Ухвала суду № 98697980, 29.07.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5484/21

№ провадження 1-в/208/300/21

УХВАЛА

Іменем України

29 липня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ізотова В.М., за участю секретаря судового засідання Вілкової Ю.В., прокурора Пустовіт В.В., представника установи виконання покарань Поліщук Ю.А., засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), захисника Куценка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника Куценка В.А. в інтересах засудженої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення її від відбування покарання як жінки, яка має дітей віком до трьох років в порядку ст. 83 КК України, -

встановив:

І. Короткий зміст заявлених вимог та позиція учасників справи.

30.06.2021 року в провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська надійшло клопотання адвоката Куценка В.А. в інтересах засудженої ОСОБА_1 про звільнення її від відбування в порядку ст. 83 КК України як жінки, яка має малолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні адвокат Куценко В.А. та засуджена ОСОБА_1 наполягали на задоволенні клопотання, зазначили, що наявні умови для утримання малолітньої ОСОБА_2 , яка наразі знаходиться в установі виконання покарань разом з засудженою матір`ю та малолітьного сина засудженої ОСОБА_3 , який є власником трикімнатної квартири, у якому засуджена та двоє дітей мають намір проживати, крім того, засуджена ОСОБА_1 має пенсію по інвалідності 3-ї групи та може працевлаштуватись.

Прокурор Пустовіт В.В. у судовому засіданні вважала за необхідне відмовити у клопотанні адвоката Куценка В.А., оскільки засуджена ОСОБА_1 нездатна належним чином забезпечити умови для двох малолітніх дітей.

Представник установи виконання покарань Поліщук Ю.А. прохала вирішити клопотання адвоката Куценка В.А. на розсуд суду.

ІІ. Встановлені судом фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 засуджена вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.06.2020 року з урахуванням змін, внесених вироком Донецького апеляційного суду від 02.12.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України з урахуванням ст. 69, 71, 72 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На час розгляду справи засуджена ОСОБА_1 перебуває в ДУ «Кам`янська виправна колонія (№ 34)», не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала 1 дисциплінарне стягнення, наразі погашене, заохочень не має, невідбута частина покарання становить 1 рік 10 місяців 3 дні.

Засуджена ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який згідно акту обстеження умов проживання від 08.01.2021 року Служби у справах дітей Покровської міської ради Донецької області проживає за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , також, в квартирі зареєстрована засуджена ОСОБА_1 . Згідно висновку служби у справах дітей, за вказаною адресою створені умови для виховання, проживання та утримання дитини.

Правовстановлюючі документи на вказану квартиру суду не надані, зі слів засудженої, квартира належить малолітньому сину ОСОБА_3 , який наразі перебуває під опікою ОСОБА_4

ІІІ. Мотиви суду.

Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п`яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв`язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку (ч. 1 ст. 83 КК України).

Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім`ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини (ч. 2 ст. 83 КК України).

Частина друга вказаної статті встановлює альтернативні самостійні умови її застосування, кожна з яких в даному випадку підлягає самостійному аналізу.

На думку суду, перша умова - наявність сім`ї або родичів засудженої, що дали згоду на спільне з нею проживання в даному випадку недотримана.

Так, згідно ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 243 СК України, опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування (ч. 1 ст. 249 СК України).

У матеріалах справи відсутня згода члена сім`ї засудженої - малолітнього сина ОСОБА_3 , інтереси щодо виховання якого представлені опікуном ОСОБА_4 на спільне проживання з засудженою ОСОБА_1 .

Така згода має розумітись в кримінально-правовому аспекті, а саме вільному, усвідомленому волевиявлення члена сім`ї (в даному випадку малолітнього та опікуна, який в силу ст. 249 СК України має вплив на його оточення та способи виховання) на проживання з особою, засудженою за злочин та яка повністю не відбула призначене їй покарання, яке необхідне для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, повернення у суспільство як законослухняної особи.

Також, матеріали справи не містять відомостей щодо стану сімейних відносин засудженої ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 та опікуном ОСОБА_4 .

Ч. 2 ст. 83 КК України не передбачає презюмування згоди члена сім`ї засудженої на спільне з нею проживання залежно від ступеня кровної спорідненості та віку.

Така згода має знайти своє відображення в матеріалах справи та суд має пересвідчитись у її добровільності та усвідомленості.

Наданий адвокатом Куценком В.А. акт обстеження умов проживання датований 08.01.2021 року - часом, коли засуджена ОСОБА_1 вже перебувала у виправній колонії, тобто з нього не можна зробити висновок, що засуджена мала добрі стосунки з малолітнім ОСОБА_3 та опікуном ОСОБА_4 та що вони підтримують такі стосунки на момент відбування засудженою покарання.

Таким чином, адвокатом та засудженою не доведені підстави звільнення від відбування покарання за першою умовою, передбаченою ч. 2 ст. 83 КК України.

При оцінці другої умови - наявності у засудженої можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини, суд виходить з наступного.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Тобто, забезпечення належних умов для виховання дитини має як матеріальний, так і соціальний та морально-етичний аспекти.

Суд бере до уваги, що засуджена ОСОБА_1 до позбавлення її волі не працювала та не має права власності на житло, у якому має намір проживати. Адвокатом не доведено, що малолітній власник житла з опікуном бажають надати засудженій та малолітній ОСОБА_2 , яка походить від іншого батька, право на проживання.

Відсутні докази того, що засуджена ОСОБА_1 має будь-яке інше майно, необхідне для забезпечення потреб двох малолітніх дітей з урахуванням істотної різниці в їх віці та потребах, різних умовах та витратах на утримання.

Наявність у засудженої ОСОБА_1 пенсійного забезпечення як особи з інвалідністю 3 групи є явно недостатньою для забезпечення наведених потреб. Суд також враховує відсутність у неї трудового стажу та факт її засудження трьома вироками суду за корисливі злочини, що у співвідношенні з її віком вказує, що до позбавлення її волі вона матеріально забезпечувала себе за рахунок вчинення злочинів.

Посилання засудженої та адвоката на перспективу отримання додаткових соціальних виплат не є можливістю забезпечення належних умов для виховання двох малолітніх дітей у змістовному розумінні, закріпленому статтею 150 СК України.

Суд керується пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яким передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 141 КВК України, при виправних колоніях, в яких відбувають покарання засуджені до позбавлення волі жінки, у разі потреби організовуються будинки дитини. Засуджені жінки мають право влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років. Будинок дитини при виправній колонії є дитячим закладом. У будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Якщо засуджена жінка не виявила бажання проживати в будинку дитини спільно із своєю дитиною, їй має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею без обмежень. Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, вільний від виконання покладених на неї обов`язків.

Таким чином, на час відбування покарання засудженою ОСОБА_1 , малолітня ОСОБА_2 перебуває на повному державному забезпеченні, її належне утримання та спілкування з матір`ю гарантоване, тоді як недоведено, що за межами виправної колонії ОСОБА_1 здатна забезпечити належне утримання малолітнім дітям. За таких обставин суд вважає, що засудженою та її адвокатом недоведено існування умов, передбачених ст. 83 КК України, тому клопотання є необгрунтованим та задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 83 КК України, суд -

постановив:

У задоволенні клопотання захисника Куценка В.А. в інтересах засудженої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення її від відбування покарання як жінки, яка має дітей віком до трьох років в порядку ст. 83 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу суду, якщо її не скасовано, вона набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ізотов В.М.