Рішення № 98706953, 02.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Справа № 280/1956/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Семенівської сільської ради (72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнева, буд. 57; код ЄДРПОУ 20525354)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Семенівської сільської ради (далі - також відповідач), в якій позивач просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №16-02/20 від 27.11.2020 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі у власність земельної ділянки»;

2) зобов`язати відповідача затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2323082400:14:009:1511 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,6805 га, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, та передати зазначену земельну ділянку позивачу у власність.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням сесії Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (далі - Новомиколаївська сільська рада) №9 від 12.11.2019 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Запорізької області Мелітопольського району, Новомиколаївської сільської ради, село Новомиколаївка, промислова зона №2 (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність. Позивач звернувся до Семенівської сільської ради, яка на теперішній час є розпорядником вказаної земельної ділянки, із заявою від 05.11.2020 про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,6805 га що розташована на території Новомиколаївської сільської ради та передачу вказаної ділянки у власність. Рішенням відповідача від 27.11.2020 №16-02/20 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою у зв`язку з виданням рішення Новомиколаївської сільської ради №9 від 12.11.2019 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з порушенням норм чинного законодавства, а саме на бажаній до відведення земельній ділянці на момент видання рішення була самочинно збудована будівля, порушений порядок прийняття рішення сесією. Позивач вважає рішення відповідача від 27.11.2020 №16-02/20 протиправним, оскільки ним виконано всі необхідні умови, передбачені законодавством, для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.04.2021.

08.04.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що рішенням Новомиколаївської сільської ради №9 від 12.11.19 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.00 га, розташованої на території Новомиколаївської сільської ради для ведення особистого господарства з подальшою передачею у власність. При прийнятті рішення №9 від 12.11.2019 Новомиколаївською сільською радою не дотримано вимог Регламенту роботи Новомиколавської сільської ради, та процедури прийняття рішення, встановленої Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), зокрема, вказане рішення попередньо не розглядалось на постійних комісіях сільської ради, рішення не пройшло процедуру оприлюднення відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, на час надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельній ділянці були розташовані об`єкти нерухомості, власник яких на той час був не визначений. Однак, у подальшому право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем. Звертає увагу, що при прийнятті рішення №9 від 12.11.2019 депутати не були проінформовані про наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомості. Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 20.08.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області Христенко Є.В. зареєстровано за позивачем право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки при здійсненні державної реєстрації державним реєстратором були порушені вимоги чинного законодавства, Семенівською сільською радою подано скаргу на дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України. На час розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства, скарга щодо законності набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомості знаходилось на розгляді в Міністерстві юстиції України, а тому відповідач не мав змоги затвердити вищевказаний проект. Наголошує на тому, що земельна ділянка використовується позивачем не для особистого селянського господарства, а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою підприємницької діяльності. Цей факт унеможливлює передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

14.04.2021 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з підстав зазначених у позовній заяві. Звернув увагу на те, що Семенівською сільською радою не прийнято жодних рішень, які б ставили під сумнів, скасовували чи анульовували рішення, прийняті Новомиколаївською сільською радою під час її пленарного засідання 12.11.2019. Також відсутні відповідні судові провадження щодо порушення Новомиколаївською сільською радою регламенту роботи. Наголосив на безпідставність доводів відповідача щодо порушення процедури реєстрації об`єктів нерухомості на запроектованій земельній ділянці та зазначив, що наявність об`єктів нерухомості на земельній ділянці у даному випадку не впливає на характер земельних правовідносин. Крім того вказав, що наявність у позивача статусу підприємця не позбавляє та не обмежує його право на приватизацію землі у відповідності до Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 14.04.2021 відкладено підготовче засідання на 13.05.2021.

22.04.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, де він не погодився з аргументами позивача, викладеними у відповіді на відзив, та підтримав свої доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 13.05.2021 продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 16.06.2021.

Ухвалою суду від 16.06.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 29.06.2021.

Ухвалою суду від 29.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Семенівської сільської ради про виклик свідків, відмовлено у задоволенні клопотання Семенівської сільської ради про витребування доказів, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2021.

У судове засідання 13.07.2021 учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

13.07.2021 представник позивача адвокат Цокало О.І. подав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Щодо заяви про відкладення розгляду справи суд зазначає, що за положеннями частини 5 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом частини 3 статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Наведені представником позивача причини неявки у судове засідання не можуть бути оцінені як поважні, оскільки у підготовчому засіданні, яке відбулось 29.06.2021 в режимі відеоконференції, судом узгоджено з учасниками справи, у тому числі з представником позивача, дату судового засідання, призначеного для розгляду справи по суті.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви представника позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача про причини неявки суду не повідомив, заяв або клопотань процесуального характеру не подав.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених у статті 205 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість здійснення подальшого розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.

Рішенням Новомиколаївської сільської ради від 12.11.2019 №9 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами села Новомиколаївки на території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району» на підставі заяви громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, та з метою оформлення правоустановчих документів на право користування земельною ділянкою, Новомиколаївська сільська рада вирішила надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га, розташованої на території АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність.

