Рішення № 98707068, 02.08.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2021 р. справа № 300/2294/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради про стягнення середньої заробітної плати на період працевлаштування в сумі 113 767,62 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Надвірнянської міської ради (далі - відповідач) про стягнення середньої заробітної плати на період працевлаштування в сумі 113 767,62 грн.

Позов мотивовано тим, що 10.11.2010 ОСОБА_1 обрано сільським головою с. Лісна Тарновиця, а 12.11.2015 її повторно обрано сільським головою с. Лісна Тарновиця. 26.11.2020 позивача звільнено з посади сільського голови с. Лісна Тарновиця у зв`язку із закінченням строку повноважень на підставі пункту 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини 2 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад». На підставі частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» ОСОБА_1 звернулася із заявою від 28.12.2020 до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області із заявою про виплату відповідної виплати, однак листом від 26.02.2021 за №М/1078 відповідач відмовив в такій виплаті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Надвірнянська міська рада скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 11.06.2021. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 22-24). Вказує на те, що до обрання ОСОБА_1 сільським головою с. Лісна Тарновиця, остання не перебувала у трудових відносинах, не працювала за трудовим договором, про що свідчить запис у трудовій книжці №8 від 08.04.2002, за яким позивач звільнена із займаної посади директора філії ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» в м. Надвірна згідно статті 38 КЗпП України (за власним бажанням). Крім того, згідно відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 15.10.2001 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, а внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності здійснено 10.11.2010, а державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця нею припинена за власним рішенням 19.01.2011. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 на момент обрання її сільським головою не перебувала у трудових відносинах на підприємстві, установі, організації незалежно від форми власності, не була звільнена із займаної посади у встановленому порядку згідно пункту 5 статті 36 КЗпП України у зв`язку із обрання її сільським головою, то відсутні законодавчі підстави для виплати середньомісячної заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить в задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1990 (а.с. 8-10), ОСОБА_1 08.04.2002 звільнена із займаної посади згідно статті 38 КЗпП України (за власним бажанням).

10.11.2010 ОСОБА_1 обрано на посаду сільського голови с. Лісна Тарновиця.

12.11.2015 позивача повторно обрано на посаду сільського голови с. Лісна Тарновиця.

26.11.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади сільського голови с. Лісна Тарновиця у зв`язку із закінченням строку повноважень на підставі пункту 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та частини 2 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

28.12.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявою до Надвірнянської міської ради, оскільки с. Лісна Тарновиця входить до складу Надвірнянської територіальної громади, про виплату їй заробітної плати на період працевлаштування (не більше шести місяців) (а.с. 11).

Відповідач листом від 26.02.2021 за №М/1078 відмовив у виплаті ОСОБА_1 передбаченого частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» середнього заробітку на період працевлаштування у зв`язку із відсутністю підстав (а.с. 12).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

В свою чергу, частиною 1 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України(частина 2 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

На сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом (частина 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Так, відповідно до статті 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.

Повноваження депутата місцевої ради, обраного замість того депутата, який вибув, або на повторних виборах, починаються з дня заслуховування на черговому після виборів депутата місцевої ради пленарному засіданні відповідної місцевої ради повідомлення територіальної виборчої комісії про підсумки виборів.

Інформація про підсумки виборів доводиться територіальною виборчою комісією до відома відповідної місцевої ради. Спори щодо набуття повноважень депутатів місцевої ради вирішуються судом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Як уже встановлено судом позивача 10.11.2010 вперше обрано сільським головою с. Лісна Тарновиця, а 12.11.2015 її повторно обрано сільським головою с. Лісна Тарновиця.

Суд звертає увагу на те, що охорона трудових та інших прав депутата місцевої ради регламентована статтею 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Абзацом 1 частини 1 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» встановлено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Відповідно до абзаців 1-2 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, приведеними вище нормами права встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).

Тобто, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Отже, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради чи, як в даному випадку, голові сільської ради, збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця.

Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» покладає на роботодавця обов`язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Суд звертає увагу, що як передбачено пунктом 5 статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 23.05.2018 у справі №219/2204/2016-ц зробив висновок, що гарантії, передбачені частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» поширюються на колишніх депутатів місцевої ради (в даному випадку - голова сільської ради), які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду).

Як наголосив суд касаційної інстанції, трудовий договір має бути припинено саме на підставі, передбаченій пунктом 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду). Запис про звільнення за такою підставою обов`язково має бути у трудовій книжці. Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою, то особа не може претендувати на гарантії частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Саме ці обставини, а не кількість каденцій на які було обрано посадову особу, визначають її право повернутися на місце роботи, де та працювала до обрання на зазначену виборну посаду.

Судом не встановлено, що позивача перед її обранням на посаду голови с. Лісна Тарновиця було звільнено на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду).

При цьому, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 , 08.04.2002 остання звільнена із займаної посади директора філії ТзОВ «Прикарпатський торговий дім» в м. Надвірна згідно статті 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с. 9).

Крім того, як слідує із витягу Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 15.10.2001 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, а 19.01.2011 на підставі власного рішення від 10.11.2010, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 припинено (а.с. 25-27).

Таким чином, суд констатує, що перед обранням позивача на посаду сільського голови с. Лісна Тарновиця, ОСОБА_1 не було звільнено з попереднього місця роботи згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП (перехід на виборну посаду).

Натомість, гарантії, які передбачені частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» поширюються на осіб, які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи з підстав переходу на виборну посаду.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 даної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позивач не довела обставин, які б свідчили про порушення її прав, свобод чи інтересів, при цьому, відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених позивачем, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Надвірнянської міської ради (вул. Гетьмана Мазепи, 29, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська обл., 78405, код ЄДРПОУ 04054257) про стягнення середньої заробітної плати на період працевлаштування в сумі 113 767,62 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.