Постанова № 98704416, 28.07.2021, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/554/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.07.2021 року м. Погребище

Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Сич С. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителям. АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушеннь, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП,-

Встановив:

14 травня 2021 року о 00 год. 20 хв. в м. Погребище, Вінницького району, Вінницької області по вул. Привокзальна, водій ОСОБА_1 керував мопедом марки «Дельта», без державного реєстраційного номера, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме з порожнини рота водія відчувався різкий запах алкоголю, почервоніння обличчя, нечітка мова, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився відповідно до встановленого порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

14 травня 2021 року о 00 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи мопедом марки «Дельта» по вул. Привокзальна в м. Погребище, Вінницького району, Вінницької області, не виконав вимогу працівників поліції про зупинку свого транспортного засобу. Після примусової зупинки ОСОБА_1 намагався втекти з місця вчинення правопорушення та намагався вчинити з поліцейськими бійку.

Крім того, заступником начальника СРПП ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Політанським Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, згідно із яким останній 14 травня 2021 року о 00 год. 20 хв. в м. Погребище, Вінницького району, Вінницької області по вул. Привокзальна, водій ОСОБА_1 керував мопедом марки «Дельта», без державного реєстраційного номера та без мотошолома. На вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього і червоного кольорів, не зупинився, та продовжив рух. Згодом під час переслідування на патрульному автомобілі ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був примусово зупинений шляхом блокування, чим порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно, у встановленому законом порядку, однак з поштового відділення «Укрпошта» на адресу суду повернулось поштове відправлення про виклик ОСОБА_1 до суду з відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 10-11).

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

З огляду на те, що ОСОБА_1 не отримує судові повістки за вказаною ним же адресою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не вживає заходів для явки до суду, не подавав письмових заперечень проти протоколу, його поведінка свідчить про свідоме затягування розгляду справи, а тому, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 449889 від 14.05.2021 року, серії ВАБ № 163453 від 14.05.2021 року (а.с. 1, 3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.05.2021 року, в якому зазначено, що водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився (а.с. 4) актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.05.2021 року, згідно із яким водій ОСОБА_1 від огляду відмовився (а.с. 5), рапортом заступника начальника СРПП ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Ю. Політанського про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори поліцейському (а.с. 6); рапортом інспектора з РПП СПД № 2 ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області В. Волошина про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори поліцейському (а.с. 7).

Крім того, згідно із повідомленням т. в. о. начальника СПД № 2 ВП № 4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області С. Козки, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , посвідчення водія відсутнє (а.с. 12).

В свою чергу суддя ураховує, що в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки відповідно до вимог чинного законодавства держави Україна.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП, тобто:

- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння;

- злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

Разом із тим, суддя вважає, що в діянні ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, виходячи із наступного.

Так, зі змісту конструкції ст.122-2 КУпАП вбачається, що вона складається із двох частин, які містять окремі склади адміністративних правопорушень в сфері невиконання водіями вимог про зупинку.

Натомість, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена конкретна частина вказаної вище статті, за якою слід кваліфікувати діяння ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином суд перебере на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Так, зокрема, винуватість особи поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи в їх сукупності. Вказані докази оцінені за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і справедливістю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України посадова особа органу державної влади зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суддею встановлено, що заступником начальника СРПП ВП № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Політанським Ю. при складанні протоколу серії ДПР 18 № 449888 від 14.05.2021 року та оформленні доданих до протоколу матеріалів, дії ОСОБА_1 не були кваліфіковані у точній відповідності до конструкції ст.122-2 КУпАП.

При цьому суддя зазначає, що діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право суду визначати правову кваліфікацію вчиненого правопорушення, більше того, погіршувати становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суддя вказує, що відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Алене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

За таких обставин вину ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого правопорушення слід вважати не доведеною.

Разом із цим, оскільки Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить регламентації дій судді щодо виду рішення, яке слід прийняти в цьому випадку, то провадження щодо ОСОБА_1 слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В ч. 1 ст. 33 КУпАП визначено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно із ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП, приймаючи до уваги особу правопорушника, а також зважаючи на характер правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, з метою запобігання вчиненню нових правопорушень, вважаю, що до ОСОБА_1 доцільно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення у вигляді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. ст. 27, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 185, 268, 280, 283, 284 КУпАП,-

Постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП, і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., без позбавленням права керування транспортними засобами.

В частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителям. АДРЕСА_1 , на користь держави «Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106» 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Погребищенський районний суд Вінницької області.

Суддя