Згідно з рішенням Семенівської сільської ради від 27.12.2019 №01-01/19 «Про початок повноважень депутатів Семенівської сільської ради» сільська рада вирішила прийняти до відома факт початку повноважень депутатів Семенівської сільської 7 скликання по 26 округах.

На підставі вказаного рішення та з урахуванням частини 3 статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», згідно якої, об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками комунальними власності Новомиколаївської сільської ради перейшли до Семенівської сільської ради. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Як слідує із заяв по суті справи та не заперечується сторонами, 05.11.2020 позивач звернувся до Семенівської сільської ради із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,6805 га, що розташована на території Новомиколаївської сільської ради, та передачу вказаної ділянки у власність.

Рішенням Семенівської сільської ради від 27.11.2020 №16-02/20 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі у власність земельної ділянки» відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,6805 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, кадастровий номер 2323082400:04:009:1511, та в безоплатній передачі земельної ділянки площею 1,6805 га кадастровий номер 2323082400:04:009:1511 у власність для ведення особистого селянського господарства. За змістом рішення підставою для відмови стало те, що рішення Новомиколаївської сільської ради від 12.11.2019 №9 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами села Новомиколаївка на території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району» видано з порушенням норм чинного законодавства (на бажаній до відведення земельній ділянці, на момент видання рішення, була самочинно збудована будівля, порушений порядок прийняття рішення сесією).

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України, тут й надалі у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до абзаці 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Частинами 3 та 4 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин 8-9 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинної на час на час виникнення спірних правовідносин) документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Системний аналіз вищенаведених положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №540/2813/19.

Разом з тим, як встановлено судом, спірним рішенням відповідача відмовлено в затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність з посиланням на те, що рішення Новомиколаївської сільської ради від 12.11.2019 №9 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами села Новомиколаївка на території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району» прийнято з порушенням норм чинного законодавства, яке виразилось у порушенні порядку прийняття рішення сесією ради та у зв`язку з наявністю на бажаній земельній ділянці самочинно збудованої будівлі.

Суд зазначає, що вказана обставина не передбачена законодавством, як підстава для відмови в затвердженні поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто відмова є безпідставною, у зв`язку з чим, рішення Семенівської сільської ради від 27.11.2020 №16-02/20 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі у власність земельної ділянки» є протиправним та підлягає скасуванню.

В контексті вищенаведеного суд звертає увагу, що у постановах від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі №542/1197/15-а Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

За своєю природою рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної є актом індивідуальної дії, при цьому як встановлено судом і не заперечується сторонами, рішення відповідача від 12.11.2019 №9 позивачем реалізовано шляхом замовлення та розроблення проекту землеустрою.

Вищенаведене дає підстави для висновку, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, при прийнятті відповідного рішення не може посилатись як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність на протиправність раніше прийнятого рішення, яке є актом індивідуальної дії та вичерпало свою дію внаслідок його фактичної реалізації.

Крім того, суд звертає увагу, що адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень на предмет правомірності, виходячи лише з тих мотивів, які покладалися в основу його винесення.

У зв`язку з наведеним, суд не надає оцінку доводам відповідача про порушення позивачем норм чинного законодавства при реєстрації права власності на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та щодо не цільового використання позивачем земельної ділянки за вказаною адресою, оскільки такі доводи не покладені в основу оскаржуваного рішення у даній справі та перебувають поза межами предмету доказування у справі.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передати вказану земельну ділянку позивачу у власність, суд виходить з такого.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 по справі П/811/968/18 (адміністративне провадження №К/9901/3379/19), аналізуючи частину 4 статті 245 КАС України, зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому судом встановлено, суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Зазначений підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Суд зазначає, що встановлені обставини справи свідчать про те, що при прийнятті спірного рішення у даній справі відповідач надавав правову оцінку рішенню Новомиколаївської сільської ради від 12.11.2019 №9 «Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами села Новомиколаївка на території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району» та не здійснював перевірку поданого позивачем проекту землеустрою в частині дотримання порядку його погодження, передбаченого статтею 186-1 Земельного кодексу України.

У зв`язку з наведеним, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,6805 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, кадастровий номер 2323082400:04:009:1511, та безоплатну передачу земельної ділянки площею 1,6805 га кадастровий номер 2323082400:04:009:1511 у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Позивачем понесено витрати на оплату судового збору в розмірі 908,00 грн. Інших судових витрат не заявлено..

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Семенівської сільської ради від 27.11.2020 №16-02/20 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та безоплатної передачі у власність земельної ділянки».

Зобов`язати Семенівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 1,6805 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, кадастровий номер 2323082400:04:009:1511, та безоплатну передачу земельної ділянки площею 1,6805 га кадастровий номер 2323082400:04:009:1511 у власність для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Семенівської сільської ради судові витрати зі сплати судового збору сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Семенівська сільська рада, місцезнаходження: 72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с.Семенівка, вул.Першотравнева, буд.57; код ЄДРПОУ 20525354.

Повне судове рішення складено 02.08.2021.

Суддя М.О. Семененко