Ухвала суду № 98703294, 02.08.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9826/20

Провадження № 2/638/4664/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Суркової М.О.,

представників позивача Пацурковської О.М.,

ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова знаходиться вищевказана справа.

У судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.257 ЦПК України. Своє клопотання обґрунтовує тим, що між сторонами до початку розгляду цієї справи в суді укладено угоду у формі третейського застереження в оскаржуваних договорах зберігання, в якій передбачено, що усі спори за цим договором сторони передали на вирішення третейського суду.

Представники позивача заперечували у задоволенні клопотання, оскільки позивач заперечує дійсність договорів повністю, в тому числі третейських застережень, що є окремою підставою позову.

Суд, дослідивши матеріали заяви та справи, вислухавши думку сторін, прийшов до наступного.

За розділом 6 договору зберігання від 17.07.2017 року будь-які суперечки або спори за цим договором сторони врегульовують шляхом переговорів. Спори за договором, які не врегульовані шляхом переговорів, сторони передають на вирішення третейського суду. В якості третейського суду сторони, за взаємною згодою, обирають Постійно діючий третейський суд при асоціації «Європейська ліга правових інновацій».

Відповідно до ст.257 ч.12 п.6 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

При цьому ст. 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Положеннями ст.12 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008у справі№ 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ГПК України),ст. 6 Закону України «Про третейські суди»). Гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст.22, ст.64 Конституції України).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року).

При цьому ,Закон України «Про третейські суди» передбачає виключно право, а не обов`язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року справа № 528/665/17.

В постанові Верховного Суду по справі №906/1097/16 від 08.05.2018 року зазначено, що Згідно з нормами статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди", передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Отже, третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Відтак, у сторін договору існує виключно правова можливість, а не обов`язок звертатися до третейського суду. При цьому, обмеження права на звернення до господарського суду не допускається.

Крім того, умовами залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з наявністю третейської угоди є, крім самої третейської угоди, також надходження заяви про заперечення відповідача проти розгляду справи у суді не пізніше початку розгляду справи по суті, відсутність першої заяви відповідача по суті спору у цьому провадженні, дійсність третейської угоди, чинність третейської угоди та можливість її виконання.

Разом з тим, зміст третейського застереження не охоплює питання визнання недійсності оспорюваного договору, а відтак визнання договору недійсним є окремим видом захисту порушеного права чи інтересу сторони, а передумовою передачі спорів до третейського суду у даному випадку є недосягнення між сторонами зазначеного договору згоди шляхом переговорів саме з питань непорозуміння, що виникають внаслідок або у зв`язку з цим договором, тобто обмежене колом спірних питань, які можуть бути врегульовані сторонами шляхом переговорів.

Враховуючи викладене, заперечення представника відповідача проти вирішення спору в суді загальної юрисдикції не обґрунтоване та не підлягає задоволенню.

Керуючись п.6 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Черемушки-2017» до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.257 ЦПК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 02.08.2021 року у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Головуючий Є.В.Невеніцин