр. Незалежності, 5, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, 77504, код ЄДРПОУ 04054317) про визнання неправомірними дій та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.