Рішення № 98706952, 02.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2021 року Справа № 280/6047/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Житлово-експлуатаційного комунального підприємства “Степок” (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Нагорна, 8, код ЄДРПОУ 35764694) до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ої бригади, 16-А, код ЄДРПОУ 35036905) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Житлово-експлуатаційне комунальне підприємство “Степок” (далі – позивач) звернулось із позовною заявою до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шваковой Анастасії Андріївни від 17.06.2021 про відкриття виконавчого провадження №65807347 про стягнення з Житлово-експлуатаційного комунального підприємства “Степок” на користь Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 14 435,89 грн. виконавчого збору по виконавчому провадженню № 65541900.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем не було вчинено жодної дії щодо фактичного виконання рішення суду, оскільки ЖЕКП «Степок» виконало рішення на підставі мирних домовленостей з КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради. Тому вважає, що намагання відповідача стягнути виконавчий збір по виконавчому провадженню №65541900 в сумі 14 435,89 грн., що становить 10% від суми стягнення згідно наказу № 908/389/21 від 13.04.2021, виданого господарським судом Запорізької області, безпідставні. Вважає, що постанова від 17.06.2021 про відкриття виконавчого провадження №65807347 про стягнення з ЖЕКП «Степок» на користь органу ДВС 14435,89 грн. виконавчого збору по виконавчому провадженню № 65541900 є протиправною та підлягає скасуванню. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представник у судові засідання не з`явився. Витребувані судом документи не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 19.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених ст. 287 КАС України. Судове засідання призначене на 28 липня 2021 року.

Протокольною ухвалою суду від 28.07.2021 відкладено судове засідання на 02.08.2021 за клопотанням позивача про повторне витребування матеріалів виконавчого провадження №65541900 та №65807347.

У судовому засіданні 02.08.2021 представник позивача підтримав вимоги, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача за викликом суду не прибув.

Судом оголошено перерву до 02.08.2020 о 14год.00 хв.

Після оголошеної перерви учасники справи не прибули.

За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/389/21 від 09.03.2021 присуджено до стягнення з Житлово-експлуатаційного комунального підприємства «Степок» на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради суму основного боргу у розмірі 136 167,17 грн., пеню у розмірі 875,58 грн., 3% річних у розмірі 719,43 грн., втрати від інфляції у розмірі 5461,76 грн., судовий збір у розмірі 1135,00 грн.

Рішення набрало законної сили 06.04.2021 та 13.04.2021 господарським судом видано наказ про примусове стягнення.

24.05.2021 старшим державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шваковою А.А. відкрито виконавче провадження №65541900 з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/389/21 від 13.04.2021.

Також, 24.05.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №65541900 в сумі 14 435,89 грн.

02.06.2021 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від КП «Облводоканал» Запорізької обласної ради надійшла заява про повернення виконавчого листа стягувачу.

14.06.2021 старшим державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шваковою А.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

17.06.2021 старшим державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шваковою А.А. відкрито виконавче провадження № 65807347 з примусового виконання постанови №65541900 від 24.05.2021 про стягнення з ЖЕКП «Степок» виконавчого збору в сумі 14435,89 грн.

Вважаючи рішення відповідача від 17.06.2021 про відкриття виконавчого провадження №65807347 протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних підстав.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" №1403-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1403-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 1403-VIII визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що одним із виконавчих документів є постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як зазначалося вище, оскаржуваною постановою від 17.06.2021 відкрито виконавче провадження № 65807347 з примусового виконання постанови №65541900 від 24.05.2021 про стягнення з ЖЕКП «Степок» виконавчого збору в сумі 14435,89 грн.

Оскільки постанову про стягнення виконавчого збору не було оскаржено вона є чинною та підлягає примусовому виконанню, в ній наявні всі необхідні реквізити, дотримано строки пред`явлення тощо, то у державного виконавця були всі підстави для винесення постанови від 17.06.2021 про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом.

Іншого суду не доведено.

При цьому, позивач, звертаючись із позовною заявою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, в обгрунтування позовних вимог наводить обставини, які свідчать про його незгоду з самою постановою про стягнення виконавчого збору.

Дослідивши вказані доводи суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (із змінами внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набув чинності 28 серпня 2018 року).

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої, частини дев`ятої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Підпунктом 5 пункту 27 Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" (далі - Закон № 2475-VIII), який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ, а саме: у частині другій слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінити словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Отож, після набуття чинності змінами до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору не пов`язується із фактично стягнутою виконавцем сумою, а обчислюється у відсотках від суми, яка підлягає стягненню. Єдиною підставою нестягнення виконавчого збору є виконання рішення до відкриття виконавчого провадження.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а зазначив, що законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням ним певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

У свою чергу у Законі № 1400-VIII початок примусового виконання рішення визначається статтею 26, відповідно до частини першої якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

За змістом цієї норми передбачено, що початок примусового виконання рішення починається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні правові позиції сформульовані ВС у постановах від 31.05.2021 по справі № 160/7321/19, від 02.06.2021 по справі № 160/4481/20, тощо.

Щодо посилань позивача на Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, суд зазначає таке.

Згідно із частиною восьмою розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Отже, як приписами статті 27 Закону № 1404-VІІІ так і положеннями Інструкції чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, положення Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог, зокрема Закону № 1404-VІІІ, та такі, що не можуть йому суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

В силу наведених положень виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Таким чином виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Враховуючи зазначене, державний виконавець при винесенні постанови 17.06.2021 про відкриття виконавчого провадження №65807347 діяв в межах і спосіб встановлений приписами Закону № 1404-VІІІ та Інструкції.

Щодо доводів позивача з приводу відсутності підстав для стягнення виконавчого збору у зв`язку з тим, що державним виконавцем фактично не виконано рішення суду в межах відкритого виконавчого провадження, при виконанні якого державним виконавцем не було вжито заходів примусового виконання, суд зазначає таке.

Слід зауважити, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору.

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому ним правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення виконавчого збору. Жодних обґрунтованих доводів з цього приводу, які б заслуговували на увагу та спростовували висновки суду позивачем не наведено, законність цієї постанови не спростовано.

Посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 є безпідставним, оскільки у згаданому судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Крім того, суд зазначив, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Тобто, у справі № 2540/3203/18 Велика Палата Верховного Суду дала оцінку правовідносинам, які виникли у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону.

В той же час, суд наголошує, що не зважаючи на подібність правовідносин, нормативне регулювання у цій справі та справі № 2540/3203/18 здійснюється різними редакціями статті 27 Закону № 1404-VIII.

Тобто, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у від 11 березня 2020 року у справі 2540/3203/18 в межах спірних правовідносинах не є релевантними.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовної заяви розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви Житлово-експлуатаційного комунального підприємства “Степок” (70432, Запорізька область, Запорізький район, с. Степне, вул. Нагорна, 8, код ЄДРПОУ 35764694) до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ої бригади, 16-А, код ЄДРПОУ 35036905) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.08.2021.

Суддя Л.Я. Максименко