Рішення № 98698503, 29.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7840/20

Провадження № 2-а/344/98/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О., за участі секретаря судового засідання Герлан Н.В.,

Позивача Гаран З.П.,

Представника відповідача Гриневич І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції України в Івано-Франківській області, інспектора роти №1 батальону №1 УПП в Івано-Франківській області Присяжного Олега Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що 15/06/2020 відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у зв?язку із тим, що ним здійснено зупинку транспортного засобу на тротуарі по вул. Незалежності 16 в м. Івано-Франківськ, де для проходу громадян залишилось 2 метри, чим порушив п. 15.10 Правил дорожнього руху. Позивач здійснив стоянку автомобіля в місці де було 2 метри для проходу пішоходів, але в наступному працівники закладу громадського харчування поставили дерев?яний ящик, від якого виміряно відстань до автомобіля, яка відповідно зменшилась. Тому позивач просив суд скасувати постанову відповідача.

В судовому засіданні позивач надав перед судом пояснення про те, що ним залишено транспортний засіб на відстані до 3 метрів до стіни будинку, але в наступному між будинком та автомобілем розміщено дерев?яний ящик, від якого відповідачем здійснено вимірювання відстані до автомобіля позивача. Відповідачем порушено порядок вимірювання відстані, оскільки її виміряно не від будинку. В цьому місці позивач залишав автомобіль кілька років, як і його сусіди, у позивача конфлікт з закладом громадського харчування, він складає звернення про закриття закладу громадського харчування; тротуар на подвір?ї відсутній; немає розподілу дороги і тротуару; позивач звертав увагу на незаконність розміщення літнього майданчику, який перекрив проїзд і місця для стоянки на подвір?ї.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила позов та надала перед судом пояснення про те, що на з?їзді з головної дороги на вулицю Шашкевичів в м. Івано-Франківськ встановлено знак пішохідна зона, а тому рух транспортним засобам в дворі заборонений; вся територія після знаку є тротуаром, а не проїжджою частиною, позивач проживає за відповідною адресою, а тому може заїжджати в пішохідну зону, а не здійснювати зупинку; транспортний засіб заважав проходу.

Судом встановлено наступні обставини.

Постановою відповідача від 15/06/2020 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у зв?язку із тим, що ним здійснено зупинку транспортного засобу, де для проходу громадян залишилось 2 метри, чим порушив п. 15.10 Правил дорожнього руху.

До адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.122 КУпАП може бути притягнута особа, яка допустила ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

У свою чергу в п. 15.10 Правил дорожнього руху вказано, що стоянка забороняється:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м;

г) ближче 50 м від залізничних переїздів;

ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;

д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів;

е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства;

є) на газонах.

Отже в п. 15.10 Правил дорожнього руху передбачено вісім самостійних правових підстав притягнення особи за порушення вимог, які забороняють стоянку.

В постанові відповідача зазначено, що позивач порушив «…п. 15. 10 в. ПДР…».

За змістом оскаржуваної постанови може бути здійснено припущення про те, що відповідач притягнув позивача до адміністративної відповідальності за підпунктом «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху.

Однак відповідач збов?язаний зазначити в постанові про притягнення особи до відповідальності однозначно безпосередній пункт правової норми, за яким позивача притягнуто до відповідальності, оскільки кожен з підпунктів відповідного пункту складає самостійний вид порушення правил дорожнього руху за відповідного виду обставин.

По-перше, в місці стояння транспортного засобу позивача відсутній тротуар.

По-друге, позивачем не залишено автомобіль на тротуарі.

По-третє, представником відповідача не доведено перед судом судження про те, що пішохідна і житлова зона руху транспортних засобів є тротуаром.

За розділом 1 Правил дорожнього руху тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Отже, по-перше, тротуар призначений для руху пішоходів, по-друге, він прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Крім цього в постанові відповідача вказано, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення заборони стоянки на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Отже для визначення правомірності стоянки автомобіля позивача відповідачу належало довести перед судом також обставину порушення ним відповідного правила в частині стоянки не тільки на тротуарі, а ще й саме не на краю тротуару.

Однак постанова відповідача та зміст пояснень представника відповідача в судовому засіданні не відповідають зазначеним вимогам.

При цьому в постанові відповідача не зазначено, що її прийнято з підстав належності пішохідної зони до тротуару, яким чином відповідачем встановлено край тротуару, звідки проведено вимірювання відповідачем два метри.

Таким чином дії позивача відповідають п.п. «д» п. 15.10 Правил дорожнього руху, а саме: порушення правил стоянки у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, робить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

По-друге, в п. 26 Правил дорожнього руху розміщено регулювання відносин в саме житловій та пішохідній зоні, для якої встановлено самостійні заборони щодо стоянки.

За умови належного застосування відповідачем положень ПДР та виконання обов?язків з належного оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення за п. 15.10 та за п. 26.2 ПДР, які дійсно порушено позивачем, а не за п.п. в п. 15.10 ПДР відсутня необхідність у наданні представником відповідача суду пояснень, які не відповідають змісту ПДР про те, що пішохідна і житлова зона належать до тротуарів, а рух в пішохідній зоні транспортним засобам заборонений. Оскільки рух транспортних засобів в пішохідній зоні не заборонений, а навпаки, врегульований самостійними правилами, що в тому числі передбачають за змістом п. 12.5. ПДР: «У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год».

Крім цього, оскільки порушення ПДР за п. 15.10 та за п. 26.2 розміщено в різних розділах ПДР, тому вони різні за змістом встановлення заборон і виду регулювання відносин.

У свою чергу Велика Палата ВС в постанові №917/1739/17 в п. 85 вказала, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15).

Так в п.п. б п. 26.2. Правил дорожнього руху встановлено заборону стоянки транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів в пішохідній зоні.

З урахуванням належного правового регулювання спірних відносин та змісту відеозаписів, наданих представником відповідача саме п.п. б п. 26.2. Правил дорожнього руху порушено позивачем.

Однак відповідачем не притягнуто позивача до відповідальності за належною правовою підставою, а представником відповідача надано перед судом пояснення про наявність правового регулювання і заборон за ним, які в дійсності відсутні.

Проте, згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Разом з цим відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також у відповідності до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другої цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже відповідачем не виконано його обов`язки.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже правовою підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення дії, яка заборонена за змістом КУпАП.

До адміністративної відповідальності особа притягається саме за порушення нею заборони за змістом закону, яка відповідає безпосередній фактичній дії такої особи.

При ухваленні постанови відповідачем повинно бути з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В ст. 293 КУпАП вказано, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

В п. 3 ст. 286 КАС України вказано, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже в судовому засіданні позивачем доведено, що відповідачем притягнуто позивача не за належною на те правовою підставою. При цьому в судовому засіданні позивач неодноразово надав перед судом пояснення про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності не за належною правовою підставою, а у разі встановлення порушення ним інших правил його має бути притягнуто до відповідальності за належною на те правовою підставою. По-друге, в судовому засіданні представник відповідача надала перед судом пояснення про те, що позивач повинен понести відповідальність за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Отже позивач та відповідач довели перед судом необхідність надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Оскільки постанову скасовано з підстави невірної кваліфікації правопорушення позивача, а справа підлягає новому розгляду відповідним органом, тому судовий збір не підлягає компенсації за рахунок відповідача.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

скасувати постанову ЕАМ №2691551 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

в іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.